Нью-Йоркська група

Related posts:

1. Нью-йоркська група “Нью-йоркська група” – група українських еміграційних поетів, яка виникла в середині 50-х XX ст. як співдружність митців, об’єднаних спільними поглядами на творчість, як можливість якомога повнішого самовияву творчої індивідуальності митця. Хоч назву одержала від місця перебування її ініціаторів, включала також поетів, які мешкали в інших країнах. До неї відносять Б. Бойчука, Женю Васильківську, Патрицію Килину, […]...
2. Літературна група Літературна група – об’єднання письменників, як правило, однієї літературної генерації (найчастіше молодих), котрі, поставивши перед собою спільну літературну мету, разом намагаються реалізувати її й тим самим виявити себе як певну єдність творчих особистостей. Л. г. треба відрізняти від тих літературних об’єднань, котрі є спільнотою економічною, професійною чи товариською й не мають спільної естетичної програми. Л. […]...
3. Дортмундська група 61 “Група 61”, або “Дортмундська група 61” – об’єднання західнонімецьких письменників, які тяжіли до гострої соціальної критики та документалізму, створене 1961. До складу входили М. фон дер Грюн, Ф.-Й. Деренгардт, Х.-Г. Вальраф, К. Гайслер, Ф. Х’юзер, Д. Зюверкрюп. Вони культивували малі форми: оповідання, нарис, замальовка, вірш, п’єса (сцена) для вуличного театру. 1970 “ліві” представники “Г.61” виокремилися […]...
4. Поетична група “Парнас” – помітне явище у французькій всесвітній поезії Естетичні принципи і художні досягненя “парнасців”, їх вплив на всесвітню і українську поезію. Парнас – це гора в Греції, де, за еллінськими міфами, мешкали музт на чолі з богом поезії та сонця Аполлоном. Слово Парнас вживається як символ мистецтва (поезії зокрема), як найвищий рівень художньої досконалості. “Парнас” (Рагназе) – така назва закріпилась за групою французьких […]...
5. Танк “Танк” – літературне угруповання української еміграційної молоді, відгалуження “празької школи”, засноване 1929 у Варшаві за ініціативою Ю. Липи (Наталя Лівицька-Холодна, А. Крижанівський, Є. Маланюк, П. Холодний-син, Олена Теліга, Б. Ольхівський, П. Зайцев, В. Дядик та ін.). ЯТ.” виник як результат полеміки творчої молоді в еміграції з Д. Донцовим, схильним до нав’язування національної заангажованості та недооцінки […]...
6. Київ (Kyiw) “Київ (Kyiw)” – журнал, за визначенням редакції, “літератури, науки, мистецтва, критики і суспільного життя”, виходив у Філадельфії (США) протягом 1949-64 що два місяці. Видавав і редагував професор Пенсільванського університету (виходець з Івано-Франківщини) Богдан Романенчук. Часопис публікував твори українських письменників-емігрантів Докії Гуменної, Ф. Дудка, Галини Журби, О. Тарнавського, М. Островерхи та ін., знайомив читачів з українськими […]...
7. Таблиця “Літературний процес XX століття” Початок XX ст. (до 1917 року) Ці хронологічні межі визначаються не тільки перебігом революції 1905-1917 рр., а й відходом із життя І. Франка (1916 р.) та М. Коцюбинського й Лесі Українки (обоє померли в 1913 р.). Формування після 1905 р. Києва як літературної столиці України, поширення загальноукраїнської літературної періодики Період революції й національного державотворення Література […]...
8. Логос “Логос” – літературна група українських письменників католицького спрямування у Львові (1927-31). Друкованим органом “Л.” був журнал “Поступ”, твори учасників групи виходили у видавництві “Добра книжка”. До групи належали О. Мох (Орест Петрійчук), Гр. Лужницький (Меріям), В. Мельник (Василь Лімниченко), С. Семчук, Д. Бандрівський, Р. Сказинський, Т. Коструба та ін. Програмними були принципи християнської моралі, протидія […]...
9. Акмеїзм Акмеїзм (грецьк. акті – вищий ступінь чи якість чого-небудь) – стильова течія в російській поезії, що виникла на початку XX ст. як один із шляхів авангардизму. Група митців на чолі з М. Гумільовим (Анна Ахматова, М. Кузмін, О. Мандельштам, М. Зенкевич, В. Нарбут) утворила “Цех поетів”, виступаючи на сторінках часопису “Аполлон”. Естетичними засадами акмеїстів були […]...
10. Літературне хуторянство Літературне хуторянство – примітивне, провінційне розуміння завдань та специфіки літератури, відсторонення її від магістральних ліній світового письменства, втілення хворобливої меншовартості українства. Для нього властиве зловживання літературними штампами, версифікаторство, епігонство, протистояння оновлювальним віянням у мистецтві. Небезпідставно Леся Українка назвала такі безпереспективні тенденції “дикою бурсаччиною”. Л. х. заперечували власною творчою практикою представники “Молодої музи” та “Української хати”, […]...
11. Література в Західній Україні в 30-ті роки XX ст Західноукраїнська література в 30-ті рр. XX ст. збагатилася багатьма новими іменами. Серед поетів виділялися Роман Купчинський, Олег Бабій, Юра Шкрумеляк, Микола Матіїв-Мельник, з молодшого покоління – Богдан Кравців, Богдан-Ігор Антонич, Святослав Гординський. Із Західною Україною була тісно пов’язана творчість емігрантів зі Сходу, які оселилися в Празі, Варшаві і Львові,- Юрія Косача, Олександра Олеся, Олега Ольжича, […]...
12. Поети “Празької школи” Поети “Празької школи” Поети “Празької школи ” – це наші співвітчизники, які або були безпосередніми учасниками боротьби за УНР, або дітьми її діячів. Ці поети несли з собою ідею української державності, тому їх творчість перегукується з творчістю представників стрілецької поезії в Галичині (стрілецька поезія була спрямована на масове сприйняття і творила своєрідну стрілецьку пісенну творчість). […]...
13. БОГДАН БОЙЧУК Богдан Бойчук народився в селі Бертники, на Тернопільщині. В 1944-ому році, при відступі, німці схопили його й забрали до Німеччини на примусові роботи. Після війни він перебував у таборі переміщених осіб (Ді-Пі) в місті Ашаффенбург, де й закінчив середню освіту в таборовій гімназії. В 1949-ому році переїхав до США і оселився в Нью-Йорку. Пів року […]...
14. Ми “Ми” – літературна група українських письменників у Варшаві міжвоєнного двадцятиліття; журнал, який видавала вона та її попередниця – група “Танк”. Група “Танк” зорганізувала видавництво “Варяг” (1933-39), яке, крім творів Наталі Лівицької-Холодної, С. Гординського, В. Ольхівського, А. Крижанівського та ін. українських письменників, “Бібліотеки українського державника”, видавало літературний неперіодичний журнал “Ми” (1933-37 – у Варшаві, а з […]...
15. Бойчук Богдан – Біографія Бойчук Богдан народився 11 жовтня 1927 р. в с. Бертники (1977-1992 – Лісове) Монастириського району Тернопільської області. В 1944-ому році, при відступі, німці схопили його й забрали до Німеччини на примусові роботи. Після війни він перебував у таборі переміщених осіб (ді-Пі) в місті Ашаффенбург, де й закінчив середню освіту в таборовій гімназії. В 1949-ому році […]...
16. Рубчак Богдан – Біографія Рубчак Богдан (6 березня 1935, Калуш) – письменник (поет, літературознавець, есеїст). Автор збірок поезій, співредактор і співупорядник книжок, представник модернізму в українській поезії 1960-их років, член Нью-Йоркської групи. З 1948 у США: з 1968 викладач у Рутгерському, з 1973 – в Іллінойському університетах. Життєпис Батько Богдана Рубчака був кооператором, а дядько – актором (Іван Рубчак). […]...
17. Наталя Лівицька – Холодна Наталя Лівицька – Холодна (нар. 1902 р.) – поет, перекладач. Народилася біля Золотоноші на Полтавщині. Після національно-визвольних змагань 1917-1922 рр. опиняється в еміграції, зокрема, в Чехословаччині, Середню освіту здобула в Подєбрадах – закінчила матеріальні курси 1923 р. Цього ж року вступає в празький Кардовий університет. Досить швидко зближається з іншими поетами празької школи, зокрема, з […]...
18. Аристократизм духу “Аристократизм духу” – термін, вживаний українським письменством на початку XX ст. задля розкриття вищих (елітарних) якостей людської душі, позначеної бездоганними чеснотами та тонким естетичним чуттям. Такими рисами характеризуються персонажі творів О. Кобилянської (“Некультурна”, “Вальс меланхолійний” тощо), Лесі Українки (Мавка у “Лісовій пісні”, Річард Айрон в “У пущі”, Долорес у “Камінному господарі” та ін.), А. Тесленка […]...
19. Лівицька-Холодна Наталя – Біографія Народилася 15 червня 1902 р. на хуторі Гельмязєв Золотоніського району на Черкащині. Навчалася у Золотоніській та інших гімназіях України. Після національно-визвольних змагань 1917-1922 рр. опиняється в еміграції, зокрема, в Чехословаччині. Середню освіту здобула в Подєбрадах – закінчила матуральні курси 1923 р. Цього ж року вступає в празький Карловий університет. Досить швидко зближається з іншими поетами […]...
20. Імажинізм Імажинізм – літературна група і напрям у російській поезії (В. Шершеневич, Р. Івнєв, С. Єсенін, А. Маріенгоф, пізніше А. Кусиков та І. Грузинов), які з’явилися на літературному обрії в 1919, заманіфестувавши свою появу в журналі “Сирена” (Вороніж, 1919). Російські імажиністи в основу свого розуміння естетики художньої мови вкладали ключове поняття – образ. Образ як елемент […]...
21. Елітарне мистецтво Елітарне мистецтво (фр. elite – краще, добірне, вибране) – художня творчість духовного авангарду суспільства, нації, розрахована на витончене естетичне сприйняття. Е. м. далеко випереджує рівень художнього розвитку широких верств публіки, не визнає утилітаризму в мистецтві, відбиває. прагнення людини до духовного вдосконалення, активізує художнє життя, задаючи високі взірці для наслідування, спонукає змагальність талантів. Елітарні тенденції в […]...
22. Димінутив Димінутив (грецьк. di – двічі, лат. minutio – зменшення) – здрібнілі, зменшені форми певних слів. Вони досить поширені у фольклорі, відбивають ліричні риси української ментальності: “Іди, іди, дощику, / Зварим тобі борщику… “, “Копав-копав криниченьку / Неділеньку-дві. / Любив-любив дівчиноньку / Людям – не собі” та ін. д. має у своїй основі, як і аугментатив, […]...
23. Колон Колон (грецьк. kolon – частина тіла, речення, елемент періоду) – ритміко-інтонаційна одиниця людського мовлення, власне, мовленнєвий такт, виокремлений павзами та об’єднаний логічним наголосом. Поняття К. в артикуляційному аспекті наближене до поняття “дихальної групи”, у смисловому – до синтагми; набуває особливого значення в ораторському мистецтві. В античній версифікації К. тлумачився як група стоп з одним ритмічним […]...
24. Відповіді до теми: творчість Євгена Маланюка Яку роль у житті Євгена Маланюка відіграло Єлисаветградське училище, де чіп навчався? На початку XX століття у місті Єлисаветграді було близько 80 тисяч жителів Та невелике містечко мало таке училище, якому могли б позаздрити і значно біль ші міста. У різні роки його закінчили письменники: А. Тарновський, Я. Івашке вич, Дон-Амінадо (М. Шполянський), М. Станіславський; […]...
25. Теонім Теонім (грецьк. theos – Бог і опута – ім’я) – назва богів. До Т. досить часто звертається художня література, передовсім поезія. Традиційним джерелом Т. є антична міфологія, зокрема бог мистецтв Аполлон разом з музами, богиня краси та кохання Афродіта та ін.: “І він спитав: – Яку б найти принаду, / Щоб привернуть тебе до рук […]...
26. Чи бути шкільній формі? (твір-роздум дискусійного характеру публіцистичного стилю) Розмови щодо шкільної форми точаться не один рік і серед дорослих, і серед дітей (учнів). Старше покоління – дідусі й бабусі сучасних учнів – категоричне: шкільна форма має бути обов’язковою. Із якою ностальгією бабусі пригадують коричневі платтячка, білі фартушки й такі ж бантики! Батьки нинішнього покоління дітей поділилися на дві групи. Перша група категорично проти […]...
27. Гейдельберзькі романтики Гейдельберзькі романтики – група німецьких письменників першої половини XIX ст. (А. Арнім, К. Брентано, брати Я. і В. Грімм та ін.), які захоплювалися збиранням, систематизацією, вивченням та публікацією фольклору, видали кількатомний збірник народних пісень: “Чарівний ріг хлопчика” (1805-06), “Дитячі і родинні казки” (1812) тощо. З 1909 А. Арнім та К. Брентано переїхали до Берліна, але […]...
28. Плеяда “Плеяда” (фр. “Pleiade”) – французька поетична школа доби Відродження, названа так на честь групи семи олександрійських поетів, утворилася 1549. До її складу входили П. де Ронсар, Ж. Дю Белле, Ж.-А. де Баїдр, Е. Жодель, Р. Белло, Ж. Дора та П. де Тіар. “П.” здійснила сміливу реформу літератури, освоїла нові для французької лірики жанри та форми […]...
29. Твір-роздум дискусійного характеру Чи бути шкільній формі? Розмови щодо шкільної форми точаться не один рік і серед дорослих, і серед дітей (учнів). Старше покоління – дідусі й бабусі сучасних учнів – категоричне: шкільна форма має бути обов’язковою. Із якою ностальгією бабусі пригадують коричневі платтячка, білі фартушки й такі ж бантики! Батьки нинішнього покоління дітей поділилися на дві групи. […]...
30. ПЛАНИ – I. БАГРЯНИЙ, В. ГЕРАСИМ’ЮК, І. ЛИПА – ЛІТЕРАТУРА XX СТОЛІТТЯ 9 КЛАС УКPAЇHCЬKA ЛІТЕРАТУРА ЛІТЕРАТУРА XX СТОЛІТТЯ I. БАГРЯНИЙ, В. ГЕРАСИМ’ЮК, І. ЛИПА ПЛАНИ Творчий доробок українських письменників-емігрантів I. Українська література за межами України. (У XX столітті українська література творилася і поза межами України, бо багато митців, які негативно ставилися до радянської влади та її політики, емігрували за кордон, але продовжували плідно працювати. Письменники-емігранти написали […]...
31. Архаїзми Архаїзми (грецьк. archaios – давній) – застарілі слова, словосполучення, граматичні чи синтаксичні форми, що вживаються в художній літературі як прийоми з різними стилістичними функціями: для якомога точнішого відтворення колориту зображуваної історичної доби, для підкреслення особливостей мови персонажів минувшини, з урочистою чи іронічною метою, для витворення семантичного синкретизму. До А. відносять історизми (частина слів, витіснена з […]...
32. Сюрреалізм Сюрреалізм (tpp. surrealite – надреальне, надприродне) – авангардистська течія, котра виникла спочатку в літературі, потім поширилася на малярство, скульптуру та інші мистецтва. Вперше цей термін ужив французький поет Г. Аполлінер до одного із своїх творів, вкладаючи у нього значення “нового реалізму”‘. С як іманентне явище формувався на основі дадаїзму, живився філософськими джерелами інтуїтивізму (А. Бергсон), […]...
33. Вовк Віра (Селянська) – Біографія (02.01.1926) Її справжнє прізвище – Віра Селянська. Народилася вона в Бориславі, в родині лікаря та учительки. дитинство провела в гуцульському містечку Кутах і середню освіту почала у Львові (один рік гімназії). За більшовицької окупації вона опинилася з родиною в дрездені, де закінчила середню школу. Після війни Віра Вовк вступила до університету в Тюбінгені, де вивчала […]...
34. ВІРА ВОВК Її справжнє прізвище – Віра Селянська. Народилася вона в Бориславі, в родині лікаря та учительки. Дитинство провела в гуцульському містечку Кутах і середню освіту почала у Львові (один рік гімназії). За більшовицької окупації вона опинилася з родиною в Дрездені, де закінчила середню школу. Після війни Віра Вовк вступила до університету в Тюбінгені, де вивчала германістику, […]...
35. Твір на тему: Несподівана зустріч (твір-оповідання) Ми переїхали в новий будинок, я пішов до нової школи. На превеликий жаль мої друзі залишилися в старій школі. На початку шкільного навчального року тато записав мене до секції легкої атлетики. Три рази на тиждень треба їздити до спортивної школи на тренування. Сьогодні я вперше прийшов до секції. Незнайомі хлопчаки перевдягаються у спортивну форму, розмовляють, […]...
36. Молодняк “Молодняк” – літературна організація молодіжних письменників, що перебували під ідеологічною опікою комсомолу України. Утворилася 1926 у Харкові після розколу “Гарту” та під час літературної дискусії 1925-28. Організацію складала творча молодь Харкова та Києва, головним чином – вихідці з “Плуга”. Згодом мала свої філії у Донецьку, Запоріжжі, Миколаєві. У декларативній заяві “Від літературної організації “Молодняк”” проголошувала: […]...
37. “Значення “празької школи” для української літератури” Кривавий жовтень 1917 року та братовбивча війна відкинула багатьох українців далеко за межі України. Багато українців опинилось у Чехословаччині, яка зустріла їх гостинно. Тодішній президент Томаш Масарик симпатизував українцям, тому доклав багато зусиль, щоб надати можливість емігрантам здобути освіту. У Подєбрадах та у Празі відкрився ряд вищих учбових закладів, в яких навчання велося українською мовою. […]...
38. Що ж таке верлібр і який шлях він пройшов у своєму розвитку? На думку Н. Костенко, верлібр – це форма, утвердження якої є закономірним і водночас новим етапом у розвитку віршової культури XX ст. Дослідниця підкреслює, що в сучасному віршознавстві протиставлено концепції метричності (В. Брюсов, В. Баєвський, С. Кормилов, М. Гаспаров та ін.) та неметричності верлібру (В. Поліщук). Н. Костенко пропонує свою, авторську концепцію розуміння цього феномена, […]...
39. Новітня українська література Новітня українська література Або Українська література XX ст. – література, формування якої починається з помежів’я ХІХ-ХХ ст. зумовлена появою письменника нового типу естетичної свідомості, котрий згармоніював критерій краси з критерієм правди (М. Коцюбинський, В. Стефаник, Леся Українка, Ольга Кобилянська, М. Вороний, “молодомузівці” та ін.). Освіжувальні творчі пошуки супроводжувалися бурхливими дискусіями про шляхи розвитку українського мистецтва, […]...
40. Українська література XX ст., або Новітня українська література Українська література XX ст., або Новітня українська література – література, формування якої починається з помежів’я ХІХ-ХХ ст. зумовлена появою письменника нового типу естетичної свідомості, котрий згармоніював критерій краси з критерієм правди (М. Коцюбинський, В. Стефаник, Леся Українка, Ольга Кобилянська, М. Вороний, “молодомузівці” та ін.). Освіжувальні творчі пошуки супроводжувалися бурхливими дискусіями про шляхи розвитку українського мистецтва, […]...