“Недотепи” у п’єсі А. П. Чехова “Вишневий сад”

Художній світ Чехова нескінченно складний, багатогранний, позбавлений будь-якої однолінійність. Письменникові відкрито було все недосконалість життя, зрозумілий був глибокий трагізм людського існування. Тому закономірно, що в п’єсу Вишневий сад входить тема недотепства. Чехов зображує нещасних, страждаючих людей. Коло нездар досить широкий, хоча слово недотепа вживається в п’єсі по відношенню тільки до чотирьох персонажам: Яші, Ду-няше, Петі Трофимову, Фірс…

Лакей Яша мріє лише про блискучу паризького життя і, зрозуміло, не усвідомлює

свого духовної убогості. Але в цій перекрученості і Затовстіло російської людини полягає один із проявів того самого недотепства, яке так тонко відчув старий Фірс. Доля гувернантки Шарлотти Іванівни – це ще одна варіація на тему недотепства.

Безвихідним самотністю і тугою пройнятий її визнання: .. . Коли татусь і матуся померли, мене взяла до себе одна німецька пані і стала мене вчити… А звідки я і хто я – не знаю… Конторник Єпіходов має дуже красномовне прізвисько – двадцять два нещастя.

І дійсно, любов судомного-ходів відкинута, претензії на освіченість не мають під собою. Підстави. Чехов

точно передає невиразну незадоволеність конторника життям: Я розвинута людина, але ніяк не можу зрозуміти напрямку, чого мені, власне, хочеться, жити мені чи застрелитись. До Недотепа відноситься і старий лакей Фірс.

Перед нами вірний раб, який вважає скасування кріпосного права нещастям. У цій людині так і не прокинулося гідність, духовного розкріпачення не відбулося. Ми бачимо, як зворушливо 87-річний Фірс дбає про Гаєв. Тим страшніше й безвихідні фінал п’єси… Звернемося тепер до образів колишніх господарів вишневого саду.

Раневська і Гаєв – недотепи в повному розумінні цього слова. Вони давно втратили відчуття реальності і сподіваються на малоймовірну допомогу багатою ярославської тітоньки, відкидаючи цілком здійсненний план порятунку маєтку. Трагедія цих людей не в тому, що вони розорилися, а у дрібноті їх почуттів, у втраті останнього нагадування про дитинство – вишневого саду.

Страждання Раневської і Гаєва цілком щирі, хоча і приймають кілька фарсову форму.- Життя Раневської не позбавлена драматизму: помирає чоловік, трагічно гине семирічний син Гриша, кидає коханець…

Любов Андріївна, за її ж власним визнанням, не може боротися зі своїми почуттями навіть тоді, коли розуміє, що обманута коханим. У зайвій сконцентрованості героїні на власних переживаннях є чимала частка егоїзму, відстороненості від чужих страждань і поневірянь. Про смерть старої няні Раневська говорить за чашкою кави. У свою чергу, спогади про померлу Анастасії не заважають Гаеву дістати заповітну коробочку льодяників… Глибоко нещасні в п’єсі Вишневий сад і Аня, Варя, Петя Трофімов.

Звичайно, страждання молодих не так кидаються в очі. 27-річний Петя – ідеаліст і мрійник, але і він підвладний невблаганного ходу часу.

Який ви стали некрасивий, Петя, як постаріли! – Зауважує Варя. Трофімов вважає себе вищим за кохання, але саме любові йому не вистачає. Ви не вище любові, а просто, як ось каже наш Фірс, ви недотепа, – точно вгадує Раневська причину Петино невлаштованості в житті. До Недотепа у п’єсі Вишневий сад має бути віднесений і Єрмолай Лопахін. Петя Трофимов прав, коли говорить про його ніжної душі.

У подвійності Л опахіна полягає трагічна суперечливість його образу. У своїх відносинах з Варею герой гранично скутий, боязкий. Він, по суті, так само самотній і нещасний, як і оточуючі. П’єса Вишневий сад закінчується сумним словом недотепа, яке вимовляє забутий усіма Фірс. За цим словом стоїть багато чого…

Чехов далекий від порожнього облічітельства. Мрія про гідну людину життя сусідить у творі з співчуттям до нещасних, страждаючим людям, які шукають вищу правду та все ніяк не можуть знайти…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

“Недотепи” у п’єсі А. П. Чехова “Вишневий сад”