Наталка – взірець людяності й духовної краси простої людини I. КОТЛЯРЕВСЬКИЙ, Г. КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО
9 КЛАС
УКPAЇHCЬKA ЛІТЕРАТУРА
НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
I. КОТЛЯРЕВСЬКИЙ, Г. КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО
Наталка – взірець людяності й духовної краси простої людини
У п’єсі “Наталка Полтавка” Котляревський виступає як драматург-новатор. Він поставив перед собою завдання – показати взірець людяності, духовної краси простої людини (Наталки) – і йому це вдалося.
Вперше п’єса “Наталка Полтавка” була інсценізована ще 1819 року, але з того, мису образ головної героїні не залишає байдужим нікого. На мою думку,
Мені, наприклад, найбільше імпонують такі риси характеру Наталки, як чесність, доброта, щирість, високе почуття власної гідності, уміння боротися за своє щастя. В усіх учинках і словах героїні простежується внутрішня порядність і шляхетність.
Покохавши бідного наймита Петра, Наталка залишається вірною і відданою йому, хоча чотири роки не має від нього жодної звістки.
-Петре! Петре! Де ти тепер?
Може, де скитаєшся в нужді і горі і проклинаєш свою долю; проклинаєш Наталку, що через неї утеряв пристанище… Ти був бідним, любив мене – і за те потерпів і мусив
До неї, бідної дівчини, сваталися “забезпечені” женихи, наприклад, дяк та волосний писар, та вона всім відмовляла. Можливо, хтось і не розумів такої поведінки простої селянки, але хіба вона могла бути щасливою з нелюбом? Адже Наталка була переконана, що виходити заміж без любові – аморально.
Наталка вихована на високих принципах народної етики, які вчать поважати й шанувати старших. Возному Тетерваковському вона подає рушники, піддавшись на умовляння матері. Дівчина не відмовляється від своїх почуттів до Петра, не зраджує коханого. Вона чинить як любляча донька. Про це свідчать слова героїні: “Не плачте, мамо!
Я покоряюсь вашій волі і для вас за первого жениха, вам угодного, піду замуж; перенесу своє горе, забуду Петра і не буду ніколи плакати”. І за це Наталка теж гідна поваги.
Несподіване повернення Петра міняє ситуацію. Вона стає трагічною й напруженою.
Наталка рішуче заявляє матері, що навіки одрікається од Петра, але й за возним ніколи не буде. Напевно, тільки сильна людина, така, як Наталка, не побоялася б піти проти сили звичаю – заручини з возним відбулися, і Наталка вже майже його дружина. Возний намагається вплинути на Терпелиху і таким чином примусити дівчину вийти за нього заміж. Він погрожує бідній жінці: “Не прогнівайся, стара.
Дочка твоя – теє-то як його – нарушаеть узаконенний порядок. А понеже рушники і шовковая хустка суть доказательства добровольного і непринужденного єя согласія бить моєю сожительницею, то в таковом припадке станете пред суд, заплатите пеню і посидите на вежі”.
Але Наталку це не лякає. Завдяки своїй рішучості дівчина виборола можливість стати щасливою у шлюбі з коханим, не принизивши при цьому почуття гідності ні возного, ні матері, ні Петра.
Пісні, які виконує Наталка, допомагають увиразнити основні риси її характеру, зокрема працьовитість, тонкий розум, добре серце, вірність у коханні, людяність. Саме ці риси були визначальним критерієм людської значущості в народній моралі і є свідченням духовної краси простої людини.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)