Образ доктори Старцева в оповіданні А. П. Чехова “Ионич”

Образ доктора Старцева в оповіданні Антона Павловича Чехова “Ионич” є неоднозначним, як і багато інших характерів, що з’являються на сторінках сатирических добутків письменника. Чехів намагався приділяти максимально можливу увагу психологічної характеристике персонажів, причому для цього йому зовсім не обов’язково було докладно й у деталях описувати всі дрібні переживання або щиросердечні метання человека. Навпаки, живі, немов накидані швидкою й точною кистю художника, портрети героїв чеховських оповідань дивно яскраво й

об’ємно, народжуються з небільших штрихів і акцентів, майстерно розставлених автором.

Описуючи оточення доктора Старцева в расрозповіді “Ионич”, Чехов дає нам зрозуміти, на якому тлі відбувалася еволюція героя. Нудні й пісні, не наділені ніяким особливим талантом люди з окружения Старцева (яскравий приклад – сім’я Туркиних) контрастируют з молодим, енергійним, емоційним доктором.

Незважаючи на те, що каждий член сім’ї Туркиних намагається підкреслити власну неординарність, їхня щоденність і вульгарність тільки сильніше впадають в око. Що ж сам Старців? На початку оповідання він відличается

від багатьох людей свого кола мечтательностью, активною життєвою позицією, інтересом до життя. Старців – молодий і перспективний земський лікар, человек щирий і захопливий.

Героєві властивий і трезвий, раціональний погляд на речі, які його окружают (зокрема, перед тим, як зробити речення руки й серця своїй обраниці Катерині Іванові, він досить тверезо оцінює перспективи такого сполучника).

Але Старців ще молодий, чутливий, емоційнийі, тому доводи розуму відходять на другий план – і він все-таки робить речення. Але відмова Катерини Іванівни, доторая настільки впевнена в глибині й силі свого таланта, що не бажає бачити очевидних фактів (читачеві вже стає зрозуміло, що піаністка із цієї дами може вийти досить посередня), вибиває Старцева з колії Він на кілька днів поринає в безодню страждань, а потім втрачає інтерес до життя – до тої жизні, що вів до цього, до життя насиченої і ярякий, емоційної й палкої. Незабаром доктор Старців із цікавої й захопливої людини перетворюється в замкнутого, нетовариського, жадібного, ледачого “поляка надутого”, як його називають навколишні.

Міняється й зовнішній вигляд героя – він стає обрезклим і расплившимся.

Трагедія доктора Старцева полягає в тім, що його життя пройшло практично впустую, не приносячись особою радості ні йому, ні навколишнім його людям. Він сам замечает, що “опускається”, лінується, стає нудною й інертною людиною, обивателем у самому гіршому змісті цього слова, але не має ні сил, ні стимулу для того, щоб із цим боротися. Що може бути трагичнее, чим деградація людини, усвідомлювана їм самим?



Образ доктори Старцева в оповіданні А. П. Чехова “Ионич”