Неборак Віктор – Біографія
Ві́ктор Володи́мирович Неборак (народився 9 травня 1961 року) – поет, прозаїк, літературознавець, перекладач, есеїст.
Живе і працює у Львові.
Учасник літугрупування Бу-Ба-Бу, майстерні “Пси Святого Юра”.
Автор поетичних збірок “Бурштиновий час” (1987), “Літаюча голова” (1990), “Alter Ego” (1993), “Розмова зі слугою” (1994), “Епос про тридцять п’яту хату” (1999), незавершеного роману “Пан Базьо та решта”.
Неборак був, як сам зазначає в автобіографії, “рецитатором власних текстів, продюсером поезо-химеро-рокдійств,
З середини 1990-х років найпомітнішим з літературних проектів В. Неборака є “Третє тисячоліття” – серія літературних вечорів у Львові, до участі в яких запрошуються “письменники наживо”, а сам автор проекту поєднує організаційно-продюсерські функції
Аналіз творчості
Поетичну творчість Віктора Неборака переважно розглядають у ширшому контексті літературного угруповання Бу-Ба-Бу, куди, крім нього, належать також Юрій Андрухович та Олександр Ірванець. І справді, Неборак є одним із співзасновників цього угруповання, творцем самої його назви (абревіатура від запропонованої Андруховичем тріади “бурлеск – балаган – буфонада”), а в пародійно-іронічній бубабістській ієрархії Неборак носить звання Прокуратора.
Проте, як і кожна видатна літературна особистість, Неборак не завжди вкладається у виключно бубабістські стилістичні межі. Можна говорити про частково “перед-бубабістського” Неборака (збірка поезій “Бурштиновий час”, 1987) – поета швидше романтичного, іноді навіть сентиментального, водночас уже із виразним іронічно-сміховим первнем і не менш виразним урбаністичним світовідчуттям. Уже з ранніх поетичних декларацій починаючи, одним із головних героїв Неборакової творчості стає його рідне місто Львів.
З роками ця тенденція аж ніяк не ослабла, навпаки – стале і часте звертання Неборака до суто львівських тем і образів набуло ознак послідовної програмовості й навіть деякої нарочитості.
Своєрідним апогеєм Неборакового бубабізму стала збірка поезій “Літаюча голова” (1990) – напрочуд вітальна й поліфонічна “книжка-карнавал”, у якій повною мірою розкриваються і щасливо поєднуються раблезіансько-ренесансовий світогляд автора і високотехнічна, часом навіть віртуозна манера віршування. Саме з моменту виходу “Літаючої голови” в українській літературній критиці починають говорити про постмодернізм і необароко. Особливої уваги, крім того, заслуговує концепційне засвоєння і переосмислення автором “Літаючої голови” тематичних площин і знаків масової молодіжної культури (сфера рок-музики, шоу-бізнесу, молодіжної моди, сленгові вкраплення в лексиці тощо).
Втім, паралельно із “Літаючою головою” писалася цілком не схожа стилістично збірка “Alter ego” (1993) – книжка переважно верліброва, за жанром лірико-медитативна, з претензією на екзистенційно-філософські узагальнення щодо “підвалин буття”. Звичний для більшості читачів-шанувальників Неборак лише іноді впізнається з її сторінок завдяки черговому сплескові блискучої самоіронії, як наприклад, у вірші “Вечеря”.
Збірка “Розмова зі слугою” (1994), задумана як своєрідне продовження карнавалу “Літаючої голови” на новому щаблі, в той же час засигналізувала досить поважні зміни в авторовому світовідчутті. За всієї зовнішньої грайливості й версифікаторської вишуканості (саме художньо-технічне оформлення збірки вирішувалось як елемент гри – зовні це мало бути щось на кшталт інтимного й писаного від руки зшитка) вона передусім свідчить про відчутне посерйознішання і поступове навернення автора до традиційно-консервативних, іноді навіть фундаменталістських вартостей.
Остаточно нова Неборакова поетична якість засвідчена у найостаннішій на сьогодні збірці “Епос про тридцять п’яту хату” (1999). Як задекларовано вже в анотації, ключовою для неї є “проблема вкорінення, відшукування екзистенціальних цінностей у межах малої батьківщини”. для “Епосу” характерне унаочнення принаймні кількох Неборакових творчих метаморфоз. Іронічність переросла в проповідництво, часом саркастичне, карнавальна поліфонія – у різного роду звернення, послання, листи та інші, сповнені риторики, відверто монологічні форми; богемно-легковажне, святкове сприймання життя – в переконане відстоювання традиційно християнських родинно-побутових основ.
Окремої розмови вартують експерименти Неборака з рок-музикою, здійснювані у першій половині 90-х років (аудіокасета “Неборок”, 1995), а також його довготривалі проекти “Реберітація” та “Третє тисячоліття”, які відчутно вплинули на формування в сучасному Львові нового мистецько-літературного середовища.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)