Наше життя – театр абсурду
Тепер ніхто не скаже, коли саме до Василя Стуса прийшло уміння того, що правда і справедливість, про які трубили на кожному кроці, були насправді облудою, кривдою та свавіллям розбещених можновладців. За їхніми амбіціями (і це добре розумів Стус!) ховалося зверхнє ставлення до людей, люта ненависть до демократії.
Чолом мудрого, далекоглядного і відчайдушного українця Василь Стус зіткнувся з епохою Брежнєва – Щербицького і зрозумів, що вона (система) рухалася тільки з тими, що вгорі, давила чобітьми, не дбаючи про власне майбутнє. І ця система
Система писала закони, за якими мали жити люди; закони, у відповідності до яких талановитій інтелігенції не дозволено було висловити свою думку, ствердити своє світовідчуття.
Те, що оточувало поета, почалося давно. Стус назве те життя театром, на сцені якого грають актори, що загубили своє власне “я”, тобто шанобливе ставлення до себе. Він напише:
Ця п’єса почалася вже давно,
І лиш тепер збагнув я: то вистава,
Де
І дивиться, і грає. Не живе. Це рядки з вірша поета, який не публікувався.
Він був приєднаний до справи засудженого Василя і розцінювався як письмовий доказ його “провини” перед своєю державою.
Система добре розуміла, що карою для таких, як Стус, є повільне фізичне знищення.
Та таку людину зламати було неможливо. Тортури тільки загострювали в ньому реакцію на кривду: він свято вірив у те, що свободу “не перетюрмувати”. бо на сторожі стоять, всміхаючись чарівно, обранці її долі.
В. Стус завжди болісно реагував на перекручення принципів національної політики. Сперечався, обурювався, протестував. У своїх публіцистичних творах він зізнавався: “Я просто інакше не можу! І Жити не можу спокійно, і не зможу”. Після арешту, коли його ізолювали, він напише:
Отак живу: як мавпа серед мавп.
Чолом прогріжним із тавром зажури
Все б’юся об тверді камінні мури, як їхній раб,
Як раб, як нищий раб. Стус ніколи нічого легко не зрікався. У коментарі до вироку суду він скаже: “…своєї вини я не визнав і в останньому слові”.
Як ми знаємо з біографії, “доля довгождана” застукала у Василеві двері 12 січня 1972 року – з обшуком і арештом. Але то справді була доля: він відчув у камері свободу й цілковиту ясність дороги:
Покинув я гнилий підвал,
Лишив майдан Богдана,
Де гетьман огиря учвал
Кудись жене щорано.
Я там давненько вже це знав
Про справжні емпіреї,
А тут Господь наобіцяв гетьманські привілеї. Це сповідь з гіркою посмішкою. Бо й, справді, так мало змінилось зовні: підземелля, в якому працював Стус інженером, було недалеко від тюрми… і все це розмістилось на півкілометрі старого княжого Києва.
Та то тільки зовні, а насправді саме тут відбулося нове народження поета-борця.
Табірна поезія Василя Стуса просякнута страшною правдою, духом неволі і нескорення. Поет створює реалістичні картини того жаху, який супроводжував життя українського народу вподовж історії. Поезія характеризується глибоким узагальненням суспільного життя.
Так, у вірші “Як добре те, що смерті не боюсь я”, осмисливши своє місце в “театрі абсурду”, поет створює образи своїх однодумців, які віддавали своє життя за торжество ідеалів, за щасливе життя народу в цілому. Цю ж проблему автор розглядає й у інших творах, зокрема в циклі віршів “Трени М. Г. Чернишевського”. Перед нами постають похмурі й страшні картини радянської дійсності: і 1937 рік, і роки ГУЛагівських таборів.
Та своє розуміння ролі народу в житті держави Стус трактує по-новому. В народних стражданнях він звинувачує сам народ, гадаючи, що саме його (народова) вина в тому, що кращі сини гинуть в таборах. Стусові (як і Шевченкові та Франкові у свій час) не зрозуміло, чому народ терпить таку страшну кривду, чому мовчить і кориться.
Читаєш ці віршовані рядки і мимоволі згадуєш “дикого тура” М. Коцюбинського, на шию якого накинуте ярмо, і він тягне його віками.
У думках Стуса – суперечливість самої країни, в “якій він слова жодного не вчив”. З одного боку, країну населяють чесні, чемні, щедрі, працьовиті люди, а з другого – представники цих же чесних, працьовитих заради теплого місця в кріслах чинили страшні злочини.
Василь Стус пророкує кінець країні, в якій життя – театр абсурду. Він виражає впевненість у тому, що винні в народному стражданні будуть покарані, а держава “напівтьми і напівсонця” стане державою світла й добра, любові та ласки, державою, в якій будуть поважати людину-творця.
Related posts:
- Наше життя – театр абсурду (за творами Василя Стуса) Тепер ніхто не скаже, коли саме до Василя Стуса прийшло розуміння того, що правда і справедливість, про які трубили на кожному кроці, були насправді облудою, кривдою та свавіллям розбещених можновладців. За їхніми амбіціями (і це добре розумів Стус!) ховалося зверхнє ставлення до людей, люта ненависть В демократії. Чолом мудрого, далекоглядного і відчайдушного українця Василь Стус […]...
- “Театр абсурду” Йонеско Французький драматург румунського походження Ежен Йонеско (1909-1994) увійшов в історію світової літератури як найяскравіший і найпослідовніший теоретик і практик “театру абсурду”. Сам Йонеско завжди говорив, що “театр абсурду” почався саме з його перших п’єс, з “Голомозої співачки”, “Стільців”, “Жертв обов’язку”. Хоча значнішим кроком у розвитку цього напряму Йонеско вважав прихід у театр у 1963 році […]...
- “ТЕАТР АБСУРДУ” “Театр абсурду” – найбільш значне явище театрального авангарду другої половини XX століття. З усіх літературних течій і шкіл “театр абсурду” є найумовнішим літературним угрупованням. Справа в тому, що представники його не лише не створювали жодних маніфестів чи програмних творів, а й узагалі не спілкувалися один з одним. До того ж, більш-менш чітких хронологічних меж, не […]...
- Західна драматургія “Театр абсурду” Західна драматургія “Театр абсурду” “Театр абсурду” – найбільш значне явище театрального авангарду другої половини XX століття. З усіх літературних течій і шкіл “театр абсурду” є найумовнішим літературним угрупованням. Річ у тім, що представники його не лише не створювали жодних маніфестів чи програмних творів, а й узагалі не спілкувалися один з одним. Термін “театр абсурду” ввійшов […]...
- “Театр абсурду” Ежена Йонеско Французький драматург румунського походження Ежен Йонеско (1909-1994) увійшов в історію світової літератури як найяскравіший і найпослідовніший теоретик і практик “театру абсурду”. Сам Йонеско завжди говорив, що “театр абсурду” почався саме з його перших п’єс, з “Голомозої співачки”, “Стільців”, “Жертв обов’язку”. Хоча Значнішим кроком у розвитку цього напряму Йонес ю вважав прихід у театр у 1963 […]...
- Відповіді до теми: “Театр абсурду – нова течія в драматургії XX ст.” 1. Що саме дало нове життя драмі у другій половині XX століття? Якоюсь мірою нове життя театру пов’язане із вторгненням у масову свідомість кінообразності, що посунула драматургію, а також нав’язливих “мильних опер” її телеекранів. Щоб зберегти засади інтелектуального спілкування, театр змушений був шукати нові засоби – так виникає театр обговорення, театр уявлення, дискусії, брехтівського “очуження” […]...
- Великий росіянин письменник (життя й діяльність). Найбільший син Росії. Пушкіна – наше все Творчість А. С. Пушкіна, найбільшого російського поета, склало целую епоху в розвитку нашої культури. В особистості поета втілилася духовна міць нашого народу, його волелюбність, багатобічна обдарованість і могутня творча сила. Він виступає і як лірик, і як драматург, і як письменник, широко й глибоко освится життя людського суспільства й внутрішній мир людини. Поет став виразником […]...
- Як змінює наше життя науково-технічний прогрес Дивлячись на небо, люди мріяли літати, як птаха, швидко пересуватися, мати все в добробуті. Так виникли Казки про килими-літаки, чоботи-скороходів, скатертину-самобранку, чудо – грубки, що сама пече. А наполеглива людська думка поступово перетворювала мрії в дійсність. Учені, наприклад, досліджували, що більше двохсот фантастичних проектів, описаних у книгах Жуля Берна, через деякий час були здійснені Науково-технічний […]...
- Життя і творчість К. Гольдоні. Погляди драматурга на театр “Дель Арте” ІТАЛІЙСЬКА ЛІТЕРАТУРА XVIII СТ. К. ГОЛЬДОНІ І К. ГОЦЦІ 2. Життя і творчість К. Гольдоні. Погляди драматурга на театр “Дель Арте” Найвизначніший драматург Італії, блискучий комедіограф, виступав одночасно і як носій кращих національних, народних традицій і як послідовник французьких просвітників. Народився у Венеції. Його дід був багатим юристом, який влаштовував на своїй розкішній віллі у […]...
- Експресіоністський театр Леся Курбаса “Театр відтворити не можна Експресіоністський театр Леся Курбаса “Театр відтворити не можна… З-поміж усіх нетривких мистецтв найнетривкіше те, чиїм матеріялом є людське тіло й дух. Нема на світі нічого нетривкішого, ніж життя. А театр – це сума життів… ” (Ю. Шерех), життів драматургів, акторів та режисерів. Лесь Курбас – помітна фігура в театральному світі, адже на той час він […]...
- Володин: Театр! Чи любите ви театр “Театр!.. Чи любите ви театр, як я люблю його, тобто всіма силами душі вашої, з усім ентузіазмом, з усім несамовитістю, до якого тільки здатна палка молодість, жадібна й жагуча до вражень витонченого? Або, краще сказати, чи можете ви не любити театр найбільше на світі, крім блага й істини?!” – уперше це жагуче визнання в любові […]...
- “Народе мій! До тебе я ще верну і в смерті обернуся до життя”. Життя й доля Василя Стуса Василь Стус по праву вважається одним із найвизначніших поетів двадцятого століття. У першій половині 60-х років він пише твори, багато друкується, працює редактором газети, вступає до аспірантури Інституту літератури. З початком періоду застою все змінилося і в житті країни, і в долі В. Стуса. Погляди письменника не збігалися з офіційними, тому з роботи був звільнений, […]...
- Наше життя стає дедалі стрімкішим і розмаїтішим. Деякі люди з різних міркувань залишають свою країну й виїжджають за кордон. Ставлення до еміграції в нашому суспільстві не є одностайним. Одні вважають її зрадою своєї Батьківщини, інші ж – виправданим кроком На мою думку, еміграційні процеси є невід’ємною частиною сучасного життя. Та, зважаючи на різноманітні причини, що спонукають людей до виїзду за кордон, не можна вважати емігрантів зрадниками Батьківщини. По-перше, багато людей вимушені робити цей нелегкий крок аби прогодувати свою сім’ю та надбати собі хоча б невеликий статок. По-друге, у багатьох країнах світу з великою діаспорою […]...
- Сучасні технології стрімко ввірвалися в наше життя. Вони по-різному впливають на людину. Іван-Павло ІІ писав: “Сидячи перед екраном і натискаючи на клавіші, людина може піднестися до висот людського генія або опуститись на найнижчі щаблі деградації духу” Я вважаю, що важко уявити сьогодення без сучасних технологій. Та сідаючи майже щодня за комп’ютер не кожна людина задумується над тим, чи допоможе “розумна машина” піднестись їй до висот людського генія, чи навпаки зіштовхне у глибоку прірву деградації духу. По-перше, використання сучасних технологій має як позитивні (широкий доступ до інформації, полегшення обчислювальних операцій), так і […]...
- Народе мій, до тебе я ще верну, і в смерті обернуся у життя… (за творчістю Стуса) Українська поезія тісно пов’язана з багатостраждальним життям нашого народу. Сьогодні повергаються імена тих, хто пройшов довгий час від забуття до безсмертя. Непересічний талант, трагічна доля, відчайдушна боротьба в тоталітарній державі “розвиненого соціалізму” за національну незалежність українського народу, відродження духовності. Це – Василь Стус. В атмосфері постійної тривоги жив він і формувався як поет. Мене вражає […]...
- Театр Ежена Йонеско Театр Ежена Йонеско І. Ежен Йонеско – один із представників “театру абсурду”. (Відомий французький драматург Ежен Йонеско (1909-1994) не мав на меті відтворювати дійсність. Твори цього драматурга схожі на головоломку, тому що ситуації, характери і діалоги його п’єс нагадують скоріше асоціації та образи сну, ніж реальності. Але із допомогою абсурду автор передає тугу за втратою […]...
- Стефан Малларме вмер: серце наше охоплене сумом Зацікавила мене також і стаття французького письменника Андре Жида “Стефан Малларме”, написана 1898 року. Ось її початок: ” Стефан Малларме вмер – серце наше охоплене сумом. Як міг би я сьогодні говорити про що-небудь інше? Його творіння вкривають автора славою неголосною, але чистою; все тут відзначено красою, яка не знає суму і навіть просто людського […]...
- Пушкін – наше все Олександр Сергійович Пушкін – великий російський поет, основоположник російської реалістичної літератури. Коли читаєш його вірші, уже з перших рядків поет захоплює нас за собою, змушує забути всі життєві дрібниці й турботи, викликає в нашій душі все краще, глибоке, сьогодення, що є в ній. От чому в самі важкі мінути свого життя, коли смутно й важко […]...
- “Як слово наше відгукнеться” “Бедные люди” – приклад тавтології, Ким це сказано? Може бути мною. Г. Іванов Вірші Георгія Іванова, наведені епіграфом, відкидають право власності в мистецтві. Поет уважав, що всяка думка повинна бути продовжена й удосконалена. Особливо художня думка Отже, у російській мові й у вітчизняній літературі нерідко зустрічаються ходові вираження, чому сприяють такі геніальні добутки, як, наприклад, […]...
- Найбільший син Росії. Пушкіна – наше все Пушкін! Слово, що давно вже перестало бути для нас тільки прізвищем письменника, нехай великого, а стало позначенням чогось такого, без чого саме життя нашу помыслить не можна. Чому? Чудо Пушкіна. Уже сучасники Пушкіна, люди, особисто його що знали, общавшиеся з Пушкіним-Людиною, з ним що говорили, першими після загибелі поета вимовлять слова про Пушкіна як про […]...
- Драма абсурду Драма абсурду – сукупність явищ авангардистської драматургії в європейському театрі XX ст., узмістовлених філософією екзистенціалізму, в якій проблема абсурду буття – одна із центральних. Д. а. виникла після паризьких прем’єр п’єс Е. Іонеско “Голомоза співачка” (1950) та С. Беккета “Чекаючи на Годо” (1952). У них проглядалися основні риси такої драми: гротескно-комічний прояв оманливості форм, зокрема […]...
- “Марнославство! Це завжди наше “я”. Чи згодні ви з цим твердженням? Ці слова належать одному з героїв Оноре Бальзака – Гобсеку. Гобсек – герой однойменної повісті. Його ім’я стало загальним, як символ нестримного прагнення до накопичення. Пристрасть до накопичення привела Гобсека наприкінці життя майже до божевілля. Лежачи на смертному одрі, він чує, як десь недалеко покотилися золоті монети, і намагається їх знайти. “Живоглот”, “людина-вексель”, “золотий ідол” […]...
- Наше місто через 20 років 9 клас Взагалі, мені важко уявити таку кількість років, бо ще не прожила стільки, але дивлячись, як Донецьк змінювався за останні років 10, я можу припустити: якщо я на якійсь машині часу перенесусь у майбутнє, я своє рідне місто можу не впізнати. Зараз у Донецьку якийсь будівничий бум: все навколо будується, перебудовується, ремонтується. Навіть не […]...
- Наше слово “Наше слово” – український тижневик, який виходить у Польщі з 1956 як орган. Українського суспільно-культурного товариства (УСКТ). Основний напрям “Н. с.” – висвітлення культурного життя українців у Польщі. Щотижневик подавав інформаційні матеріали про радянську Україну, культурні та літературні події. Незважаючи на утиски цензури, “Н. с.” намагалося впливати на збереження українцями Польщі їхньої національної тотожності. Від […]...
- Магічний реалізм. Драма абсурду “Магічний реалізм” – це реалізм, в якому органічно поєднуються елементи реального та фантастичного, побутового та міфічного, дійсного та уявного, таємничого. Магічний реалізм притаманний передовсім латиноамериканській літературі. В 1950-60-х рр. латиноамериканська література пережила справжній “бум”. З’явився навіть спеціальний термін “карибське чудо” в літературі. Вона стала загальновідомою у всьому світі, виникла ціла плеяда прекрасних письменників і поєднувала […]...
- Ти наше диво калинове Ти наше диво калинове Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос – більш нічого. А серце б’ється, ожива, як їх почує… Так говорив Т. Г. Шевченко. А для мене чим є мова мого народу? Без перебільшення можна сказати, що це одна із найбільших цінностей у житті. Це те найперше, що оточує недавно народжену дитину. […]...
- Виникнення творів “театру абсурду” Драми “абсурдистів”, які шокували і глядачів, і критиків, нехтували драматичними канонами, застарілими театральними нормами, умовними обмеженнями. Бунт авторів “театру абсурду” – це бунт проти будь-якого регламенту, проти “здорового глузду” й нормативності. “Не мати інших меж, окрім технічних можливостей машинерії, інших норм, окрім норм моєї уяви”, говорив Е. Йонеско. Фантастика у творах абсурдиз-му змішується з реальністю […]...
- “Цикл абсурду” у творчості Камю Романи й повести А. Камю, написані зовні стримано й сухувато, хвилюють читача гостротою проблематики, своєрідністю характерів персонажів, витонченістю психологічного аналізу. Головна теза філософа – життя людини безглузде. Більшість людей живе своїми дрібними турботами, радостями, від понеділка до неділі, рік у рік і не надає своєму життю цілеспрямованого змісту. Тс же, хто наповнюють життя змістом, витрачають […]...
- Життя Василя Стуса – це дорога через терни до зірок Давайте доторкнемося серцем до великої людської трагедії. Творчість В. Стуса справедливо вважається помітним явищем не тільки української й світової літератури, а й всього нашого громадського життя. Кожний його стих – суперечка снеправдой. Але найбільше вражає його відвага в боротьбі за справедливість, національне достоїнство й незалежність українського народу. Особливо болісно Стус сприймав спроби тоталітарного режиму остаточно […]...
- Печально я гляжу на наше поколенье Печально я гляжу на наше поколенье… І. Епоха Лермонтова. (Лермонтов прийшов у літературу наприкінці 30-х років XІX століття, після розгрому повстання декабристів, у період найжорстокішої реакції. Це позначилося на характері його творчості, тематиці творів: самотність, нерозуміння оточення, відсутність однодумців.) ІІ. Протиставлення свого покоління героям минулого. (Надія на народ – казкового богатиря, що переміг Наполеона. У […]...
- Естетика й поетика європейської драми абсурду Театр абсурду – одне ІЗ самих яскравих явищ у літературі середини XX століття. Творчість С. Беккета, Э. Ионеско, А. Адамова, Ж. Жені перевернуло всі подання про сутність і форми театрального мистецтва. Мир у добутках театру абсурду з’являється алогічним, глобально безглуздим, що супроводжується почуттям розпачу, безвихідності, відчуттям краху всіх світоглядних підходів і трактувань сучасного буття людини […]...
- Самотність людини в світі абсурду (за новелою Ф. Кафки “Перевтілення”) Самотність людини в світі абсурду (за новелою Ф. Кафки “Перевтілення”) Новела “Перевтілення” – це відлуння особистої трагедії Ф. Кафки, який свого часу зізнавався, що живе у своїй сім’ї “більш чужим, ніж найчужіший”. Але література знає чимало реалістичних творів про сімейні проблеми, так що схвилювати читача ще однією історією було б нелегко. Мабуть, тому Фраки Кафка […]...
- Експресіоністський театр Леся Курбаса З-поміж усіх нетривких мистецтв найнетривкіше те, чиїм матеріалом є людське тіло й дух. Нема на світі нічого нетривкішого, ніж життя. А театр – не сума життів…” (Ю. Шерех), життів драматургів, акторів та режисерів. Лесь Курбас – помітна фігура в театральному світі, адже на той час він був новатором: творив свій власний театр, синтезував ритм, поєднував […]...
- Твір: Доктор наше здоров’я. The Doctor Our Health Коли ми хворі, ми викликаємо лікаря, і він обстежує нас і ставить діагноз. Коли в нас болить голова, живіт, горло, маємо застуду чи біль у якомусь органі, ми викликаємо лікаря. Він міряє нашу температуру і пульс. Він обстежує наше серце, легені, живіт чи той орган, що болить, і говорить, що з нами. Він говорить: “У […]...
- Традиції театру абсурду в англійській драмі й творчість м. Пинтера Звертаючись до абсурду на рівні мови театрального, доводиться зіштовхуватися як з інтерпретацією більше вузької (властиво принципи й художні прийоми “абсурдизации” театру), так і із гранично широкої, оскільки драматурги й режисери, що затверджують у театрі абсурд, інтуїтивно або свідомо звертаються до теорії й практики абсурду, як вони сформувалися за багато століть розвитку європейської культури й національних […]...
- Метафізика абсурду та етика трагічного стоїцизму в романі альбера Камю “Чума” Мета уроку: розглянути міфічно багатоплановий образ чуми в романі; обговорити антифашистський і екзистенціальний смисл роману; активізувати інтелектуальну та пізнавальну діяльність учнів; виховувати інтерес до вивчення філософських поглядів письменника та світового літературного процесу. Епіграф: “Його стійкий гуманізм, вузький і чистий, суворий і чуттєвий, вів сумнівну у своєму результаті битву проти нищівних і потворних віянь нашого 1 […]...
- Наше завдання – зберегти й примножити природні багатства рідної Землі Протягом всієї історії свого існування людина активно вторгалася в природні процеси, що відбуваються в природі. Особливо активно це вторгнення проявлялося в XX столітті. Людина щогодини добуває тонни корисних копалин, зводить із особи землі гектари лісу, забруднює воду й повітря. У результаті цього впливу екологічна ситуація в багатьох районах землі, у тому числі й у Росії, […]...
- “Сумно я дивлюсь на наше покоління… Мої роздуми над образом Григорія Печоріна” за романом М. Ю. Лермонтова “Герой нашого часу” Роман Михайла Юрійовича Лермонтова “Герой нашого часу”, на мій погляд, незвичайне явище літератури взагалі і, зокрема, літератури XIX століття. Це твір, який змушує читача думати, міркувати, заглиблюватися в думки і почуття персонажів, намагатися зрозуміти і пояснити для себе їхні вчинки. Історія, розказана Лермонтовим, захоплює, як цікава гра, тому що майже всі люди люблять загадки. А […]...
- Давньогрецький театр У період культурної першості Афін (V-IV ст. до н. е.) центральне місце в літературі займали драматичні жанри. Афінський театр V століття до нашої ери був і трагічним (трагедії Есхіла, Софокла, Евріпіда), і комічними (комедії Арістофана). Театр займався питаннями політики і моралі. Це був театр, що усвідомлював свою виховну і наставницьку роль. При всіх відмінностях грецьких […]...
- Театр і кінематограф післявоєнного часу У кіно й театрі подібна практика привела до різкого скорочення числа нових фільмів і спектаклів. Якщо в 1945 р. було випущено 45 повнометражних художніх фільмів, то в 1951-м – усього 9, причому частина з них – зняті на плівку спектаклі. Театри ставили в сезон не більше двох-трьох нових п’єс. Установка на шедеври, виконані по вказівках […]...