Натуралізм
Натуралізм – (фр. naturalisme, лат. natura – природа) – літературний напрям, що виник у Франції в 70-ті XIX ст. і охопив у 80-90-ті літературу Західної Європи та США (брати Ж. та Е. Гонкури, Е. Золя, певною мірою Гі де Мопассан, М. Кретцер, Г. Гауптман, Г. Ібсен, С Крейн, Ф. Норріс), характеризується об’єктивістським, фактографічним зображенням дійсності, трактуванням детермінованості людського характеру біологічними, спадковими чинниками та соціально-матеріальним середовищем. Програму Н. виклав Е. Золя у книгах “Експериментальний роман” (1880), “Романісти-натуралісти”
Натуралісти намагалися зробити мистецтво точно таким, як наука. їхні твори стали “клінічним документом”, історією спадкової хвороби, протоколом
Кретц, “Майстер Тімпе”; дж. Гіссінг, “декласовані”, “Пекло” та ін.). Н. закладався на спробі умовності мистецтва, прагненні перетворити художній твір на точну копію факту.
Він висунув на важливе місце опис. У статті “Про роман” (1888) Е. Золя присвятив проблемам опису цілий розділ. Леся Українка вказувала, що за правдою факту натуралісти не бачили художньої узагальненої правди і перебували під гіпнозом факту, їх поетика – “шукати фактичної правди і на ній Bte будувати”. Складність Н. полягала в тому, що він, з одного боку, демократизував мистецтво, розширював його тематику, показуючи все нові площини життя: дно міста, життя робітників, патологічну психіку, розкривав підсвідомі мотиви поведінки людини і т. п., а з другого – обмежував себе у проникненні до глибин суспільного буття.
Суб’єктивно прагнучи до розширення й поглиблення сфери мистецтва, представники Н. об’єктивно руйнували його: воно зазнавало значних естетичних втрат, йому бракувало широких узагальнень. деякі художні знахідки Н. були освоєні літературою кінця XIX – початку XX ст. (А. Франс, Є. Ожешко, Г. Уеллс, В. Реймонт та ін.): залишаючись на позиціях реалізму, вони використовували окремі прийоми натуралістів: підвищений інтерес до сфери конкретики, опис фактів як сфери розширення соціально-об’єктивного у мистецтві. У 20-30-х XX ст. натуралістичні тенденції проявилися у творчості французьких та польських популістів, у “веритизмі” X. Гарленда, у “виробничому” романі, творах 40-50-х соціалістичного реалізму.
Термін “Н.” вживається і у вузькому значенні – як грубе зображення фізіологічних аспектів життя людини.
Related posts:
- Натуралізм XIX СТОЛІТТЯ Натуралізм Натуралізм (фр. паіигаїіше від лат. паїигаїіз – “природний, природній”) – літературний напрям, що склався в останній третині XIX століття (1870-1890), пізня стадія розвитку реалізму (або позитивізму) в літературі кінця XIX – початку XX століття. Для нього була характерною настанова на фотографічно точне й неупереджене зображення дійсності, під якою насамперед розумілося матеріально-побутове довкілля, […]...
- НАТУРАЛІЗМ У ФРАНЦУЗЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ. ЕМІЛЬ ЗОЛЯ ЛЕКЦІЯ 26 НАТУРАЛІЗМ У ФРАНЦУЗЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ. ЕМІЛЬ ЗОЛЯ 1. Течія натуралізм, її характерні риси. 2. Е. Золя – теоретик натуралізму в художній літературі. 3. Тематичне розмаїття романів Е. Золя: “Нана”, “Черево Парижа”, “Пастка”. 1. Течія натуралізм, її характерні риси У другій половині XIX ст. реалізм у Франції переріс в натуралізм – це літературний стиль, який […]...
- Де точки розходження натуралізму та реалізму? В останні десятиріччя XIX ст. виникає літературний напрям натуралізм, який теоретично обгрунтував відомий французький письменник Е. Золя у книзі “Експериментальний роман” та в інших працях. Він і його послідовники гостро критикували увесь попередній досвід реалізму за те, що він не використовував найновіших досягнень природничих наук, був позначений рисами романтичності, високої моральності. Письменники-натуралісти ставили за мету […]...
- ПЕРЕЛІК МОЖЛИВИХ ТЕМ – Е. ЗОЛЯ, О. ВАЙЛЬД 10 клас РОМАН РАННЬОМОДЕРНІСТСЬКОЇ ДОБИ Е. ЗОЛЯ, О. ВАЙЛЬД ПЕРЕЛІК МОЖЛИВИХ ТЕМ 1.Персонажі Золя – носії однієї пристрасті. 2. Місце “Кар’єри Ругонів” у циклі романів Е. Золя про історію одного роду. 3. Символіка червоного кольору в романі Е. Золя “Кар’єра Ругонів. 4.Чому письменник прирік на смерть Сільвера та М’єтту, героїв роману “Кар’єра Ругонів”? 5.Новаторство та […]...
- Реалізм – визначення Реалізм (франц. realisme – матеріальний, предметний) – літературний напрям, який характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ. Починаючи з 30-х pp. XIX ст. набуває розвитку у Франції, а згодом в інших європейських літературах. На відміну від романтизму, який зосереджував увагу на внутрішньому світі людини, основною для реалізму стає проблема взаємин людини […]...
- ЛІТЕРАТУРА РЕАЛІЗМУ ЛІТЕРАТУРА РЕАЛІЗМУ Приблизно від середини до останньої чверті XIX століття “погоду” у всесвітньому літературному процесі робили переважно письменники-реалісти. Росіяни Ф. Достоєвський і Л. Толстой впевнено прийняли естафету французів Стендаля, О. Бальзака, Г. Флобера, англійця Ч. Діккенса і пішли далі своїх попередників. Досить згадати твори тієї доби, які увійшли до скарбниці всесвітньої літератури: Приниженій зневажені” (1861); […]...
- Художній метод Художній метод (грецьк. mеthodos – шлях дослідження) – зумовлений закономірностями раціональний спосіб осягнення та перетворення дійсності засобами мистецтва. добре відомий з античної доби, зокрема у вигляді аристотелівської концепцї мімезису, використовуваний передовсім митцями раціоналістичних уподобань. Основна категорія радянського літературознавства, яке розглядало творчий процес не за його іманентною основою, а за спрощено міметичною схемою: відбір життєвих явищ, […]...
- Початкове поняття про реалізм і сентименталізм Термін “реалізм” досі не отримав у літературознавстві однозначного тлумачення. У широкому значенні під ним розуміють певний художній стиль універсального характеру, коли письменник орієнтується на відтворення життя в його об’єктивній сутності, закономірностей розвитку і буття людини, суспільства, світу. У реалістичних творах події і характери зображуються як такі, що зумовлені (детерміновані) певним комплексом причин і зв’язків. Інколи […]...
- Езопівська мова Езопівська мова (за ім’ям давньогрецького байкаря Езопа, VI-V ст. до н. е.) – замаскований спосіб думок з натяками, недомовками (інакомовлення, алюзії, іронії, алегорії) задля уникнення цензурних чи будь-яких інших заборон, переслідувань. Термін запровадив М. Салтиков-Щедрін у 70-х XIX ст. До Е. м. зверталися Т. Шевченко, І. Франко, Л. Глібов, Леся Українка, М. Куліш, Остап Вишня […]...
- Философско-эстетические погляди Флобера Гюстав Флобер (1821-1880) – сполучна ланка між бальзаківським етапів реалізму першої половини XIX в., реалізму, що вийшов з надр романтизму й піднявся на принципово новий щабель в эстетическом освоєнні дійсності, і етапом так званого натуралізму, представленим у другій половині XIX в. Э. Золя і його школою. Уже в отроцтві з усією очевидністю проявляється головна особливість […]...
- “Еміль Золя як теоретик французького натуралізму” Літературний натуралізм являє собою пізню стадію розвитку реалізму. Також іноді під натуралізмом мається на увазі схоже поняття – прагнення до зовнішньої подібності деталей літератури реальному життю, зображення певних одиничних явищ з униканням типізації чи узагальнень. Існує багато письменників, які творили в рамках цього поширеного і популярного жанру натуралізму. Вони займали, як практичні, так і теоретичні […]...
- Відповіді до теми: “Загальна характеристика літератури XІX століття. Реалізм як основний творчий метод” 1. У чому полягає відмітна особливість зарубіжної літератури XІX століття? Кожна історична епоха породжує свій спосіб відбиття дійсності в творчості художників, письменників, музикантів. У 20-30-ті роки XІX ст. у творчості Флобера, Стендаля, Діккенса, Пушкіна зародився і поступово сформувався конкретно-історичний метод, що дістав назву “реалізм”. Потім він став основою творчості таких митців слова, як Л. Толстой, […]...
- Геній Геній (лат. genius – дух) – найвищий ступінь обдарованості, таланту; людина, що володіє таким талантом. Г. – постійна проблема філософсько-естетичних, психологічних роздумів. Платон, Г.-В.-Ф. Гегель, А. Шопенгауер, Б. Кроче, Ч. Ломброзо, С. Грузенберг, Д. Овсянико-Куликовський, О. Іліаді залишили чимало спостережень над особливостями Г., думок про його сутність, роль у житті суспільства, розвитку мистецтва. Розрізняють природні […]...
- Які літературні течії набули свого розвитку в XX ст.? Література XX ст. вражає своїм розмаїттям. Наприкінці XІX ст., розчаровуючись у тимчасових ідеалах та засобах їх художнього втілення в літературних творах, письменники майже повністю відмовляються від творчого методу, що дістав назву критичного реалізму. До початку XX ст. критичний реалізм вичерпав свої можливості і занепав. Розчарування письменників у цьому творчому методі зумовило появу натуралізму та неоромантизму, […]...
- Еволюційний метод Еволюційний метод (лат. evolutio – розвиток) – метод у літературознавстві, що склався у 60-80-ті XIX ст. на основі культурно-історичної школи І. Тена, який в “Історії англійської літератури” спробував поширити закони природного добору на терени духовного життя, зокрема мистецтва. Його, послідовник Ф. Брунетьєр, автор книги “Еволюція жанрів в історії літератури” (1890), безпосередньо застосовував методи природознавства при […]...
- Критичний реалізм Критичний реалізм Найвизначнішою особливістю другого періоду розвитку нової української літератури є зародження й утвердження в ній критичного реалізму. Принципи критичного реалізму – правдивість деталей, типових характерів і типових обставин – вперше найповніше виявились у творчості Шевченка. Критичний реалізм як метод художнього освоєння дійсності був великим кроком у розвитку української літератури. Він сформувався й виріс на […]...
- Основні тенденції розвитку світової літератури ІІ половини ХІХ століття 1. Основні тенденції розвитку світової літератури ІІ половини ХІХ століття. У цей період відбувається гострий конфлікт між протилежними тенденціями. Загальний художній занепад проявляється вже у творчості письменників-натуралістів.(див. натуралізм).До 60-70 років відноситься виникнення імпресіонізму у Франції, згодом в Німеччині та інших країнах.(див. імпресіонізм). Першими власне декадентськими течіями є символізм, батьківщиною якого була Франція 70-80 рр, і […]...
- Заангажована література Заангажована література (фр. litterature engagee, від engager – запрошувати, наймати) – література, перейнята пафосом суспільно-політичної, громадянської чи національної проблематики. З. л. – прояв соціальної відповідальності митця за результати своєї творчості. Ідею заангажованості особи в суспільстві висунули персоналісти ще в 20-30-х XX ст., щодо художньої літератури її застосували екзистенціалісти після 2-ої світової війни (зокрема Ж.-П. Сартр). […]...
- Розкрийте особливості взаємодії реалізму і романтизму. Проаналізуйте різновиди роману в літературі XIX століття, дайте їх загальну характеристику. Визначте національну специфіку романів ХІХ століття Розкрийте особливості взаємодії реалізму і романтизму. Проаналізуйте різновиди роману в літературі XIX століття, дайте їх загальну характеристику. Визначте національну специфіку романів ХІХ століття. Два ведущих лит. направления лит-ры 19 в. – романтизм и реализм. Романтизм – лит. направ., для которого характерен экстатический метод худ. усвоенияи отражения действительности, главными явл. чувства человека, реализм больше уделяет внимание […]...
- Вершини світового письменства “Вершини світового письменства” – серія книг, друкована у видавництві “Дніпро” (Київ), починаючи з 1969. Тут з’явилися найвидатніші твори вітчизняної (Т. Шевченко, Леся Українка) та світової класики (романи Апулея, Г. Гессе, Е. Золя, Сельми Лагерлеф, А. Мандзоні, В. Теккерея, Е.-Т.-А. Гофмана, Е. Хемінгуея, Г. та Т. Маннів, Р. Роллана, Я. Гашека, С. Айні та ін). Над […]...
- Загальна характеристика розвитку культури та літератури XIX ст., стильове розмаїття літератури. Реалізм як напрям у світовій літературі УСІ УРОКИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 10 КЛАС I семестр 1. ВСТУП. ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РЕАЛІЗМУ ВСТУП УРОК № 2 Тема. Розквіт реалістичної літератури та її роль у культурному й суспільному житті XIX ст.; зв’язок із розвитком природничих наук. Видатні майстри соціальної прози: Стендаль, О. де Бальзак, Г. Флобер, Ч. Діккенс, Г. Джеймс, Ф. Достоєвський, Л. Толстой, А. […]...
- Які етапи розвитку реалізму? Історія реалізму надзвичайно багата. Залежно від епохи змінювалося уявлення про нього. Тому існує кілька підходів до визначення початків реалізму. Одні літературознавці вважають, що елементи реалістичного письма наявні вже в давні часи в таких жанрах народної творчості, як легенда, дума, а також у літописах. Інші (і це твердження є загальноприйнятим) формування реалізму як художньої системи в […]...
- Естетичний метод у літературознавстві Естетичний метод у літературознавстві – метод наукового поцінування творів, обстоюваний класицистами, обгрунтований у трактаті “Мистецтво поетичне” (1674) Н. Буало. Полягав у абсолютизуванні античної літератури та критичної рецепції, викладеної у “Поетиці” Аристотеля, “Науці поезії” Горація та ін., на основі раціоналістичної філософії Декарта, у тлумаченні розуму як універсальної категорії. Е. м. канонізував бінарність “доброго” та “поганого” смаку, […]...
- Художній метод елегійного романтизму Романтизм як новий літературний напрямок, що глибоко торкнулося всі області словесного мистецтва, створює не тільки новий ідейно-образний мир, але й новий художній метод, нові принципи й засоби художнього відбиття дійсності. Особливості романтичного художнього методу визначаються тим новим змістом, що вносить романтизм в ідейно-образний мир мистецтва, тим новим суспільним світоглядом, на основі якого виникає романтичний напрямок […]...
- Эмиль Золя Эмиль Золя один з найбільших французьких письменників II половини XIX століття. Він був творцем теорії натуралізму – напрямок, що виникло в 60-80р. XIX століття. У своїх численних статтях він виклав і обгрунтував теорію, натуралізму як нового і єдиного методу в літературі: самою знаменитою теоретичною роботою Золя є “Експериментальний роман”. Натуралізм за твердженням Золя являє собою […]...
- Роман – це літературний жанр Роман – великий за обсягом і складний за будовою епічний твір, у якому широко охоплені важливі й складні суспільні процеси, всебічно і в розвитку показані численні персонажі. У романі розвивається кілька сюжетних ліній, пов’язаних з долею головних героїв. Види роману За змістом: – роман автобіографічний; – роман біографічний; – роман історичний; – Роман пригодницький ; […]...
- Эмиль Золя (1840-1902) Эмиль Золя один з найбільших французьких письменників II половини XIX століття. Він був творцем теорії натуралізму – напрямок, що виникло в 60-80р. XIX століття. У своїх численних статтях він виклав і обгрунтував теорію, натуралізму як нового і єдиного методу в літературі: самою знаменитою теоретичною роботою Золя є “Експериментальний роман”. Натуралізм за твердженням Золя являє собою […]...
- ЕМІЛЬ ЗОЛЯ ЕМІЛЬ ЗОЛЯ (1840-1902) Еміля Золя називали “революціонером в літературі” (Гі де Мопассан), “етапом у свідомості людства” (Анатоль Франс). Його мову характеризували як могутню, а творчість як безкомпромісну, чесну. Але чи не найточніше визначив сутність цього великого письменника Генріх Манн: на його думку, Золя “не лише писав твори, а й утверджував істину. Істина стала душею його […]...
- Жанрові пріоритети літератури реалізму – ДОБА РЕАЛІЗМУ В ЄВРОПЕЙСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РЕАЛІЗМУ ДОБА РЕАЛІЗМУ В ЄВРОПЕЙСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ Жанрові пріоритети літератури реалізму Недаремно багато письменників, які стояли на межі цих епох, у ранні (романтичні) етапи своєї творчості здебільшого писали поетичні твори, а в наступні (наближені до реалізму) – ставали прозаїками. Це можна побачити на прикладі творчості О. Пушкіна та М. Лермонтова. Щодо жанрових пріоритетів, то […]...
- Памфлет Памфлет (англ. pamphlet від грецьк. pan – ycе, ihlego – палю) – невеликий за обсягом літературний твір публіцистичного жанру на злободенну тему. П. оголено тенденційний, призначений для прямого впливу на громадську думку. Його стилю притаманна яскрава афористичність, ораторські інтонації (дав.: Ораторська проза), експресивність, іронія, згущена до сарказму. Образливий П., що спотворює факти, окарикатурює дійсність та […]...
- ХУДОЖНІЙ (АБО ТВОРЧИЙ) МЕТОД Художній (або Творчий) метод – це сукупність принципів ідейно-художнього пізнання та образного відтворення світу. Саме поняття “метод” означає спосіб пізнання, поняття художнього методу – спосіб образного пізнання дійсності. Категорія художнього методу є однією з наймолодших у теорії літератури: вона виникла на рубежі 20- 30-х років XX століття в радянському літературознавстві та естетиці. Однак молодою є […]...
- Бальзак галицького життя – Іван Франко Підручник Українська література 10 клас Бальзак галицького життя Художня проза Івана Франка піднесла українську прозу до європейського рівня. Він видав вісімнадцять збірок, що містять сто двадцять оповідань, новел, нарисів, повістей і десять романів. Епічні твори прозаїка поділяються на цикли про робітників, селян, інтелігенцію, життя в’язнів, сатиричні памфлети про австрійські правопорядки. Виокремлено оповідання про дітей “Отець […]...
- Домисел (вимисел) у літературі Домисел (вимисел) у літературі – народжена творчою уявою письменника, художньо трансформована дійсність. Д. – дофантазовування, додавання до того, що насправді існувало чи існує, чому є документальне чи якесь інше підтвердження; він полягає в художній трансформації письменником відомого факту через діалог, пейзаж, портретну характеристику тощо. Д., будучи допоміжним інструментом, стосується деталей, штрихів, на відміну від вимислу […]...
- Ритміка Ритміка (грецьк. rhythmikos – мірний, рівномірний) – вчення про ритм. Цей термін у віршознавстві вживається у двох значеннях: лад ритму певного віршового твору чи сукупності творів; розділ віршознавства, спрямований на вивчення Р. у різних системах версифікації (розміри, рими, строфи тощо). Дослідження Р. розпочалися ще задовго до н. е., породивши чимало наукових напрямів, відмінних за філософськими […]...
- ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ – УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ Реалізм (латин, realis речовий, дійсний) напрям у літературі та мистецтві, що набув розвитку в 1830-х роках спочатку у Франції, а в XIX ст. поширився в Європі й Америці. Основоположним для реалізму став принцип відповідності мистецтва реальній дійсності. Основною проблемою є взаємини людини й середовища, а також […]...
- Українська література XX ст., або Новітня українська література Українська література XX ст., або Новітня українська література – література, формування якої починається з помежів’я ХІХ-ХХ ст. зумовлена появою письменника нового типу естетичної свідомості, котрий згармоніював критерій краси з критерієм правди (М. Коцюбинський, В. Стефаник, Леся Українка, Ольга Кобилянська, М. Вороний, “молодомузівці” та ін.). Освіжувальні творчі пошуки супроводжувалися бурхливими дискусіями про шляхи розвитку українського мистецтва, […]...
- Новітня українська література Новітня українська література Або Українська література XX ст. – література, формування якої починається з помежів’я ХІХ-ХХ ст. зумовлена появою письменника нового типу естетичної свідомості, котрий згармоніював критерій краси з критерієм правди (М. Коцюбинський, В. Стефаник, Леся Українка, Ольга Кобилянська, М. Вороний, “молодомузівці” та ін.). Освіжувальні творчі пошуки супроводжувалися бурхливими дискусіями про шляхи розвитку українського мистецтва, […]...
- Неприхована правда життя у романах Еміля Золя Багато роздумів викликає роман Еміля Золя “Кар’єра Ругонів” після того, як прочитаєш його. І перша думка: “Оце справді реалізм”. Цей реалізм французького письменника настільки правдивий і всеохопливий, що іноді просто шокує, і виникає відчуття, що доторкнувся до живої рани, яка не заживає, гноїться і болить кожною своєю клітиною. У душу мимоволі закрадається сумнів, а чи […]...
- Вічна тема у мистецтві – тема влади землі над людиною ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА 10 КЛАС УКРАЇНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ І ТЕАТР 70-90-Х РОКІВ XIX СТОЛІТТЯ ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА Повість “Земля” Ольга Кобилянська закінчила 1901 р. і присвятила її батькові – Юліанові. Про задум створити твір такої тематики сама письменниця в автобіографії “Про себе саму” (1912 р.) писала: “Факти, що спонукали мене написати “Землю”, правдиві. Особи майже всі до одної також із […]...
- ДРІБНА БІБЛІОТЕКА “ДРІБНА БІБЛІОТЕКА” – одне з перших серійних віщань просвітницького спрямування. Виходило у Львові в 1878- 1879 рр. під егідою І. Франка, якому активно допомагали М. Павлик, І. Белей, Є. Озаркевич та ін. Усього вийшло 14 випусків. Видання відіграло певну роль у пропаганді тогочасного реалістичного мистецтва, естетики, наукової природничої і суспільствознавчої думки. У цій серії вийшли […]...