Образ Галілео Галілея у драмі Бертольда Брехта “Життя Галілея”
Неоднозначність образу Галілео Галілея у драмі Бертольда Брехта “Життя Галілея” Ім’я Бертольда Брехта, видатного німецького поета, драматурга, в історії літератури XX ст. пов’язане з утвердженням новаторського театру, що дістав назву епічного. Душею творчих пошуків Брехта була настанова на активне втручання мистецтва в життя, перебудову психології глядача, мобілізацію його розуму та активності. Сцена для митця – трибуна. Основне в епічному театрі – апеляція до розуму.
Глядач у ньому розмірковує, оцінює, виробляє особисту
Галілео Галілей – творча людина, яка силою свого розуму сягає тих горизонтів, що закриті від пересічних людей, які не здатні подивитися на світ свіжим поглядом, побачити нове, незвичне у тому, що тебе оточує. Він невтомний трудівник, може годинами, тижнями, місяцями працювати над своїми науковими дослідами, постійно
Захоплений науковою працею, він відмовляється залишити місто, охоплене чумою: “Тримісячні записи можна просто викинути, якщо я не продовжу їх іще одну-дві ночі. А чума тепер повсюди”.
Проте, не злякавшись чуми, Галілео Галілей похитнувся перед володарями світу цього. Святі отці показали вченому знаряддя катувань, і він, злякавшись фізичних мук, перед судом інквізиції зрікається свого вчення про обертання Землі й до кінця життя лишається в’язнем інквізиції. Та хоча Галілей відмовився від свого вчення, розум Галілея-дослідника продовжував працювати. Живучи в заміському будинку поблизу Флоренції під наглядом святої церкви, він все ж таки іноді брався за старе, працював над своєю книгою “Розмови”, в якій виклав “зовсім нове вчення про дуже давній предмет – рух”.
Віддаючи щодня усе написане своїм наглядачам, Галілею вдалося місячними ночами зняти копію зі своєї наукової праці й згодом переправити її через кордон зі своїм колишнім учнем Андреа, який покинув Італію, бо після зречення Галілея займатися наукою в цій країні було неможливо.
Учні Галілея з болем сприйняли слабкодухий вчинок свого вчителя. Андреа В Сарті, який до останньої хвилини вірив, що учитель не зречеться себе та істини, у відчаї вигукнув: “Нещасна країна, в якій немає героїв!” І хоч Галілей тоді сказав йому у відповідь: “Нещасна та країна, яка потребує героїв!”, згодом осудив себе ще жорстокіше, бо вважав, що зрадив своє покликання.
Відступництво Галілея мало страшні наслідки: дізнавшись про зречення Галілея, Депарш заховав у скриню свій трактат про природу світла, найближчі учні й послідовники облишили свої дослідження й повернулися до лона церкви. Наука зазнала тяжкої втрати, для її розвитку потрібен був подвиг Галілея. Неоднозначний образ Галілея, створений Брехтом, прославляє велич і могутність людського розуму і водночас попереджає, що наукова діяльність вимагає від учених особливої мужності, щоб протистояти корисливим властителям, які застосовують надбання науковців не для блага людства, а у своїх цілях.