Мотиви лірики Лесі Українки

“Леся Українка”… І постає перед нами нечувана сила, незламна мужність, боротьба за щастя й волю, постане сама Україна в своїй красі і величі, постане весь український народ. Своє життя вона поклала на олтар Вітчизни. Через усю її поезію проходить мотив любові до Батьківщини, до рідного народу.

Леся Українка мала велику силу волі, ніколи не зневірялася. Вона вміла не тільки боротись, а й палко кохати, бути вірною в дружбі. Щире й глибоке кохання – один з провідних мотивів творчості Лесі Українки.

А ще поетеса написала багато віршів, у яких висвітлила роль поета й поезії в житті народу. У “Давній казці” вона пише про поета, якого ніщо не може підкупити: ні золото, ні палаци.

Не поет, хто забуває

Про страшні народні рани,

Щоб собі на вільні руки

Золоті надіти кайдани.

З великою щирістю описує Леся Українка красу української природи. Балочки веселі, хороші красні села, тополі… Вільних безмежних просторів, здається, не може торкнутися горе. Але то тільки здасться, навколо себе Леся бачила народне горе. Мука народна – то була її мука, його доля – то доля Лесі Українки.

Тому н страждала вона в ім’я народу, в ім’я його щастя.

“Хай гине цар!” – закликає поетеса у вірші “Напис у руїні”. Зворушила мене її поезія “Колискова”. Як глибоко й хвилююче передано в цьому вірші любов матері до сина, тривогу за його майбутню долю:

Місяць яснесенький.

Промінь тихесенький,

Кинув до нас,

Спи, мій малесенький,

Пізній бо час.

Слова Лесі Українки “Ні, я жива. Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає!” стали пророчими. Її слово вічно живе серед народу. Її твори кличуть нас до боротьби за краще життя.

Мотиви лірики Лесі Українки