Нестайко Всеволод Зіновійович Загадка старого клоуна
Нестайко В. З. Загадка старого клоуна. – К.: Веселка, 1982. РОЗДІЛ І Здрастуйте!. Я, мама, тато, дід Грицько і бабуся Галя
Здрастуйте! Це я. Стьопа.
Хто я такий? Ну, для себе я – це я, звичайно. Я – та й годі.
А для інших…
Коли зранку я вмиваюсь у ванній і дивлюсь у дзеркало, звідти на мене позирає капловухий веснянкуватий хлопець тринадцяти років, з щербатим переднім зубом, з карими усміхненими очима, кирпатий і товстогубий, ще й з ямкою на бороді.
Таких облич нібито й багато, але е в ньому щось таке, чого немає ні в кого.
Як
Раніш я не дуже придивлявсь, який я. Бо вмивався в сінях над відром, і дзеркала там не було.
Взагалі в дзеркало я дивився, мабуть, один раз на три місяці, коли наша сільська перукарка. Феодосія Макарівна стригла мене машинкою “під нуль”. А в інший час моя “фотографія” лише зрідка мелькала мені то в ставку, то в калюжі, то в шибці…
Мелькала, не
І оце тільки тепер, щодня вмиваючись перед дзеркалом у ванній, я нарешті роздивився себе як слід.
Я сказав вам, що в мене усміхнені очі? То правда. У мене весела вдача.
Про таких кажуть: “Покажи йому палець – і вже сміється”.
Але тепер, дивлячись у дзеркало, я помічаю в своїх очах якусь незвичну каламуть.
Наче щось там пригасло.
Наче хмарка набігла на сонце.
Ви вже, мабуть, зрозуміли, що я жив у селі. І що тепер живу в місті.
А який, люди добрі, настрій може бути в людині, яка п’ять років провчилася в одній школі, в одному класі, де все було рідне, знайоме, близьке – і учні, і вчителі, і самі стіни, – і раптом її перекидають в іншу школу, в і пішій клас, де все чуже, незнайоме, далеке – і учні, і вчителі, і самі стіни?!
А я так любив свій клас! Ніколи б у житті не поміняв його, якби ото любий таточко мій та не перейшов несподівано в інший клас.
Минулого літа приїхав до тітки Наталі, сусідки нашої, з Києва брат, доктор технічних наук, член-кореспондент Академії наук, Іван Михайлович. Лікарі, бачте, заборонили йому їхати на курорт до моря, то він до сестри в село приїхав. Познайомився з татом, балакали-балакали, “Реве та стогне” співали, те-се, і зацікавився Іван Михайлович моїм татом. А тато мій, між іншим, механік.
У колгоспній майстерні сільгосптехніку направляє: Ну, до того ще й взагалі майструванням захоплюється, усе щось напильником джикає та свердлом скрегоче.
Дивився-дивився Іван Михайлович на татове майстрування, ахав-ахав, руками сплескував, а тоді:
– Та ви ж закінчений майстер – “золоті руки”! Та ви ж для нашої академічної майстерні скарб неоціненний! Та ви просто не маєте права закопувати свій талант! Ви – унікум!
Такі трапляються один на десять мільйонів! Кожен талант – це надбання народу, і використовувати його треба тільки за призначенням. Розбазарювати талант – це злочинна безгосподарність.
Ви просто не маєте права займатися сільгосптехнікою, коли можете слугувати точній механіці…
– Та що ви, чесне слово! Та припиніть! – пробував угамувати його тато. – Давайте оно краще… “Поза лу-угом зе-еле-еле-неньким, поза луго-ом…”
Але Іван Михайлович: розквоктався так, що ніякими піснями збити його вже було неможливо. Чесно кажучи, у тата мого справді золоті руки. І через якийсь час після того, як Іван Михайлович поїхав, тата викликав до себе голова колгоспу, і тато просидів з ним усю ніч і прийшов уранці блідий, скуйовджений і урочистий.
Голові дзвонили з райкому, а райкомові дзвонили з обкому, а обкомові з Києва.
Мама плакала, бабуся плакала, а дід Грицько ходив по хаті й глузливо хмикав (він ніколи не лаявся, а тільки сміявся: коли радів – весело, коли сердився – глузливо).
– Щасливої подружі носом до калюжі! Давай-давай, їдь. Розігнався. Без нього, бач, не обійдуться. Без нашого Гриця вода не освятиться.
Без нашого Василя не буде весілля. Міняй, міняй ремінець на личко. Давай!
– Батьку! Та не крайте моє серце! – благально прикладав руку до грудей тато.
– Велике діло – опеньки! Вхопив, як шилом борщу. А Оксану (це мати моя) кидаєш, значить?
Будете, значить, у Москві на ВДНГ зустрічатися раз на рік.
– У-у-у! – вголос заплакала мати.
– Та що ви, батьку! Що ви таке кажете?! – жалісно скривився тато. – Чого б це я її кидав?! Заберу. І її, і Стьопочку. Аякже.
Хіба ж я хто?
– А що ж вона там у Києві біля тебе робитиме? У сферу обслуговування піде? Хіба що. Слава богу, є з кого приклад брати.
Сонька Демиденкова оно приїхала – і не впізнати: артистка, з голови до п’ят самі “лейби” заграничні. Однієї помади на губах французької на двадцять карбованців намазано. Що ж – давай!
Доганяй!
– Та чого це обслуговування! На Дарницький шовковий піде, або на взуттєву, або на трикотажну, Рози Люксембург… Куди схоче.
По всенькому ж Києву об’яви запрошують на роботу.
– А буряки хто копатиме? Ми з бабою? Чи піонери?
Чи студенти приїжджі?
– Техніка.
– Скоро вже й технікою тією керувати нікому буде, як усе трудове селянство у город повтікає. Оно на Кривому Хуторі самі старі баби лишилися. І один дід. Цілий рік тільки й роблять, що з двору в двір на поминки ходять.
– Не треба такої сумної, батьку, співати. На вас це не схоже. А розвиток цивілізації не зупиниш.
Майбутнє за містом, а не за Кривим Хутором. За технікою, за механізацією, за наукою. І якщо я можу щось зробити для цього, чого інший не зробить, то хіба… – Тато зітхнув, і мені стало шкода його – авжеж, нелегко йому полишати рідне село, де він народивсь і прожив усе життя своє, оцей двір полишати з лелечим гніздом на сухому бересті, криницю, садок яблуневий (яких тільки сортів тут нема!), город, леваду за городом, річку, верби понад нею, явори, гай березовий – увесь отой краєвид наш, що аж очі вбирає до щімкого солодкого болю, як каже моя мама.
– Все одно ти перекинчик, – і собі зітхнув дід.
– Не перекинчик тато, не перекинчик! – вигукнув я. – І не був ніколи ним.
– Ти, Стьопко, як пень, – усміхнувся дід Грицько. – Голова – як казан, а розуму ні ложки. Ще пошкодуєш там, у місті, за селом, ще не раз попозітхаєш, а може, й заплачеш. Запам’ятай!
– То що ж, батьку, по-вашому, й не рипнутися нікуди? Так? Га? – жалібно-жалібно скривився тато.
Я боявся, щоб він раптом не заплакав.
– Ну, гаразд уже, годі, гаразд! – весело засміявся враз дід Грицько. – То я вас на міцність перевіряв. А то, звісно, важко покидати насиджене гніздо, боляче одриватися від коріння, але крила орлові не для того дані, щоб обмахуватися ними у спеку та комарів одганяти. Лети, синку!
Покажи світові, на що ти здатен. Великому кораблеві – великого й плавання. І годі вже вам, дівчата, сирість у хаті розводити. Ти ще, Оксано, може, його й переплюнеш.
Героєм Соцпраці станеш. Ти гака метка, що… Держись, Дарницький шовкокомбінат!
Держись, Києве!
Отак змінилося моє життя. Отак з сільського хлопця став я киянином.
Переїхали ми, звичайно, не одразу. Спершу переїхав тато. Дали йому гуртожиток, півроку жив він у гуртожитку і писав нам листи.
Довгі ніжні листи, які мати вечорами вголос читала мені, бабі й дідові Грицьку. Тато, звісно, скучав за нами, але був захоплений новою роботою. В майстерні Інституту, механіки Академії наук йому доручили разом з іншими майстрами виготовити унікальний експериментальний механізм. І тато, мабуть, блискуче виявив усі свої здібності.
Бо вже через півроку дали йому окрему двокімнатну квартиру.
– А що? Який “добридень”, таке й “доброго здоров’я”, – ховаючи за усмішкою гордість, сказав дід Грицько. – Ми ще там усім носа втремо.
– Еге ж! – хмикнула, усміхаючись, баба. – Який батько, такий син – викрали з бочки сир.
– А що? А що? – півником закозирився дід. – Таки розумного батька син! А що?
Я таки теж способний був, я…
– Еге ж! Способний! Баляндраси розпускати та коники викидати.
– Це ти, ти крила мені вкоротила, налигачем до кілка припнула. Якби не ти, я б. уже всю землю обійшов, знаменитим мандрівником став.
– Мовчи вже! Тур мені Хейєрдал найшовся! Мандруй оно на город та урви огірків на салат.
Пржевальський.
Колись у далекі юнацькі часи дід Грицько намірявся гайнути з села у захоплюючі мандри по індійських джунглях. Та несподівано закохався у бабу Галю, струнку чорноброву тоді красуню, і…
Дід Грицько був невисокий на зріст, непоказний, але такий гострий на язик, такий дотепник, перший на селі жартун і базікало, що найстрункіші, найвродливіші парубки в’янули поряд з ним, як скошена трава. І ще були в діда Грицька очі такі голубі, прозорі й чисті, як травневе небо. Вони й зараз такі, цвітуть на дідовому обличчі, як волошки нев’янучі. І не встояла баба Галя. Гавкнули мандри на віки вічні…Я дуже люблю свого діда.
У всіх діди серйозні, поважні. Дід Терентій. Дід Максим.
Дід Роман Йосипович. А мій неповажний, несерйозний, хлоп’якуватий якийсь. Дід Грицько.
Як ото в дитинстві Грицьком кликали, так усе життя до самісінької старості лишився.
Related posts:
- Нестайко Всеволод Зіновійович Всеволод Зіновійович Нестайко народився 30 січня 1930 року в місті Бердичеві. “Батьки наче спеціально приїхали в Бердичів, щоб народити мене саме там, на батьківщині веселих анекдотів,- говорить письменник. – Мабуть, відчували, що мене потягне до гумору. Бо мати з Попільні, а тато аж з Бучача Тернопільської області, і занесло його, січового стрільця, в буремні революційні […]...
- Нестайко Всеволод Зіновійович Тореадори з Васюківки Трилогія про пригоди двох друзів ЧАСТИНА ПЕРША Яку розсказує Павлуша Завгородній НАДЗВИЧАЙНІ ПРИГОДИ РОБІНЗОНА КУКУРУЗО ТА ЙОГО ВІРНОГО ДРУГА І ОДНОКЛАСНИКА ПАВЛУШІ ЗАВГОРОДНЬОГО В ШКОЛІ, ДОМА ТА НА БЕЗЛЮДНОМУ ОСТРОВІ ПОБЛИЗУ СЕЛА ВАСЮКІВКИ РОЗДІЛ І Метро під свинарником. Тореадори з Васюківки. Собакевич – От знайдибіда, авантюрист шмаркатий! Ванькоо-о! Вилазь зараз же! Бо такого втру маку […]...
- Нестайко Всеволод Зіновійович Чарівні окуляри Нестайко В. З. Чарівні окуляри: Правдиво-фантаст. повість про надзвичайні пригоди київських школярів: Для мол. і серед. шк. віку / Худож. А. Василенко. – К.: Веселка; Тернопіль: Навч. кн. – Бог ПРИГОДА ПЕРША Загадкова записка, з якої починаються чудеса. Мене звуть Вася. Вася Богданець. Але в класі всі називають мене Рудий Африканський Їжачок. Або Африканець. Або […]...
- Нестайко Всеволод Зіновійович Про комарика Зюзю – Жив на світi комарик Зюзя. Звичайнісінький собі комарик-дошколярик. Але дуже непосидючий і неслухняний. Всі комарики-дошколярики в комариному дитсадку слухаються виховательку Комарію Комарівну, не пустують, не бешкетують. А Зюзя слухатись не хоче й тільки дзижчить зухвало: – Я с-сам вс-се з-знаю! I вз-загалі, дуж-же с-слухняні нічого в ж-житті не дос-сягають. А дос-сягають с-саме нес-слухняні! Це […]...
- Нестайко Всеволод Зіновійович Нестайко Всеволод Зіновійович – український письменник. Народився 30 січня 1930 року в м. Бердичів, тепер Житомирської області. Закінчив 1952 року Київський університет. Працював у редакціях журналів “Дніпро”, “Барвінок”, видавництвах “Молодь”, “Веселка”. Пише повісті, оповідання, казки для дітей. Автор збірок оповідань “Шурка і Шурко” (1956), “Це було в Києві” (1957), повістей “В Країні Сонячних Зайчиків” (1959), […]...
- Нестайко Всеволод – Біографія Всеволод Зіновійович Нестайко (30 січня 1930, Бердичів) – письменник, класик сучасної української дитячої літератури. для його творів характерно гумористичне обігравання імен та ситуацій. Найпопулярніший твір – трилогія”Тореадори з Васюківки” (“Пригоди Робінзона Кукурузо” , “Незнайомець з 13-ї квартири” , “Таємниця трьох невідомих” ). Батько, Зіновій Нестайко, – народився в Чернелиці; закінчив гімназію в м. Бучач – […]...
- ТРОЄ ЗА ПАРКАНОМ – ВСЕВОЛОД НЕСТАЙКО Літературне читання 4 клас – О. В. Науменко – Генеза 2015 У КРАЇНІ ДИТИНСТВА ЖАНРИ ПРОЗИ Оповідання ВСЕВОЛОД НЕСТАЙКО Народився письменник у містечку Бердичеві на Житомирщині. Змалку дуже хворів, тому мама залишала його вдома самого. Замість плакати, малюк вигадував дивовижні пригоди, чимало з яких пізніше ввійшло в його твори. Всеволод Нестайко (1930-2014) – дитячий письменник. […]...
- Всеволод НЕСТАЙКО (народився 1930р.) Українська література 6 клас – О. М. Авраменко ПРИРОДА І РОМАНТИКА Всеволод НЕСТАЙКО (народився 1930р.) Всеволод Зіновійович Нестайко – майстер пригодницького жанру. Його творами захоплюються не тільки в нашій країні, а й далеко за її межами. Твір письменника “Тореадори з Васюківки” перекладено багатьма мовами світу. 1979 р. рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури […]...
- ЯК МИ ЛІТАЛИ В КОСМОС – ВСЕВОЛОД НЕСТАЙКО Літературне читання 2 клас – Віра Науменко З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ ОПОВІДАННЯ ВСЕВОЛОД НЕСТАЙКО Герої Всеволода Нестайка дуже непосидючі, а тому часто помиляються, потрапляють у кумедні ситуації. І це викликає сміх. Письменник говорив: “Я сподіваюсь, що, можливо, книжки мої навіють маленьким читачам більшу людяність, краще розуміння людей”. – Прочитай оповідання. Поміркуй над його змістом. ЯК МИ […]...
- ПРОСТО ОЛЕСЬ ДРУГ – ВСЕВОЛОД НЕСТАЙКО Літературне читання 3 клас СВІТ ПРОЗИ Оповідання ВСЕВОЛОД НЕСТАЙКО Дитячий письменник Всеволод Нестайко завжди оповідає про своїх героїв з доброю усмішкою. Він щирий із читачами і ніколи не змушує їх беззастережно приймати авторські думки й оцінки. Однак не важко помітити, що письменник на боці добрих, чесних, відкритих людей. Не приховує він і того, що засуджує […]...
- Тореадори з Васюківки (скорочено) – Нестайко Всеволод Метро під свинарником. Тореадори з Васюківки. Собакевич Дід лає онука, який разом із другом вирішив прорити метро під свинарником, а туди провалилася п’ятипудова, плямиста, як геограма карта, свиня Манюня. Дідусь звелів хлопцям закидати яму. У Яви (від Вані – він у дитинстві так, мабуть, вимовляв) Реня вся сім’я інтересна. Батько на скрипці грає, корову звуть […]...
- Тореадори з Васюківки – ВСЕВОЛОД НЕСТАЙКО Скорочено (фрагменти) Метро під свинарником. Тореадори з Васюківки. Собакевич Дід лає онука, який разом із другом вирішив прорити метро під свинарником, а туди провалилася п’ятипудова, плямиста, як геограма карта, свиня Манюня. Дідусь звелів хлопцям закидати яму. У Яви (від Вані – він у дитинстві так, .мабуть, вимовляв) Реня вся сім’я інтересна. Батько на скрипці грає, корову […]...
- Скорочено ТОРЕАДОРИ З ВАСЮКІВКИ – ВСЕВОЛОД НЕСТАЙКО ( Фрагменти ) Хлопчик Ява Реня із другом вирішили прорити метро під свинарником. І туди впала п’ятипудова, плямиста свиня Манюня. Тож дідусь дуже сварив хлопців і звелів їм закопувати яму. Взагалі, у Яви уся сім’я дуже цікава: батько грає на скрипці; мати – депутат райради, ланкова кукурудзоводів; дід Варава – найкращий мисливець. Є в них […]...
- Всеволод Нестайко (Народився 1930 року) Українська література 6 клас ПРИГОДИ І РОМАНТИКА Всеволод Нестайко (Народився 1930 року) Всеволод Нестайко народився на Житомирщині Всеволод Нестайко – майстер пригодницького жанру. Його творами захоплюються не тільки в нашій країні, а й далеко за її межами, адже його “Тореадори з Васюківки” перекладено багатьма мовами світу. 1979 року рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької […]...
- ВСЕВОЛОД НЕСТАЙКО. ТРОЄ ЗА ПАРКАНОМ (Скорочено) Мета: продовжити ознайомлення учнів із творчістю дитячого письменника Всеволода Нестайка; вдосконалювати навички свідомого виразного читання прозових творів; формувати вміння працювати над текстом, аналізувати його зміст, оцінювати вчинки персонажів твору; розвивати зв’язне мовлення, образне мислення, творчу уяву учнів; виховувати любов до художнього слова. Хід уроку ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ Дзвоник вже сигнал нам дав: Працювати час настав. Тож […]...
- ДРУЖБА – ТО НАЙБІЛЬШИЙ СКАРБ. ВСЕВОЛОД НЕСТАЙКО ПРОСТО ОЛЕСЬ ДРУГ Мета: продовжити роботу над оповіданням Всеволода Нестайка “Просто Олесь друг”; формувати читацькі навички; навчати визначати настрій твору, передавати своє ставлення до змісту виразним читанням; розвивати образне мислення, творчу уяву, мовне чуття; виховувати почуття дружби. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА 1. Робота над скоромовкою Гра “Дощик” Діти читають хором: – накрапає дощ (тихо); […]...
- НЕЙМОВІРНІ ПРИГОДИ ЮНИХ ВИНАХІДНИКІВ. ВСЕВОЛОД НЕСТАЙКО “ЯК МИ ЛІТАЛИ В КОСМОС” II семестр ОПОВІДАННЯ СКРИНЬКА СМІХУ Урок 112. НЕЙМОВІРНІ ПРИГОДИ ЮНИХ ВИНАХІДНИКІВ. ВСЕВОЛОД НЕСТАЙКО “ЯК МИ ЛІТАЛИ В КОСМОС” Мета: продовжити роботу над оповіданням В. Нестайка “Як ми літали в космос”; удосконалювати навички свідомого виразного читання, вміння передавати під час читання різні почуття героїв твору, визначати головну думку прочитаного; розвивати пізнавальний інтерес, почуття гумору. II. МОВЛЕННЄВА […]...
- ВСЕВОЛОД НЕСТАЙКО. ІЗ СМІХОМ ТРЕБА БУТИ ОБЕРЕЖНИМ… ГАЛИНА МАЛИК. МАВПИНІ ІМЕНИНИ Мета: ознайомити учнів з гумористичними творами; вдосконалювати навички свідомого виразного читання; розвивати вміння аналізувати, узагальнювати, висловлювати оцінні судження; виховувати морально-етичні почуття. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА 1. Вправа для формування швидкої реакції на слово Гра “Слухай! Називай якомога більше слів” Читаю – … (книгу, газету, журнал…). Зачитався – … (повістю, казкою, оповіданням…). […]...
- Твір виклад за романом Г. Бьолля “Очима клоуна” Уродженець Німеччини письменник Генріх Белль був дуже яскравою особистістю, лауреатом Нобелівської премії в літературі. У його творах можна простежити вплив російської літератури, а саме Достоєвського, Так само можна побачити спільне з Чарльзом Діккенсом. Белль виділявся серед письменників Європи тим, що його цікавила тема “маленької людини”. Кожен його твір було наповнене першокласним психологічним аналізом. Роман “Очима […]...
- Зворотний бік післявоєнної Німеччини (За романом Г. Бьолля “Очима клоуна”) Німецький письменник Генріх Белль, лауреат Нобелівської премії в галузі літератури 1972 року, – дуже цікава постать. У його творчості помітно вплив російської літератури, зокрема Достоєвського, а також вплив Чарлза Діккенса. Інтерес до “маленької людини” – те, що відрізняє Бьолля від багатьох сучасних європейських письменників. У кожному зі своїх творів автор досягає вершин психологічного аналізу. Один […]...
- Сочинение “Рассказ старого учебника” или “История старого учебника” Однажды я сидел в школьной библиотеке. Мне показалось, что корешки книг на одной из полок зашевелились. Как будто книги разговаривали друг с другом. Я представил, о чем могла идти речь. Вот что рассказывал старый учебник новенькому: – Я был напечатан тридцать лет назад и многое повидал. Всю жизнь я преподавал детям физику, которую знаю отлично. […]...
- Твір по роману Г. Белля “Очима клоуна” Німецький письменник Генріх Белль, лауреат Нобелівської премії в області літератури 1972 року, – дуже цікава фігура. У його творчості помітний вплив російської літератури, зокрема Достоєвського, а також вплив Чарлза Диккенса. Інтерес до “маленької людини” – те, що відрізняє Белля від багатьох сучасних європейських письменників. У кожному зі своїх добутків автор досягає вершин психологічного аналізу. Один […]...
- Сумна клоунада головного героя роману Г. Белля “Очима клоуна” Сумна клоунада головного героя роману Г. Белля “Очима клоуна” Г. Белль вибрав собі героя, що знаходився в положенні самотнього судді навколишнього світу. Погляд на світ “Очима клоуна” – це погляд на світ незалежного художника. Бо хто ж, як не клоун, творча особистість, може сказати правду? Головного героя роману Г. Белля Ганса Шніра сприймаєш як клоуна […]...
- Загадка Джеймса Джойса. Роман “Улісс” У 2002 році виповнилося 120 років з дня народження корифея ірландської літератури XX століття, одного із засновників європейського модерністського роману Джеймса Джойса, А також 80 років з часів появи “великої книги” (за свідченням Хемінгуея) – Роману “Улісс” (1922). Тоді один з ірландських міністрів, бажаючи прославити свою країну, запропонував поставити питання про висунення роману Джойса на […]...
- Вічна загадка любові (за оповіданням Г. Тютюнника “Зав’язь”) Вічна загадка любові (за оповіданням Г. Тютюнника “Зав’язь”) Багато творів написано про велике людське почуття – кохання. Не є винятком і творчість Григора Тютюнника. Раннє оповідання “Зав’язь” є зворушливою ліричною сповіддю про перше кохання, про незабутню ранню весну, коли у гіллі “зав’язуються дрібні, мов роса, прозеленкуваті крапельки” – зав’язь. Цю зав’язь потрібно берегти, захищати від […]...
- “Хуха-Моховинка” Василя Королів-Старого (1879-1943) Народився в с Ладані Прилуцького повіту на Полтавщині. Навчався в Полтавській духовній семінарії, згодом – у Харківському ветеринарному інституті. Деякий час працював ветеринарним лікарем. У1917 році був заарештований царським урядом. Невдовзі почав займатися журналістською діяльністю, був редактором журналу “Книгар” (Київ). У1919 році емігрував до Чехо-Словаччини. Працював викладачем Української сільськогосподарської академії. За кордоном почав займатися […]...
- Вічна загадка любові (за оповіданням Григора Тютюнника “Зав’язь”) Про кохання написано за багато віків стільки, що, здається, нічого нового вже й не скажеш. Але людина тільки тоді по-справжньому розуміє це почуття, коли воно стає її власним. Отже, одна любов, помножена на тисячі тисяч людських характерів і доль, дає невичерпний матеріал письменникові і завжди цікава читачеві. Григір Тютюнник теж писав про любов, але якось […]...
- Герої невидимого світу (за казкою Василя Королів-Старого “Потерчата”) Герої невидимого світу (за казкою Василя Королів-Старого “Потерчата”) Мені уявляється, що немає такої дитини, яка б не зацікавилася розповідями про фантастичних істот. Домовик, відьми, русалка, чорти, водяні з’являються в нашій уяві, виходячи з народних міфів, легенд і казок. Реальні вони істоти чи вигадані? Я нічого не можу стверджувати, бо ніколи ще не зустрічався з ними. […]...
- Світ добра у творах Василя Короліва-Старого Чорток, Чорток, Не ламай кісток. Ти з води, а яв воду! Народна дитяча примовка “Потерчата”, “Хуха-Моховинка” – неповторні казки українського письменника Василя Короліва-Старого. Їх персонажі ніби і відомі нам, але не зовсім такі, як у народних переказах. Адже вони – представники нечистої сили. За народними уявленнями вона частіше шкодить людям, ніж допомагає. Навіть у дитячих […]...
- Образи фантастичних істот у казці В. Короліва-Старого “Потерчата” Василь Королів-Старий написав для дітей багато творів, У збірці “Нечиста сила” він зобразив домовиків і мавок, русалок і потерчат. І змалював їх не як злих сил, а як дружніх людині. Вони не шкодять, не заважають людям, а навпаки – допомагають їм, визволяють у скрутний час. У казці “Потерчата” зустрічаємося з домовиком. Це фантастична істота, яка […]...
- Добрий світ фантастичних істот (за казною В. Короліва-Старого “Хуха-Моховинка”) У лісі живуть не лише добре знайомі нам звірі, птахи і комахи. Виявляється, ліс наповнений іншими дрібними мешканцями. На деяких людина не звертає увагу, а деякі з них невидимі для людського ока. Казка про одну з дрібних мешканок лісу справила на мене незабутнє враження. Відтоді ліс для мене виглядає зовсім по-іншому. Коли буваю на прогулянці […]...
- “Немає загадки таланту. Є вічна загадка любові” (за новелою Гр. Тютюнника “Три зозулі з поклоном”) Недаремно Григора Тютюнника називають майстром новели. Талант писати новели грунтується насамперед на здатності передати велике напруження людського почуття. І Григорові Тютюннику це вдавалося якнайкраще, можливо, тому, що сам він був сповнений цим напруженням почуття – напруженням любові до людей та до своєї землі, гострим почуттям справедливості, порушення якої відзивалося в письменникові пекучим болем… Він не […]...
- Загадка Эзопа По оповіданнях, основоположником байки вважається давньогрецький мудрець Эзоп, що жив в VI сторіччі до н. е. Жодного достовірного свідчення про нього немає. Зате існує багато легенд про життя цього мудрого співака Давні греки вимовляли його ім’я інакше – Айсопос. По легендах, він був рабом-невільником, не греком, а чужоземцем – фракийцем або фригийцем. По легенді відтворена […]...
- Тореадори з Васюківки В. Нестайко Частина перша, яку розказує Павлуша Завгородній. Надзвичайні пригоди Робінзона Курузо та його вірного друга і однокласника Павлуші Завгороднього у школі, дома і на безлюдному острові поблизу села Васюківки Розділ І Метро під свинарником. Тореадори з Васюківки. Собакевич. Дід лає онука, який разом із другом Явою вирішив прорити метро під свинарником, в яку провалилася п’ятипудова плямиста […]...
- ЗАКРІПЛЕННЯ ЗВУКОВИХ ЗНАЧЕНЬ БУКВИ Яя. ЗВУКО-БУКВЕНИЙ АНАЛІЗ СЛІВ. ОПРАЦЮВАННЯ ТЕКСТУ “ЯЛТА”. ЗАГАДКА Мета: закріпити знання учнів про звукові значення букви Яя; розвивати вміння виконувати повний звуко-буквений аналіз слів; виховувати почуття прекрасного. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ ІІ. ПОВТОРЕННЯ ТА ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ 1. Мовленнєва розминка Робота над чистомовкою Ла-ла-ла – бігла край села. Ля-ля-ля – зелене гілля. Та-та-та – спіймали кота. Тя-тя-тя – довести до пуття. Са-са-са […]...
- Слово про старого друга Ішли дивні тридцяті роки, коли молода країна “у бореньях сили напружувала”, мужніла й брала на всіх соціалістичних фронтах – індустріалізації, колективізації, культури й літератури – блискучі перемоги, доводячи усьому світу, чого може досягти людин, звільнений від оковів рабства й експлуатації. Ще в повну міру працювали ветерани – Чуковський, Маршак, А. Толстой, Пришвін, С. Григор’єв, Вересаєв, […]...
- Скорочено “Тореадори з Васюківки” Нестайко Метро під свинарником. Тореадори з Васюківки. Собакевич Дід лає онука, який разом із другом вирішив прорити метро під свинарником, а туди провалилася п’ятипудова, плямиста, як геограма карта, свиня Манюня. Дідусь звелів хлопцям закидати яму. У Яви (від Вані – він у дитинстві так, мабуть, вимовляв) Реня вся сім’я інтересна. Батько на скрипці грає, корову звуть […]...
- “Характеристика Яви з твору В. Нестайко “Тореадори з Васюківки” І Відомий український письменник Всеволод Нестайко народився у м. Бердичеві у 1930 році у родині державних службовців. Після школи він закінчує філологічний факультет Київського державного університету, а потім працює у таких журналах, як “Барвінок” і “Дніпро” та у видавництві “Молодь”. Разом з тим він займається творчістю і пише сценарії для кіно та дитячі твори. Найбільш […]...
- Загадка Загадка (від “гадати” – думати, вгадувати) – жанр фольклору, дотепне запитання, часто у віршованій формі. 3. вживається не лише для активізації пізнавальних можливостей дитини (та й дорослих), практикованої етнопедагогікою, чи гуртової розваги, а й почасти містить у собі філософський зміст (“Ой що росте без кореня, / А що біжить без повода, / А що цвіте […]...
- Притча про Старого і море ПРИТЧА ПРО СТАРОГО I МОРЕ. На перший погляд, сюжет повісті-притчі Ернеста Хемінгуея “Старий і море” не складний. Старий рибалка Сантьяго вирушає далеко у відкрите море. Йому поталанило: він упіймав рибу, але вона настільки велика і дужа, що старому доводиться довго і тяжко змагатися, щоб перемогти її. А на зворотному шляху акули обгризли рибу, і старий […]...