Найважче – це творення себе (Твір-роздум)

Людина народжується чистою, як білий аркуш паперу. На ньому згодом життя напише багато чудового й огидного. Але все одно ми повинні заповнювати простір на папері нашої душі, не зважаючи навіть на значні помилки.

Чи вдивлялись ви коли-небудь у рукописи видатних людей, справжніх майстрів? Коли так, ви обов’язково помітите безліч виправлень на шляху до створення шедевру. Так і в житті. Треба докласти неймовірних зусиль, щоб записи твоєї душі були варті поваги.

З дитинства батьки, бабусі, дідусі, розповідаючи нам казки або оповідання з

життя, навчають бути добрими і лагідними. Стаючи дорослими, ми мусимо вирішувати для себе, як вчинити і як розпізнати добро і зло. За цими орієнтирами можна творити себе. Кожна людина повинна триматися певних меж, і не має значення, в яких саме. Головне те, щоб вони існували і щоб усе життя зазнавало їхнього впливу.

Ми повинні аналізувати себе і робити висновки. Повинні змінювати те, що не узгоджується з особисто нашими принципами.

Відомий російський письменник М. Булгаков писав, що “рукописи не горят”, але горять душі. Та, як відомо, із попелу неможливо нічого відтворити. Тому треба пам’ятати, що найголовніше

в житті – зберегти свою цільність. Ані кар’єра, ані робота, ані добре ставлення людей не повинні підпорядковувати людину собі.

Людина має бути живою внутрішньо, має не загубити себе в будь-яких життєвих обставинах – ось у чому полягає визначальний життєвий принцип кожного.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Найважче – це творення себе (Твір-роздум)