Нікола Буало Мистецтво поетичне
Нікола Буало Мистецтво поетичне Буало Н. Мистецтво поетичне. К., 1967;
Переклад М. Т. Рильського ПІСНЯ ПЕРША Дійти поезії парнаських верховин Безумно мріє той, хто зроду їй не син;
Коли натхнення він од неба в дар не має, – Пегаса впертого повік не осідлає; Вузького розуму судивсь йому полон, І марних слів його не чує Аполлон. О ви, що рветеся наосліп і без тями На шлях поезії, устелений тернами, Нерозмірковано не кваптеся вбачать
Прикмету генія в охоті римувать І, щоб омани вас пусті не спокусили, Свій хист вимірюйте і вивіряйте сили. Природа
А другим – епіграм гострити влучні стріли. Про славні подвиги Малерб нам розповів, Ракан змальовує гаї та пастушків. Та інколи поет, пишаючись собою, Іде засліплено дорогою чужою.
Так той, хто віршами всі стіни в кабаре Колись убруднював, зійшовшися в Фаре, В поемі подає, собі ж таки на шкоду
Утечу славного гебрейського народу, Коли ж єгипетську вода поймає рать, – Сам автор змушений із нею потопать. Сюжет високий ви обрали чи жартливий – Уму коритися повинні завжди співи, Бо римі з розумом не слід ворогувать.
Коли навчились ми її шукати спритно, То йде вона до нас і легко, й непомітно. Їй не тяжке тоді ярмо думок ясних, Вона збагачує, а не спрощає їх. Та лихо, як рукам віддать її недбалим,
Од глузду бо тоді вона втікає чвалом. Любіть же розум ви! Нехай він тільки сам Принадність і красу утворює пісням. Чимало є таких шаленців поміж нами,
Що в творах ясності цураються і тями; Було б їм соромно – в рядках своїх тяжких Те саме висловить, що й інший хтось би міг.
Та марні крайнощі. Італії лишити Повинні ми ці всі фальшиві самоцвіти. Здоровий розум нам хай сяє, як мета, – Та путь веде туди слизька і непроста.
Хто збочить – може той звернути до загину: Незрідка має ум дорогу лиш єдину. Надміру іноді захопиться поет І хоче вичерпать увесь до дна сюжет.
Стрічає замок він – малює до останку Увесь фасад його і лінії кружганку, І коридорами без ладу водить нас, І додивлятися до всіх велить терас. Рахує сволоки, обчислює овали, “Оце фестони вам, а це ось – астрагали”.
Сторінок двадцять я ладен перегорнуть, Щоб вільно у саду нарешті відітхнуть. Такого прикладу, панове, стережіться І не заглиблюйтесь ви надто у дрібниці;
Де зайве, там нема правдивого смаку, Там розум запада лише в нуду тяжку. Коли не знаєш меж, не пнися між поети.
Буває – від гріха ви часом не втечете: Хотів підсилити – брутальності надав; Прикоротить хотів – і ясність утеряв; Боїться той оздоб – і музу роздягає, А той з низин летить у небеса безкраї.
Той тільки матиме читальників любов, Хто розмаїтості у висловах дійшов, Бо надто рівний стиль, скупий і монотонний, Не втіху нам дає, а тільки настрій сонний, І тяжко стомлює такий письменник нас,
Що на один лише тягти уміє глас. Щасливий той співець, на кольори багатий, Що вміє ніжний лад з поважним чергувати.
І небу любий він, і милий читачам, І ліку сам Барбен не знає покупцям. Просторе чи вузьке собі взяли ви поле, Але шляхетності не зраджуйте ніколи. Був час, коли бурлеск, базарний стиль низький, Усім подобався, бо був для всіх новий,
У дотепах брудних вигострювали слово І від перекупок для музи брали мову. На різні витівки письменник був ладен, І Аполлонові дав одяг Табарен. Пішла хвороба ця в провінції пізніше; Хай нісенітниці, аж уші в’януть, пише Який-небуть отам нездара д’Асусі, – А й князь, і міщанин – милуються усі.
Нарешті при дворі належно засудили Ті вигадки бридкі, блазенство те немиле, Наївний з вуличним розмежували тон, І лиш провінції ще до смаку Тіфон.
Нехай цей стиль повік вам творів не каляє, Маро хай за взірець поет правдивий має, А тривіальністю хай тішиться Pont-Neuf. Та бути нам зразком не може і Бребеф.
Що вимальовує, як по фарсальськім бої “Вмирущі з мертвими лежали там горою”. Простоти й міри ви учитеся всякчас, До марних і пустих не вдаючись окрас. Давайте нам лиш те, що може бути миле;
В кадансі вірному усі напружте сили І навпіл там рядки цезурою діліть, Де й зміст наказує читцеві відпочить. Пильнуйте голосних, щоб бистрою ходою Не зустрічалися вони одна з одною. Музичних досить є у мові нашій слів,
Не псуйте ж звуками брутальними рядків. Хоч би й шляхетні ви й розумні склали вірші, Та ухо вражене їх матиме за гірші. Як тільки виникав французький Гелікон,
Була у віршиків лиш примха за закон. Самою римою вони усе скрашали, Цезуру нею й ритм безладно заміняли.
Війон, родившися у той дитячий вік, Несе в поезію належну міру й лік, А далі вже й маро дзвінкі дає балади, І красний тріолет, і в римах маскаради,
Рефренами рондо з-під рук його цвітуть – І повстає нова для піснетворцев путь. Ронсар по нім бере зовсім не ту методу І запроваджує на мішанину моду; Златинська, згрецька він по-нашому співа, – І слава дні його надмірна повива. Та інший час настав, і педантичні вправи Упасти змушені із п’єдесталу слави,
Ронсара знижено, – а з тих причин ото Скромнішим робиться Депорт, як і Берто. Аж ось прийшов Малерб – і вперше появив нам Правдивий, чистий вірш у чергуванні рівнім, Міць у порядку слів належнім показав І музі приписи обов’язкові дав.
Тож мова, мудрою очищена рукою, Вже не разила нас безладністю гидкою, Строфу свою поет за певним людом вів І забігать з рядка у другий вже не смів.
Усі Малербовим скорилися законам, – І брати за взірець пораджено його нам. Ставайте ж на його пошани гідний шлях, Чистоти й ясності пильнуйте у словах.
Як не відразу вас я можу зрозуміти, – Не хочу ум у загадках томити, Від марнословства він тіка тоді мерщій І віри не дає поезії такій. Бувають автори, що їхні думки тьмяні
В густому плавають, імлистому тумані, Аж сонцем розуму його не розігнать. Ви вчіться мислити, тоді уже писать.
Що справу ми собі здаємо виразніше, Той наше твориво складається ясніше. Рука не зрадить нас, як певна голова, І легко ми тоді знаходимо слова. Закони язика ви майте за священні, Хоч би в найвищому писалося натхненні.
І мелодійністю не знадити мене, Як бачу слово я невірне чи чудне, Не подарую бо нікому барабаризму, Ані бундючного у віршах солецизму. Поет, як мови він опанувать не зміг,
Повік зостанеться у віршниках лихих. Працюйте повагом, хоч пишете й з наказу, Не чваньтесь віршами, що вилились одразу: Рядки, написані квапливо, сяк і так,
Не розум виявлять, а радше глузду брак. Миліший нам струмок, що ясно й тихо плине Серед зеленої, квітчастої долини За води збурені, що в далечінь несуть І мул, і камінці, і чорну каламуть.
Спішіть поволі ви; не здавшися зарання, Вертайте знов і знов до вашого писання; Шліфуйте, щоб іще не раз пошліфувать, Не бійтесь креслити, а інколи й додать. Дарма, що в творові, де хиба хиба тисне,
Стрілою декуди щаслива думка блисне, – Ні! Треба все йому поставить на місця І витримати тон з початку до кінця. Хай пензля тонкого, умілого картини, Митцем керовані, сполучаться в єдине;
Хай, слів промовистих шукаючи, поет Далеким обсягом не затира сюжет. Суда громадського ви боїтеся, може? Суворий власний суд найкраще вам поможе: Темнота раз у раз ладна себе хвалить.
З-між друзів щирих ви порадника візьміть, Щоб він критикував по правді всі писання І гудив помилки одверто й без вагання: Належить гордощів усіх тоді зректись.
Але ж облесника, поете, бережись: У вічі хвалить він, а висміяти радий. Нам треба не хвали, а доброї поради. Облесник захватом вам уші прокричить.
З екстазу він ладен умліти кожну мить. Чудове все йому; невдалих слів немає; Він скаче з радості, він од жалю ридає, Він славословити і милуватись звик, – Лиш правди чесної не зна його язик. А мудрий приятель, суворий на вимоги,
Не дасть вам збитися з належної дороги: Він хиби жодної не подарує вам, Він визначить місця заблуканим словам, Він зганьбить виплески фальшивої емфази, Він обміркує зміст, розгляне пильно фрази:
Отут належало б ясніше здати річ; Отут подвійний сенс; тут вислови, як ніч. – Так вірний каже друг, несхибний і правдивий. Та де з ким з авторів змагання неможливе: Бувають іноді між нас такі співці, Що опинаються на кожному слівці.
Ви кажете йому: ось тривіальне слово, А він: даруйте це, зверніть на інше мову! Ви далі: холодом в рядку одгонить цім,
Я б викинув його.
Related posts:
- Скорочено “Мистецтво поетичне” Буало Віршований трактат Буало “Мистецтво поетично” належить до найвидатніших пам’яток світової естетичної думки. Твір майже на три століття пережив свою історичну епоху і літературну практику, яка його породила. Минав час, змінювалися художні погляди в суспільстві, а “Мистецтво поетичне” не втратило інтересу навіть тепер, коли наука про поезію збагатилась на основі революційної теорії марксизму і досягнень реалістичного […]...
- БУАЛО-ДЕПРЕО, Нікола (1636 – 1711) БУАЛО-ДЕПРЕО, Нікола (Boileau-Despreaux Nicolas, – 1636 у Парижі – 1711, там само) – французький письменник, теоретик Буало-Депрео народився у Парижі в сім’ї заможного буржуа, адвоката, чиновника паризького парламенту. Його біографія нічим не прикметна. Як і більшість тогочасних юнаків, він здобув освіту в єзуїтському колежі, згодом студіював у Сорбонні богослов’я та право, проте […]...
- Загальна характеристика французької літератури XVII століття (Н. Буало “Поетичне мистецтво”; афоризми Ларошфуко і Лабрюєля; соціальні байки Лафонтена) – ФРАНЦУЗЬКА ЛІТЕРАТУРА XVII СТ. П. КОРНЕЛЬ, Ж. РАСІН ФРАНЦУЗЬКА ЛІТЕРАТУРА XVII СТ. П. КОРНЕЛЬ, Ж. РАСІН 1. Загальна характеристика французької літератури XVII століття (Н. Буало “Поетичне мистецтво”; афоризми Ларошфуко і Лабрюєля; соціальні байки Лафонтена) Кінець XVI століття пройшов у Франції під знаком релігійних воєн унаслідок загострення ворожнечі між католиками і гугенотами (прихильниками реформованої церкви). Примирити ворогуючі партії вдалося королю Генріху IV. Проте, після […]...
- “МИСТЕЦТВО ПОЕТИЧНЕ” – ПОЛЬ ВЕРЛЕН ПОЛЬ ВЕРЛЕН (1844-1896) “МИСТЕЦТВО ПОЕТИЧНЕ” Вірш “Мистецтво поетичне” П. Верлен написав у 1874 p., коли Франція відзначала двохсотріччя створення “Мистецтва поетичного ” Н. Буало. Традиції мистецтва класицизму з його жорсткими вимогами нормативності були у французькій поезії надзвичайно міцними. Поети мали використовувати певну кількість складів у рядку та впорядковувати рими, узгоджувати мову з розміром, а словосполучення […]...
- ПОЕТИЧНЕ МИСТЕЦТВО – ПОЛЬ ВЕРЛЕН Найперше – музика у слові! Бери ж із розмірів такий, Що плине, млистий і легкий, А не тяжить, немов закови. Не клопочись добором слів, Які б в рядку без вад бриніли, Бо наймиліший спів – сп’янілий: Він невиразне й точне сплів, В цім – любий погляд з-під вуаллю В нім – золоте тремтіння дня Й […]...
- Поетичне мистецтво скорочено – Поль Верлен Найперше – музика у слові! Бери ж із розмірів такий, Що плине, млистий і легкий, А не тяжить, немов закови. Не клопочись добором слів, Які б в рядку без вад бриніли, Бо наймиліший спів – сп’янілий: Він невиразне й точне сплів, В нім – любий погляд з-під вуалю, В нім – золоте тремтіння дня Й […]...
- Скорочено – ПОЕТИЧНЕ МИСТЕЦТВО – ПОЛЬ ВЕРЛЕН 11 КЛАС ПОЛЬ ВЕРЛЕН ПОЕТИЧНЕ МИСТЕЦТВО Із збірки “Колишнє й недавнє”: Колишнє Найперше – музика у слові! Бери ж із розмірів такий, Що плине, млистий і легкий, А не тяжить, немов закови. Не клопочись добором слів, Які б в рядку без вад бриніли, Бо наймиліший спів – сп’янілий: Він невиразне й точне сплів, В нім […]...
- “Поетичне мистецтво” французького символіста Поля Верлена “Поетичне мистецтво” французького символіста Поля Верлена Свої погляди на поезію Верлен виклав у вірші початку 70-х років “Поетичне мистецтво”, де музичність вірша протистоїть визначеності змісту. Верлен радив звертатися до незрозумілих образів та віддавати перевагу нюансам, переливам, а не різким тонам. І хоча Верлен мав на увазі легку неточність уяви, такий принцип відкривав шлях алогізму. Сам […]...
- Поль Верлен “Поетичне мистецтво”, “Так тихо серце плаче…” XIX СТОЛІТТЯ Поль Верлен “Поетичне мистецтво”, “Так тихо серце плаче…” Поль Верлен (1844-1896) – французький письменник, поет, символіст. Народився ЗО березня 1844 року в містечку Мец у сім’ї військового інженера, який рано помер. Мати, дочка багатого цукрового фабриканта, одна виховувала дитину. У 1851 році Верлен навчався в Парижі, у приватному пансіоні Ландрі. Згодом Верлен продовжив […]...
- РЕМБО, Жан Нікола Артюр (1854 – 1891) РЕМБО, Жан Нікола Артюр (Rimbaud, Jean Nicolas Arthur – 20.10. 1854, Шарлевіль – 10.11. 1891, Марсель) – французький поет. Рембо народився у невеличкому провінційному містечку Шарлевіль, що в Арденах. Батько поета, Фредерік, не мав спеціальної військо – вої освіти, але став офіцером завдяки сприянню герцога Омальського; брав участь в алжирській кампанії та […]...
- Буало 37. Буало Своеобразным манифестом французского классицизма становится дидактическая поэма Н. Буало “Поэтическое искусство” (“Art poetique”), обращенная, правда, к поэзии, но оказавшая общепризнанное влияние на становление художественного метода классицизма в целом. Знаменитый призыв Буало “любить мысль в стихах”, по существу, являет собой кредо классицистской эстетики XVII в. с ее культом рационально-интеллектуального начала. Теоретик французского классицизма Н. […]...
- Роб Рой характеристика образу Джарви Нікола Джарви Нікол – шотландський купець і фінансист, що має контору на Соляному ринку в Глазго і пов’язаний діловими стосунками з торговою фірмою батька оповідача, Френка Осбальдистона; олдермен, т. е. старший радник Міської ради Глазго, доводиться далеким родичем Роб Рию, іменує його кузеном. Починав кар’єру в ткацькій майстерні, хазяїном якої згодом став, але потім продав її, […]...
- Поетичне слово В. Сосюри в часи Великої Вітчизняної війни Під час Великої Вітчизняної війни Володимир Сосюра – військовий кореспондент. Його зброєю було слово. Він був бійцем і на фронті, й тоді, коли жив у засніженій Уфі. У перші ж дні війни з’являються його полум’яні патріотичні вірші, в яких висловлені почуття й думки всього нашого народу: Мій край клекоче у пожарі… Чи ж можу буть […]...
- Поетичне вираження любові до матері-землі у віршах “Спасибі”, “Розмова з другом” Рідна земля – найдорожчий скарб народу. Любов до неї надихає на подвиги, зігріває душу, допомагає у важкі часи. Красу української землі описував у своїх віршах М. Рильський Поет палко любить природу рідного краю. Як живу істоту, описує він ліс у вірші “Розмова з другом”: Ліс зустрів мене як друга Тінню від дубів крислатих, Смутком білої […]...
- Поетичне відображення краси української природи у творах Т. Шевченка “Зоре моя вечірняя… ” та “Над Дніпровою сагою… “ Тарас Григорович Шевченко – один із найкращих письменників світу, у творчості якого гармонійно поєднувались талант поета-трибуна, поета-борця з талантом тонкого поета-лірика. Прекрасна, неповторна, мальовнича природа України постає в багатьох творах поета. Його поезії ніжні, ліричні, дуже близькі до усної народної творчості. Краса української природи, нев’януча, невмируща, завжди була з поетом і тоді, коли він був […]...
- Мистецтво Однією з найвищих цінностей людства є мистецтво. Цей феномен є основою культури, її еволюційним чинником. Суть мистецтва зводиться до образного відображення людиною світу; це можуть бути музичні, словесні, виліплені чи намальовані образи, що, в свою чергу, дозволяє нам говорити про музичні, образотворчі, поетичні, архітектурні й інші види мистецтва. Людина як істота розумна й творча завжди […]...
- “Книга про бійця” – це поетичне утвердження народної єдності Олександр Трифонович Твардовський – видатний російський поет XX сторіччя. Заявивши про себе ще в другій половині 20-х років, він мпііже півстоліття активно працював у літературі. Дитинство майбутнього поета минуло у великій, багатодітній родині і’їміянина-коваля, що годувалася з убогого земельного наділу, придбаного на виплат. Пізніше, у 30-ті роки, родина Твардовських зазнала трагічної долі: під час колективізації […]...
- Поетичне вираження одвічного прагнення українського народу до волі в поезії П. Грабовського Мало відміряла доля Павлу Грабовському, але за цей короткий час він зумів залишити виразний слід у духовній культурі рідного народу. Про що б не писав, які б теми не порушував, завжди його твори кликали сучасників на боротьбу проти кривди й несправедливості, захищали знедолених. У його поезіях виражені прагнення українського народу до волі, свободи, незалежності. Пристрасним […]...
- Поетичне вираження глибокої любові до рідної мови в поезії Дмитра Павличка Поетичне вираження глибокої любові до рідної мови в поезії Дмитра Павличка. Рідне слово, мова рідного народу – це одна із наскрізних тем у творчості Дмитра Павличка. У часи, коли сфера використання української мови була звужена, мова принижена. Д. Павличко написав сонет “О рідне слово, що без тебе я?” (1956), який увійшов до “Київських сонетів”. Перший […]...
- Поетичне вираження любові до України у творчості В. Сосюри Творчість багатьох українських письменників пронизує глибока самовіддана любов до Батьківщини, прагнення зберегти і примножити славу рідного народу. Великим патріотом України називають Володимира Сосюру (1898-1965), адже його життя і творчість стали яскравим прикладом безмежної синівської любові до матері-Вітчизии. Пройшовши драматичний і болючий шлях національного самоусвідомлення, шлях, сповнений цькувань і переслідувань, жорстоких страждань, невимовних душевних мук, поет […]...
- Поетичне відтворення історії України, любові до рідної землі в поезії Максима Рильського “Слово про рідну матір” Поетичне відтворення історії України, любові до рідної землі в поезії Максима Рильського “Слово про рідну матір”. У роки другої світової війни на перше місце у художній свідомості Максима Рильського вийшла пекуча тривога за долю України, рідного народу. Написана в цей час його натхненна патріотика залишиться взірцем високої громадянської гідності українського слова в критичну добу історії. […]...
- Поетичне вираження глибокої любові до рідної мов (за поезією “О рідне слово, хто без тебе я?”) (1 варіант) Українська земля дуже часто народжує талановитих людей, бо сама є дуже щедрою. Серед них багато артистів і художників, письменників і поетів. Усі вони дуже люблять і поважають свою Батьківщину, намагаються своєю працею принести їй якнайбільшу користь, прославити її. їхня талановитість розкриває перед ними двері у широкий світ, де збирається увесь бомонд. Але, на диво, українці […]...
- Поетичне “я” поезій В. Маяковського Поетичне “я” поезій В. Маяковського Про поезію Маяковського найчастіше сперечаються, тому що непросто прийняти його вірші й зрозуміти – надто вже вони незвичайні. Але це – справжня поезія, тому що вона сповнена виразних і естетично переконливих художніх образів, які передають мінливість і багатство навколишнього світу. Яке ж поетичне “я” цього поета? Перш за все воно […]...
- Поетичне вираження любові до землі у творах М. Рильського Максим Рильський розпочав свою творчість у “гроні п’ятірному” неокласиків. Їх висока школа дуже вдячно позначилася на поетичній майстерності цього тонкого і вишуканого лірика. Навіть у тих творах, які він був змушений написати на догоду ідеологам від літератури (а таких “поезій” у нього небагато, та й ті написані з метою захистити себе від цькування за “буржуазність”), […]...
- ПОЕТИЧНЕ СЛОВО ПРОНИКЛИВЕ Й ЩИРЕ. ДМИТРО ПАВЛИЧКО ВІТРЯК Мета: продовжити ознайомлення учнів з творчістю Дмитра Павличка; вдосконалювати навички свідомого виразного читання віршованих творів; вчити аналізувати прочитане; поглиблювати та розширювати образні уявлення, що виникають в учнів під час читання поезії; розвивати творчу уяву, образне мислення; виховувати любов до прекрасного. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА 1. Робота над скоромовкою Коливає Вусом сом, […]...
- Поетичне зображення пори року у віршах В. Сосюри “Зима”, “Люблю весну” Багато поетів у своїх творах зображували природу, її неповторну велич та красу. Справжнім її співцем вважати В. Сосюру. Коли читаєш його вірш “Зима”, здається, що навіть влітку від кожного рядка віє холодом. Я собі уявляю велетенського білого коня, який “б’є об землю копитами”, та відчуваю завивання вітру. Чеше вітер коси білі, Розплітає їх… У полі […]...
- Поетичне вираження в поезіях П. Грабовського одвічного прагнення українського народу до незалежності (“До Русі-України”, “До українців”) Поетичне вираження в поезіях П. Грабовського одвічного прагнення українського народу до незалежності (“До Русі-України”, “До українців”) Боже! Чи знайдеться край, так зарабований, Як Україна, чи ні? Люд наш, цупкими кайданами скований, Гине без світла на пні. Боже! За віщо ж нам рученьки зв’язано Його нації синам, Що розмовлять та писати заказано Рідною мовою нам? П. […]...
- “Сонячні кларнети” П. Тичини – поетичне вираження авторського розуміння гармонії Всесвіту Уже своєю першою збіркою “Сонячні кларнети” Павло Тичина здобув загальне визнання читачів і критики. Вона вийшла друком у 1918 році. У віршах її поєдналися дві музи – Музика і Поезія з братом Живописом. Тому картини заговорили звуками, звуки утворили полотна, слова засяяли барвами. Внесений у заголовок книжки незвичний образ – символ сонячних кларнетів якнайкраще відбиває […]...
- Поетичне новаторство В. В. Маяковського Маяковський виходить на поетичну арену в складний, переломний для Росії період. Атмосфера напружена до межі. Потоплена в крові перша російська революція, вихор світової війни змушують людей засумніватися у всіх колишніх цінностях. Вони жадають змін і з надією дивляться в Майбутнє. У мистецтві, немов у дзеркалі, відбиваються ці складні суспільні процеси В этом один із секретів […]...
- ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА ЯК МИСТЕЦТВО СЛОВА – ВСТУП УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 5 клас ВСТУП ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА ЯК МИСТЕЦТВО СЛОВА Нині людина не уявляє свого життя без мистецтва. Воно є однією з найважливіших складових нашої духовної культури. Одні люди створюють мистецькі твори, інші є їхніми палкими шанувальниками. Що ж таке мистецтво? Це вид людської діяльності, що змальовує життя в художніх образах. Ось приклади деяких видів […]...
- Мистецтво – це суспільна вартість (Б.-І. Антонич) Що збагачує наше життя переживаннями, дарує можливість накопичувати найрізноманітніші враження і як наслідок – якось непомітно, ненав’язливо, але безперервно навчатися, розвиватися? Звичайно ж, мистецтво. Мабуть, ці його властивості дозволили поетові так визначити суспільну роль мистецтва. Справді, будь-який вартісний витвір мистецтва мимоволі збурює в нас цілу гаму почуттів, змушує відкривати прекрасне, відмежовуватися від потворного. Пригадаймо картини […]...
- Еразм Роттердамський Мистецтво запам’ятовування Еразм Роттердамський Мистецтво запам’ятовування Дезидерій. Еразмій. Дезидерій. Як посуваються твої наукові заняття, Еразміє? Еразмій. Не дуже-то, по-моєму, до мене музи прихильні. Але мої справи пішли б далеко успішніше, якби я міг від тебе мати невеличку допомогу. Дезидерій. Ні в чому тобі не відмовляю, аби тільки це тобі знадобилось. Отож кажи, у чому річ. Еразмій. Я […]...
- Поетичне відтворення картин природи у вірші “Сон” – ІІ варіант – ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ Й II варіант Павло Арсенович Грабовський народився у 1864 році і прожив усього тридцять вісім років. Він у вісімнадцять років був виключений з семінарії та заарештований за зв’язки з народницьким рухом. Довгих двадцять років, до самої смерті, поет поневірявся по тюрмах Сибіру. Поезії П. Грабовського І. Франко назвав “криком болю і туги за рідною Україною”, […]...
- Поетичне новаторство символістів Література кінця XІX – початку XX століття – один з найцікавіших етапів розвитку світової літератури. У свідомості людства ще живуть прекрасні образи класичної літератури XІX століття, а вже нове століття диктує свої критерії цінностей. Тому з’являються літературні і мистецькі напрями, течії, стилі, серед яких новий літературний напрям, що одержав назву символізм. Поезія, згідно з теорією […]...
- Поетичне вираження прагнення народу до волі в поезії П. А. Грабовського Павло Арсенович Грабовський – полум’яний патріот, борець проти мороку і зла, кайданів несвободи рідного народу. Поет оспівав мучеників, трудівників, які йшли тернистим шляхом в ім’я прекрасного майбутнього, “справжні герої” – так називає він їх. Цим страдникам, що вірно служили народові, “чий вік минув за працею”, Грабовськии присвячує ліричні вірші, що ввійшли до збірок “Пролісок”, “З […]...
- А. Малишко: поетичне слово і мелодія Андрій Самійлович Малишко – один із тих українських письменників, чиє поетичне слово чарує душу, звеличує помисли, дає насолоду. Так, саме любов, Іира, ніжна, надає сили поетові для творення. Уміючи добре співати, маючи чудовий голос, здібності музиканта й навіть Ьмпозитора, Андрій Малишко відкрив свою душу для народної пісні. Поет писав, що його напували з дитинства піснями, […]...
- Поясніть поетичне новаторство творів Д. Г. Байрона Джордж Гордон Байрон, англійській лорд, був людиною вільнодумною. Його політичні, религійні та моральні погляди разюче відрізнялися від поглядів класу аристократії, до якого поет належав з народження. Це у повній мірі відобразилося у його творчості, в його палкій та бунтівній поезії. Як творчий метод поет сповідував романтизм, а ідеї романтизму стверджують самоцінність кожної особистості, її право […]...
- Поетичне вираження одвічного прагнення українського народу до волі за віршами П. А. Грабовського Перед тими я стану на коліна, Героям тим подяку я зложу! П. А. Грабовський Павло Арсенович Грабовський – полум’яний патріот, борець проти мороку і зла, кайданів несвободи рідного народу. Поет оспівав мучеників, трудівників, які йшли тернистим шляхом в ім’я прекрасного майбутнього, “справжні герої” – так називає він їх. Цим страдникам, що вірно служили народові, “чий […]...
- Поетичне новаторство В. Маяковського Я не вірю віршам, які – ллються. Рвуться – Так! М. Цветаева В 1928 році Маяковський в автобіографії “Я сам” пише про свої перші поетичні досвіди: “Перечел все новітнє… Розібрала формальна новизна. Але було чужо. Теми, образи не мого життя. Спробував сам писати так само добре, але про інше. Виявилося так само про інше не […]...
- Поетичне вираження глибокої любові до рідної мови – за поезією “О рідне слово, хто без тебе я?” – ІІІ варіант ДМИТРО ПАВЛИЧКО 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДМИТРО ПАВЛИЧКО Поетичне вираження глибокої любові до рідної мови (за поезією “О рідне слово, хто без тебе я?”) ІІІ варіант Летить над просторами нашої рідної землі щира українська пісня, зігріваючи душу та бентежачи серце; від краю до краю чутно знайомі до болю мелодійні звуки. Це – українська мова. Від […]...