Моральний заповіт нащадкам у творах Олега Ольжича
Товаришу любий мій, брате, Дивися у вічі рабам,
Як будете так воювати, Вкраїни не бачити вам!
Олег Ольжич
Поезія Олега Ольжича (Кандиби) посідає чільне місце в його творчості, – це поезія патріотичної мужності й визвольної боротьби, вона гідно репрезентує так звану “Празьку школу”, до якої належали Маланюк, Мосендз, Теліга, Степанович, Лятуринська та інші (деякі літературознавці називають цю групу поетів “вісниківцями”). Представники цієї школи поєднували витончену мистецьку форму й високу ідейну напругу для вираження
Ольжич був самобутнім митцем, який свідомо обрав шлях боротьби, хоча доля пророкувала йому блискучу кар’єру вченого-археолога (отримав освіту у двох університетах, у 22 роки захистив докторську дисертацію, брав участь у розкопках на Балканах, викладав у Гарвардському університеті США).
У 1929 р. після заснування ОУН (Організації українських націоналістів) Ольжич став одним із активістів, очолив культурний сектор організації,
Для самого поета і для його героїв-патріотів боротьба і життя – слова-синоніми. Життя – це боротьба, а боротьба – це справжнє повноцінне життя. І цю боротьбу слід вести самовіддано, з натхненням, бо життя не знає спокою, воно бурхливе в розвитку й прекрасне у своєму виявленні: “Хто дихав хоч день так вільно, До смерти хмільний украй. Ти збурилось пінно-пінно І вилилось через край”.
Поетові сучасники, молоде покоління однодумців, якому випало змінити світ, зростало “… Закохане в свої тугії луки І в бронзу власних мускулистих тіл”. Ольжич – один із них, він ділиться своїми почуттями: “Так солодко в передчуванні бою, Не знаючи вагання і квилінь, Покірну землю чути під ногою І пити зором синю далечінь”.
Життя прекрасне, його слід цінувати, але йде боротьба за рідний край, тому – ніяких вагань і сумнівів щодо свого призначення на цій землі.
У передмові до збірки “Вежі” поет зазначає: “Заповіт минулого, як густе глибоке тло звучить для гострого наказу сучасності і остаточно з нею ототожнюється… ” Тож поет-борець Ольжич перейняв цей наказ, ніби естафету, а свої твори писав – як заповіт нащадкам. Вірш “Захочеш – і будеш” – дев’ятий із циклу “Незнаному Воякові” в якому поет безпосередньо звертається до кожного з нас, переконуючи, що все в житті залежить від нас самих, від нашого вольового рішення: “Захочеш – і будеш. В людині, затям, Лежить невідгадана сила”. Логічний наголос на слові “захочеш” підсилює спонукання до вольового рішення людини.
Так пізніше Василь Симоненко використає такий же потужний логічний наголос, звертаючись до сучасників: “Ти знаєш, що ти – людина?” Справжнє, наповнене боротьбою життя, вважає Олег Ольжич, не для слабких: “Зрослась небезпека з відважним життям, Як з тілом смертельника крила”. Це не означає – крокувати з високо піднятою головою, незважаючи ні на що, це значить приймати виважені рішення, аби не помилитися й виконати свій обовязок: “І легко тобі, хоч і дивишся ниць, Аби не спіткнутись ні разу, І нести солодкий тягар таємниць І гостру петарду наказу”.
Життя й боротьба – це тема вірша “Господь багатий нас благословив… ” Ольжич знає, що життя, яким сотворив його Бог, є “багате і щедре”. Серед його дарів є “любов і творчість, туга і порив, Відвага і вогонь самопосвяти”. Це те, що ніхто не зможе відібрати. Він нагадує нам, що життя прекрасне, але скороминуче, тому не варто витрачати час даремно, слід займатися тим, чого справді прагне душа в дану мить: “Солодких грон, і промінястих вин Доволі на стволах його веселих, Іди ж сміливо і бери один, Твоєму серцю найхмільніший келих!” Ліричні герої Ольжича не зрікаються насолод життя зі страху, що ці насолоди перешкодять їм у боротьбі.
Вони певні своєї сили й віри у свою мету та цінують кожну мить життя, даровану людині.
Олег Ольжич був відважним борцем за незалежність України. У травні 1944 р. молодий поет загинув у фашистському концтаборі, закатований гестапо, залишивши нам пломеніючі рядки поезій як моральний заповіт. І часом важко збагнути: поезія жила в ньому чи він весь у поезії? Актуальними й донині є рядки з поеми “Незнаному Воякові”: “Державу не твориться в будучині, Державу будується нині. Це люди, на сталь перекуті в огні, Це люди, як брили камінні”.
Ольжич творив поезію, що стала провідною зіркою для багатьох справжніх патріотів української землі, яка закликала й вела до відродження України, саме в ній ми знаходимо пояснення, чому в розквіті сил поет віддав своє молоде життя. Він жив для України, він творив заради України.
Related posts:
- Короткий життєпис Олега Ольжича Олег Ольжич (1907 – 1944) Олег Олександрович Кандиба (справжнє прізвище) – поет, публіцист, політичний діяч. Син Олександра Олеся. Народився 8 липня 1907р. у Житомирі. Після поразки УНР разом з родиною залишив Україну. Навчався в Карловому університеті в Празі та Українському вільному університеті, працював у Гарвардському університеті (США). З часу виникнення ОУН стає одним з найактивніших […]...
- Творче кредо Олега Ольжича Олег Ольжич – син відомого українського поета Олександра Олеся (справжнє прізвище – Кандиба) – прославився як поет, публіцист, вчений-археолог, історик, громадський і політичний діяч. Після 1923 року він живе і працює в еміграції в Берліні, Празі, викладає в Гарвардському університеті Америки. У творчому доробку письменника – кілька поетичних збірок (“Рінь”, “Вежі”, “Підзамчя”), оповідання для дітей […]...
- Філософічність лірики Олега Ольжича Філософічність лірики Олега Ольжича Поезія борця за волю України Олега Ольжича надзвичайно лаконічна й динамічна. Здається, що філософським роздумам над проблемами буття в них немає місця. Проте, читаючи кожен твір поета, замислюєшся над його глибоким змістом, і те, що залишилось недосказаним чи завуальованим, розкривається за допомогою уяви, показуючи прірву почуттів і думок, якими переймався Олег […]...
- Лицар української ідеї (життя і творчість Олега Ольжича) (1907-1944) Справжнє прізвище – Кандиба. Народився в м. Житомир у родині відомого поета Олександра Олеся. Був дуже здібною дитиною: навчився читати у три роки, у п’ять написав п’єсу, гарно малював, грав на скрипці, фортепіано. У 20-і роки родина емігрувала спочатку до Берліна, потім – до Праги. Навчався на філософському факультеті Карпового університету та в Українському […]...
- Біографія Олега Ольжича Олег Ольжич (1907 – 1944) Ольжич – один із псевдонімів Олега Кандиби (М. Запоночний, Д. Кардаш, К. Костянтин, О. Лелека), син Олександра Олеся, народився 8 липня 1907р. у Житомирі. Навчався в Пущі-Водиці під Києвом, проте середню освіту йому довелося здобувати у Празі. У 1923p. він, виїхавши разом з матір’ю з України, охопленої чадом класової ненависті, […]...
- Життєве кредо Олега Ольжича у вірші “Господь багатий нас благословив” За спогадами сучасників, Олег був улюбленцем батьків, родичів, сусідів. Рано виявив неабиякі здібності: у три роки вже вмів читати, у п’ять написав п’єсу з козацького життя, добре малював, грав на фортепіано і скрипці. Але згодом настали тяжкі часи. Юнак пережив громадянську війну, терор, голод, холод. Родина мусила емігрувати. І тільки за межами Батьківщини хлопець усвідомив, […]...
- Життя і творчість Олега Ольжича Реферат на тему: Життя і творчість Олега Ольжича (1907 – 1944) Олег Олександрович Кандиба (справжнє прізвище) – поет, публіцист, політичний діяч. Син Олександра Олеся. Народився 8 липня 1907р. у Житомирі. Після поразки УНР разом з родиною залишив Україну. Навчався в Карловому університеті в Празі та Українському вільному університеті, працював у Гарвардському університеті (США). З часу […]...
- Нацiональний пафос поезiї Олега Ольжича Серед питань, що стосуються особистостей митцiв та їхньої творчостi, є одне, яке рiдко порушується i на яке немає однозначної вiдповiдi. В українськiй лiтературi, мабуть, як нiде в свiтi, багато поетiв та письменникiв не лише спiвчували тiй або iншiй полiтичнiй течiї, а були водночас визначними полiтичними дiячами. Звичка оцiнювати творчiсть поетiв за вiдповiднiстю тiй або iншiй […]...
- Життя та творчість Олега Ольжича ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ (1907-1944) Інші псевдоніми – М. Запоночний, Д. Кардаш, К. Костянтин, О. Невідомий, О. Світанок, О. Лелека. Криптоніми – О., О. К – Справжнє ім’я – Олег Олександрович Кандиба. Олег Ольжич народився 8 липня 1907 р. в Житомирі в сім’ї поета Олександра Олеся (О. Кандиби). Середню освіту почав здобувати у Пущі-Водиці під Києвом. У […]...
- Послання “І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм… ” – заповіт Т. Шевченка нащадкам Послання “І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм… ” – заповіт Т. Шевченка нащадкам I. Викривальний характер поезії Т. Шевченка. (Послання адресоване різним суспільним групам. Поет прагне висміяти, засудити жорстоке ставлення до кріпаків і вплинути на певні кола ліберального дворянства. Шевченко пише про фальшиву любов до України панів.) II. Пророцтво поета. 1. Упевненість у […]...
- Заповіт нащадкам Заповіт – це висловлення останньої волі людини. Заповіт митця – ліричний твір, в якому той висловлює своє бажання не лише особистого, а й громадського, суспільно-політичного характеру. Тарас Шевченко мріяв бачити Україну вільною і незалежною. У кар-тинах-мріях він малює повну єдність чарівної природи і життя її трударів. У поезії “І виріс я на чужині” поет, мріючи […]...
- Вірш Олени Теліги “Сучасникам” як моральний заповіт поетеси Вірш Олени Теліги “Сучасникам” як моральний заповіт поетеси Не лічу слів. Даю без міри ніжність. А може, в цьому й є моя сміливість: Палити серце в хуртовині сніжній, Купати душу у холодній зливі. Я ще і ще раз перечитую вірш Олени Теліги “Сучасникам”. Намагаюся збагнути, що це: лист до читачів, щирий і відвертий, у якому […]...
- Вірш Олени Теліги “Сучасникам’ як моральний заповіт поетеси Вірш Олени Теліги “Сучасникам” як моральний заповіт поетеси Не лічу слів. Даю без міри ніжність. А може, в цьому й є моя сміливість: Палити серце в хуртовині сніжній, Купати душу у холодній зливі. Я ще і ще раз перечитую вірш Олени Теліги “Сучасникам”. Намагаюся збагнути, що це: лист до читачів, щирий і відвертий, у якому […]...
- Моральний ідеал у творах Ф. М. Достоєвського Твір за романом “Злочин і кара”. “Краса врятує світ”, – написав Ф. М. Достоєвський у своєму романі “Ідіот”. Цю красу, яка здатна врятувати і перетворити світ, Достоєвський шукав протягом усього свого творчого життя, тому майже в кожному його романі є герой, В якому є й хоча б частинка цієї краси. Причому письменник мав на увазі […]...
- Національний пафос поезії Ольжича Серед питань, що стосуються особистостей митців та їхньої творчості, є одне, яке рідко порушується і на яке немає однозначної відповіді. В українській літературі, мабуть, як ніде у світі, багато поетів та письменників не лише співчували тій або іншій політичній течії, а були водночас визначними політичними діячами. Звичка оцінювати творчість поетів за відповідністю тій або іншій […]...
- Образи поезії Т. Шевченка “Заповіт” Тарас Шевченко в поезії “Заповіт” висловив палку любов до України, рідної землі, віру в краще майбутнє трудящих. Початкові рядки вірша побудовані за принципом поетичної градації. Шевченко веде читача від часткового до цілого, але це ціле становить в свою чергу частину наступної більшої цілості: Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого, На Вкраїні […]...
- “І мертвим, і живим, і ненародженим… ” – послання Кобзаря нащадкам Доля України по-справжньому боліла Кобзареві. Велика кількість його творів перейнята болем щодо становища його народу, усієї держави. Часто поет поєднує епічну розповідь із роздумами. У творі “І мертвим, і живим, і ненародженим… ” епічної розповіді зовсім немає тільки напружене ліричне почуття і думки. За інтенсивністю емоцій та роздумів цей твір не поступається усім епічним драмам […]...
- Що заповідав Тарас Шевченко своєму народові віршем “Заповіт”? Т. Шевченко – великий український поет, виразник найглибших заповітних прагнень народних мас. Він сміливо підніс прапор боротьби за волю й щастя народу. У 1845 році, будучи тяжко хворим, Шевченко написав свій знаменитий вірш “Заповіт”. Сталося це пізньої осені 1845 року. Т. Шевченко в цей час працював на Переяславщині за завданням археографічної комісії – змальовував пам’ятки […]...
- Чи виконали ми заповіт Шевченка? Чи виконали ми заповіт Шевченка? … Вітер. Він прийшов із синьої глибини Дніпра, з диких широких степів, вологих густих лісів. Приніс із собою свіжість води, гіркий запах полину, солодкувато-прохолодний – кориці: саме так пахне ліс восени. Повітря насичене новинами. Вони кружляють між небом та землею. На що чекає вітер? Кому він приніс звістку? … Він […]...
- Віра в щасливе майбутнє України (за віршем “Заповіт”) “Заповіт” – один з найпоетичніших маніфестів гуманізму, Цей вірш – неповторне поетичне звернення Кобзаря до сучасників та наступних поколінь. Поет роздумує над долею рідної України, яка хвилює його найбільше. Він ніби забув про особистий мотив, яким розпочав вірш, смерть для нього не Страшна. Тарас Григорович Шевченко мріє про те, щоб Дніпро поніс у “синє море […]...
- Далеке минуле українського народу у творах А. Малишка (цикл “Запорожці”) Далеке минуле українського народу у творах А. Малишка (цикл “Запорожці”) А. Малишко – поет ліричний, романтичний, який відчував і бачив зв’язок поколінь, зв’язок минулого і сучасного. У цьому самобутність його лірики. Цикл “Запорожці” став мовби прологом до творчості поета періоду Великої Вітчизняної війни. Цикл складається з трьох віршів: “Ворон”, “Битва І”, “Битва II” – і […]...
- Віра в щастя України (За віршем Т. Шевченка “Заповіт”) “Заповіт” Великого Кобзаря – це один з найпоетичніших маніфестів гуманізму в українській із світовій літературі. “Заповіт” можна вважати програмовим твором Тараса Григоровича Шевченка. Цей вірш – неповторний поетичний заповіт, у небагатьох рядках якого Кобзар звертається до сучасників та прийдешніх поколінь. Шевченко мріє про те, щоб рідний народ згадував його “незлим, тихим словом”. Поет сподівається, що […]...
- Аналіз “Заповіт” Шевченко ” Заповіт ” аналіз твору – тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті. ПАСПОРТ ТВОРУ Рід літератури “Заповіт”: Лірика. Вид лірики “Заповіт”: Патріотична (громадянська). Жанр “Заповіт”: Ліричний вірш. Віршовий розмір “Заповіт”: Хорей. Провідний мотив “Заповіт”: Заклик до українського народу звільнитися від кайданів самодержавства, боротися за вільне життя, відстоювати інтереси простого […]...
- “Заповіт” Тараса Шевченка. Чи виконуємо ми його? Зі свого власного, нехай поки що незначного життєвого досвіду я зрозумів, що всі люди справді дуже різні. І це не банальна фраза, а правда життя. Кожна людина прагне різного, має свої заповітні мрії, таємні сподівання та бажання. І не так вже легко розібратися в них комусь сторонньому, майже неможливо збагнути людську душу. Часом – навіть […]...
- До свободи завдяки боротьбі (за віршем Т. Шевченка “Заповіт”) Заповіт – це висловлення останньої волі людини щодо майна, сім’ї. Заповіт же митця, письменника – це ліричний твір, в якому той висловлює народові свої бажання не лише особистого, а й громадського, суспільного характеру. Який же “Заповіт” Тараса Шевченка? Відомо, що поет написав свій твір, будучи тяжко хворим. Прийшла невесела думка, що це, може, останні години […]...
- Критика “Заповіт” Шевченко Політичною програмою боротьби проти тих, хто посягнув на права українського народу, є вірш ” ЗАПОВІТ “. Цей твір було написано в грудні 1845 року на Переяславщині, коли Тарас Шевченко важко захворів на запалення легенів. Поет закликає народ Звільнитися від кайданів самодержавства, боротися за вільне життя, відстоювати свої інтереси. Шевченко висловлює віру у світле майбутнє України. […]...
- Аналіз “Заповіт” Заповіт Т. Шевченка – патріотичний гімн. “Заповіт” Тараса Шевченка є бойовою програмою для закріпаченого народу, неповторним поетичним заповітом у світовій літературі. Твір був написаний у грудні 1845 року, коли Шевченко лежав хворий у Переяславі у знайомого лікаря А. Козачковського. Літературознавець Г. Нудько писав, що хоч поштовхом до написання вірша була тяжка хвороба автора, проте “причини, […]...
- “Заповіт” Т. Шевченка – патріотичний гімн “Заповіт” Тараса Шевченка є програмним твором автора, бойовою програмою для закріпаченого народу, неповторним поетичним заповітом у світовій літературі. Твір був написаний у грудні 1845 року, коли Шевченко лежав хворий у Переяславі у знайомого лікаря А. Козачковського. Літературознавець Г. Нудько писав, що хоч поштовхом до написання вірша була тяжка хвороба автора, проте “причини, що породили твір, […]...
- Аналіз вірша Тараса Шевченка “Заповіт” Заповіт Т. Шевченка – патріотичний гімн. “Заповіт” Тараса Шевченка є бойовою програмою для закріпаченого народу, неповторним поетичним заповітом у світовій літературі. Твір був написаний у грудні 1845 року, коли Шевченко лежав хворий у Переяславі у знайомого лікаря А. Козачковського. Літературознавець Г. Нудько писав, що хоч поштовхом до написання вірша була тяжка хвороба автора, проте “причини, […]...
- Віра в світле майбутнє України (за поезіями “Заповіт”, “І виріс я на чужині”) – ТАРАС ШЕВЧЕНКО Віра в світле майбутнє України (за поезіями “Заповіт”, “І виріс я на чужині”) А я дивлюся… і серцем лину В темний садочок на Україну. Т. Шевченко Під час тяжкої хвороби Т. Г. Шевченко багато думав про майбутнє України, мріяв про визволення свого народу. Тоді він написав своє звернення до українського народу – “Заповіт”. У вірші […]...
- Вірш “Заповіт” Твір звернення Як умру, то поховайте Все покину і полину Мене на могилі, До самого Бога Серед степу широкого, Молитися… а до того На Вкраїні милій, Я не знаю Бога. Щоб лани широкополі, Поховайте та вставайте, І Дніпро, і кручі Кайдани порвіте Було видно, було чути, І вражою злою кров’ю Як реве ревучий. Волю окропіте. Як понесе […]...
- Коротко про “Заповіт” (1845) Літературний рід: лірика. Жанр: ліричний вірш. Вид лірики: громадянська. Провідний мотив: заклик до повалення експлуататорського ладу й розбудови нового вільного суспільства. Віршовий розмір: хорей. Про твір: у грудні 1845 р. Т. Шевченко, гостюючи на Переяславщині, захворів на запалення легенів. У ті часи ця хвороба була смертельною, тому поет вирішив написати прощального вірша. Ним і […]...
- Віра в щастя України (за віршем “Заповіт”) – ТАРАС ШЕВЧЕНКО Віра в щастя України (за віршем “Заповіт”) “Заповіт” Великого Кобзаря – це один з найпоетичніших маніфестів гуманізму в українській і світовій літературі. Цей вірш – неповторний поетичний заповіт небагатьох рядках я кого Кобзар звертається до сучасників та прийдешніх поколінь. Шевченко мріє про те, щоб рідний народ згадував його “незлим, тихим словом”. Поет сподівається, що з […]...
- Колискова-заповіт юні (за віршем “Лебеді материнства” В. Симоненка) Ніжна, ласкава, як подих літнього вечора, назва вірша В. Симоненка: “Лебеді материнства”… Неначе заколисують римовані дворядкові вірші: Заглядає в шибку казка сивими очима, Материнська добра ласка в неї за плечима. Спогадами лину до бабусиної колискової, яка оповиває ніжністю мою душу: Не ходи до хати, коте волохатий, . Не буди дитяти… I як переклик з народним […]...
- Тарас Шевченко – Заповіт (Як умру, то поховайте… ) (Характеристика твору) Характеристика твору Тараса Шевченка “Заповіт” Жанр: ліричний вірш. Вид лірики: громадянська. Провідний мотив: заклик до повалення експлуататорського ладу й розбудови нового вільного суспільства. Віршовий розмір: хорей. Заповіт Т. Шевченка – патріотичний гімн. “Заповіт” Тараса Шевченка є бойовою програмою для закріпаченого народу, неповторним поетичним заповітом у світовій літературі. Твір був написаний у грудні 1845 року, коли […]...
- Образ матері у творах Т. Шевченка Образ матері у творах Т. Шевченка Матір… Це їй ми завдячуємо своїм життям, своїми радощами й перемогами, усім, що маємо в житті. Мабуть, саме тому тема матері завжди була, є й вічно залишатиметься у творчості наших письменників. Т. Шевченко теж звертався до цієї теми. Образ матері у творах Т. Шевченка – це образ жінки-страдниці, жінки, […]...
- Героїчне минуле українського народу у творах Тараса Шевченка Тарас Шевченко – геніальний український поет, художник, мислитель, ідеї якого одухотворюють і кличуть до свободи. Він любив свй народ, оспівував його мудрість, працьовитість, щире серце, боровся за його волю. Тому і став національним пророком, українським Мойсеєм, що вивів свою націю з рабства і просвітив їй шлях до незалежності. Однією з головних тем творчості Шевченка усіх […]...
- Заповіт українського пророка Наша історія – це історія віковічної боротьби українського народу за своє місце під сонцем. Коли ворог вибивав із наших рук шаблю, тоді на зміну їй приходило слово. Іноді таке могутнє і гаряче, що було дужче за легіони військ. Із Божого веління це слово приходило в час найбільшої скрути. Тоді, коли здавалося, що втрачено все. Така […]...
- “Героїчне минуле українського народу у творах Тараса Шевченка” Тарас Григорович Шевченко – видатний український поет, мислитель і художник, творчість якого одухотворяє і кличе до свободи. Він дуже любив свій народ, оспівував його щире серце, працьовитість, мудрість, боровся за його волю та незалежність. Мабуть, саме тому і став поет справжнім національним пророком свого часу, своєрідним українським Мойсеєм, якій вивів своїх співвітчизників з неволі і […]...
- М. Хвильовий: моральний вибір особистості в тоталітарному суспільстві Микола Хвильовий (1893-1933) є однією з найвизначніших постатей в українській літературі XX століття. Народився він на Харківщині в учительській родині. Характер і погляди письменника сформувалися за складних умов; бідування сім?, нескінченні пошуки роботи, окопи першої світової війни, грандіозні соціальні катаклізми в більшовицькій Україні, свідком і учасником яких він був. Свою літературну діяльність Хвильовий розпочав як […]...