Національна доля українського народу в поемі Лесі Українки “Бояриня”
Свій перший вірш “Надія” Леся Українка (1871-1913) написала у дев’ятирічному віці. Загалом за життя поетеса (справжнє ім’я та прізвище – Лариса Косач) видала три збірки поезій: “На крилах пісень” (1893), “Думи і мрії” (1899), “Відгуки” (1902). Талановита поетеса, перекладач, критик і публіцист, Леся Українка є також авторкою багатьох драматичних творів: “Кассандра”, “Осіння казка”, “В катакомбах”, “Лісова пісня”, “Камінний господар” та ін.
Особливе місце у творчому доробку поетеси займає драматична
“Бояриня” написана у квітні 1910 р. протягом трьох днів, але надрукована вперше. у часописі “Рідний край” тільки після смерті її автора: було окреме видання 1918 р., а 1923 р. драма увійшла в зібрання творів Лесі Українки. Що стосується критики, то тут картина приблизно така ж: відома одна рецензія на видання 1918 р. В. Страшкевича, який позитивно характеризує твір, як в літературному, так і в драматичному плані. Згадують про “Бояриню” М. Зеров, аналізуючи драматургію Лесі Українки в цілому; поет і критик 30-х років М. Драй-Хмара; В.
Але все це стосується 20-30-х років XX ст. – періоду другої хвилі національного відродження. Після того, аж до 1989 р., драма не виходила друком, про неї взагалі намагалися не згадувати. Причиною такого замовчування “Боярині” були національні мотиви, що є провідними в цій драматичній поемі.
Своїм змістом “Бояриня” пов’язана з добою Руїни і Петра Дорошенка. Леся Українка не першою звертається до тогочасних подій. Вони вже мали місце у творчості Т. Шевченка (взяти хоча б образ “старого Дорошенка запорозького брата” у вірші “Заступила чорна хмара”). Події 1663 р., що ними починається доба Руїни, відображені у “Чорній Раді” Пантелеймона Куліша (1857), який у свою чергу для написання твору використав літопис Самовидця, твори Свідзінського і Грабовського.
Добу Руїни змальовано і в повісті “Чернігівка” (1881) Миколи Костомарова. Драма І. Карпенка-Карого “Гандзя” (1902) побудована теж на історичному матеріалі, взятому з доби Руїни. І от 1910 р. з-під пера видатної поетеси виходить драматична поема “Бояриня”.
Через тяжку хворобу Леся Українка дуже часто перебувала за межами рідної землі, і тим більше тужила вона за нею, все частіше звертаючись до української тематики. В листах до рідних з Єгипту, де й була написана “Бояриня”, звучать туга за рідним краєм, ностальгійні настрої, якими пронизаний і сам твір. Поетесу не могла не турбувати доля українського народу, його підневільне становище, причини, що спонукали його. Адже не тільки набіги зовнішніх ворогів спустошували землю, пригноблювали народ. Часто внутрішні протиріччя роздирали Україну, спричиняючи їй велике зло.
Саме такою була доба Руїни, до якої звертається Леся Українка в “Боярині”.
Це був час, що наступив після смерті Богдана Хмельницького, коли Україну намагалися поділити між собою Польща і Московщина, сіючи ворожнечу, провокуючи безперервні внутрішні суперечки за гетьманство, протистояння козацьких низів і старшини. В поемі чітко вирізняється ставлення Лесі Українки до Московщини як до історичного ворога. Польща на той час занепала і вже не мала колишньої сили. І лише Росія продовжувала нав’язувати свою волю українському народу. Вона роздавала козацькій старшині привілеї, щоб схилити її до зради інтересам України, намагаючись позбавити народ мислячої інтелігенції. Але твір Лесі Українки – це не історична, а скоріше психологічна драма, створена на історичному матеріалі.
Метою її автора було не відтворення подій конкретної історичної епохи, а бажання розібратись у поведінці людей за умов цієї епохи, що, в свою чергу, давало можливість співвіднести ідеї та настрої сучасників і події минулого. Адже саме в минулому зберігається та інформація, осмислення якої часто допомагає зрозуміти сучасне. Іншими словами, Леся Українка шукала паралелей в історичному минулому й сучасному їй житті.
Отже, основні мотиви драматичної поеми “Бояриня” – це мотив національної гідності, патріотизму і водночас мотив пасивності – зради; час, про який ідеться у творі, – друга половина XVII ст.; сюжет грунтується на вигаданих ситуаціях; дійові особи теж вигадані.
Центральними персонажами драми виступають син колишнього козака, а пізніше московського боярина Степан та дочка козацького старшини Перебійного – Оксана. Одружившись, вони їдуть до Москви, де служить Степан. Життя в Москві стало для Оксани життям у неволі. Від невимовної туги за рідним краєм, не в змозі знести приниження, яке їй як українці довелось відчути у Московщині, вона смертельно занедужала. Весь час перебування на чужині вона внутрішньо протистоїть тому, що її оточує: побуту, звичаям, взаєминам між людьми. Її витончений смак не сприймає російського жіночого одягу, в якому немає ні тієї гармонії кольорів, ні вишуканості форм, що їх має український національний костюм. “Шарахван” нагадує Оксані попівську рясу, “кокошник” – український підситок.
Ось як вона про це говорить: “Та ще й дівочий той шарахван неначе б форемніший, а що жіночий, то такий бахматий, та довгий-довгий, мов попівська ряса! Аж сумно, як се я його надіну? Ото й на голову такий підситок надіти треба?
Зап’ясти обличчя?.. То я.. собі гадаю.. коли б я не спротивилася часом Степанові в такій одежі”. До речі, Леся Українка була добре обізнана з творами М. Костомарова, який про ту ж бахматість російської одежі писав: “Русские не заботились ни об изяществе форми, ни о вкусе, ни о согласии цветов, лишь бы блестело и пестрело.
В их одеждах не бьіло талии: они были мешки”.
Героїня “Боярині” не може звикнути й до того, що в Московщині не можна самій дівчині ходити, не можна “з чоловіками жіноцтву пробувати при бесіді”, тоді – як в Україні дружина завжди була в пошані. Не зрозуміло Оксані й те, як то дівчина з парубком знайомляться й одружуються через сваху. Огидний їй “поцелуйный обряд”, який є невід’ємною частиною традиційного ритуалу пригощання гостя.
Оксану дивує те, що в Московщині не співають по гаях, як в Україні. Вона називає Московщину тюрмою, а себе невільницею:
А що ж? Хіба я тут не як татарка
Сижу в неволі? Ти хіба не ходиш
Під ноги слатися своєму пану, мов ханові?
Скрізь палі, канчуки… Холопів продають… .Чим не татари?
З цими словами звертається Оксана до свого чоловіка, який сам “повинен “холопом Стьопкою” себе взивати та руки цілувати, як невільник”. До речі, в цьому, рабському звичаї цілувати цареві руку проявляється вся мораль московського боярства, яке не служить, а догоджає своєму повелителю, не противлячись такому принизливому становищу: адже має за це свої привілеї. “Та й я йому не можу повернути всього, що я приймав з його руки”, – говорить Степан, який при потребі й гопака перед царем танцює.
Внутрішньо Степан постійно роздвоюється. Але він терпляче зносить своє становище, бо знає, що за непослух буде покараний. Цим зумовлена і обережність Степана, його виваженість у словах і вчинках.
Адже йому чи не найкраще відома та система доносів і шпигунства (“шпигуни московські цілим роєм ходять”), що була основою правління царської імперії. Тому й радить Степан Оксані спалити листа, якого вона отримала з України від товаришки – братчиці: бо ж “як візьмуть “на дибу”, то вже не жалуй!”
Трагічна доля Оксани (“Я гину, в’яну, жити так не можу”), в особі якої, як писав М. Драй-Хмара, “-можна вбачати… інтелігента, того, що довго боровся за принцип національного самовизначення, сперечався, протестував, але, попавши в пазурі царату московського чиновництва, не мав уже сили вирватися на волю й конав на чужині”.
Трагічна доля й Степана, бо, зрікшись свого рідного, національного, повернувся він до чужого, відірвався від землі, яка зростила його. Але в найскладніший і найдраматичніший момент (у розмові із смертельно хворою дружиною) він розкриває свою душу, усвідомлюючи всю безпутність обраного ним шляху життя:
Нас доля так уже скарала тяжко.
Що, певне, й Бог простить усі гріхи.
Хто кров із ран теряв, а ми із серця.
Хто засланий, в тюрму замкнутий був,
А ми несли кайдани невидимі.
Хто мав хвилини щастя в боротьбі,
А нас важка, страшна душила змора,
І нам не вділено було онаги ту змору подолати…
Очевидно, що основний конфлікт “Боярині” будується на протиставленні і протистоянні двох світів – України й Московщини. Це зумовило не тільки ідейно-тематичну своєрідність поеми, а, значною мірою, й образно-стилістичну.
Так, одним із стилістичних прийомів у створенні образної системи твору є контраст, за допомогою якого і здійснюється протиставлення героїв: представників патріотично настроєної частини українців (Оксана, її родина, жіноче церковне братство) і тих, хто перейшов на службу до російського царя (Степан).
Діалог у творі Лесі Українки теж демонструє саме протистояння героїв, засвідчуючи протилежність їхніх поглядів на одну й ту ж подію. Яскравим прикладом може бути діалог між Степаном та братом Оксани Іваном про значення Переяславської угоди, який авторка подає уже в першій дії поеми:
Степан
– Поки чогось добувся на Москві, мій батько тяжко бідував із нами. На раді Переяславській мій батько, подавши слово за Москву, додержав те слово вірне.
Іван
– Мав кому держати! Лихий їх спокусив давати слово!
Перебійний, втручаючись у розмову, намагається позбавити її гостроти й напруженості. Згадуючи ті часи, він зауважує, що “ніхто не знав, як справа обернеться”.
Іван (іронічно)
– Та певне! Краще зрадити Вкраїні!
Степан (спалахнув, але стримався)
– Не зраджував України мій батько! Він їй служив з-під царської руки Не гірш, ніж вороги його служили з-під польської корони.
Іван
– Та, звичайне, однаково, чиї лизати п’яти, чи лядські, чи московські!”
З цього діалогу видно також, що суттєву роль у створенні психологічної характеристики образу відіграють ремарки. І те, що Іван говорить “іронічно”, і те, що у відповідь Степан “спалахнув, але стримався”, свідчить не лише про напруженість ситуації, а й про особливості поведінки кожного із дійових осіб. Іван – прямий, відвертий, категоричний. Степан – стриманий, виважений, обережний.
Підсилюють драматизм твору, надаючи йому глибокого ліризму, народні пісні, які майстерно вводить у сюжет поеми Леся Українка. Вони передають душевний стан героїні, н постійну думу про рідний край (“Гуляй, гуляй, господине, нехай наша журба згине”, “Не бійся, матусю, не бійся, в червоні чобітки обуйся”).
Мовне багатство твору підсилюють використані приказки і прислів’я, а також слова із української народної лексики типу “голубонько”, “моя зоре”, “моя доле”.
Та відвертість, з якою Леся Українка виступає проти всього московського, була викликана відвертою зневагою до українців з боку Москви, приниженням їхньої національної гідності.
Як істинна донька свого народу, поетеса виступає на його захист, демонструючи у створеній поемі самобутність, здорову мораль української нації. До того ж, спирається Леся Українка в основному на свідчення історичної літератури і загальновідомі події та факти, намагаючись дотримуватись максимальної точності у зображенні звичаїв і традицій обох народів.
Взяти хоча б уже вищезгадуваний факт зневажливого ставлення в Московщині до дружини, що дуже дивує Оксану, яка звикла до шанобливих стосунків між чоловіком і жінкою на Батьківщині. Ось що писав про це Микола Костомаров: “У козаков женщины пользовались сравнительно большею свободою: жены козаков были их помощницами и даже ходили с ними в походы. У знатных и зажиточных людей Московского Государства женский пол находился взаперти, как в мусульманских гаремах”.
Те ж саме можна сказати і про нічим не підкріплене зверхнє ставлення московської знаті до представників неросійської нації навіть у питаннях релігії, віри.
Оксану обурює те, що навіть у церкві її зневажливо називають поза очі “черкешенкою”, “чужачкою”. І тут теж Леся Українка нічим не погрішила проти правди. “Московские Русские, – пише М. Костомаров, – считали себя единственным избранным народом в вере, и даже не вполне были расположены к единоверным народам – к грекам и малороссиянам: чуть только что-нибудь не сходно с их народностью, то заслуживает презрения, считалось ересью; на все не свое они смотрели свысока”.
Отже, не виступаючи проти росіян, Леся Українка виступає проти того ставлення московського панства до українців, яке ображало, принижувало наш волелюбний народ, народ з героїчним минулим, давньою культурою і високим рівнем морально-етичних принципів. Народ, який заслуговує на велику повагу і повноцінне самостійне буття.
Related posts:
- НАЦІОНАЛЬНА ДОЛЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ В ПОЕМІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ “БОЯРИНЯ” Свій перший вірш “Надія” Леся Українка (1871-1913) написала у дев’ятирічному віці. Загалом за життя поетеса (справжнє ім’я та прізвище – Лариса Косач) видала три збірки поезій: “На крилах пісень” (1893), “Думи і мрії” (1899), “Відгуки” (1902). Талановита поетеса, перекладач, критик і публіцист, Леся Українка є також авторкою багатьох драматичних творів: “Кассандра”, “Осіння казка”, “В катакомбах”, […]...
- Доля Оксани – головної героїні драми Лесі Українки “Бояриня” Доля Оксани – головної героїні драми Лесі Українки “Бояриня” I. Історична основа драматичної поеми “Бояриня”. (Леся Українка у поемі “Бояриня” показала драматичні події XVII століття, коли Україна переживала складний історичний період, який пізніше було названо Руїною. Після приєднання до Московії Лівобережна Україна переживала посилення колоніального закабалення, українці не хилили голови. Гетьман Дорошенко очолив боротьбу за […]...
- Національні мотиви і особливості їхнього художнього втілення у драматичній поемі Лесі Українки “Бояриня” Національні мотиви і особливості їхнього художнього втілення у драматичній поемі Лесі Українки “Бояриня” Леся Українка. Леся… Це тепле сонячне ім’я мені знайоме з дитячих років. Відоме воно всім прогресивним людям, і в першу чергу, українцям, бо Леся Українка у недовгім житті стала народною поетесою. Вона була мислителькою та борцем шевченківського гарту. Все в її житті […]...
- Трагедія України в драматичній поемі Лесі Українки “Бояриня” Уярмлення свого народу, безправність його культури Леся Українка переживала як особисту трагедію. Душа її, лагідна від природи, закипала гнівом на кожен вияв утисків, колоніальної сваволі, поетеса майже фізично задихалася в атмосфері царського деспотизму. Великим смутком озиваються в свідомості Лесі Українки і давні кривди українського народу. Створюючи драматичну поему “Бояриня”, вона звертається до однієї з найдраматичніших […]...
- Жіноча доля як уособлення трагедiї рiдного краю у драмi Лесі Українки “Бояриня” Патрiотична Драма “Бояриня” була написана Лесею Українкою в 1910 роцi. Поетеса дуже любила свою країну, свiй народ, її хвилювала доля рiдної України, яка перебувала пiд владою Росiї, не мала навiть власної державностi. Удрамi “Бояриня” Леся Українка засуджує тих українцiв, якi зрадили батькiвщину, якi заради почестей служили росiйському царю. Драма починається з опису родини Оксани, її […]...
- Протистояння двох світів і морально-етичних позицій у драматичній поемі Лесі Українки “Бояриня” Протистояння двох світів і морально-етичних позицій у драматичній поемі Лесі Українки “Бояриня” Поема “Бояриня” не була у творчості Лесі Українки явищем випадковим. Задум і сюжет твору з трагічним фіналом відповідав “трагічно му світоглядові” самої поетеси. Її не стільки цікавила політична історія, скільки історія культурна, хоч сам твір присвячено драматичним подіям національної історії – добі Руїни […]...
- Характеристика образу степанової матері в поемі “Бояриня” Лесі Українки Степанова мати і в Москві поводиться як природна українка: не відмовляється від національного одягу, пишається тим, що її чоловік “в козацькому жупані вік дожив”, не може звикнути до немилої їй чужини. Але вона змушена коритися тому, проти чого протестує її серце. Саме з її вуст злітають трагічні слова: Адже ми тут зайди, – З вовками […]...
- Протистояння двох світів і морально-етичних позицій у драматичній поемі Лесі Українки “Бояриня” У драматичній поемі “Бояриня” Леся Українка змальовує трагічну добу, що тривала чверть століття після смерті Богдана Хмельницького й відома в історії під назвою “Руїна”. Уже в першій дії драми, яка відбувається в Україні, в садибі козака Перебійного, звучать різні думки про способи служіння вітчизні. Молодий козак Степан вирішив служити рідному краю на чужій землі. Він […]...
- Характеристика образу Степана в поемі “Бояриня” Лесі Українки Вихованець Києво-Могилянської академії Степан – український інтелігент другої половини XVII ст., що втратив свою національну культуру і перейняв чужу. ” Син колишнього козака, а згодом московського боярина, Степан потрапляє в козацьку слободу з російськими боярами, гостює в родині представника козацької старшини Олекси Перебійного. Зустрівшись із його дочкою, закохується в неї. Оксана відповідає йому взаємністю, і […]...
- Національні мотиви у драматичній поемі Лесі Українки “Бояриня” Драматична поема Лесі Українки “Бояриня” належить до тих творів, які донедавна були невідомі читачеві. І це не дивно, бо вперше побачила світ у 1914 році, вже по смерті письменниці. “Бояриня” була видана окремими виданнями 1918 і 1923 років, а відтак аж до 1989 року не тільки не виходила друком, а й згадки про неї не […]...
- Трагедія рідного краю у драматичній поемі Лесі Українки “Бояриня” I. Ніжний і чистий образ геніальної української поетеси Лесі Українки (живе в душі народу, лагідна від природи, закипала гнівом на кожен вияв утисків). II. Драматична поема “Бояриня” – одна із сторінок історії України. 1. Основа сюжету поеми (історія життя дочки козацького старшини Олекси Перебійного). ‘2. Життя Оксани в розлуці з рідним краєм (тяжко сумує, душа […]...
- Зображення звичаїв і побуту козацької старшини та російського боярства в поемі “Бояриня” Лесі Українки Син колишнього козака, а згодом московський боярин Степан, приїхавши з російськими боярами до козацької слободи, гостює в родині козацького старшини Олекси Перебійного і закохується в його дочку Оксану. Дівчина відповідає йому взаємністю, і молоді вирішують після весілля виїхати до Москви, де служить Степан, і влаштувати там своє сімейне життя, додержуючи українських звичаїв. Степан каже своїй […]...
- Характеристика образу Оксани в поемі “Бояриня” Лесі Українки Головною героїнею драми “Бояриня” є Оксана. Цей образ твору досить складний для розуміння. Батько й мати виховали свою дочку у дусі палкої любові до України. Лише щире кохання до молодого московського боярина Степана, з яким вона взяла шлюб, змусило молоду козачку покинути Батьківщину і рідних. Чому ж навіть перші дні перебування Оксани в Москві принесли […]...
- Проблема відповідальності за долю батьківщини у драмі Лесі Українки “Бояриня” Проблема відповідальності за долю батьківщини у драмі Лесі Українки “Бояриня” Минуло десять років від дня проголошення незалежності України. За ці роки моя країна пройшла нелегкий шлях випробувань, становлення державності. І завжди мої земляки з особливою увагою придивлялися до постатей своїх лідерів, перш за все враховуючи ступінь їхньої відповідальності за долю України та її майбутнього. Мабуть, […]...
- Українська бояриня, або Як написати твір за драмою Лесі Українки “Бояриня” Бояри, як відомо, були в Московії. Отже, ми помандруємо до Москви та ще й у XVІІ століття, щоб дізнатися про зраду Україні, про любов до України та про велике кохання. Звернемося до драматичної поеми “Бояриня”. Поема Лесі Українки пов’язана з добою Руїни й Петра Дорошенка. Чому з усіх наших епох вона вибрала саме цю? Бо […]...
- Трагедія рідного краю в драмі Лесі Українки “Бояриня” Леся Українка… Хто вона? Поетеса, драматург і публіцист. Навіть Іван Франко, що добре її знав, не міг дати однозначної відповіді. Та й мати поетеси, Олена Бджілка, не відразу розглянула багатогранний талант своєї дочки. Існує така думка: якби Леся не занедужала туберкульозом, то вона б, напевно, стала відомим музикантом. І все-таки поезія, драматургія… Перелом у творчості […]...
- Характеристика образів борців за вільну Україну в поемі “Бояриня” Лесі Українки 1665 року гетьманом Правобережної України став Петро Дорошенко. Це була талановита й розумна людина. Сам гетьман не визнавав штучного поділу України на Лівобережну і Правобережну, він закликав лівобережних козаків пристати до нього. 1667 року було підписано Андрусівське перемир’я. Гетьман із турками звільнив правобережну територію України. Польща визнала Україну незалежною українською державою. У цей час проти […]...
- Трагедія рідного краю у драмі Лесі Українки “Бояриня” О воля, найясніша ти в темниці! Д. Байрон У драматичній поемі “Бояриня” Леся Українка звернулася до складних, суперечливих подій II половини XVII століття і висвітлила їх в основному на тлі сімейного життя, звичаїв, побуту козацької старшини та російського боярства. Оксана – дочка козацького старшини Олекси Перебійного, чахне в Москві від туги за рідним краєм, від […]...
- Актуальність твору Лесі Українки “Бояриня” в наш час Серед драматичної спадщини Лесі Українки драматична поема “Бояриня” посідає особливе місце. Це твір, який за життя поетеси не видавався, вперше побачив світ у 1914 році, були окремі видання у 1918 та у 1923 роках. А з тих пір до 1989 року поема не тільки не виходила друком, айв літературній критиці та історії літератури про неї […]...
- Руїна людських душ у драмі Лесі Українки “Бояриня&;amp;;amp У своїй роботі “Тисяча років української культури” Мирослав Семчишип подверкивает: “У другій половині XVII ст. за час правління И. Виговського, Ю. Хмельниченка, П. Тетері, И. Брюховецкого, П. Дорошенко, И. Мазепи, які дотримувалися різних ориентаций – те на російський царат, то на польського короля, то на турецького султана або на шведського короля, Україна стала ареною постійної […]...
- Трагедія рідного краю в драмі Лесі Українки “Бояриня” І все-таки до тебе думка лине, Мій занапащений, нещасний краю, Як я тебе згадаю, У грудях серце з туги-жалю гине. На мою думку, мало хто так палко любив свій народ, свій рідний край, як любила його Леся Українка. Недаремно і псевдонімом своїм взяла вона ім’я народу, назвалася його донькою. У багатьох її поезіях відлунює біль […]...
- Чим приваблює мене Іван Перебійний? (За драматичною поемою Лесі Українки “Бояриня”) Драматична поема Лесі Українки “Бояриня” побудована на матеріалі української історії. У творі йдеться про добу Руїни та гетьмана Дорошенка, який вів боротьбу за визволення українського народу з-під гніту російського царату. Це були важкі роки для України. Герої “Боярині” не є історичними особами. В особі Степана поетеса вивела образ українського інтелігента кінця XIX століття, який, втративши […]...
- Трагедія людини, відірваної від рідної землі, у драмі “Бояриня” Лесі Українки Трагедія людини, відірваної від рідної землі, у драмі “Бояриня” Лесі Українки. Драма “Бояриня” вводить читача у складний період української історії – добу Руїни. Цей надзвичайно важкий для українців час XVII століття був співзвучний державницьким змаганням в Україні на початку XX. Тому майже одночасно написано три драматичні твори про епоху Руїни: “Бояриня” Лесі Українки, “Гетьман Дорошенко” […]...
- РОЗДУМИ ПРО РОЛЬ МИТЦЯ В ЖИТТІ НАРОДУ В ПОЕМІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ 8 КЛАС РОЗДУМИ ПРО РОЛЬ МИТЦЯ В ЖИТТІ НАРОДУ В ПОЕМІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ “ДАВНЯ КАЗКА” ПРИКЛАДИ ПЛАНІВ ТВОРІВ Варіант 1 1. Співець у жіночому тендітному тілі. 2. Роль поета в житті народу: А) цінності народного поета; Б) сила поетичного слова; В) боротьба духовності й бездуховності. 3. Поет належить своєму народові. Варіант 2 1. Поетична творчість […]...
- Проблематика драми Лесі Українки “Бояриня” Проблематика драми Лесі Українки “Бояриня” Я вважаю, що головна проблема драми “Бояриня” – це проблема громадянської свідомості українців. Саме через те, що вони не усвідомлювали сбе як народ, у нашій історії дуже багато складних та неприємних моментів. Один із них – період Руїни, який настав після смерті Богдана Хмельницького. Це була людина, котра розбудила в […]...
- Відбиття громадянської позиції Лесі Українки в образі Оксани (за драматичною поемою “Бояриня”) Відбиття громадянської позиції Лесі Українки в образі Оксани (за драматичною поемою “Бояриня”) Твори Лесі Українки знайомлять читачів із цілою низкою яскравих образів жінок, сильних, непересічних, сповнених ліризму і натхнення. Мені здається, що у кожний такий образ письменниця вклала часточку себе самої, свого характеру, вдачі, своїх мрій і поривань, свого болю й нездійсненних сподівань. Тому і […]...
- Трагедія Оксани Перебійної – української боярині (За драмою Лесі Українки “Бояриня”) Зломилась воля, Україна лягла Москві під ноги, Се мир по-твоєму – ота руїна? Леся Українка Доба Руїни – найтрагічніший період у нашій історії, період, майже не висвітлений у художній літературі. Драматична поема Лесі Українки “Бояриня” присвячена цим трагічним сторінкам історії України XVII століття. З усіх національних проблем письменниця обирає найгостріші: це проблеми національної зради й […]...
- Драма Лесі Українки “Бояриня” – твір з національної історії України Творчість Лесі Українки завжди була тісно пов’язана з життям і соціальними та національними визвольними змаганнями народу, виконувала активну громадянську функцію у цій боротьбі. Геніальна дочка свого народу, Леся Українка добре розуміла, яке велике значення в духовному розвитку суспільства має національна ідея, тому й звернулася у своїй творчості до історії України. Один із таких творів – […]...
- У чому трагізм життя Степана? (за драмою Лесі Українки “Бояриня”) Життя Степана, героя драми “Бояриня”, не менш трагічне, ніж доля Оксани. Степан – не історична особа, це український інтелігент другої половини XIX століття, який утратив національну свідомість, зрікся рідної культури і прийняв чужу. Одружившись з Оксаною, Степан мріє жити щасливо, але щастя йому не судилося, бо він виявився нездатним за нього боротися. Оксані Степан обіцяв, […]...
- Туга за рідним краєм у драмі Лесі Українки “Бояриня” (2 варіант) “Бояриня” – це єдиний драматичний твір Лесі Українки, написаний на тему історичного минулого України. Створила його письменниця під час перебування в Єгипті, і, як зазначають дослідники, у цьому є своя закономірність – ностальгія породжує звертання до української тематики. Героїня цього твору Оксана Перебійна також тужить за рідним краєм, як і сама авторка. Леся Українка говорить […]...
- Туга за рідним краєм у драмі Лесі Українки “Бояриня” (1 варіант) Батьківщина… Скільки емоцій і почуттів, радощів і переживань закладено у цьому слові! Відірвавшись від рідної землі, людина, мов відірвана від рідного грунту квітка, душевно в’яне, засихає. І тільки повернення на Батьківщину може відживити, поновити її втрачені сили. Випробування розлукою із рідною землею багато видатних українських діячів відчули на собі. Серед них і Леся Українка, відома […]...
- Трагедія людини, відірваного від рідної землі, у драмі “Бояриня” Лесі Українки Леся Українка через важку хворобу змушена була протягом тривалого часу перебувати далеко від рідної землі: вологий клімат України шкодив її здоров’ю. В одному з листів до сестри поетеса висловилася про чужину гранично просто: “…Одна справа жити на чужині, а друге – приїхати на неї подивитися”. Не дивно, що навіть Єгипет з усіма його чудесами й […]...
- Трагедія людини, відірваної від рідної землі, у драмі “Бояриня’ Лесі Українки Драма “Бояриня” вводить читача у складний період української історії – добу Руїни. Цей надзвичайно важкий для українців час XVІІ століття був співзвучний державницьким змаганням в Україні на початку XX. Тому майже одночасно написано три драматичні твори про епоху Руїни: “Бояриня” Лесі Українки, “Гетьман Дорошенко” Людмили Старицької-Черняхівської, “Сонце Руїни” Василя Пачовського. Зрозуміло, що публікування твору, у […]...
- Твір на тему – Трагедія рідного краю в драмі Лесі Українки “Бояриня” У драмі “Бояриня” авторка звертається до національної історії свого народу, вона переносить читачів у часи гетьманування Петра Дорошенка, який вів боротьбу за визволення українського народу з-під гніту російського царату та хотів об’єднати Україну. Ті часи були тяжкими для українського народу, і саме тоді розгорталися події драми “Бояриня”. Доля головної героїні – Оксани – схожа на […]...
- Твір, називається: Трагедія рідного краю в драмі Лесі Українки “Бояриня” Україно! Рідна земле! Скільки тобі довелося винести, скільки болю, горя та знущань випало на твою долю. Ти була як скривджена дівчина, знесилена та сплюндрована. І болісно стискувалось твоє серце, коли твої ж рідні сини забували про тебе, бо шукали собі слави та почестей у сильніших держав, бо приваблювали їх високі тереми та соболині шуби. Україно, […]...
- Туга за рідним краєм у драмі Лесі Українки “Бояриня” (ІII варіант) Драматична поема Лесі Українки “Бояриня” увійшла в літературний обіг зовсім недавно. Вона навіть не входила до зібрань творів письменниці, про “Бояриню” не писали критики, історики літератури. Що ж крамольного було в цьому творі, що радянська цензура його не визнавала? В основі поеми – історичні події, що відносяться до XVII століття. Саме тоді, після смерті Богдана […]...
- Трагічний конфлікт вільної жінки-українки і принизливих патріархальних звичаїв (за поемою Л. Українки “Бояриня”) Драматична поема Лесі Українки “Бояриня” – один з тих творів, що довгий час перебували під забороною. Цензура не пускала поему до друку, її не згадували підручники, дослідники. І тільки сьогодні твір став доступним широкому колу читачів. Що ж змушувало цензуру тривалий час замовчувати цей твір? Відповідь очевидна: темою поеми є гноблення Москвою українських лівобережних земель […]...
- Твір на тему: “Трагедія рідного краю в драмі Лесі Українки “Бояриня” Смертельно хвора Леся Українка писала “чужу” “Бояриню” в чужому далекому Єгипті. Написала її за три дні -27-29 квітня 1910 р. Перелила свій біль у поетичні рядки: Добраніч, сонечко! Ідеш на захід… Ти бачиш Україну – привітай! Та чи тільки ностальгія спричинила появу цієї глибоко особистісної й водночас громадянсько-філософської поеми? Певна річ – ні. Поема “Боярина” […]...
- Образ співця у поемі Лесі Українки У першу збірку творів Лесі Українки “На крилах пісень” увійшла чудова поема “Давня казка”. Цю поему вона написала у 1893 році. На ту пору Леся Українка вже була зрілим поетом. Своє місце як митець, письменниця бачила лише серед найпередовіших, революційних представників суспільства – серед робітників. У поемі “Давня казка” і йдеться про роль поета і […]...
- Твір за драмою Лесі Українки “Бояриня” Багатостраждальна наша Україно! Скільки довелося тобі витримати за весь період існування страждань, принижень, глузувань з приводу меншовартості! Але патріотичний дух українців не змогли розчавити ні татари, ні половці, ні польська шляхта, ні можновладні московські вельможі. Бо любов до рідної землі, мальовничих краєвидів, чистого неба, неозорих ланів пшениці передавалася з покоління в покоління славними пращурами. На […]...