О’Генрі Вождь Червоношкірих
О’Генрі Вождь Червоношкірих Думалось, що то буде ловкий справуночок. Та постривайте: розкажу вам, як воно вийшло насправді. Ми з Біллем Дрісколом були саме на Півдні, в штаті Алабама. І взяли ми собі в голову – викрасти дитину.
Як казав згодом Білл, “тієї миті розум нам потьмарився”. Та ба! Збагнули це ми вже потім.
Було там одне містечко, пласке, як млинець, а звалося, куди твоє діло,- Вершина. Люди в ньому жили сумирні, неприскіпливі – словом, селюки, що їм тільки круг клечаного дерева танцювати. У нас із Біллом було разом доларів
Любов до своїх дітлахів, гадали ми, має бути особливо сильна в напівсільських містечках. Саме тому, а також з інших причин викрасти дитину тут набагато легше, ніж у радіусі дії газет, що відразу ж посилають перевдягнених репортерів і здіймають несусвітній галас А Вершина не могла загрозити нам нічим страшнішим за кількох констеблів та ще плохеньких собак-слідців і двох-трьох викривальних статей у “Щотижневому
Ми вибрали нашою жертвою єдиного сина значного городянина, що звався Ебепезер Дорсет. Татусь був чоловік шановний, відомий жмикрут, що кохався в прострочених заставних паперах, і заклятий ворог усіляких грошових пожертв. Синок був десятирічний хлопчисько, геть поцяцькований ластовинням, волосся він мав такого кольору, як обкладинка журналу, що його купуєш, чимдуж поспішаючи на поїзд.
Ми з Біллом подумали, що Ебенезер останню сорочку з себе скине, а виплатить за сина дві тисячі доларів до цента. Та постривайте: розкажу вам, як воно вийшло насправді. Милі за дві од містечка стоїть невисока гора, поросла густою кедриною. Потойбіч гори є печера.
Туди ми понаносили харчів. Одного вечора, коли зайшло сонце, ми під’їхали візком до будинку старого Дорсета. Хлопчисько гуляв па вулиці: штпурляв камінням у кошеня, що сиділо на паркані черев вулицю. – Гей, малий! – гукнув Білл.-Хочеш, покатаю та ще й дам кульок цукерок?
На відповідь хлопець пожбурив у Білла шматком цегли і влучив у самісіньке око. – За це старий заплатить іще п’ятсот доларів,- сказав Білл, злазячи з візка. Хлопчисько борюкався, як ведмідь середньої ваги. Та зрештою ми його таки запхнули на дно візка і поїхали Привезли його до печери.
Коня я прив’язав у кедрині, а коли стемніло, доправив візок у сусіднє село, за три милі, де ми його найняли, і вернувся назад пішака. Коли я зайшов у печеру, Білл само заліплював пластирем садна й синці на своєму виду. За великим каменем, що заступав вхід у печеру, горіло вогнище. Хлопчисько, встромивши собі в руде волосся два канючині пера, стежив за казанком, де варилася кава. Він націлився па мене палицею і промовив: – Проклятий блідолиций!
Як смів ти прийти в табір Вождя Червоношкірих, грози Рівнин? – Уже все гаразд,- сказав Білл, закачуючи колоші й обдивляючись синці на ногах.- Ми граємося в індіанців. Пригоди Бафло Білла,- як їх показують у цирку, проти наших пригод – все одно, що діафільм з краєвидами Палестини. Я – старий мисливець Генк і потрапив у полон до Вождя Червоношкірих.
На світанку мене оскальпують. Мати божа! Ну й брикається ж цей хлопець!
Так, сер, хлопчисько розгулявся на всі боки. Жити в печері, ночувати біля вогнища – це була для нього цікава розвага; хлопець навіть забув, що він сам полонений. Мене він одразу охрестив Зміїним Оком, оголосив шпигуном і попередив, що, коли зійде сонце, мене засмажать живцем на вогнищі – хай тільки його воїни вернуться з походу.
Сіли ми вечеряти. Хлопчисько напхав повен рот хліба і шинки з підливою і почав без упину базікати. Він виголосив застольну промову такого змісту: – Мені тут подобається.
Я ніколи ще не почував біля вогнища, але одного разу в мене був ручний опосум, а минулого дня народження мені сповнилося дев’ять років. Ненавиджу ходити до школи. Пацюки з’їли шістнадцятеро яєць у зозулястої курки тітки Джіммі Тальбота. А справжні індіанці є в цьому лісі? Дайте ще підливи.
Правда, вітер дме тому, що дерева колихаються? У нас було п’ятеро цуценят. Чому в тебе ніс такий червоний, Генку? Мій тато мав багато грошей.
А зірки гарячі? В суботу я двічі оддухопелив Еда Уокера. Не люблю дівчат.
Ропуху не можна брати руками: треба ловити шворкою. А що, воли німі? Чому помаранчі круглі? А ліжко у вас є у печері? Амос Маррей має на ногах по шість пальців.
Папуга вміє розмовляти, а мавпи й риби не вміють. Скільки це дюжина? Раз у раз хлопчисько згадував, що він червоношкірий, хапав свою палицю, яка правила йому за рушницю, і чалився навшпиньки до виходу печери – подивитися, чи немає поблизу розвідників ненависних блідолицих. Час от часу він вигукував свій бойовий клич, від якого старого мисливця Генка проймали дрижаки. Хлопчисько настрахав Білла з самого початку.
– Вождю Червоношкірих,- питаю я його,- а додому тобі не кортить? – Чого я там не бачив? – каже він.- Дома нудно. Школа остогидла. Мені Подобається ночувати біля вогнища.
Ти не одведеш мене додому, Зміїне Око? – Поки що ні,- кажу я.- Поживемо трохи в печері. – От і добре,- каже він.- Оце-то життя! Я ще зроду так не розважався.
Спати ми лягли десь біля одинадцятої. Послали долі вовняні й ватяні ковдри і поклали Вождя Червоношкірих посередині. Що він утече, ми не боялись. Годин, мабуть, зо три він не давав нам заснути: щомиті схоплювався на рівні ноги, хапав свою рушницю і сичав на вухо мені й Біллеві: “Цить!” Трісне в лісі суха галузка або зашелестить листя, а в його хлопчачій уяві – то підкрадається ватага розбійників.
Зрештою я заснув неспокійним сном. Снилося мені, що мене викрав і прип’яв ланцюгом до дерева лютий рудоволосий пірат. На світанку я прокинувся від страшного Біллового вереску. Це був не крик, не лемент, не рев, не зойк, яких можна було б чекати від голосників чоловіка,- це був звичайнісінький непристойний, страхітливий, пронизливий вереск жінки, що побачила привида або гусінь. Ви навіть не уявляєте собі, як страшно, коли дужий, сміливий, здоровий чолов’яга верещить у печері удосвіта, наче баба.
Я зірвався на рівні ноги. Вождь Червоношкірих сидів на грудях у Білла, вчепившись однією рукою йому в чуприну. В другій руці він тримав гострого ножа, що ми ним різали шинку, і, згідно з оголошеним учора вироком, таки справді силкувався зняти з Білла скальп. Я одняв у хлопчиська ножа і знову поклав його в постіль.
Але з тієї хвилини Білл занепав духом. Він лежав на своєму місці скраю, але вже ні разу не склепив очей, поки хлопець жив з нами. Я подрімав часину, та перед сходом сонця раптом згадав, що Вождь Червоношкірих присудив мене до страти на вогнищі, коли зійде сонце. Не думайте, що я нервувався чи боявся. Ні, але я сів, запалив люльку і притулився до стіни.
– Чого це ти так рано встав, Семе? – спитав Білл. – Хто, я? – кажу.- Та щось у мене плече поболює. Дай, думаю, сяду, може, Полегшає.
– Брешеш! – каже Білл.- Ти боїшся. Тебе мають спалити, коли зійде сонце, і ти боїшся, що він це зробить. А він такий, що спалив би, якби знайшов сірника. Ох, який жах, Семе!
Невже хто-небудь погодиться заплатити гроші, щоб йому вернули назад таке чортеня? – Авжеж,- кажу я.- Саме коло таких розбишак батьки всією душею упадають. Ну, ви із вождем уставайте та варіть снідати, а я тим часом сходжу на гору та роздивлюся, що навкруги робиться.
Я виліз на вершечок нашої невеликої гори й озирнув околицю. Біля містечка я сподівався побачити загін здорових фермерів, озброєних косами й вилами, що вийшов на розшуки негідників, які викрадають дітей. Але я побачив мирний краєвид і на всьому обширі одного-єдиного чоловіка, що орав сивим мулом. Ніхто не ходив з гаками понад річкою, не літали туди й сюди вершники, щоб сповістити нерозважних батьків, що ще нічого невідомо. Замріяний дрімотний спокій оповивав ту частину Алабами, що лежала перед моїми очима.
– Мабуть,- сказав я сам собі,- вони й досі не довідалися, що вовки вкрали з кошари ягнятко. Боже, поможи вовкам! – І подався снідати. Підходжу до печери, бачу: стоїть Білл, припавши до стіни, важко дихає, а хлопчисько заміряється на нього каменюкою з кулак завбільшки. – Він укинув мені за комір гарячу картоплину,- пояснив Білл,- і роздушив її ногою, а я дав йому ляпаса.
Револьвер з тобою, Семе? Я відняв у хлопця каменюку і так-сяк їх утихомирив. – Я тобі цього не подарую,- каже хлопчисько Біллеві.- Ніхто ще ніколи безкарно не вдарив Вождя Червоношкірих. Тож начувайся.
Поснідавши, хлопець виймає з кишені шкураток, обмотаний шворкою, і, розмотуючи її, виходить з печери. – Що це він надумався? – стурбовано питає Білл.- Як ти гадаєш, Семе, він не збирається втекти? – Не бійся,- кажу я.- Він, очевидячки, не з тих, що держаться хати.
Але нам пора скласти план, як ми дістанемо викуп.
Related posts:
- Переказ повести О. Генрі “Вождь червоношкірих” Двоє авантюристів – оповідач Сэм і Білл Дрисколл – уже дещо заробили, і тепер їм потрібно ще небагато, щоб пуститися в спекуляції земельними ділянками. Вони вирішують викрасти сина одного із самих заможних жителів маленького містечка в штаті Алабама полковника Эбенезера Дорсетта. Герої не сумніваються, що папаша преспокійно викладе за улюблене чадо дві тисячі доларів. Улучив […]...
- Світ дитини та світ дорослих у творі О. Генрі “Вождь червоношкірих” Світ дитини та світ дорослих у творі О. Генрі “Вождь червоношкірих” О. Генрі (Вільям Сідні Портер) – один із найпопулярніших американських письменників. Герої його оповідань – прості американці: фермери і ковбої, авантюристи і клерки змальовані з надзвичайною теплотою і любов’ю. Твори О. Генрі сповнені непідробною правдою життя, завжди мають захоплюючий сюжет та несподівану розв’язку. Одна […]...
- Незвичайні комічні ситуації в оповіданні О. Генрі “Вождь червоношкірих” Незвичайні комічні ситуації в оповіданні О. Генрі “Вождь червоношкірих” Добрим гумором і тонким знанням психології вирізняються твори американського письменника – новоліста О. Генрі. Часом вони ліричні, але інколи – просто кумедні, хоча завжди за сюжетом стоїть певне життєве спостереження. Ужитті багато кумедного, треба лише вміти його бачити. О. Генрі робив це з великою майстерністю. Узяти, […]...
- Виклад сюжету оповідання О. Генрі “Вождь червоношкірих” Дільце начебто підкручувалося вигідне. Відспівані шахраї Сэм і Білл зупинилися в містечку “Вершини” штату Алабама, розташованому на плоскої, як млинець, рівнині. Для проведення шахрайської спекуляції земельними ділянками в Західному Іллінойсі їхньому спільному капіталу не діставало двох тисяч доларів. Тоді було вирішено зробити викрадення Чадолюбие, як відомо, сильно розвинено в сільських жителів, – здраво міркували двоє […]...
- Незвичайне викрадення (за оповіданням О Генрі “Вождь червоношкірих”) Незвичайне викрадення (за оповіданням О’Генрі “Вождь червоношкірих”) Викрадення людини, тим більше неповнолітньої, з метою одержання викупу є тяжким злочином, за законами деяких штатів США воно карається на смерть. Проте навіть електричний стілець був би принадніший для “двох злодіїв” від тої страшної кари, якій піддав їх маленький хлопчик із найзаможнішої родини міста. Уявіть собі хлопця – […]...
- Твір за оповіданням О. Генрі “Вождь червоношкірих” Справжнє ім’я американського письменника О. Генрі – Вільям Сідней Портер (1862-1910). Коли Вільяму виповнилося три роки померла його мати. Портер-старший був лікарем, але згодом залишився без роботи, і сім’я почала злидарювати. У юнацькі роки Вільям працював помічником = аптеці, де бували мешканці маленького містечка. Він чув багато сумних і веселих історій, що згодом перетворились на […]...
- Комічні ситуації в оповіданні О’Генрі “Вождь червоношкірих” Комічне глибоко коріниться у самій природі людини, в її здатності сміятися, тобто вміти переживати особливий стан радості, духовної свободи, коли повсякденні клопоти забуваються і життя постає, як свято. Комічні ситуації досить часто трапляються в житті, і звичайно ми зустрічаємося з ними на сторінках літературних творів. Майстром створення комічних, незвичайних, небуденних ситуацій постає перед нами відомий […]...
- Світ дорослих з погляду маленького хлопчика (за новелою О’Генрі “Вождь червоношкірих”) Іноді здається, що дорослі – дуже нерозумні люди. Уявіть собі: цілком самостійні та незалежні, мають змогу жити як заманеться, а чинять нелогічно. Вигадують самі для себе якісь перешкоди, заборони, закони та живуть, дотримуючись них, мовби весь час на ланцюгу, у якомусь прокрустовому ліжку. Коли стільки забороняють, втрачаєш задоволення від самого життя. Коли стільки разів казати […]...
- Незвичайні комічні ситуації в оповіданні О’Генрі “Вождь червоношкірих” І. О’Генрі – гуморист і знавець психології людини (ліричні і кумедні новели письменника в основі своїй мають життєві події; майстерність О’Генрі засобами гумору розповісти про серйозні речі). ІІ. Гумористичне розкриття головної теми – “дорослі і діти”: 1. Стосунки Джонні з батьком (про них дізнаємося з листа, де батько вимагає від злочинців двісті п’ятдесят доларів за […]...
- Розкриття проблеми “вождь і народ” у поемі І. Франка “Мойсей” Поема І. Франка “Мойсей” належить до найкращих творів поета. Одна з найголовніших тем поеми – взаємовідносини ватажка і народних мас. Уже сорок років пророк Мойсей веде свій народ до незримої цілі – до обітованого краю. Люди, захоплені ідеєю, повірили Мойсею і пішли за ним. Але пройшло надто багато часу, і народ зневірився. Усі перестали чекати […]...
- В. Я. Брюсов – представник і вождь російського символізму 1. Значення творчості Брюсова. 2. Ранні вірші поета. 3. Брюсов – метр російського символізму. У мистецтві важлива проба строгий Перерви душі мертвущий полон И вийди полум’яною дорогою До потоку вічних змін. В. Я. Брюсов В. Я. Брюсов по праву займає одне із провідних місць в історії символізму Росії. Саме він став натхненником першого колективного виступу […]...
- Пугачов як вождь народного повстання і як людина (По повісті А. С. Пушкіна “Капітанська дочка”) До нього приєднуються селяни й Козаки, башкири й татари, і гарнізони багатьох фортець переходять на його сторону. На військовій раді в Оренбурзі всі говорять про те, що покладатися на вірність солдатів не можна. Не можна заперечувати, що Пугачов був людиною неабияк і талановитим: не маючи достатнього утворення, вона розумно керує своїми військами, люди йому підкоряються, […]...
- Гайявата – мудрий вождь індіанців Гайявата – мудрий вождь індіанців Майже у кожного народу є міф про Спасителя – людину, яка прийшла, щоб навчити мудрості та багатьох умінь, конче потрібних людству, щоб не зникнути з лиця Землі. Я читав, що католицькі ченці, що йшли слідами конкістадорів “рятувати душі” поневолених індіанців, були спантеличені цими міфами, такими схожими на біблійні, проте зовсім […]...
- Розкриття проблеми “Вождь і народ” у поемі “Мойсей” Поема І. Франка “Мойсей” належить до найкращих творів поета. Одна з найголовніших тем поеми – взаємовідносини ватажка і народних мас. Уже сорок років пророк Мойсей веде свій народ до незримої цілі – до обітованого краю. Люди, захоплені ідеєю, повірили Мойсею і пішли за ним. Але пройшло надто багато часу, і народ зневірився. Усі перестали чекати […]...
- Переказ роману Майн Рида “Білий вождь” Дія відбувається в Мексиці наприкінці XVIII – початку XIX в. Роман відкривається описом свята на честь дня Св. Іоанна в маленькому мексиканському містечку Сан-Ильдефонсо. Тут веселяться всі шари суспільства. Серед аристократів виділяється Каталина де Крусес, дочка багатого власника рудників дона Амбросио, Відразу перебувають претендент на її руку капітан Робладо, офіцер кріпосного гарнізону, і комендант міцності, […]...
- Головне в житті – бути Людиною (за оповіданням Д. Лондона “Жага до життя”) Головне в житті – бути Людиною (за оповіданням Д. Лондона “Жага до життя”) Відомого американського письменника Д. Лондона завжди приваблювали люди мужні, рішучі, сміливі, сильні духом. На своєму життєвому шляху зустрічав він таких чоловіків і серед моряків, і серед золотошукачів. Правда, збентежений письменник бачив, що люди, засліплені жагою збагачення, прибувши на Аляску, поступово втрачають кращі […]...
- Кульбаба (твір-опис) Кульбаба – звичайна жовта квітка, що навесні росте всюди, де є хоч клаптик землі і світить сонечко. Зовсім маленьким я часто дивився на ці квіти, бачив, як вони “сивіють” і стають пухнатими білими парасольками. Мені це здавалося незвичайним, адже з іншими квітами нічого подібного не відбувалося. “Сиві” кульбаби я чомусь ніколи не зривав, якось не […]...
- Твір на тему: Кульбаба (твір-опис) Кульбаба – звичайна жовта квітка, що навесні росте всюди, де є хоч клаптик землі і світить сонечко. Зовсім маленьким я часто дивився на ці квіти, бачив, як вони “сивіють” і стають пухнатими білими парасольками. Мені це здавалося незвичайним, адже з іншими квітами нічого подібного не відбувалося. “Сиві” кульбаби я чомусь ніколи не зривав, якось не […]...
- Головне у житті – бути людиною (за оповіданням Джека Лондона “Любов до життя”) Справжнє ім’я відомого американського письменника Джека Лондона-Джон Гріфіт. За своє життя він створив 19 романів, 18 збірок оповідань та статей, а також численні п’єси, вірші, автобіографічні книжки. Перша збірка його новел мала назву “Північна Одіссея” (1900), наступні – “Бог його батьків”, “Діти морозу” (1901). Всі вони утверджують талант автора, його також визнає Америка і весь […]...
- Головне у житті – бути людиною (за оповіданням “Любов до життя”) Увагу відомого американського письменника Джека Лондона завжди привертали мужні, рішучі та сильні духом люди. На своєму життєвому шляху він зустрічав таких людей і серед моряків, і серед золотошукачів. Письменник справедливо зазначив, що жадання грошей, пожадливість засліплює людей, що прибули на Аляску, і вони поступово втрачають кращі людські якості, забувають про дружбу і взаємодопомогу. Тому Джек […]...
- “Перемагають тільки сильніші” за оповіданням Д. Лондона “Жага до життя” Головними героями більшості творів відомого американського письменника Д. Лондона є мужні люди, які приваблюють нас своєю сміливістю, рішучістю і силою духу. За своє життя він зустрічав багато таких людей серед моряків, золотошукачів і представників інших професій, в яких саме такі якості завжди були найголовнішими. У той же час письменник мав змогу спостерігати, як люди, сильні […]...
- Твір “Я – учень” Навчання не закінчується після отримання диплома про освіту. Адже людина усе життя чомусь навчається і весь час хтось перевіряє її уміння та знання. В одному випадку тебе будуть перевіряти високопосадовці, в іншому – сама доля піддає тебе випробуванням. Тут уже не спишеш у сусіда за партою. Історія знає випадки, коли люди без гарної освіти досягали […]...
- Випробування (за оповіданням Джека Лондона “Жага до життя”) Справжнє ім’я відомого американського письменника Джека Лондона-Джон Гріфіт. За своє життя він створив 19 романів, 18 збірок оповідань та статей, а також численні п’єси, вірші, автобіографічні книжки. Перша збірка його новел мала назву “Північна Одіссея” (1900), наступні – “Бог його батьків”, “Діти морозу” (1901). Всі вони утверджують талант автора, його також визнає Америка і весь […]...
- Випробування (за оповіданням “Жага до життя”) Справжнє ім’я відомого американського письменника Джека Лондона-Джон Гріфіт. За своє життя він створив 19 романів, 18 збірок оповідань та статей, а також численні п’єси, вірші, автобіографічні книжки. Перша збірка його новел мала назву “Північна Одісея” (1900), наступні – “Бог його батьків”, “Діти морозу” (1901). Всі вони утверджують талант автора, його також визнає Америка і весь […]...
- Забіла Віктор Миколайович До невірної Було б шануваться, З другими не знаться, Жили б, жили бі ми з тобою, Як би серце із душою. А тобі як новенький, Зараз тобі і миленький: Мене зараз покидаєш, Мене зовсім забуваєш. А божилася й клялася, Що зовсім вже оддалася Мені серцем і душею І що будеш вік моєю! Ти ніколи не кохала Мене […]...
- Балада про соняшник скорочено – Іван Драч В соняшника були руки і ноги, Було тіло, шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу, І рвав у пазуху гнилиці, І купався коло млина, і лежав у піску, І стріляв горобців з рогатки. Він стрибав на одній нозі, щоб вилити з вуха воду. І раптом побачив сонце, що їхало на […]...
- Контрольна робота (творчий рівень). Тематичне оцінювання УСІ УРОКИ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 7 КЛАС II семестр ПРИГОДИ ТА ФАНТАСТИКА УРОК 49 Тема. Контрольна робота (творчий рівень). Тематичне оцінювання Мета: контроль знань учнів; робота над розвитком творчих здібностей; розвиток зв’язного мовлення учнів; вдосконалення навичок написання твору (або фрагменту) захисту свого проекту, рецензій на роботу товариша; виховання культури ділового спілкування, ведення діалогу на уроці. ХІД […]...
- Вінграновський Микола Степанович Мерані З Ніколоза Бараташвілі Без дороги-сліду мчить мене Мерані. Сивий ворон карка в чорному тумані. Мчи ж мене, Мерані, в чорному тумані, Сині мої думи ворону не знані. Крилатий коню мій! по скелях, по яругах, Крізь хвилі й смерчі скороти мені Ці дні дороги, нетерплячі дні, І не жалій за втому свого друга. Нехай свою Вітчизну […]...
- Іван Драч – Балада про соняшник В соняшника були руки і ноги, Було тіло, шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу, і рвав у пазуху гнилиці, І купався коло млина, і лежав у піску, І стріляв горобців з рогатки. Він стрибав на одній нозі, Щоб вилити з вуха воду, І раптом побачив сонце, Красиве засмагле сонце,- […]...
- Що допомогло вижити герою оповідання Джека Лондона “Жага до життя”? Справжнє ім’я – Джон Гріфіт. Американський письменник, який створив 19романів, 18збірок оповідань та статей, п’єси, вірші, автобіографічні книжки. Перша збірка новел “Північна Одісея” (1900), як і наступні – “Бог його батьків”, “Діти морозу” (1901), – утверджують талант автора; його визнає Америка і світ. У творах Лондона змальовані люди, схильні до ризику і сміливих вчинків, вони […]...
- Віслава Шімборська Під однією зірочкою Віслава Шимборська Під однією зірочкою Перекладач: Г. Кочур Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ – ХХ сторіччя (укладач Д. С. Наливайко).- К.: “Навчальна книга”, 2002. Перепрошую випадковість, що зву її доконечністю. Перепрошую доконечність, якщо все ж таки помиляюсь. Нехай не сердиться щастя, що беру його ніби власне. Нехай дарують померлі, що в […]...
- Скорочено – БАЛАДА ПРО СОНЯШНИК – ІВАН ДРАЧ Були руки і ноги в соняшника, Було тіло – шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу і рвав у пазуху гнилиці. І купався коло млина, і лежав у піску, І стріляв горобців з рогатки. Він стрибав на одній нозі, Щоб вилити з вуха воду, І раптом побачив сонце, Красиве, засмагле […]...
- БАЛАДА ПРО СОНЯШНИК – ІВАН ДРАЧ – ЛІТЕРАТУРА XX ст 11 клас ЛІТЕРАТУРА XX ст. ІВАН ДРАЧ БАЛАДА ПРО СОНЯШНИК В соняшника були руки і ноги, Було тіло шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу і рвав у пазуху гнилиці. І купався коло млина і лежав у піску, І стріляв горобців з рогатки. Він стрибав на одній нозі, Щоб вилити […]...
- Драч Іван Федорович Литовська Погоня від Максима Богдановича Що мені в тих запінених конях? Чом не гасне видіння жахне?! Стародавньої Литви Погоня І батожить, і смужить мене. Чом мене? Я ж Вітчизни не зрадив, Я ж не зрікся ні краплі Дніпра, Це ж чому і чого вона ради Мою совість в полон забира?! Розпаношиться ніч петрівчана Чадом розпачу й димом проклять – З […]...
- Карманський Петро Сильвестрович “Мені не жаль…” Мені не жаль, що нам судилось Нести до скону хрест розлуки, Моє чуття не раз сталилось На пробнім камені розпуки. Мені не жаль… З мертвих спокоєм йму верстати Тернистий шлях страждань і суму, З брильянтів сліз буду кувати Твої трофеї: скорбну думу. З мертвих спокоєм… Лиш інколи в часі знемоги З дна серця вирветься зітхання, […]...
- Твір на тему: Грішми треба управляти, а не служити їм Мені здається, що це слушна думка: грішми треба управляти, а не служити їм. Адже гроші – це лише засіб для того, щоб задовольнити свої потреби – в їжі, одязі, освіті тощо. Отож нимиті треба управляти, щоб на все вистачало, щоб не витрачати даремно і заробляти їх достатньо й ефективно. У житті, на жаль, бачимо приклади […]...
- Пригоди Тома Сойера характеристика образа Гекльберри Фін Гекльберри Фін – бездомний обшарпанець, юна парія Санкт-Петербурга на Міссісіпі, син міського п’яниці, “ледачий, невихований, кепський хлопчисько”, “не визнає ніяких обов’язкових правил”, з погляду всіх матерів міста, у чиїх дітей він проте у великій пошані. Вільний птах, Г. живе в бочку, а в гарну погоду – під відкритим небом. У присвяченому йому романі Г. виконує […]...
- Мій друг Максим (твір-оповідання) Ми з Максимом навчаємось в одному класі і дружимо вже два роки. Я впевнений, що мій друг завжди допоможе мені і будь-кому, бо він добрий, сміливий і чесний. Ще два роки тому якось ми повертались зі школи додому. Ішов невеличкий дощик, було холодно, і вода на землі швидко перетворювалась на тоненьку льодову кірку. Було дуже […]...
- Чому мені подобається казка “Золотий ключик” В основі сюжету цієї казкової повісті А. Н. Толстого лежить боротьба Буратіно і його друзів з Карабасом Барабаса, Дуремаром, лисицею Алісою і котом Бази-ліо – боротьба за оволодіння золотим ключиком, який для Карабаса Барабаса є символом багатства, влади над бідняками. Для Буратіно ж, тата Карло, пуделя Артемона, П’єро і Мальвіни золотий ключик – символ свободи. […]...
- Кравченко Павло Відлуння війни Павло Кравченко. “Відлуння війни” Кордон близько. Подекуди я чую постріли гармат. Все спокійно. Чути як регочуть коні. Я піднімаюсь, ледве встаю і знову падаю в багнюку. Руки й ноги в мене оніміли, я майже нічого не бачу… Пішов дощ. Я відчуваю, як великі краплі падають на моє лице, омивають його. Вітер посилюється. Я починаю підніматися. […]...