Новаторський характер Василя Теркина – сполучення рис селянина й переконань громадянина, захисника рідної країни (По поемі А. Т. Твардовского “Василь Теркин”)

Поема Олександра Твардовского “Василь Теркин” не випадково входить до числа цікавих і разом з тим унікальних добутків XX століття. Про художні вартості цієї книги, про багатство й образність її мови, про її роль в історії нашої країни вже було написано чимало критичних статей, опубліковано сотні наукових праць. У числі тих, хто високо оцінив поему Твардовского, були Бунін, Солженицин і багато хто інші.

Своєї популярності поема або, як називав її сам автор “Книга про бійця”, зобов’язана центральному образу – Василю Теркину.

Історія

створення настільки яскравого образа російського солдата Василя Теркина йде коріннями в період російсько-фінської війни Він був придуманий колективом авторів, серед яких і був Твардовский. Тоді ж, під час фінської кампанії, стало створюватися добуток у віршах про безжурного солдата Васі Теркине. Передбачалося, що влітку 1941 року поема буде завершена. Але незабаром вибухнула Велика Вітчизняна війна.

Твардовский був призначений на посаду кореспондента в газету “Червона Армія” і виїхав на фронт.

Твардовский повернувся до початого добутку, тільки, по суті, це була вже інша поема про іншу війну.

“Вася Теркин” став “Василем Теркиним”, змінилася концепція образа Автор зосередився на характері Теркина, на його фронтовій долі, на його ролі в житті інших персонажів поеми. Фронтова “біографія” Василя Теркина така: він починає воювати під час фінської кампанії, знову виявляється в діючій армії в червні 1941 року, разом зі своєю армією відступає, кілька разів виявляється в оточенні, потім переходить у настання й завершує свій шлях у глибині Німеччини. Уже при першому згадуванні прізвище Теркин указує на особливість характеру її власника.

Василь – колишня людина, “тертий калач” або, як сказано в поемі, “життям терта людина”.

У цілому образ Василя Теркина – образ символічний, це збірний російський тип. Не випадково, автор докладно зупиняється на його фронтовій “біографії”, а про особисту не говорить практично нічого. Він людина мирний, цивільний, солдат по необхідності.

Звичайне розміряне життя Теркина в колгоспі перервані війною, а війна для простої робочої людини – стихійне лихо Тому вся поема пронизана мрією про мирне, спокійне життя. Як уже було сказано вище, образ Теркина – це узагальнений образ, автор наділяє свого героя стандартною слов’янською зовнішністю, уникає портретних прикмет: Теркин – хто ж він такий? Скажемо відверто: Просто хлопець сам собою Він звичайний. З одного боку, він яскрава неабияка особистість, а з іншого боку – містить у собі риси багатьох людей, як би багаторазово повторюється в інші.

Не випадково, наприклад, в “Книзі про бійця” є й така глава: ” Теркин-Теркин”.

Як виявилося, у поемі два Теркина, один – Василь, іншої – його однофамілець Іван Вони, безсумнівно, схожі, але не двійники. Другий Теркин за професією бронебійник, рудий і не курить. Дозволяється ситуація, як і покладено на війні, “строгим старшиною”: Що ви отут не розберете, Не зрозумієте меж собою? За статутом кожній роті Буде доданий Теркин свій.

Що стосується військової професії Теркина, те в різних ситуаціях він виявляється й зв’язківцем, і стрільцем, і розвідником.

Таким чином, простежується приналежність героя до самого масового роду військ – піхоті, винесшей на своїх плечах вага війни. Теркин, безсумнівно, – герой конкретної війни з німцями, але в той же час у ньому є те, що зближає його з російським солдатом всіх часів. В образі головного героя явно простежуються інтернаціональні коріння, і в первісній версії поеми є й такі рядки: И в своєї шинелі м’ятої, Схудл, бородатий, Якраз походить він На російського солдата Всіх кампаній і часів.

Образ Василя Теркина близький фольклорним героям: і богатирям билин або сказань, і народним героям з побутової солдатської казки. Автор часто наголошує на “фольклорності” свого героя, щодо цього характерна глава “Двобій”, побудована на перекликах з билинним епосом. У цій главі Теркин вступає в єдиноборство із супротивником, що перевершує його по силі: Як на древнім полі бою, Груди на груди, що шито на щит, – Замість тисяч б’ються двоє, Немов сутичка все вирішить.

Твардовский надає двобою максимум масштабності, особливо вдалі рядки, що стали рефреном поеми: Страшний бій іде, кривавий, Смертний бій не заради слави, Заради життя на землі.

У той же час Василь Теркин у поемі не тільки билинний, загальнонаціональний тип, але й особистість. Фольклорні герої протягом усього сказання дані в незмінній формі. Образ Теркина даний в еволюції: чим ближче кінець добутку, тим більше тривожних роздумів тривожать героя. У перших розділах Василь – баляндрасник, веселий і життєрадісний, але ніяк не безтурботний, що не втрачає самовладання ні за яких умов.

Ці якості Теркина були особливо важливі у важкі дні війни.

У фіналі глави “На Дніпру” Теркин мовчачи курить осторонь від радіючих товаришів, і останні рядки показують його з несподіваної сторони: – Що ж ти, брат, Василь Теркин, Плачеш начебто?.. – Винуватий… Як відомо, герой більшості добутків Твардовского насамперед – селянин, що мріє про щастя й благоденство на рідній землі. Але фінська й Велика Вітчизняна війна відкрили авторові новий мир, дали йому цілий шар вражень і міркувань.

Тому в головному герої “Книги про бійця” Василеві Теркине органічно сплелися риси, характерні як для простого селянина, так і для воїна, захисника батьківщини.

Образ Василя Теркина багатогранний, ємний, яскравий і що запам’ятовується, а рима “Василь – Росія”, кілька разів повторена в тексті, підкреслює, що цей герой є втіленням богатирства російського народу


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Новаторський характер Василя Теркина – сполучення рис селянина й переконань громадянина, захисника рідної країни (По поемі А. Т. Твардовского “Василь Теркин”)