“Моя версія подальших подій у творі Є. Гуцала “Сім’я дикої качки”
Природа, що нас оточує, дарує нам надзвичайну красу. І кожний бачить в ній щось надзвичайне, чарівне і особливе. Щира душею людина приймає дари нашої матінки-природи – це і квіти, і свіже повітря, і спів пташок, і ласкаве весняне сонце. Але, нажаль, люди не завжди вдячні тому, що дарує нам оточуючий світ.
Саме таке невдячне ставлення відображає у своєму оповіданні “Сім’я дикої качки” відомий український письменник Є. Гуцало.
У цьому творі йде мова про відношення дітей до природи, про їх ставлення до її представників та різноманітність
Незважаючи на крики качки, Юрко зібрав усіх каченят та вирішив забрати їх додому. Тося благала Юрка, щоб він відпустив маленьких каченят, бо вони не зможуть жити без води і без допомоги матері, але хлопець не захотів нічого чути і вирів забрати їх додому
Вдома каченята зовсім втратили сили, вони нічого не їли, здавалося, що ось-ось вони загинуть. Тося врешті решт вирішила віднести їх до матері, та принісши каченят на річку, вона впевнилася, що вони настільки знесилили, що навіть плавати не можуть. Навіть допомога хлопців, які прибігли до річки, нічого не вирішила.
Через декілька днів Юрко, вже від’їжджаючі до батьків у місто, вирішив подивитися, чи залишилися живими каченята, яких, як він зразу здогадався, Тося віднесла на річку. Але там він не побачив ні качки-матері, ні маленьких каченят. Юрко відчув пекучий сором…
Адже заради розваги, заради користі він забрав додому диких каченят і жорстоко скривдив качку. Він не дуже переймався станом пташенят, не доклав зусиль, щоб їх урятувати, розумів, що втратив повагу й довіру Тосі та сільських хлопчиків. Юрко усвідомив, що вчинив негідно, але, на жаль, було вже пізно.
Але мені здається, це каяття дає надію на те, що хлопчик може змінити своє ставлення до природи, до всього живого і беззахисного.
Продовження цих подій я бачу так: Хлопець через декілька днів повертається до села, та зразу біжить на річку. Там він з радістю бачить, як по тихій і спокійній воді плавають маленькі каченята поряд з мамою-качкою. В той же час на березі річки з’являється Тося і вони з дівчинкою миряться.
А коли Юрко приїжджає до села через рік, то на річці він бачить вже дорослих диких качок, які торік були зовсім маленькими. Хлопець згадує події минулого літа і йому становиться соромно за те, що він тоді скоїв, ледве не згубивши каченят. Юрко розуміє, що треба змінити своє ставлення до природи, своє ставлення до тварин та оточуючого світу.
Я сподіваюся, що в майбутньому Юрко стане людиною, яка усе своє життя покладе на захист рідної природи та на допомогу тваринам.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)