Моральна й цивільна позиція Чацкого в комедії А. С. Грибоєдова “Горе від розуму”
1. У чому прав і в чому неправий Чацкий. 2. Викриття пороків “століття нинішнього й століття минулого”. 3. Досада “на увесь світ”.
У своїй комедії А. С. Грибоєдов протиставив Чацкого московському суспільству, наділивши його рисами трагічного, а не комічного персонажа, однак саме в силу цієї обставини Чацкий поминутно виявляється в смішному положенні.
А тим часом усе, що він говорить, звучить жваво й переконливо, та й насправді аж ніяк не позбавлено змісту. Глузування Чацкого над тими способами, якими придворні досягали високих
Відповівши на це питання, ми логічно натрапляємо на наступний: навіщо він це робить? Якби Чацкий виступав перед аудиторією, що могла б зі співчуттям і розумінням сприйняти його мовлення, можливо, від палких
Але повторимося знову: навіщо він це робить?
Поводження Чацкого занадто змахує на поводження дитини, що бездумно дражнить гусаків або злого собаку Добріше ці істоти від подібного звертання, зрозуміло, не стануть, а от накинутися на джерело роздратування захочуть і неодмінно зроблять це, якщо тому не буде серйозних перешкод. Таким чином, ми бачимо, що якщо самі по собі ідеї, висловлювані Чацким, є прогресивне й розумними, поводження героя комедії розумним назвати важко. Але які ж погляду Чацкого, які настільки різко кидає в особу представникам “століття минулого” свої обвинувачення?
Герой комедії Грибоєдова із глузуванням порівнює те, як поводилися придворні колишніх часів, з нинішньою “безсловесністю”.
Порівняння, прямо скажемо, не на користь обох епох. Якщо раніше людина не зупинялася перед відвертим блазенством, щоб здобути милість монарха, то тепер стали більше думати оприличиях. Однак і те й інше викликає в Чацкого їдке глузування: Кому нестаток: тим пиха, лежи вони в пилу, А тим, хто вище, лестощі, як мереживо, плели.
Прямій було століття покірності й страху, Усе під личиною ретельності до царя. … Хоч є мисливці поподличать скрізь, Так нині сміх страшить і тримає сором у вузді; Недарма дарують їх скупо государі. Чацкий ніде не служить.
Більше того, відомо, що він кілька років назад співробітничав з міністрами, а потім перестав з ними спілкуватися, тому що він “служити б рад, прислужуватися нудно”.
Однак у чиновних колах не в моді ідеї безкорисливого служіння батьківщині: більшість чиновників думають лише про те, як одержати чин вище й нагородження побільше. В очах цих людей поводження Чацкого виглядає дуже дивним Але йому немає справи до їхнього осуду – він добре знає, що являють собою ці люди: А судді хто? – За древностию років До вільного життя їхня ворожнеча непримиренна… …Де, укажіть нам, батьківщини батьки, Яких ми повинні прийняти за зразки? Чи не ці, грабіжництвом багаті?
Чацкий протиставляє способу життя московських “тузів” безкорисливий науковий або творчий пошук, не пов’язаний із мріями про наживу, що нерідко розглядається як дивацтво. Одночасно Чацкий викриває преклоніння перед військовим мундиром, характерне для його епохи: Тепер пускай з нас один, З молодих людей, найдеться – ворог шукань… …Вони негайно: розбій! пожежа!
І просливет у них мрійником! небезпечним! – Мундир! один мундир! він у колишньому їхньому побуті Колись укривав, що расли й гарний, Їхня легкодухість, розуму вбогість…
Особливе обурення в Чацкого викликає сліпе копіювання всього іноземного,” захоплений трепет перед авторитетом Заходу. Згадуючи в розмові із Софією про викладача танців, французі Гильоме, Чацкий з іронією зауважує, що цей спритний “кавалер” цілком міг би женитися на якій-небудь княгині – від російського “зажадають із именьем бути й у чині”, а ввічливому французові це зовсім не обов’язково, з огляду на преклоніння росіян перед іноземним шиком. У монолозі про “французика з Бордоіль” Чацкий уїдливо заявляє, що в Росії француз не виявив “ні звуку російського, ні російської особи”.
Подібна заява аж ніяк не є перебільшенням: наприклад, А. С. Пушкін у романі “Євгеній Онєгін” згадував про те, що Тетяна погано знала російську мову, тому її лист до Онєгіна бути написано по-французькому. Чацкий, обличающий наслідування іноземцям, безумовно, прав – запозичаючи щось гарне, не потрібно перетворюватися в мавпу, що копіює все до найменшої деталі. Чацкого обурюють і захоплені подихи співгромадян, присвячені далекої й прекрасної Франції.
У монолозі про “французика з Бордоіль” Чацкий виступає не просто як патріот. Можна помітити, що його погляди близькі до поглядів слов’янофілів. Чацкий виступає проти засилля іноземних слів у російській мові, висміює французький покрій одягу, не занадто зручний і пристосований до кліматичних умов Росії: Я одаль воссилал желанья Смиренні, однак уголос, Щоб винищив Господь нечистий цей дух Порожнього, рабського, сліпого подражанья… …Пускай мене оголосять старовіром, Але гірше для мене наша Північ у сто крат З тих пор, як віддав усе в обмін на новий лад – И вдачі, і мова, і старовину святу, И величний одяг на іншу По блазнівському зразку…
Отже, Чацкий у своїх монологах торкнувся практично всі сучасні йому проблеми Росії? жадібність і пиха високопоставлених чиновників, низькопоклонництво нижчестоящих, сваволя поміщиків і ганебне клеймо кріпосного права, зневага до високих ідеалів служіння батьківщині, науці або мистецтву, надмірне замилування військовими й сліпе наслідування іноземцям. Однак Чацким, що висловлює у своїх монологах основний набір ліберальних ідей, рухає не стільки искреннее бажання доброчинних перетворень, скільки досада “на дочку й на батька й на коханця-дурня”, тобто на Софію, Фамусова й Молчалина. Холодність Софії, з якої Чацкий не бачився три роки, сильно його зачепила.
Повчання Фамусова, зроблені отеческим тоном у дусі моралі, що панує в московському суспільстві, лише підсилили роздратування Чацкого.
Крім того, злість героя підсилюється завдяки ревнощам – те до Скалозуба, то до Молчалину. А вуж останнього, як типового “безсловесного” низькопоклонника, Чацкий на дух не переносить, що виявляється з його колкостей на адресу Молчалина. Довідавшись, хто був об’єктом почуттів Софії, Чацкий віддаляється, несучи свою ображену гордість: Геть із Москви! сюди я більше не їздець





Related posts:
- Роль монологів Чацкого в комедії А. С. Грибоєдова “Горе від розуму”. Монолог як засіб розкриття характеру персонажа 1. Образ Чацкого в комедії Грибоєдова “Горе від розуму”. 2. Чацкий і суспільство. 3. А. С. Пушкін про головного героя комедії Грибоєдова. Нерідко образ Чацкого з комедії А. С. Грибоєдова “Горе від розуму” розглядався літературознавцями як образ людини, що пропагує в московському “світлі” високі ідеали служіння батьківщині, волю думки й тому подібне Часом його розцінювали […]...
- Конфлікт Чацкого із представниками фамусовского суспільства (По комедії А. С. Грибоєдова “Горе від розуму”) 1. Історія створення комедії “Горе від розуму”. 2. Причина розбіжностей між представниками “століття нинішнього” і “століття минулого”. 3. Безсмертя комедії А. С. Грибоєдова. А. З. Грибоєдов створив комедію “Горе від розуму” на початку XIX століття. У ті роки на зміну порядкам єкатерининської епохи стали приходити нові віяння, з’явилися в російському суспільстві інші люди, з передовими […]...
- Образ Чацкого в комедії “Горе від розуму” Не можна не погодитися з Гончаровим. Так, фігура Чацкого визначає кінфликт комедії, обидві її чи сюжетнінии. П’єса писалася в ті часи ( 1816-1824), коли молоді люди, подібні Чацкому, несли в суспільство нові ідеї, настрої. У монологах і репліках героя, у всіх його поступках виразилося те, що важливіше всього було й для майбутніх декабристів: дух вільності, […]...
- ЧиБачить автор у Чацком “ідеального” героя? (по комедії А. С. Грибоєдова “Горе від розуму”) Олександр Сергійович Грибоєдов – один з величайших розумів своєї епохи, видний політичний діяч, вшедший у російську літературу як автор одного произведения. Але свою п’єсу він назвав “Горе від розуму”, уже в саму назву виносячи гостру, “не комедійну” проблему XIX століття. Кожний автор дарует душу своєму героєві, проживаючи його шлях, роздирання, біль, перемоги, розчарування. Грибоєдов створив […]...
- Конфлікти нових ідей і пережитків часу в комедії А. С. Грибоєдова “Горе від розуму” В образі Чацкого втілені риси “нового” людини, що у фамусовском суспільстві почуває себе одинокім. Після трирічної подорожі за кордоном, не заїжджаючи до себе додому, пручимо з екіпажа, він з’являється в будинку Фамусова й зустрічає досить прохолодейний прийом і з боку хазяїна, і з боку його дочки. Його перші реплики зустрічають різка відсіч Фамусова, а палка […]...
- Аналіз комедії Горе від розуму Грибоєдова А. С Аналіз добутку 1. У п’єсі Грибоєдова дивно точно і яскраво виражена трагічність положення розумної людини у світі лицемірства й чинопоклонства. Чацкий не приймає порядків чиновницької Москви, де одержання підвищення по службі залежить від знайомств і вміння догоджати тим, хто при владі, а не талантів і вмінь людини. Три роки наш герой їздив по світлу, але, […]...
- Конфлікт епох у комедії А. С. Грибоєдова “Горе від розуму “ Не можна не погодитися з Гончаровим, що фігура Чацкого визначає конфлікт комедії – зіткнення двох епох. Він виникає тому, що в суспільстві починають з’являтися люди з новими поглядами, переконаннямі, цілями. Такі люди не брешуть, не пристосовуються, не залежать від суспільної думки. Тому в атмосфері низькопоклонства й чинопочитания поява таких людей робить їхнє зіткнення з обществом […]...
- Як ви розумієте слова И. А. Гончарова: “Чацкие живуть і не переводяться в суспільстві”? (по комедії А. С. Грибоєдова “Горе від розуму”) Вони жили на самому початку XIX століття… Рилєєв, Одоевский, Кюхельбекер… Їхня ліра поетично втілювала основние гасла декабристів – воля, справедливість, братерство! Молодий Грибоєдов був тісно пов’язаний з передівими людьми з таємних суспільств. Його Чацкий – портрет і Петра Чаадаєва, і друга Грибоєдова поета Одоєвського, і гарячого, гордого Пушкіна… – портрет і характер алевого людини. Сюжетну […]...
- Сюжет і композиція комедії Горе від розуму Грибоєдова А. С У своїй комедії Грибоєдов відбив чудовий час у російської історії – епоху декабристів, епоху дворянських революціонерів, які, незважаючи на свою нечисленність, не побоялися виступити проти самодержавства й несправедливості кріпосного права. Суспільно-політична боротьба прогресивно настроєних молодих дворян проти дворян-охранителей старих порядків становить тему п’єси. Ідея добутку (хто ж переміг у цій боротьбі – “вік нинішній” або […]...
- Основні мотиви комедії Горе від розуму Грибоєдова А. С Мотив – це елемент сюжету, що неодноразово повторюється в оповіданні. Розвиток, взаємодія “характерів, мелодій, мотивів” і становить сюжет художнього твору. Спробуємо розглянути основні мотиви в комедії Грибоєдова “Горе від розуму”. Як зауважує Б. Голлер, вступний мотив п’єси – це занепокоєння. Турбується Ліза, турбується Фамусов, почувши дзвоніння й заставши свого секретаря поруч із кімнатою дочки. Занепокоєння […]...
- Герой і антигерой комедії А. С. Грибоєдова “Горе від розуму” Комедія А. С. Грибоєдова “Горе від розуму” – видатний добуток росіянці літіратури XIX століття. На жаль, нам не звестно, коли точно почалася робота над комедією. Дослідники називають і 1816, і 1813, і 1821 роки. Документально відомо лише час, коли робота над добутком була закінчена: це 1824 рік Але точне датування п’єси важливе тільки вченим, а […]...
- Жанрова своєрідність комедії Горе від розуму Грибоєдова А. С Комедія – колір цивілізації, плід розвиненої громадськості. Щоб розуміти комічне, треба стояти на високому щаблі освіченості. В. Г. Бєлінський По жанрі “Горе від розуму” соціальна (ідеологічна) сатирична комедія Тема цього добутку – зображення соціально значимого зіткнення “століття нинішнього”, що бажає замінити старі громадські порядки, виправити вдачі суспільства, і “століття минулого”, що боїться будь-яких суспільних змін, […]...
- Риси реалізму й класицизму в комедії Горе від розуму Грибоєдова А. С Головною художньою особливістю п’єси “Горе від розуму” є з’єднання в одному добутку рис класицизму й критичного реалізму. Від класицизму в “Горе від розуму” зберігається високий цивільний зміст. Ідея комедії може бути сформульована в такий спосіб: у російському суспільстві початку XІX століття борються дві суспільні сили – “вік нинішній” і “століття минулий”. “Століття минулий” представлені дуже […]...
- Роль суспільної думки в житті людей (На прикладі комедії А. С. Грибоєдова “Горе від розуму”) 1. Роль Софії в появі слухів. 2. Розповсюджувачі суспільної думки. 3. Згубна природа суспільної думки. 4. Візитна картка людини. Суспільну думку формують не самі мудрі, а самі балакучі. В. Беганьский Суспільна думка в житті людей грає величезну роль Адже подання про ту або іншу людину ми становить тому, що про нього думають навколишні. Лише при […]...
- Другорядні персонажі в комедії Горе від розуму Грибоєдова А. С Комедія О. С. Грибоєдова “Горе від розуму” – це свого роду “енциклопедія російського життя” першої половини XІX століття. Значно розширивши рамки оповідання за рахунок безлічі другорядних і внесценических персонажів, Грибоєдов обрисовує в ній чудові людські типи сучасної йому Москви. Як зауважує О. Міллер, майже всі другорядні особи комедії зводяться до трьох типів: “Фамусови, кандидати у […]...
- “Горе від розуму” А. С. Грибоєдова. Основні проблеми. Мова комедії 1. Творчий шлях письменника, 2. “Горе від розуму”: історія виникнення й основний зміст. 3. Яскрава, образна мова комедії. 4. Вневременность комедії На жаль! Молчалини блаженствують на світі! А. С. Грибоєдов А. З. Грибоєдов, дипломат, талановитий поет, композитор, увійшов в історію російської літератури як автор єдиної, блискучої комедії “Горе від розуму”. Людина із прекрасним утворенням і […]...
- Мовні характеристики героїв комедії Горе від розуму Грибоєдова А. С Сучасники Грибоєдова захоплювалися мовою комедії “Горе від розуму”. Ще Пушкін писав, що половина віршів п’єси ввійде в прислів’я. Потім Н. К. Пиксанов відзначав своєрідний мовний колорит комедії Грибоєдова, “жвавість мови розмовного”, характеристичне мовлення героїв Кожний з персонажів “Горя від розуму” наділений особливим мовленням, характерної для його положення, способу життя, особливостей внутрішнього вигляду й темпераменту. Так, […]...
- Традиції й новаторство в комедії А. С. Грибоєдова “Горе від розуму” Геніальний драматург, талантливий поет і видатний дипломат Олександр Сергійович Грибоєдов своїй комедією “Горе від розуму” поклав початок російської реалістичної драматургии. У Московському университеті Грибоєдов зближається з будущимі декабристами, жагуче захоплюєся театром і літературою. Разом з іншими передовими студентами він вивчив твори Радищева, Новикова, Фонвізіна. Шекспіра Грибоєдов знав напам’ять, але критически ставився до захисників принципов класицизму […]...
- Відбиття етичних і естетических ідей декабризму в комедії “Горе від розуму” “Горе від розуму” – социально-политическая комедія. Грибоєдов дав у ній правдиву картину російського життя после Вітчизняної війни 1812 року. У комедії поставлені злободенні суспільні питання того времені: про державну службу, крепостном праві, освіті, воспитании, про рабське наслідування дворян всьому іноземному й презирстві до всього національного, народному. Комедія Грибоєдова показала причини виникнення декабризму; крім того, поставлені […]...
- Своєрідність конфлікту в комедії А. С. Грибоєдова “Горі від розуму” Комедія А. С. Грибоєдова “Горі від розуму” з’явилася новаторським добутком у російській літературі першої чверті XIX століття. У класичній комедії герої ділилися на позитивна й негативних, кількість тих і інших було приблизно однаковим. Позитивні герої звеличувалися й у результаті перемагали, негативні висміювалися й наприкінці, відповідно, виявлялися поваленими. У Грибоєдова ми знаходимо зовсім іншу побудову системи […]...