Незнайоме свято (оповідання за поданим сюжетом)

Це була перша ніч у бабусі. Я довго не міг заснути, все слухав незнайомі досі шерехи лісу, переспів птахів, незнайомі голоси. Сон непомітно зморив мене – і ось я чую ласкаве бабусине: – Доброго ранку, синку! Вже сонечко встало, прокидайся.

Сьогодні свято у нас в селі. – Свято? Яке? – здивовано запитав я і зрадів – значить будуть гості.- Бабусю, що будемо готувати святкову вечерю? – Ні, дитино! Це свято ми святкуємо біля нашого центрального ставка.

– Біля ставка? Що ж це за свято? – запитав я – Я у нас у місті про таке не чув.

Вийшовши з будинку на подвір’я, я слухав бабусину розповідь: – Свято це – одне з найважливіших у нашій країні. Святкують його 6-7 липня біля водойми.

Хлопці вдень ходять лісом збирають хмиз, полінця, щоб було чим запалити вогнище. А дівчата йдуть у луки, збирають квіти, роблять ритуальне дерево “Купайла” чи “Марену”, прикрашають його стрічками, квітами. А ввечері всі збираються: дівчата пускають вінки на воду, хлопці стрибають через вогнище, всі співають пісень, розважаються.

– Як розважаються? – все допитувався я у бабусі. – Побачиш, синку, ввечері, так всього не розповіси. Давай зараз

попораємось по господарству, а тоді зайдем до дядька Івана і разом підем на свято.

Згода? У мене ще було багато питань, але я зрозумів, що бабусі важко буде мені все словами пояснити. Ну що ж, почекаю до вечора.

Дивно, про яке ж я свято ще не знаю, адже я так люблю свята!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Незнайоме свято (оповідання за поданим сюжетом)