Образ княжни Мар’ї у романі Л. М. Толстого “Війна і мир”

У романі “Війна і мир” Толстой малює майстерно і переконливо кілька типів жіночих характерів і доль. Рвучка і романтична Наташа стає в епілозі роману “плідною самкою”, осередком материнських життєвих енергій. Гарна, розбещена і екзотично дурна княжна Елен Курагіна, що втілила в собі всі достоїнства й недоліки столичного суспільства, княжна Друбецька – мати-квочка, юна “маленька княжна” Ліза Волконська – ніжний і скорботний ангел оповідання, і, нарешті, княжна Мар’я, сестра князя Андрія.

Княжна безвиїзно проживає

в маєтку Лисі Гори зі своїм батьком, єкатерининським вельможею, засланим при Павлові і з тих пор нікуди не виїжджаючим. Її пан-отець, Микола Андрійович, – людина не із приємних: часто буркотливий і грубий, лає княжну дурою, зошита шпурляє і на довершення всього педант.

А от портрет княжни: “Дзеркало відбило некрасиве слабке тіло й худе обличчя”. І далі Толстой немов вражений побаченим: “Очі княжни, великі, глибокі і променисті (начебто промені теплого світла іноді снопиками виходили з них), були такі гарні, що дуже часто, незважаючи на некрасивість усього обличчя, очі ці ставали привабливіше краси”. Разом

із князем Андрієм княжна Мар’я показана нам у романі як доконаний, абсолютно цільний психологічно, фізично і морально людський тип. Одночасно, як і будь-яка жінка, по думці Толстого, вона живе в постійному, несвідомому очікуванні кохання і сімейного щастя. Душа княжни дійсно прекрасна, добра й ніжна. І це її світлом лучаться очі Мар’ї. Княжна Мар’я розумна, романтична й релігійна.

Вона покірно переносить ексцентричне поводження батька, його глузування, не перестаючи нескінченно глибоко і сильно любити його. Вона любить “маленьку княгиню”, любить свого племінника Миколу, любить її компаньйонку-француженку, що зрадила, любить брата свого Андрія, любить, не вміючи виявити це, Наташу, любить порочного Анатоля Курагіна. Її любов така, що всі хто знаходяться поруч підкоряються її ритмам і рухам і розчиняються в ній. Толстой наділяє княжну Мар’ю дивною долею.

Він реалізує для неї будь-які, самі сміливі романтичні мрії провінційної панянки. Вона переживає зраду і смерть близьких, неї рятує з рук ворогів бравий гусар Ніколенька Ростов, її майбутній чоловік (як отут не згадати Козьму Пруткова:

“Якщо хочеш бути гарним – ходи в гусари”).

Довге томління взаємної закоханості й залицянь, і наприкінці – весілля і щасливе сімейне життя. Іноді складається враження, що автор добірно і розумно пародіює незліченні французькі романи, які були невід’ємною частиною “жіночого світу” і значно впливали на формування духовного світу російської панянки початку XІX століття. Звичайно, це не пряма пародія. Толстой занадто великий для цього. Особливим літературним прийомом він щораз виводить княжну Мар’ю за межі сюжету. Щораз розумно і логічно вона осмислює будь-яке “романтичне” або близьке до цього сполучення подій. (Згадаємо її реакцію на адюльтер Анатоля Курагіна і француженки Бурьєн.) Її розум дозволяє їй стояти обома ногами на землі. Її розвинена романами мрійність дозволяє їй мислити якусь паралельну, іншу “романтичну” реальність. Її релігійність виникає з її морального почуття, а воно щиросердечно й відкрите світу.

Безсумнівно, у цьому контексті привертає увагу її літературна попередниця. Це, звичайно ж, Лизанька з “Пікової дами” Пушкіна. У деяких випадках малюнок їх доль збігається до дріб’язків. “Лизавета Іванівна була домашньою мученицею, – пише Пушкін, – вона розливала чай і одержувала догани за зайвий шматок цукру.

Вона уголос читала романи і винувата була у всіх помилках автора”.

Як отут не згадати життя княжни Мар’ї з її батьком у Лисих Горах і в Москві! В образі княжни Мар’ї набагато менше літературної типовості і набагато більше живої трепетної душі і людської привабливості, чим у інших жіночих персонажів роману. У її долі разом з автором живу участь приймаємо і ми, читачі.

У всякому разі, щире задоволення доставляє опис її затишного сімейного щастя з обмеженим, але глибоко коханим чоловіком серед дітей, рідних і близьких.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Образ княжни Мар’ї у романі Л. М. Толстого “Війна і мир”