НІЩИНСЬКИЙ ПЕТРО

НІЩИНСЬКИЙ ПЕТРО (псевд. – Петро Байда; 21.09.1832, с. Неменка, тепер Іллінецького р-ну Вінницької обл. – 16.03.1896, с. Ворошилівка, тепер Тиврівського р-ну тієї ж обл.) – поет, перекладач, композитор, педагог.

Здобув освіту в Київському духовному училищі. З 1850 р. – півчий церкви російського посольства в Афінах. У столиці Греції закінчив університет (філологічний і богословський факультети), здобув магістерський ступінь. Із 1857 р. жив у Петербурзі; невдовзі переїхав до Одеси, з 1875 р. – в Ананьєві.

Викладав у гімназіях російську і грецьку

мови, писав музику, організував хори й керував ними. Записував і обробляв народні пісні (“Про козака Софрона”, “Ой п’є Байда”, “Ой гук мати”), В одеський період написав праці: “Про значення Київа і України для слов’янства і історії християнства в Росії (Промова на зборах слов’янського товариства ім. св. Кирила і Мефодія, 11 червня 1868)” (1870); “Опит злементарного руководства при изучении греческого языка в гимназиях и прогимназиях” (1870), “Грамматика русского языка для зллинского потомства” (1874).

1861 р. в Одесі видавав тижневик “Гермес” – літературно-науковий і “торговельний”

журнал новогрецькою мовою (є свідчення, що більшість наукових і публіцистичних статей для журналу писав сам П. Ніщинський).

Як композитор спілкувався з М. Лисенком, М. Кропивницьким, братами Тобілевичами, П. Сокальським. П. Ніщинський – автор музичної картини з народного життя “Вечорниці”. Написав її на власний текст як вставну сцену до другої дії драми “Назар Стодоля” Т. Шевченка.

Ввійшов сюди, зокрема, знаменитий чоловічий хор “Закувала та сива зозуля”, надрукований 1886 р. в “Музичній бібліотеці” О. Нижанківського.

П. Ніщинський – автор романсів “Порада”, “Недуга”, перших україномовних перекладів “Антігони” Софокла (Одеса, 1883), “Одіссеї” (Львів, 1889, 1892) та “Іліади” Гомера (незакінчений). Заінтерпретував грецькою мовою “Слово о полку Ігоревім”. Брав участь у складанні російсько-українського словника.

Літ.: Лукич В. Огляд життя й діяльності Петра Ніщинського // Зоря. 1896. № 9; Довженко В. П. І. Ніщинський. К., 1955; Пархоменко Л. Петро Ніщинський.

К., 1980.

В. Погребенник


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

НІЩИНСЬКИЙ ПЕТРО