Музика в житті й творчості Лесі Українки

Музика в житті й творчості Лесі Українки

… фортеп’ян повірним всіх розмов,

Всіх своїх дум і снів вона вчинила.

(І. Франко)

Кожний вид мистецтва прекрасний по-своєму, а ось поєднання їх здатне глибоко вражати нашу душу, викликати бурю емоцій. Література і музика завжди йшли поруч. Це дві галузі культурного життя народу, між якими існує особливо тісний взаємозв’язок.

Підтвердження тому – наша пісня, слава про яку лине по всьому світу.

Однією з характерних рис українського народу є музикальність. Багато видатних

представників нашої літератури були наділені неабиякими музичними здібностями, любили пісню, складали музичні твори, співали, грали на музичних інструментах.

Особливе місце посідала музика в житті Лесі Українки. Її зв’язки з музичним мистецтвом були постійними й різноманітними.

Ось переді мною репродукція картини В. Забашти “Лисенко слухає гру Лесі на фортепіано”. Тендітна дівчина в красивій вишиванці натхненно схилилася над інструментом, а її ніжні руки легко літають над клавішами. Біля фортепіано в задумі стоїть сивий майстер – Микола Лисенко. На його обличчі – вираз захоплення.

Леся грає.

Незабаром тяжка хвороба відбере в неї цю радість спілкування з “давнім добрим другом” – так вона називала фортепіано. Елегійно звучать рядки її поезії, присвячені прощанню з ним:

Мій давній друже! Мушу я з тобою

Розстатися надовго… Жаль мені!

З тобою звикла я ділитися журбою,

Вповідувать думки веселі і сумні.

Відтоді через усе літературне життя Лесі поезія й музика пройдуть пліч-о-пліч, увиразнюючи одна одну, надаючи неперевершеної художньої сили її творам.

Музика завжди викликала в душі Лесі цілу гаму почуттів. Вона чула мелодії скрізь: у леготі весняної ночі, у шумі морських хвиль, у шелестінні трав, у буянні лісової стихії…

Ще маленькою Леся, зачарована картиною нічного неба, якось сказала: “Хмарки пливли і пливли крізь місяць одна за одною піцикато”, а іншим разом порівняла: “У садку стояла така співоча тишина, ніби грали піанісимо в найніжнішому адажіо”.

Леся володіла технікою гри настільки, що могла вільно читати з аркуша доволі складні твори класичного репертуару, виконувати в колі близьких друзів окремі сонати Бетховена, ноктюрни і вальси Шопена, п’єси Шумана, Шуберта, твори Лисенка, Завадського…

Музика давала поетесі творче літературне натхнення, під її впливом яскрава фантазія вимальовувала дивовижні сюжети та образи:

Коли я смуток свій на струни клала,

З’являлась ціла зграя красних мрій,

Веселкою моя надія грала,

Далеко линув думок легкий рій.

Пісня, музика, мелодія – ці образи в поезіях Лесі Українки часто набувають символічного значення, втілюючи в собі високе прагнення авторки до краси, духовності, оптимізму:

На шлях я вийшла ранньою весною

І тихий спів несмілий заспівала…

Бажаю так скінчити я свій шлях,

Як починала: з співом на устах!

Дочка Прометея вірила, що після її смерті “на світі запалає покинутий вогонь” її пісень; вона прагнула “серед лиха співати пісні”; вона торкала “сім струн… струна по струні” і щиро бажала:

Нехай мої струни лунають,

Нехай мої співи літають

По рідній коханій моїй стороні.

Герої її творів кохаються в музиці: пробуджена грою на сопілці, розкриває перед нами красу своєї душі лісова русалка Мавка; акомпануючи собі на мандоліні, “примовляє пісні чудові” поет із “Давньої казки”; співає колискову ненька своєму немовляті…

У циклі віршів “Мелодії” Леся написала:

Хотіла б я піснею стати

У їдою хвилину ясну,

Щоб вільно по світі літати,

Щоб вітер розносив луну.

Так і сталося. Поетичне слово безсмертної Лесі лунає по світу стоголосою піснею, бо саме музика була невід’ємною частиною її духовного життя.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Музика в житті й творчості Лесі Українки