“Неволя живої душі не уб’є…”
П. А. Грабовський – людина, яка стала символом нездоланності людського духу, взірцем відданості ідеалам щастя, справедливості і свободи.
Через все життя, сповнене трагедії, приниження, він проніс світлу любов до рідної землі, до України, до народу.
Життя Грабовського – це подвиг, подвиг в ім’я майбутнього. Ми, сучасне покоління, повинні пишатися його іменем, його подвижницькою діяльністю.
Ще з юнацьких років Павла Арсеновича захоплювало все незвичайне і романтичне, і він пройнявся бажанням “піти на муки за Христа”. Чутлива,
З прочитаного робить висновки.
Обставини життя, і особливо процес “193-х” вносять корективи у світогляд майбутнього письменника: Тепер він вже хоче піти на муки не за Христа, а за народ. Юнак замислюється над своїм майбутнім, над смислом життя.
Будучи студентом Харківської семінарії, хлопець багато читає творів українських та інших письменників і приходить
Ця мета формує його подвижницький характер, силу волі, вміння долати зневіру, розпач, підпорядковуючи свою діяльність загальнолюдським інтересам.
Життя П. А. Грабовського – це випробування, це сміливий злет вільної думки. Кого можуть залишити байдужими сторінки його біографії, пов’язані з першим арештом?! Він не лише не визнає звинувачення, не видає друзів, а уперто й відверто на допиті говорить про те, що урядові не співчуває, присяги на вірність імператорові не давав. І це в неповні 18 літ!
Дивовижна людина.
Віру в свої сили, зневагу до існуючої дійсності він виявляє і на військовій службі. Коли ротний командир хотів покарати солдата за погане марширування, примусивши його марширувати перед ротою з повнісіньким ранцем каміння, Павло Арсенович самовільно покинув стрій, підбіг до командира і вигукнув: “Ви не маєте права з нас знущатися! Ви не мусите з муштри робити кару”.
Та особливу мужність, витримку, відданість своїм ідеалам виявив Павло Арсенович у сибірський період життя.
Пам’ятаєте, як він писав, що ладен стати на коліна і цілувати кожен кущик, кожну травинку тієї стежки, по якій ходили ноги великої російської людини М. Г. Чернишевського?!
Випробування, пов’язані з Якутською трагедією, не зламали поета-борця. Безумовно, він сумує за Україною (вона вбачається йому у сні), вболіває за рідною ненькою, горе переповнює його серце через розлуку з Надією Сигидою, та, переборюючи біль і сум, в’язень групує навколо себе арештантів-українців, береться до українських книжок, планує укласти словник української мови. І завдяки його волі, на думку І. Франка, українська література не завмерла, а значно зросла.
Роки заслання у Вілюйську – це одна сторінка життєвої трагедії П. Грабовського. Про неї ми дізнаємося з листів поета до І. Франка, Б. Грінченка, М. Павлика. Найстрашніше в цій трагедії те, що в’язень залишився самотнім.
Не було однодумців поряд, не було тих, хто поділяв його погляди. До того ж місцевість характеризувалась суворим кліматом, глухоманню. І все це поглиблювало тугу за рідним краєм, погіршувало стан здоров’я, пригнічувало морально.
Нестерпним болем, душевними стражданнями пройняті поезії цих років: Чи ви живі, чи повмирали; Чи я діждусь коли, чи ні, Щоб клаптик часом переслати Паперу братнього мені? – ; запитує він в уяві своїх адресантів з України, у болісних муках у 40-градус-ний мороз, виходячи за три кілометри назустріч пошті.
Однак поет долає розпач і видає такі свої книжки, як “Пролісок”, “З півночі”, “Твори Івана Сурика”, “З чужого поля”. Тут же він пише ряд публіцистичних статей.
У листах з Якутська, куди вдалося йому переїхати, відчутні безнадія, сум; байдужість. Хоч, треба відзначити, поета не лишає думка про працю в ім’я України. Саме тут з’явився один з кращих поетичних творів письменника “Я не співець чудовної природи”.
Грабовський усвідомлював крах будь-якої надії повернення на Україну, це завдавало йому нестерпного болю, викликало депресію, однак він відмовився писати “прошеніє” на тему “Грех юности моля”, в якому б треба було визнати свою вину. Ні, він не такий. Він не стане на коліна.
Він і далі буде йти з високо піднятою головою. Невільне життя не вб’є його вільної душі, бо він “з людьми і для людей”, бо в нього “з ума не йдуть” українські люди, яким він хоче віддати “усі чуття свої”.
24 листопада 1902 року перестало битися серце змордованого урядом, системою благородного українця, людини-борця П. А. Грабовського. Пішла у вічність людина, та їй судилося безсмертя, бо для нас вона була, є і буде символом незламності, подвижником з великої літери, людиною, перед якою ми низько схиляємо голову.
Related posts:
- Неволя живої душі не вб’є. П. А. Грабовський П. А. Грабовський – людина, що став символом непереборності людського духу, зразком відданості ідеалам щастя, справедливості й волі. Через все життя, сповнену трагедії, принижень, він проніс світлу любов до рідної землі, до України, до народу. Життя Грабовського – це подвиг, подвиг в ім’я майбутнього. Ми, сучасне покоління, повинні пишатися його ім’ям, його діяльністю. Ще з […]...
- “Неволя живої душі не уб’є… ” (П. А. Грабовський) Мені хотілось вже піти на муки не за Христа, А за народ, і те бажання цілком опанувало мною. Се була якась невідхильна потреба серця. П. А. Грабовський П. А. Грабовський – людина, яка стала символом нездоланності людського духу, взірцем відданості ідеалам щастя, справедливості і свободи. Через все життя, сповнене трагедії, приниження, він проніс світлу любов […]...
- Жіноча неволя в піснях народних Найпоширенішими темами балад 18-19 ст. є нещасливе Кохання або нещасливе сімейне життя, причиною якого були соціальні проблеми, або трагедії, породжені примусовими шлюбами. Такі Твори побудовані на глибокому психологізмі, гострому зіткненні суперечливих людських почуттів чи фатальному збігові звичайних життєвих обставин. Такою, наприклад, є Балада “Ой пити би горівочку”, охарактеризована І. Франком у праці “Жіноча неволя в […]...
- Сила мистецтва і живої природи, що облагороджує, в казці Г. К. Андерсена “Соловей” Ганс Крістіан Андерсен відомий усім дітям світу. Разом із добрим чарівником Оле-Лукойє він розповів нам десятки добрих, мудрих і красивих казок. Від нього ми довідалися про маленьку північну країну Данію, де жив письменник, про ельфів і тролів, про малюсіньку Дюймовочку й сумну Русалочку. Ми побували навіть у палаці китайського імператора, де змагались у мистецтві співу […]...
- ПРОВІДНА РОЛЬ ЖИВОЇ РЕЧОВИНИ В ПЕРЕТВОРЕННІ БІОСФЕРИ Біосферою називається оболонка Землі склад, структура й обмін енергії якої визначає діяльність живих організмів. Термін “біосфера” увів в 1875 році езюс, що розумів її як тонку плівку життя на земній поверхні. Цілісне вчення про біосферу розробив В. И. Вернадський. Біосфера розташована в просторі від верхніх шарів атмосфери (20- 25 км.) до 2-2- 3 км. н […]...
- Твір-розповідь про улюблений куточок живої природи Варіант 1. Розповідь про сад сучасний Мій дідусь живе у своїй власній хаті в селі. Він розвів дуже гарний сад та прикрасив підхід до двору чудовим палісадником, бо дід захоплюється квітникарством та садівництвом. Він насадив там квітів, кущів, два дерева. Оформив клумби у французькому стилі, як сам мені розповів. Також привіз красивого каміння з узбережжя […]...
- Художні засоби створення образа “мертвої душі” у поемі Н. В. Гоголя “Мертві душі” 1. Опис обстановки, у якій живуть поміщики. 2. Опис зовнішності. 3. Відношення до продажу “мертвих душ”. Лиховісна назва незакінченої поеми Н. В. Гоголя “Мертві душі” неоднозначно. Формально “мертвими душами” іменуються померлі селяни, які в документах ще значаться, як живі Однак у добутку втримується явний підтекст: “мертві душі” – це поміщики, з якими спілкується Чичиков. Так, […]...
- Ахматова дивилася на світ спочатку через призму серця, потім через призму живої історії Поезія Анни Ахматової сприймається як своєрідний ліричний щоденник, однак зображення романтично перебільшених почуттів не властиво її поезії. Ахматова говорить про просте людське щастя і про земні, звичайних прикрощі: про розлуку, зраду, самотність, розпачі – про все, що близько багатьом, що здатний відчути і зрозуміти кожен: Я не любові твоєї прошу – Вона тепер в надійному […]...
- Твір “У кожної душі окремий світ, для кожної душі будь-яка інша душа – потойбічний світ” (Ф. Ніцше) за твором “Cойчине крило” Повість видатного українського письменника І. Франко “Cойчине крило” справила не мене надзвичайно трагічне враження, бо вона являє собою сумну сповідь двох душ, які через неувагу та непорозуміння загубили одна одну в цьому жорстокому світі. На початку повісті ми зустрічаємось з автором, який виступає в ролі оповідача. Те, що він розповідає читачам про своє життя, викликало […]...
- В. Симоненко – людина глибокої душі “… я хочу в полум’ї згоріть, Щоб не жаліти за прожитим, Димком на світі не чадіть”. (В. Симоненко) В. Симоненко відійшов у вічність дуже рано, але до народу долинув стукіт його серця, зарядженого любов’ю до української землі. Черпав Василь Симоненко свою синівську любов з тяжкого повоєнного, напівголодного дитинства, із згорьованих удовиних сліз баби Онисі, в […]...
- Особливості жанру й композиції поеми “Мертві душі” Поема М. Гоголя “Мертві душі” – твір складний, в ньому переплітаються і нещадна сатира, і філософські роздуми про долю Росії, і тонкий ліризм. Щоб краще зрозуміти особливості жанру “Мертвих душ”, варто зіставити цей твір із “Божественною комедією” Данте, поета епохи Відродження, вплив якого добре відчувається в поемі М. Гоголя. Можна сказати, що Гоголь показує у […]...
- Екологія душі (за віршем “Мова”) В останні роки набуло поширення словосполучення “екологія душі”. Воно означає відчуженість від рідної мови, історії, культури взагалі, що призводить насамкінець до деградації душі. Як же зберегти молоді серця від зчерствілості, розум від спустошення? Відповідь на це питання може бути одна: повернути святість словам: мати, мова, Батьківщина, земля. Викоренити паростки байдужості піклуванням про прийдешність. І допоможе […]...
- “Краса природи і нашої душі” Творець зробив Всесвіт гармонійним і прекрасним. Адже з самого народження людину оточує незрівнянна краса світу. Як таємничий могутній ліс, в мудрому мовчанні якого зберігається багато таємниць і загадок! Як прекрасний весняний луг, де фарби польових квітів сплітаються у чарівний килим! Яке прекрасне літнє небо, на якому мерехтливі золотом зірки пропонують поринути нам в таємницю світобудови! […]...
- Єдність сатиричного і ліричного у поемі “Мертві душі” Скарбниця творчості Миколи Васильовича Гоголя збиралася на народному підгрунті. Саме тому його твори сповнені водночас і гніву, і любові. Гніву – до тих, хто нівечить людські долі, любові – до народу. Ці парадоксальні суперечності простежуються протягом усього твору. Адже суперечливим є вже те, що поема має назву “Мертві душі”, те, що сатиричне і ліричне в […]...
- “Зів’яле листя” в душі і пам’яті Франка Франко виступав у всіх літературних жанрах – поезії, прозі, драматургії. Був чудовим перекладачем, критиком, істориком літератури. Він збагатив науку цінними літературознавчими та критичними працями, дослідженнями в галузі народної творчості та етнографії. Після Шевченка найполум’янішим народним співцем виступив Франко. Великим майстром інтимної лірики виступає Франко в збірці “Зів’яле листя”, що вийшла першим виданням в 1896 році, […]...
- “Внутрішня еміграція” творчої душі Василя Голобородька Любов до свого народу, батьківщини проявляється у поетів по-різному. Виражається вона не тільки у схилянні перед героїчним минулим та чеснотами України. Часто поети гострим словом таврували недоліки свого краю, байдужість народних мас. Здавалося б. що закладена в нашій літературі традиція “будити народ” матиме своє продовження і в нових поколіннях письменників. Той, хто насмілювався думати і […]...
- “Щоб створити щось красиве, треба нести красу в душі” Людська душа – це щось незбагненне і невловиме, щось, що мерехтить всередині нас чарівним світлом, ніжне і трепетне, немов крило прекрасного метелика, щось, що не піддається логічному аналізу, сприймається на рівні благословенного чуда. Якщо людина міцно вхопилася за чуттєвий зв’язок з великим таїнством природи, вбирає її мудрість і відчуває себе з нею нероздільною, значить всі […]...
- Краса людської душі в романі О. Гончара “Прапороносці” “Прапороносцям” Олеся Гончара судилася щаслива, а правду кажучи, – справедлива доля. Через “Альпи” і “Голубой Дунай” шлях проліг до “Золотий Празі”, їм пішли в славу й безсмертя прапороносці правди нового миру. Щаслива доля справедливих армій своїм теплом огорнула й роман Гончара. Дія починається влітку 1944 року. Радянські війська вступили на західну границю Вітчизни й у […]...
- Сповідь душі митця у кіноповісті “Зачарована Десна” У кожної людини, мабуть, настає така пора, коли виринають у пам’яті найпривабливіші образи дитинства, згадуються дорогі, але далекі тепер люди, і вона намагається “усвідомити свою природу на ранній досвітній зорі коло самих її первісних джерел”. Для О. П. Довженка це кіноповість “Зачарована Десна” – щира лірична сповідь, каяття у своїх та людських зроблених і незроблених […]...
- “Війна руйнує наші душі” (Хемінгуей) Перша світова війна стала першою світовою трагедією XX століття, вона не тільки забрала життя мільйонів людей, а десятки мільйонів залишила каліками. Трагедія її полягала і в тому, що вона зруйнувала душі цілого покоління. Прогресивні письменники першими відчули, які моральні наслідки має війна. У творчості Еріха Марії Ремарка, Ернеста Хемінгуея зображуються герої, які пройшли війну і […]...
- Лірика Андрія Малишка – це пісня душі Знайомлячись з українською літературою та літературою інших країн і народів, я багато розмірковував над питанням, як і чому люди стають письменниками, поетами, драматургами. Зрештою, я дійшов висновку, що таємниця творчості назавжди залишиться таємницею, але деякі, якщо можна так сказати, критерії я все-таки визначив для себе. На мою думку, головним, що повинна мати людина, щоб стати […]...
- Відповіді до теми: “Слово про поета. У глибинах гармонії душі Л. Костенко” 1. Чим визначальна творчість Ліни Костенко? Ліна Костенко не тільки чесний, а й безстрашний, цікаво й напружено мислячий митець, який завжди йде углиб почуттів своїх героїв. Таке спокійне безстрашшя, твереза аначітичність притаманні людям, які мають твердий грунт під ногами, знають своє місце в житті! Є поети – законодавці літературних мод, які стають своєрідними каталізаторами для […]...
- Історична романістика Загребельного як історія людської душі Лауреат Державної премії УРСР імені Т. Шевченка Павло Загребельний є неперевершеним романістом. Його твори різні за тематикою, він пише як про давне життя наших предків, так і про теперішні проблеми буття. Вони здобули всесвітню славу, викликали великий інтерес, захопили багатомільйонного читача. Особливої популярності набула історична проза романіста. Неперевершеними за своїм змістом, багатоплановістю, образністю є твори […]...
- Заняття для душі Скільки людей – стільки й поглядів. У кожного свої прагнення і бажання. Саме прагнення і бажання формують певні хобі, заняття для душі, які захоплюють людину. Це спосіб самовираження. Одні хизуються своїми колекціями, горді з того, що зібрали велику кількість різноманітних марок чи ще чогось, інші вважають, що їхні захоплення не потребують глядачів, і потай пишуть […]...
- Краса душі Катерины Краса душі Катерины Сонце в небі високо, стежка біжить далеко, бреде по ній червона дівиця. Стомилася вона, змучилася: за довгий свій шлях три пари черевиків залізних стоптала, три чавунних ціпки зламала так три кам’яні проскури изглодала. Як я любила в далекому своєму дитинстві читати й слухати казку про Финисте – ясного сокола, про його наречену […]...
- “Ах, скільки струн в душі дзвенить!” (життя і творчість О. Олеся) І. Неповторність творчості О. Олеся. (Самобутність і неповторність творчості О. Олеся критики помітили одразу. 1. Франко захоплено привітав першу його збірку і, хоча іронічно поставився до його захоплення коханням, все ж таки побажав молодому поетові “приємної забави”. Про Олеся писали П. Филипо – вич, Зеров, С. Пилипенко, М. Грушевський, М. Рильський.) ІІ. Світ слова й […]...
- Україна – центральний мотив творчості Павла Грабовського Тема України посідає важливе місце у творчості поета. У першій збірці “Пролісок” (1894 р.), перебуваючи на засланні в Сибіру, П. Грабовський вірить, що Україну не знищать, “не зруйнують, серце-нене, Твої пекельники усі!” (“До України”). У вірші “До українців” він закликає земляків об’єднатися, щоб ширити освіту й любов для її процвітання. В інших поезіях (“До Русі […]...
- Панорамне зображення життя суспільства у поемі “Мертві душі” Кожний митець прагне створити таку перлину, яка б знайшла гідне місце у його творчості. Вінцем творчості Миколи Васильовича Гоголя вважається поема “Мертві душі”. Темою твору стало зображення дійсності кріпосницької Росії, а дійсність ця неймовірна, бо з точки зору здорового глузду там можуть відбуватись найнеймовірніші події. Миколаївська Росія показана автором через страшні образи її хазяїв. М. […]...
- “Зачарована Десна” як сповідь душі О. Довженка 1.”Зачарована Десна” – автобіографічний твір (у ньому письменник пригадує веселі і сумні, сонячні і похмурі сторінки свого дитинства): А) щирість, ліризм та задушевність повісті (всі події проходять через призму оцінки їх малим Сашком. Описуючи своє дитинство, Довженко з любов’ю згадує свою родину і просто хороших людей, що, як і його батько, рятували Селян від смерті, […]...
- Пошуки душевної рівноваги, краси в житті та в душі людини у творах Максима Рильського Це долі нашої смутний узор Це нам пересторогу півень піє… Микола Зеров Максим Тадейович Рильський рано почав свою творчу діяльність – у 12 років він вже побачив свій перший надрукований вірш, а в 15 – видана збірка віршів, у якій юний поет прагне заглянути в майбутнє і визначити моральні засади для життєвого шляху: І життя […]...
- Образ душі поета в лірику М. Цветаевой Вірші Марини Цветаевой улюблені багатьма поколениями читачів. Срібне століття російської поезії немислим без голосу цієї поетеси. Творчий шлях вона початку рано, перші вірші написані у віці шести років, перший збірник віршів “Вечірній альбом” – у всімнадцять. Доля не балувала цю жінку, і вірші її часто перейняті сумом і самітністю. Але любов до людини й всьому […]...
- Поезія торкає струни душі моєї Поезія – художньо-образна словесна творчість, це твори, написані віршами. Ось що таке поезія на словниковій мові. Це сухе, безбарвне пояснення слова “поезія”. Насправді ж слово “поезія” вбирає в себе багато понять. Воно пов’язане, по-перше, з поетами. Хто ж такі поети? Поети – це не просто люди, які займаються римуванням (хоча вірш може бути і без […]...
- Сповідь душі у віршах Василя Герасим’юка Василь Дмитрович Герасим’юк народився 1956 року в місті Караганда (Казахстан) у родині репресованих, яка того ж року повернулася у рідні Карпати. Закінчивши філологічний факультет Київського університету імені Т. Г. Шевченка, працює на видавничій роботі. 1972 року у журналах “Дніпро” і “Ранок” з’явилися перші поетичні публікації Герасим’юка. Дебютна книжка поезій побачила світ десять років по тому […]...
- “Поезія – музика душі. За творчістю Байрона” Пізнати людську душу надзвичайно складно. Вона влаштована дуже заплутано, кожна окрема людина інколи сама плутається у власній душі, перестає належним чином розуміти, як вона влаштована, а тому страждає від такої складної неясності і невизначеності. І якщо душу важко зрозуміти, то як її описати словами? Не думаю, що це можливо зробити шляхом написання прози. Набагато краще […]...
- Міркування над поемою Н. В. Гоголя “Мертві душі” Міркуючи над творчістю Н. В. Гоголя, я вирішила присвятити свій Твір поемі ” Мертві душі “. Як творець добутків, присвячених, по образному вислові митрополита Київського й Галицкого Філарета, “душі людської”, як письменник, ” народ, щопоказав, у його внутрішній красі, найбагатших творчих можливостях”, Гоголь великий і невичерпний. Великий у своїй любові до людей, людині, Батьківщині. “Немає […]...
- Не дозволяй душі лінуватися! Де доброта, де людяність? Серед людей діє вовчий закон. Краще той, хто сильніше, точніше, той, хто в стані скривдити, образити, принизити людини нізащо, просто так… Ця трясовина вульгарності, вульгарності затягує в себе все більша кількість людей, серед яких, на превеликий жаль, безліч підлітків – особистостей зовсім не сформованих, що настільки легко піддаються пагубному впливу. Є […]...
- Краса гірської природи, поезія гуцульської душі Гуцули вважали, що після смерті самотня душа завжди знаходить заспокоєння. Головний герой повести вірить в Аридника, Чугайстра, він хоче піддобрити й нечисту силу, домовитися з нею. Тому й кликав всіх парфумів на таємну вечерю. Існувало поверие, що смерть – це не кінець існування людини. Тіло вмирає, але залишається дух. Саме дух Марички приходив до Івана. […]...
- “Діалектика душі” в романі Л. Толстого “Анна Кареніна” Головна героїня роману Л. Толстого “Анна Кареніна” – Анна Аркадіївна Кареніна – красива, аристократична заміжня жінка з Санкт-Петербурга, чиї прагнення до любові та емоційної чесності роблять її ізгоєм суспільства. Анна – красивий людина у всіх сенсах: розумна і грамотна, вона читає приспівуючи, пише дитячі книги і показує вроджену здатність цінувати мистецтво. Вона захоплює увагу практично […]...
- Історична романістика Загребельного як історія людської душі Павло Загребельний – письменник загадковий, важко вгадати, чого від нього можна чекати завтра, куди ми, читачі, рушимо слідом за його нестримною уявою. Кожен знайде щось для себе у його великому творчому доробку. Але є ті твори, про які знають усі без винятку, бо це розповіді про наше минуле, про історію нашого народу, Батьківщину, її синів […]...
- “Я (романтика)” Новела про добро і зло в житті та в душі Ідейно-художній зміст Новела “Я (Романтика)” має ліричний зачин. Саме з нього постає зримий, реальний образ матері-України: “З далекого туману, з тихих озер загірної комуни шелестить шелест: то йде Марія”. Матір приходить до сина, коли він має хвилинку для перепочинку між жорстокими битвами. “Моя мати – наївність, тиха жура і добрість безмежна… І мій неможливий біль, […]...