“Моє ставлення до засмічення мови”

У сучасному світі наша країна зіткнулася з проблемою засмічення рідної мови різними іноземними словами, що не несуть в собі смислового спрямування. Такі слова не тільки вносять плутанину в українську мову, а й паразитують на ній, збіднюючи лексикон наших співвітчизників, особливо молоді.

Мені здається, що потрібно оберігати нашу мову від словесної експансії таких слів-паразитів. Потрібно пильно стежити за своєю мовою і мовою своїх друзів, знайомих, сусідів, співробітників, користуватися тільки тими словами, зміст яких зрозумілий кожному.

Якщо кожний розумний громадянин нашої неосяжної батьківщини буде пам’ятати про лексичні, граматичні, орфографічні і інші багатства нашої мови, то він ніколи не дозволить обмежувати і засмічувати її.

Мова – це ж не тільки засіб спілкування, також вона є однією з ознак життя народу, який її використовує. Мова – це книга, в якій відображається вся історія розвитку народу, весь його історичний шлях, починаючи від найдавніших часів до наших днів. У кожному слові простежується історичне минуле, що невідступно супроводжує людей.

Простежується в мові і сьогодення, а також, можливо, і майбутнє всіх тих, хто

з молоком матері вбирав в себе рідні українські слова, наповнені любов’ю близьких і дорогих серцю людей.

Якщо змінити слово – може змінитися навіть чиясь доля. Якщо змінити мову – може змінитися навіть доля цілого народу. Але що буде з людьми, якщо їх мову засмітити і перетворити на хтозна що, знищити, забути, викреслити з історії, стерти з лиця землі?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

“Моє ставлення до засмічення мови”