Ніч
Я заглиблююсь в тиху казку ночі, у потайні світи праматері Землі. дитячий сум відлунює у моєму серці і тихий спокій дарує мені диво. Я захоплений та беззахисний перед ніччю, я зачарований її зоряним обличчям та місячним сяйвом очей. Постук серця та вільний акорд солов’я породжують в мені щось нове, незвідане, щось незвичайне – мені хочеться жити, жити заради цієї казкової ночі…
Теплий вітер легким та пружним маревом сковзнув з темного неба й привітав мене ніжним дотиком. Я розчулений дивом, мене зараз ніц не хвилює. Мої перші кроки
Ах соловеєчко мій, соловейко, як добре, що й тобі не сон цієї благодатної пори… . Я зовсім один серед нічних трав. Бринить, дзюрчить розмаїття твоє, земле моя рідна, колисає душу сина твого. Я рвучко заглиблююся в нічний шепіт трав, припадаю спраглим до знань вухом до землі, вкрадливо вслухаюся у тихий шепіт надр.
Земля
Тихий водяний килим де-не-де помережаний зірками, він вабить мою душу, шепоче до мене піснею мавки та п’янким духом м’яти. Я знайшов свій спокій біля старої поважної верби, яка лагідно дивиться на мене й по-материнськи лагідно пестить ніжним гіллям мої очі. Так солодко втопитись в забутті, поринути у свою зажуру й забути про все на світі…
Моє тіло наповнює нічний туман сплетений з піснею нічного солов’я. Мене, нарешті, перестає дивувати, чому тільки українська пісня має такий глибокий та незбагненно-рідний зміст. Я багато чого зрозумів тільки зараз, в обіймах цієї ночі.
Переді мною відкрилася сила нових істин та не стоптаних стежок долі – я задоволений та заспокоєний на сто відсотків моєї душі.
Молодик ще раз освітив мені шлях, соловейко спровадив зажурливим наспівом, трави вклали мене у свою м’яку постіль, і тільки тоді лагідний, п’янкий сон опустив мені на плечі тишу й покликав за собою у дивний світ дитячих мрій та дівочих співів…
(1 votes, average: 5.00 out of 5)