Новелі Гі де Мопассана “Пампушка”
Відомий французький письменник-реаліст XІX століття Гі де Мопассан потрясало своїми новими оповіданнями, новелами, романами всю французьку громадськість, елітні шари суспільства. Час, коли жив Мопассан, було для Франції досить благополучним, воно довелося на розквіт буржуазії. Ні для кого не секрет, що під благопристойною й благопристойною маскою представники вишуканих шарів суспільства приховували святенництво, лицемірство, загальну продажність, безсоромну погоню за наживою, авантюризм і розпуста.
Як ніхто іншої, Мопассан знав життя
Я думаю, що якби література “лікувала” суспільство, то в цей час ми б не так жили.
В 1870 році почалася франко – прусська війна, і з першого дня війни Мопассан служить в армії. У цей час він остаточно зненавидів французьких буржуа, які показали себе в дні війни із
З міста, окупованого прусськими військами, виїжджає диліжанс із шістьома знатними персонами, двома черницями, чоловіком-демократом і особою легкого поводження по прізвищу Пампушка. До речі кажучи, Мопассан дає невтішну, уїдливу й коротку характеристику відомим персонам, розкриваючи таємницю їхнього колишнього життя, збивання стану, одержання титулів. Присутність Пампушки образило доброчесних дружин буржуа, і вони об’єдналися проти “цієї безсоромної продажної тварини…
Незважаючи на різницю в суспільному становищі, вони почували себе побратимами по багатству, членами великої ложі, що поєднує всіх власників, усіх, у кого в кишенях дзенькає золото”. Пампушка була єдиної, хто передбачив, що в дорозі захочеться їсти. Голод і ароматні заходи їжі розтоплять будь-яку крижану брилу відносин. “Не можна було їсти припаси цієї дівчини й не говорити з нею. Тому зав’язалася бесіда, спочатку трохи стримана, потім усе більше невимушена…”
Селище, куди в’їхав диліжанс, був зайнятий німцями. Перевірка документів затримала пасажирів. Убиваючи час, вони пишномовно міркують про патріотизм і війну. Німецький офіцер, нібито безпричинно, відмовляє у виїзді диліжанса із селища.
Мопассан поставив багатих людей у тупик. Їхньої думки метаються, вони намагаються зрозуміти, що за причина затримує їх. “Вони щосили намагалися видумати яку-небудь правдоподібну неправду, сховати своє багатство, видати себе за бідних, дуже бідних людей”. Причина незабаром відкрилася – прусський офіцер хоче скористатися послугами Пампушки, єдиної людини, що по-справжньому патріотична й безстрашний. Пампушка розлютована й ображена принизливим реченням. Змушений “відпочинок” уже почав дратувати пасажирів. “Треба неї переконати” – було ухвалене рішення. Розмови про самопожертву “підносили замаскіровано, спритно, пристойно”.
Співвітчизники переконали Пампушку поступитися німецькому офіцерові, маскуючи цим своє бажання продовжити шлях і мотивуючи тим, що вона, як щира патріотка, урятує їм усім життя.
Поки Пампушка “відпрацьовувала” усім волю, представники буржуазії веселилися, відпускали мерзенні жарти, “реготали до кольок, до задишки, до сліз”.
І що в нагороду одержала патріотка Пампушка – “погляд ображеної чесноти”, усе цуралися її, начебто боялися “нечистого дотику”. “Ці чесні мерзотники”, які принесли її в жертву, жерли свою провізію в диліжансі, що рухається, і холоднокровно розглядали сльози дівиці, що знеславилася.
У новелі “Пампушка” Мопассан майстерно на декількох сторінках описав все лицемірство, низькість і боягузтво людей, у спадщину получаючи право бути вибраними або претендують на ту сходинку, що недосяжна для простих смертних.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)