Найголовніше – у будь-яких обставинах залишатися Людиною (за романом “Тигролови”) – ІІ варіант ІВАН БАГРЯНИЙ
11 клас
ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ІВАН БАГРЯНИЙ
Найголовніше – у будь-яких обставинах залишатися Людиною (за романом “Тигролови”)
II варіант
Людині майже все життя доводиться проходити через якісь випробування: великі чи малі. І тільки подолавши їх, вона може встановити, чи гідна вона називатися Людиною. Так, так, Людиною з великої літери. Адже по усьому світові розкидано безліч людців, які, мабуть, жодного разу і не замислилися над цим питанням.
Хіба б могли вони витримати те, що витримав простий український
Спокійно цей роман читати неможливо. З жахом читаєш сторінки про знущання над простими людьми, які волею долі змушені підкорятися нелюдам. Як мені шкода Григорія Многогрішного, дід чи прадід якого – “малоросійський” гетьман Дем’ян Многогрішний – був найпершим каторжником Сибіру!
Мабуть, доля вирішила випробувати весь цей рід на міцність, на людськість. Тому і довелося Григорію
Тому так його боїться “бравий майор”. Як він не намагався зламати волю хороброго юнака, як не хотілося йому, щоб той закричав, та усі спроби виявилася марними: “Що він з ним не робив!.. Він йому виламував ребра в скаженій люті.
Він йому вивертав суглоби. Він уже домагався не зізнань, ні, він добивався, щоб той чорт хоч заскавчав і почав ридати та благати його, як то роблять всі…”
Не вдалося майорові зламати волю Григорія, не вдалося згноїти його ні у божевільні, ні на каторзі. Хлопцю вдалося втекти з етапного поїзда, щоб спокутувати гріхи за своїх наляканих сучасників. Образ Григорія для його друзів по нещастю став “як символ непокірної і гордої молодості, символ тієї волелюбної і сплюндрованої за те Вітчизни…”.
П’ять днів продирався нетрями тайги Григорій Многогрішний, гинучи від втоми, голоду та холоду. Надибав річку, трохи напився. А доля вирішила ще раз випробувати його на право називатися людиною. Майже непритомний, Григорій побачив, як ведмідь хоче розірвати якогось звіролова.
Він наблизився до ведмедя і вдарив його ножем, який знайшов біля річки. Так, він – Людина, отже, повинен у будь-яких обставинах нею залишатися, оберігаючи життя інших.
Григорію пощастило, бо він опинився у таких же чесних, щедрих душею людей, яким був він сам. Сірки прийняли і полюбили його, як власного сина, навчили його того, що знають і вміють робити: пантувати, ловити тигрів. І жити, люблячи своє життя, кожен день дивуючись природі та її багатствам. В їхній родині Григорій набрався сили, зміцнив свій дух, бо бачив, що ці люди віддадуть своє життя заради один одного, заради справедливості.
Так, він був одним з них, це вони, напевне, відразу зрозуміли. Інакше б ніколи не прийняли хлопця за свого. Тому, “чимраз, то більше, а особливо тепер, його поривало вийти назустріч всьому тому темному своєму невідомому, – вийти просто грудьми, і чорт по ньому по всьому!” Григорій не хотів ховатися, бо знав: правда на його боці, на боці таких людей, якими були Сірки. Була ще одна щаслива зустріч у юнака. Познайомився він з Морозами, кумами Сірків, які їхали з Комсомольська, де перебував у таборі їхній старший син.
Григорій несподівано почув розповідь старого Мороза про Комсомольськ: “Про безліч стероризованого, на повільну смерть приреченого люду, а надто про силу-силенну “своїх людей” – земляків з далекої тієї України нещасливої…” Григорій відчув відповідальність за долю усієї сплюндрованої Батьківщини і, мабуть, радів, що не втратив ще віри у життя, що ще намагається якось зарадити і допомогти родині Сірків.
Його втеча через кордон з Наталкою вселяє віру в те, що сильні духом люди знайдуть своє щастя, незважаючи на всі перешкоди, що їх роблять життя та безчесні люди. Пройшовши крізь багато випробувань, побачивши безпорадність, безсилість правди й чеснот, Григорій зумів вижити наперекір своїм ворогам. І не просто вижити. Стати ще сильнішим духом, людянішим, милосерднішим і люблячим і одночасно нетерпимим до катів рідної землі.
Многогрішний зумів, на мій погляд, ще раз підтвердити свою належність до славного роду козацького, пронісши через усі випробування почесне звання Людини.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)