Мої роздуми над поемою В. Симоненка “Казка про дурила”
В. Симоненко… Поет-шістдесятник… Поет-лірик…
Поет-сатирик… І просто незвичайна людина, яка неймовірною любов’ю любила навколишній світ, любила життя, любила своїх батьків, а звідси – і народ, і, безумовно, Україну, до якої він не шукав “ні. стежки, ні броду”, бо вона була в його грудях, “у чолі і в руках”.
Після закінчення факультету журналістики при Київському університеті Василь розпочав своє трудове життя, а вірші писав ще в шкільні роки.
Його творчість – це своєрідний маніфест “шістдесятників”,
До 80-х років його ім’я не можна було промовляти, а твори не друкувалися, за винятком невеликої збірки, що була видана чи то друзями, чи то якимось чудом.
Та настав час – народ все-таки пізнав їх і оцінює нині як належите. Сьогодні Симоненко повертається до нас, повертається в усій красі своїй, в повноті й первозданності свого таланту.
Читаєш, перечитуєш вірші поета, осмислюєш їх і приходиш до висновку, що це не просто автор ліричних творів, це поет-борець, Поет-патріот шевченківського
Одним з кращих творів письменника є “Казка про Дурила”, написана в 1963 році. У своєму щоденнику Василь залишив такий запис “Вчора написав “Казку про Дурила”. Написав одним подихом, хоч дещо було заготовлено раніше”.
1963 рік – той період в житті нашої держави, який характеризувався нудотою й задушливістю. В історію він увійшов під іменем “застій”. На думку істориків, ніякої, по суті, не було різниці між Хрущовською “відлигою” і брежнєвською “задухою”.
Тому-то й Замовчують наших “шістдесятників”, поетів, які не хотіли миритися з певними установами і в своїх віршах викривали горе, керівників. Симоненко ще в 1955 році сказав:
Біля керма запроданці, кастрати
Дрижать від жаху в немочі сліпій…
Коли б оту толоку розорати,
Шевченко міг би вирости на ній!
Про що ж і про. кого “Казка про Дурила”? Зміст твору багатопроблемний як і багатопроблемне наше життя. Та ідея її така: засудження тих. хто відбирає у людини Батьківщину, відучує ц любити, ховає живе життя -“в хребтах високих паперових гір і заливає його чорнильними морями” облуди, забирає свободу освідчення любові до неї і притуплює історичну пам’ять, свідомість обов’язку.
Своїм твором В. Симоненко ще й ще раз ствердив високість Шевченкового:
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра…
Твір складний, алегоричний, переповнений замаскованими алюзіями. Кожен образ символізує певне явище з життя країни. Не всі літературні критики саме це вбачають в оригінальному творі, дехто зводить тлумачення “Казки… ” до народнопісенного джерела, а образи розцінює як казкових героїв з народних казок.
І все ж треба подивитися на твір іншими очима. У “Казці… ” і царська сільська старшина, і сталінські ріки крові, і хрущовська лисина. Симоненко свідомо руйнує часові й просторові рамки, підкреслюючи цим спільні корені тиранії.
Петро і Дурило – представники двох поколінь. Петро – не старше покоління, активність у якого витравили ще за часів царської Росії і сталінського режиму, хоч його доброту знищити ніхто не зумів. Свого сина виганяє Петро не через погрози старшини, а щоб той з голоду не помер.
Батько ніби й проклинає сина, проте в нього на вустах “щира посмішка”.
Розповідь про дурного Петра та його сина Дурила ведеться спокійно, непоквапливо, просторічною мовою.
Ці люди піддаються на обман, вступають врешті-решт в двобій зі злом і іноді перемагають. Їм притаманний гумор. Коли старшина прийшов до Петра скаржитися на неслухняність Дурила, Петро відповів:
Та я його витурю з дому,
Щоб не балакав малий сатана то,
Що усім відомо.
Дурило не може миритися з режимом, він вирушає в довгі мандри щастя шукати. Симоненко наділяє героя рисами казкових богатирів: неймовірною силою, умінням ходити по воді, сміливістю та мужністю. Коли герой підріс, змужнів, одразу вирушає до рідного краю. По дорозі йому трапляється рай.
Старшини раю заманюють Дурила до себе. Картина раю – просто-таки модель хрущовсько-брежнєвського суспільства: тут чорнильно-паперові стосунки з суспільством, прагнення знищити тих, хто проти ідеї. І все це в ім’я світлого майбутньою. В характеристиці старшин раю Симоненкова іронія переходить у сарказм:
Одна турбота наші чола оре –
А що, як в мудрі паперові гори
Раптово влучить іскорка вогню?
Чи вистачить чорнила, щоб залить?
А більше нам нічого не болить.
Моторошно і бридко уявляти собі цю гору, що вивершена на гроші народу й заступає сонце від народу. Симоненко ганьбить творців “Евересту” за допомогою прийому самовикриття. Вони пророкують свою мудрість, а насправді це жалюгідність і тупість:
Порода наша мудра від природи,
Ми знаєм все, бо осягнули все.
І глипає на нас зворушено і гордо
Щасливий предок – щирий шимпанзе.
У “Казці… ” цікава інтерпретація образу засновника бюрократичного раю. Це – кам’яний ідол на постаменті. Але засновник раю – не лише Сталін, це і Хрущов, і Брежнєв:
Бо таке на роду написано.
Від Адама до наших днів
Будуть людям світити лисини
Величаво мудрих вождів.
Всі ці мужі мають спільну рису: зоологічну ненависть до талановитих і чесних людей.
Є в “Казці… ” й інші образи – це повії-Музи. Вони не прикриті алегорією, оголені автором:
Там живе племін усяких
Престрашенна мішанина,
І зате той край зоветься –
Русь єдина, Русь єдина.
Серце поета переповнене непорозумінням: його страшенно пригнічувало й дратувало те, що в нашій літературі багато “низькопробних митців”, жалюгідних служак, що пишуть твори на замовлення:
Скільки бідною торгували,
Скільки вже продавалась сама,
Що назвать її мертвою мало,
А сильнішого слова нема.
Неймовірно! Хіба можна було після таких слів сподіватися на видання “Казки… “?
Чому старшини раю запобігаюгь перед Дурилом? Та тому, що їм потрібний апарат, а Дурило підходить до цього. Та Дурило виявляється Мудрішим і ставить старшинам непотрібні питання: чого у вас, люди добрі, ноги у крові?
У “Казці… ” В. Симоненко викриває лицемірство, блюзнірство, засуджує класовий гуманізм, виражає непохитну віру в перемогу народу. Тому-то й втікає з раю Дурило. Кінець твору написаний у чисто симоненківській манері.
Україно! Ти для мене – диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо, горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік.
“Казка про Дурила” – ще не до кінця осмислений твір В. Симоненка. Його треба читати й перечитувати. І сприйняти ідейний зміст його можна тільки при умові глибокого знання історії та літературного-процесу.





Related posts:
- Мої роздуми над поемою “Казка про дурила” В. Симоненко… Поет-шістдесятник… Поет-лірик… Поет-сатирик… І просто незвичайна людина, яка неймовірною любов’ю любила навколишній світ, любила життя, любила своїх батьків, а звідси – і народ, і, безумовно, Україну, до якої він не шукав “ні. стежки, ні броду”, бо вона була в його грудях, “у чолі і в руках”. Після закінчення факультету журналістики при Київському університеті […]...
- Відповідь на контрольне питання До творчості Василя Симоненка Як тема рідної землі розкрита в “Казці про Дурила”? Тему Батьківщини, рідної землі поет своєрідно розкрив у казці для дорослих. Вона називається просто: “Казка про Дурила”. її автор написав останнього року життя, а на друк твір чекав двадцять п’ять років. Це алегорична розповідь про втрачену й віднайдену Батьківщину. Казка розповідає про мандри головного героя. Герой […]...
- Мої роздуми над поемою “Давня казка” Головні герої поеми “Давня казка” – Поет та лицар Бертольд. Дія відбувається ніби поза часом, але ми підсвідомо вважаємо усе описане ситуацією, що мала місце у давнині: ще б пак, лицарі, прекрасна дама, військові походи… Але занурюючись у сюжет, ми забуваємо про те, що описані події не втратили своєї актуальності і дотепер. Авторка окреслює головний […]...
- Мої роздуми над поемою “Давня казка” У творчості усіх видатних поетів завжди можна знайти твори, присвячені поетичному слову – його впливу на життя суспільства, його силі, яка інколи не менш, ніж сила звичайної зброї. А інакше не може і бути, тому що людина, яка знаходить своє призначення у літературі, повинна добре усвідомлювати своє місце у житті суспільства та свою мету, яку […]...
- Роздуми над поезією (за віршем В. Симоненка “Ти знаєш, що ти – людина?”) “Ти знаєш, що ти – людина?” З таким вимогливим запитанням звертається Василь Симоненко до кожного свого читача. Без зайвих слів і “красивостей”, чітко, ясно, лаконічно. Задуматися має кожен. Хто я в цьому світі? Навіщо живу? З відповідями на ці питання рано чи пізно доводиться визначатися кожній людині. Будучи дуже молодим, Симоненко відчував, що життя надто […]...
- “Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок, є тисячі ланів, але один лиш мій”. Роздуми щодо творчості В. Симоненка Творчість В. Симоненка була самобутнім явищем в українській літературі. Його поезії відрізнялися злободенною тематикою, непримиренністю до кривди, справжньою народністю і глибоким патріотизмом. Усі їх об’єднує любов до своєї Батьківщини і народу, прагнення бачити свою Вітчизну вільною, незалежною, бо бачив, як у тенетах бюрократизму, фальші, лжепатріотизму партійних діячів гине Україна, знищується найперша і найголовніша її скарбниця […]...
- Роздуми над творчістю В. Симоненка Творчість В. Симоненка була самобутнім явищем в українській літературі. Його поезії відзначалися злободенною тематикою, непримиренністю до кривди, справжньою народністю і глибоким патріотизмом. Усіх їх об’єднує любов до своєї Батьківщини і народу, прагнення бачити свою Вітчизну вільною, незалежною, бо бачив, як у тенетах бюрократизму, фальші, лжепатріотизму партійних діячів гине Україна, знищується найперша і найголовніша її скарбниця […]...
- “Мої роздуми, викликані поезією В. Симоненка “Лебеді материнства” Кожен поетичний твір, про який з них не йшла мова, завжди намагалися вмістити велику життєву мудрість і об’єднати це з виконавчою красою поетичного слова автора. Безліч поетів тому створили велику кількість якісних творів для того, щоб порадувати своїх читачів і відкрити їм нову, раніше невідому і незрозумілу сторону життя. Існує безліч поезій, але тих, які […]...
- Казка Василя Симоненка “Цар Плаксій та Лоскотон” Серед численних книжок, які я любила читати, мені надзвичайно подобалася весела, дотепна казка “Цар Плаксій та Лоскотон”. У ній автор показує нам два світи: Добра і Зла. Спочатку Василь Симоненко знайомить нас із країною Сльозолій, царем якої був Плаксій. Автор так описує царя: Голова його – мов бочка, Очі – ніби кавуни. Він мав трьох […]...
- Поет – друг і захисник народу (за поемою Лесі Українки “Давня казка”) Поему “Давня казка” Леся Українка написала у 1893 році. У цей час вона вже була відомим поетом. Про роль поета і його творів у суспільному житті Леся Українка і написала в поемі “Давня казка”. Саме тому головний герой твору – поет. В юності він славив красу природи, красу кохання. Його поезія була “і дзвінкою, і […]...
- Мотиви лірики Василя Симоненка І. Життя як спалах (всього 28 років: народився 193S року на Полтавщині, навчався на факультеті журналістики Київського університету; працював кореспондентом газет На Черкащині; літературна діяльність). ІІ. Головні теми творчості В. Симоненка. 1. Любов до України (“Україні”, “Земле рідна!”). 2. Неповторність людського “я” (“Ми – не безліч стандартних “я”, “Ти знаєш, що ти – людина…”) 3. […]...
- Мої роздуми над поемою І. Франка “Мойсей” Твори Івана Франка хвилюють і захоплюють сучасного читача. Написані геніальним майстром слова, вони є згустком болю письменника, для якого доля свого народу була головною проблемою життя і творчості. Саме в поемі “Мойсей”. яка є вершиною у літературній спадщині Каменяря, поет осмислює історичну долю українського народу, трагічні шляхи його буття. Поема починається прологом, в якому визначається […]...
- Роздуми над долею народу (за поемою І. Франка “Мойсей”) Тема народу, його минулого й майбутнього, історичного призначення і місця серед інших народів – одна з провідних у творчості І. Франка. Особливо потужно прозвучала ця тема в поемі “Мойсей”, написаній поетом 1905 року, коли в Росії піднімалася революційна хвиля. Франко сподівався, що революція нарешті принесе визволення й українському народові. Поета особливо хвилювали взаємини широких мас […]...
- Роздуми Івана Франка над долею рідного краю (за поемою “Мойсей”) Поема “Мойсей” – філософський твір про майбутнє українського народу, про могутні сили мас. Це твір, у якому Франко осмислює історичну долю українського народу, трагічний шлях його розвитку. І. Франко написав поему в період першої революції 1905 року, піднявши важливі проблеми, якими жило українське селянство. Тема та ідея тексту визначена у пролозі. Поет висловлює жаль з […]...
- Роль митця у суспільстві (за поемою Л. Українки “Давня казка”) (1871 – 1913) Справжнє ім’я – Лариса Петрівна Косач. Народилася в м. Новоград-Волинському в дворянській родині. Батько – адвокат, мати – письменниця, відома під псевдонімом Олена Пчілка, дядько – відомий громадський діяч Михайло Драгоманов зробили багато для розвитку дівчини, Родина мешкала в Луцьку та Ковелі. У 1881 році Леся застудилася і важко захворіла, недуга не […]...
- Поет – друг і захисник народу (За поемою “Давня казка”) Поему “Давня казка” Леся Українка написала у 1893 році. У цей час вона вже була відомим поетом. Про роль поета і його творів у суспільному житті Леся Українка і написала в поемі “Давня казка”. Саме тому головний герой твору – поет. В юності він славив красу природи, красу кохання. Його поезія була “і дзвінкою, і […]...
- “Я б побажав тобі когось отак любить, як я тебе люблю…” (за поезією В. Симоненка) Юність завжди бере своє, весняними вітрами мрій, неспокою, натхнення шугає скронях, ніжним світом любові спалахує в серці. І те п’янке, незбагненно солодке почуття переливається в чарівну Поезію. Василь Симоненко зізнається: Прийшла любов непрохана й неждана – Ну як мені за нею не піти? Інтимна лірика – особлива сторінка творчості митця. Вразливість його натури, щедрість і […]...
- Мої роздуми над призначенням людини на землі після прочитання поезії В. Симоненка “Ти знаєш, що ти – людина” Мої роздуми над призначенням людини на землі Після прочитання поезії В. Симоненка “Ти знаєш, що ти – людина” … Все почалося з поезії Омара Хайяма. Одного разу я натрапив на його вірш, який збентежив мене: Для чого світу ти? Ніщо ти перед ним. Існуєш ти чи ні – примара все і дим. Безодні з двох […]...
- Про аскетизм і не тільки. Мої роздуми над історично поемою І. Франка “Іван Вишенський” Прочитав історичну поему Івана Франка “Іван Вишенський” і спробував її осмислити. Вкотре шукаю відповідь на питання “Що таке аскетизм?” Це втеча від проблем буденного життя чи подвиг людського духу? Чи можна назавжди поховати себе живцем у печері, відгородитися від усього світу? Філософи кажуть, що людина народжується, щоб жити, страждати і померти. Страждань і так вистачає […]...
- Роль поета й поезії в суспільстві (за поемою “Давня казка”) – ІІ варіант ЛЕСЯ УКРАЇНКА 8 клас ЛЕСЯ УКРАЇНКА (за поемою “Давня казка”) II варіант Леся Українка – поетеса світового масштабу. Творча спадщина її глибока і багатогранна. У багатьох своїх творах письменниця прагне знайти відповідь на загальнолюдські питання. У ліро-епічній поемі “Давня казка” Л. Українка роздумує над тим, яке значення має для суспільства поезія і поет. Головний герой цього твору […]...