Народництво
Народництво – ідейно-просвітницький рух українства за звільнення з-під соціального та національного гноблення. Виник у першій половині XIX ст. в літературному середовищі, швидко еволюціонував від романтичних, незрідка екзальтовано-культових трактувань народу як таємної містичної сили (“козакофільство” харківських романтиків, молодого П. Куліша та ін.; вроджений демократизм тощо), від “балагульництва” та платонічного українофільства “Старої Громади” до ретельного аналізу стану та причин втрати статусу суб’єкта історичного
Праця задля такої мети подеколи зводилася до вимушеного “каганцювання”, адже випадало починати
Та й виступати відкрито проти Російської імперії було небезпечно, тому Н. обирало досить обережну, зовні неначе лояльну тактику оборони дезонтологізораного простору українства. Дещо активнішу позицію займали “народовці” на теренах Галичини. Багато шкоди завдали українській справі “москвофіли” – реакційне відгалуження Н., спеціально культивоване московським урядом для реалізації своїх експансіоністських інтересів на теренах України.
Н. – історично необхідна і, безперечно, вагома сила у національно-суспільному житті України. Воно мало авторитетний вплив на громадськість, берегло націю, її культуру від остаточного винищення, закладало основи національного пробудження. Але народницька ідеологія, офіруючи розмаїті духовні прояви української душі лише одній великій меті національно-соціального визволення, була переважно байдужою до високого мистецтва, яке розглядала крізь призму службових обов’язків. За таких умов вважалося, що займатися суто художніми питаннями – “аморально”.
Диктат соціальної дійсності відводив естетичним категоріям другорядну роль. У такій утилітарній заангажованості вчувався відгомін європейського позитивізму, часто у вульгарному російському перетлумаченні, що вплинуло на М. Драгоманова, Івана Білика (Рудченка), С Єфремова та ін., проголошувало, за В. Бєлінським, естетичні цінності предметом… “сибаритської насолоди”. Модне “хлопоманство” (або “мужикофільство”) зводилося ледь не до культу, жорсткий егалітаризм вимагав від письменників спрощення, популяризаторського письма, нібито лише в такій формі зрозумілого “темному” народові. Звідси брала початок недовіра до інтелектуальних можливостей та естетичного смаку народу. Заангажованість, переростаючи у закомплексованість, завдавала непоправної шкоди творчому потенціалу нації.
Будучи у XIX ст. єдино правильною відповіддю на виклик історії, єдино можливою формою існування культури та літератури, Н. уже на початку XX ст. втратило енергію благородних поривань свого раннього періоду, перетворилося на неадекватну новим історичним обставинам гальмівну силу на шляху відродження нації та творчих пошуків письменства. За спостереженням М. Сріблянського, течія демократична у своїй політично-соціальній суті, вона звела свою діяльність на вузьку смугу “млявого домашнього культурництва”. Однак при цьому Н. виявило неабияку життєздатність, окреслилось у вигляді консервативної “червоної просвіти” в добу “розстріляного відродження” та прозрілого неонародництва у 60-ті (В.
Симоненко, І. Дзюба та ін.).
Related posts:
- Теорія єдиною потоку Теорія єдиною потоку – погляд на цілісність української нації та її культури, незважаючи на наявність у ній станово-соціального розшарування. Загальнонаціональний інтерес, спільні риси духовної культури, які випливають із етнопсихологічного ядра менталітету народу, утримують його в рамках “єдино-І го потоку” в період міжнаціональних конфліктів, дають змогу зберегти свою своєрідність у поліетнічних спільнотах. Під таким кутом зору […]...
- Висловлювання відомих людей про творчість Ліни Костенко “Маруся Чурай” Ліни Костенко – не просто наша обікрадена й поганьблена історія, не тільки художня енциклопедія життя українського народу середини XVII ст. Це історія, яка осмислює саму себе, мисляча історія. Це – партитура вічних мотивів духовного буття народу… ” (М. Слабошпицький). “Ліна Костенко довела, що традиційна форма послідовного розгортання подій таїть у собі невичерпні можливості […]...
- Поетизація Поетизація – здатність уявляти, зображати дійсність прикрашеною П. – органічна риса української ментальності, спостережена багатьма науковцями (М. Костомаров, Б. Цимбалістий та ін.), що полягає в ліричному світосприйнятті, у намаганні розбудовувати своє життя за законами краси, вираженому в оформленні осель та строїв, у ставленні до природи, у мелодійній та шляхетній за змістом пісні тощо. Ця риса […]...
- Народ – основа української держави Я – невгасимий Огонь Прекрасний, Одвічний Дух. Вітай же нас Ти з сонцем, голубами. Я дужий народ! – з сонцем, голубами. П. Тичина Кожну державу формує народ, який живе на її теренах і творить національну культуру. Саме на підмурівку національної свідомості громадян будується країна, що посідає гідне місце серед інших країн і впливає на події […]...
- Елітарне мистецтво Елітарне мистецтво (фр. elite – краще, добірне, вибране) – художня творчість духовного авангарду суспільства, нації, розрахована на витончене естетичне сприйняття. Е. м. далеко випереджує рівень художнього розвитку широких верств публіки, не визнає утилітаризму в мистецтві, відбиває. прагнення людини до духовного вдосконалення, активізує художнє життя, задаючи високі взірці для наслідування, спонукає змагальність талантів. Елітарні тенденції в […]...
- Відродження літератури: сучасний стан і перспективи У кінці XX століття процес оновлення української літератури набув значної сили. Зміни в суспільному житті країни відбилися й на розвитку літератури. Нове покоління письменників прагнуло вивести мистецтво слова за межі політики, ідеологічних и адміністративних втручань у художню творчість, зробити його естетично самодостатнім. Нова генерація письменників зажадала повнокровного буття української нації, насамперед подолання комплексу меншовартості, підрядної […]...
- Анациклічний вірш Анациклічний вірш (грецьк. ana – над, проти і kyklos – колесо, круг, цикл) – зворотний вірш, побудований так, що його текст можна читати від початку до кінця і навпаки за словами (а не за літерами, як у паліндромі), не порушуючи віршового ритму. Він здобув особливу популярність у добу бароко, зокрема у творчості Івана Величковського: Високо […]...
- Роль мови в процесі формування нації – І варіант 9 клас І варіант Раби – це нація, Котра не має Слова, Тому й не може захистите себе. О. Пахльовська Більше десяти років минуло з того часу, як Україна стала незалежною державою, як встала на шлях національного відродження, як почала стверджуватися серед інших країн. Але чомусь сьогодні, коли, здавалося б, ніяких перешкод для розвитку нашої […]...
- Ораторська проза Ораторська проза – живе мовлення, що зазнало художньої обробки. Відома давнім літературам Близького Сходу (“Повість про Ахікару”), Китаю (“Промови царств”), але найповніше розвинулася в давній Греції (V-IV ст. до н. е.) та Римі (І ст. до н:е.) завдяки Сократу, Демосфену, Ціцерону, Апулею. О. п. пережила різні стильові віяння (азіанізм, аттикізм тощо). В добу середньовіччя вона […]...
- Твір на тему: Мово моя українська! I. Рідна мова – найдорожчий скарб народу. II. Українська мова – дорогоцінна спадщина, що дісталася нам від минулих століть. 1. Роль мови у суспільстві (мова – основа духовної культури, знаряддя, за допомогою якого здійснюється зв’язок часів, поколінь; за допомогою мови люди обмінюються думками, висловлюють свої почуття, створюють духовні цінності). 2. Рідкісна краса української мови (милозвучність […]...
- Ідіолект Ідіолект (англ. idiolect, від грецьк. idios – свій та dialectos – розмова, говір, наріччя) – індивідуальне мовлення, що пояснюється місцем проживання, віком, фахом, соціальним станом, загальним рівнем культури певної людини. І. як мовна характеристика особистості не тільки окреслює особливе, а й розкриває розмаїті аспекти мови як загальнонаціонального феномена, її невичерпний потенціал. Літературний І. в сучасній […]...
- Мово моя українська! І. Рідна мова – найдорожчий скарб народу. ІІ. Українська мова – дорогоцінна спадщина, що дісталася нам від минулих століть. 1. Роль мови у суспільстві (мова – основа духовної культури, знаряддя, за допомогою якого здійснюється зв’язок часів, поколінь; за допомогою мови люди обмінюються думками, висловлюють свої почуття, створюють духовні цінності). 2. Рідкісна краса української мови (милозвучність […]...
- Веди або Ведична література Веди, або Ведична література (санскр. веда – знання) – давні пам’ятки індоєвропейської словесності, створювані впродовж ІІ-І тис. до н. е. У точному значенні слова В. – чотири збірники (Рігведа, Самведа, Яджурведа, Атхарваведа), які містять космогонічні міфи, офірні формули, ритуальні дійства, а головне – концепцію світотворення, яка перегукується а багатьма збереженими фрагментами протоукраїнського світобачення. На основі […]...
- “ПРАЗЬКА ШКОЛА” – Літературне угруповання “ПРАЗЬКА ШКОЛА” Потужна енергія “Розстріляного відродження” виявилася незнищенною. Водночас існувало ще одне відгалуження української літератури на теренах еміграції – “празька школа”. До неї входили: Ю. Дараган, Є. Маланюк, Олег Ольжич (Кандиба), Л. Мосендз, О. Теліга, Н. Лівицька-Хо – лодна, О. Лятуринська, О. Стефанович та ін. Це поєднання письменників вважати літературною організацією можна лише умовно, адже […]...
- “Авеста” “Авеста” – зібрання священних книг (всього – 21), кодифікованих за династії Сасанідів (III-VII ст. н. е.), в яких викладена суть зороастризму, власне вірування, розповсюдженого на теренах давнього Ірану, Афганістану, Середньої Азії, Азербайджану. Нині використовується персами, котрі мешкають в Індії. Збереглася лише чверть священного тексту, що вражає високою культурою мислення його творців, сприймається водночас і як […]...
- ЛІСОВИК Це міфологічний образ, який уособлює небезпеку і що підстерігає людину в лісі. Найчастіше змальовується як старезний кошлатий дід. На відміну від людей лісовик не має тіні. Про його нечисту природу свідчить і прагнення заполучити душі мисливців, які відрікаються від Бога, щоб дістати у винагороду різну дичину. Лісовик зваблює жінок, збиває людей з дороги, заподіює чимало […]...
- Розстріляне українське Відродження Багата і славна Україна іменами письменників і поетів, кращі з яких були совістю і сумлінням народу, виразниками його прагнень і сподівань. Талановитими, чесними письменниками представлена українська література XX століття. У 20-х роках у нашу літературу прийшли численні таланти, які невдовзі заявили про себе на повний голос. 20-ті роки називають “українським Відродженням”, бо то дійсно був […]...
- Соцреалізм в українській літературі Соцреалізм (соціалістичний реалізм) – псевдохудожній метод, проголошений єдино можливим і найдосконалішим у радянській літературі, по суті – набір жорстких догм і шаблонів. Визначальними для нього були позалітературні й позаестетичні принципи: партійність (висловлення у творі позиції Компартії як єдино можливої ідеї), перекручені поняття народності та інтернаціоналізму, крайня заангажованість. Поняття прекрасного могло застосовуватися тільки для прославлення радянського […]...
- Розстріляне відродження – літературно-мистецьке покоління 20-х – 30-х рр. XX ст. в Україні Розстріляне відродження – літературно-мистецьке покоління 20-х – початку 30-х рр. XX ст. в Україні, яке дало високохудожні твори в галузі літератури, живопису, музики, театру і яке було знищене тоталітарним сталінським режимом. Термін “розстріляне відродження” вперше запропонував діаспорний літературознавець Юрій Лавріненко, уживши його як назву збірника найкращих текстів поезії та прози 1920-1930-х рр. За це десятиліття […]...
- Роль мови в процесі формування нації – ІІ варіант 9 клас II варіант За словником іншомовних слів, нація – це “стійка історична спільність людей, яка виникла на базі спільності мови, території, економічного життя і психологічного складу, що знаходить вияв у народній культурі”. Як бачимо, мова у цьому переліку стоїть на першому місці, а це означає, що у процесі формування нації вона відіграє першорядну роль. […]...
- Чому І. Франко зауважував, що у П. Куліша друга частина думки б’є по першій? І. Франко називав Пантелеймона Куліша “одним із корифеїв нашої літератури”, її “першою звіздою”. Водночас він зауважував, що в Куліша “друга половина думки б’є першій в пику”. Це висловлювання було обумовлене непослідовністю П. Куліша, суперечливістю його натури, що позначилося й на його творчості. У трактуванні проблеми чи образу П. Куліш часто заперечував самому собі. Він і […]...
- Громадянська лірика Громадянська лірика – умовна назва ліричних творів, в яких актуалізуються соціальні та національні мотиви. Однак вона не складає окремої групи. Г. л. присутня й у вірші-пейзажі (у вірші “Садок вишневий коло хати” Т. Шевченка мовиться не лише про ідилічний вечір, а й про родину як одну з основ гармонії світобуття), в інтимних поезіях (у відомих […]...
- Перший президент України Перший президент України Михайло Грушевський, безперечно, є великим сином українського народу. Це найвидатніший історик, перу якого належать дев’ять томів великої історії України. Таке історичне дослідження досі мають лише деякі великі народи. Заслуга М. Грушевського в тому, що він високо підніс українську науку. Його праці й досі пробуджують національну свідомість народу. Не випадково саме М. Грушевський […]...
- Мова Мова – самобутня система звукових знаків, основа духотворчого життя етносу, нації, людства. Виконує важливі комунікативні, соціативні, пізнавальні, оцінні, волютативні, емотивні, естетичні функції, не зводячись до жодної з них зокрема, оскільки зосереджує в собі універсальні ознаки. М. у процесі мовленнєвого самоздійснення постає у вигляді текстів, характеризується як відносною їх стійкістю (аспект синхронії), так і гнучкістю, змінністю, […]...
- Ідейний зміст роману “Чорна рада” Куліш був одним з найбільш активних діячів українського національного відродження. Працюючи над “Чорною радою”, він, хоч і жив у Петербурзі, постійно підтримував контакти з учасниками Кирило-Мефодіївського товариства. Члени цієї організації, справжня інтелектуальна еліта нації, прагнули всебічно осмислити історичну долю українського народу та визначити місце України у світі, передусім у колі слов’янських народів. Шукаючи відповіді на […]...
- “Рідне слово, рідний розум – рідна й правда буде” (П. Куліш) П. КУЛІШ, МАРКО ВОВЧОК 9 КЛАС УКPAЇHCЬKA ЛІТЕРАТУРА ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ П. КУЛІШ, МАРКО ВОВЧОК “Рідне слово, рідний розум – рідна й правда буде” (П. Куліш) На теренах української культури XIX століття Пантелеймон Куліш виділяється як один із небагатьох письменників європейського масштабу, але який усе свої життя присвятив боротьбі за національну ідею. Своє призначення письменник-громадянин вбачав у тому, щоб […]...
- Вісники старовини Україна – багатонаціональна країна. З уроків географії ми знаємо, що на її теренах мешкають представники понад ста національностей і народностей. Але найбільша питома вага в складі населення – 73 відсотки – припадає на українців. Культура та побут українців, що населяють різні регіони країни, хоч і має багато спільних, загальнонаціональних рис, вирізняється певними особливостями. Вони зумовлені […]...
- “Моя пісня – то мій одпочинок, моя молитва – надія”. Мотиви громадянської лірики Б. Грінченка Про характер поетичної творчості Б. Грінченка можна говорити багато, бо вона заснована на “живій крові і нервах” автора, на його відвертому служінні своєму народові. Низку поезій Б. Грінченко побудував за принципом конфліктного протистояння: вільна творчість – і вимоги розуму, громадянського обов’язку. Борис Грінченко не допускав альтернативи, компромісів. Так “розправляється” поет з принадами кохання в поезії […]...
- Художні особливості п’єси Миколи Куліша “Мина Мазайло” I. Видатний вклад Миколи Куліша в розвиток української культури (увів новітні жанри гумору та сатири, збагатив арсенал зображально-виражальних засобів п’єс). II. “Мина Мазайло” – один із найпопулярніших творів драматурга (велике захоплення глядачів). 1. Сюжет комедії (нескладний: мішаний соромиться свого “мужицького” прізвища, воно нібито заважає просуванню по щаблях кар’єри, хоче змінити його на російське “Мазєнін”; у […]...
- Явище “шістдесятництва” Шістдесятництво порівнюють з епохою Ренесансу. Українське відродження пов’язане з вивільненням людини з-під влади ідеології, народженням гуманістичного світогляду, який у центр світу поставив людину и проголосив п найбільшою цінністю. Цій епосі властиве прагнення гуманності в поєднанні із прагненням краси. “Шістдесятники” представлені письменниками Л. Костенко, В. Симоненком, І. Драчем, М. Вінграновським, Є. Гуцалом, літературними критиками І. Дзюбою, […]...
- Літературна дискусія Літературна дискусія (лат. discussio – дослідження, розгляд) – публічні обговорення назрілих, звичайно спірних питань про шляхи розвитку літератури чи історико-теоретичних проблем, зумовлені потребою пошуків істини. Л. д. незрідка виявляла поворотні пункти у складній еволюції естетичної свідомості в досить широких загальноєвропейських та світових масштабах, як, принаймні, бурхлива полеміка між прихильниками романтичної художньої концепції (А. та Ф. […]...
- Ми є! Були! І будем ми, Й Вітчизна наша з нами І. Величезні випробування українського народу (велика й героїчна історія народу з метою вибороти незалежність існування; героїчне минуле буде жити у пам’яті нащадків). ІІ. Історія українського народу і література. 1. Усна народна творчість (історичні пісні і думи про боротьбу з половцями, татаро-монголами, польською шляхтою). 2. Сторінки історії у творах Т. Шевченка (“Гамалія”, “Наливайко”, “Гайдамаки”, імена Дорошенка, […]...
- РОМАНС Романс (ісп. romance від пізньолат. romance – по-романськи, тобто по-іспанськи) – це сольна лірична пісня, здебільшого про кохання. Вона виконується з музичним супроводом. Походження терміна “романс” пов’язують з Іспанією. В Іспанії романсом спочатку називалася пісня світського характеру рідною (“романською”) мовою, тобто відмінною від традиційної латинської, прийнятої для церковних пісень. Збірки таких пісень, об’єднаних наскрізною дією, […]...
- МАВКИ (НЯВКИ, БІСИЦІ) Істоти, які уособлюють душі дітей, котрі народилися мертвими або померли нехрещеними. їх ще називають потерчатами, страдчатами, повітрулями, лісними, лоскотнйцями. Мають вигляд гарних молодих дівчат, які співом та привабливим виглядом заманюють хлопців і залоскочують їх до смерті. На відміну від русалок, різновидом яких є мавки, останні мають довге лляне волосся. У народі вірять, ніби на Троїцькі […]...
- Таблиця “Літературний процес XX століття” Початок XX ст. (до 1917 року) Ці хронологічні межі визначаються не тільки перебігом революції 1905-1917 рр., а й відходом із життя І. Франка (1916 р.) та М. Коцюбинського й Лесі Українки (обоє померли в 1913 р.). Формування після 1905 р. Києва як літературної столиці України, поширення загальноукраїнської літературної періодики Період революції й національного державотворення Література […]...
- Вірш В. Стуса “Сто років, як сконала Січ” Василь Стус належить до плеяди письменників, які у своїй творчості відстоювали демократичні традиції, твори яких сповнені любові до України. В. Стуса хвилювали проблеми тривоги за знелюднення людини, за долю української історії і культури. Поет боровся за національне відродження, за державність, за оновлення суспільства і за це був заарештований і засуджений, але самозречено і відважно відстоював […]...
- Художні роздуми Григорія Косинки про драматичні випробування народу в пореволюційну добу Художні роздуми Григорія Косинки про драматичні випробування народу в пореволюційну добу Твори Григорія Косинки, з’явившись, одразу ж привернули до себе увагу. Його перші новели дозволяють констатувати, що він прилучився до традицій модерної новелістики саме стефаниківського типу. Г. Косинка як художник досяг “своєї сили” в середині 20-х років XX століття. Форма його творів набувала реалістичної “чистоти”, […]...
- Буря і натиск “Буря і натиск” (“Sturm und Drang” ) – літературний рух 70 – початку 80-х XVIII ст. у Німеччині, зумовлений бурхливим несприйняттям канонів класицизму та Просвітництва з їхнім культом розуму. Названий за однойменною драмою Ф.-М. Клінгера. Франкфурт, Страсбург і Геттінген – осередки.”Б. і н.”, що найвиразніше позначився на творчості Й.-Г. Гердера, Ф.-М. Клінгера, Ф. Мюллера, молодого […]...
- Нерівноскладова рима Нерівноскладова рима – випадок асиметричного римування, коли в одному з римованих слів міститься більше складів, ніж у суголосному з ним. Частіше в такій ситуації перебувають окситонні та парокситонні рими: Задощив, закрутив, закурився, І пішло дорогами в дощ, Пересохлі жовті уривки. Полохливе, послужливе клоччя (М. Иогансен). Трапляється римування слів з наголошеним останнім та передостаннім складами з […]...
- Огляд творчості поетів “празької школи” Юрій Дараган Родоначальник школи, мав великий вплив на творчість поетів саме історіософськими мотивами (яскравий історизм, варяги, дикий степ, сонячний Дажбог, настрої вигнанця). Увійшов у літературу збіркою “Сагайдак” (1925). Тема України є центральною в ліриці Дарагана. У циклах віршів “Луна минувшини”, “Дике поле”, “Срібні сурми”, “Запоріжжя” Дараган творить поетичний і натхненний образ Вітчизни. Вона приходить до […]...