Моє місто взимку (твір-опис місцевості)


Летять, летять сніжинки,

Льодинки – морозинки,

І весело кружляють,

І стеляться до ніг.

Г. Бойко

Я люблю своє рідне місто Харків. Воно приваблює мене в різні пори року. І весною, коли приємно дихати чистим, свіжим повітрям. І влітку, коли буяє квітуча зелень. І восени, коли вбрані в золоті шати дерева. А взимку воно схоже на палац Снігової королеви.

Білосніжною ковдрою вкрила матінка-Зима все навколо. І почуває себе всевладною царівною в місті. Все навколо стало білим. Дерева вдягайсь у вишите діамантами вбрання. Стоять вони

в забутті, зачаровані Зимою. Мороз Іванович, її вірний товариш, вправно хапає діток за щічки, носики.

А Завірюха, північна подруга Зимоньки, такі жарти виробляє! Із снігу великі замети намела, що тротуаром не пройти, по шосе не проїхати! Разом із Зимою в наше місто прийшли веселі свята. Скільки дотепних жартів, запальних танців, веселих пісень, різноманітних ігор буває у парках та на святкових майданчиках!

Приємно блукати вулицями засніженого Харкова, коли від променів сонця іскриться сніжок, а гарненькі зірочки-сніжинки, падаючи додолу, неповторно ведуть свій танок. Я люблю зиму, а особливо в своєму місті.



Моє місто взимку (твір-опис місцевості)