Образ Матрены Тимофіївни (по поемі Н. А. Некрасова “Кому на Русі жити добре”)
Образ простій росіянці селянки Матрены Тимофіївни дивно яскравий і реалістичний. У цьому образі Некрасов з’єднав всі риси і якості, властиві російським селянським жінкам. І доля Матрены Тимофіївни багато в чому схожа з долею інших жінок. Народилася Матрена Тимофіївна у великій селянській сім’ї.
Найперші роки життя були по-справжньому щасливими. Все життя Матрена Тимофіївна згадує цю безтурботну пору, коли вона була оточена любов’ю й турботою батьків
Але селянські діти взрослеют дуже швидко. Тому, як тільки дівчинка підросла,
Матрена Тимофіївна згадує свою юність. Вона була гарна собою, працьовита, діяльна
Не дивно, що на неї заглядалися хлопці. І от з’явився наречений, за який батьки віддають заміж Матрену Тимофіївну. Заміжжя означає, що тепер вільне й вільне життя дівчини закінчилося
Тепер вона буде жити в чужій сім’ї, де до неї будуть ставитися далеко не
Чужа-Те сторонушка Не цукром посипана, Не медом полита! Там холодно, там голодно, Там пещену донечку Обвіють вітри буйні, Нагавкають пси кошлаті, И люди засміють!” У цих рядках ясно читається сум матері, що прекрасно розуміє всі тяготи життя, які випадуть на частку її замужньої дочки. У чужій сім’ї ніхто не виявить до неї участі, та й сам чоловік ніколи не буде заступатися за дружину. Матрена Тимофіївна ділиться своїми сумними роздумами. Їй зовсім не хотілося міняти своє вільне життя в рідному домі на життя в чужій, незнайомій сім’ї
Уже з найперших днів у будинку чоловіка зрозуміла Матрена Тимофіївна, як важко їй тепер прийде: Сім’я була величезна, Сварлива… потрапила я З дівочій холи в пекло! Відносини зі свекром, свекрухою й зовицями складалися дуже непросто, у новій сім’ї Матрене доводилося багато працювати, і при цьому ніхто слова доброго їй не говорив. Однак навіть у такому нелегкому житті, що була в селянки, перебували свої нехитрі й прості радості: Узимку прийшов Филиппушка, Привіз хусточку шовковий Так Прокотило на саночках В Екатеринин день, И Горя немов не було! Запекла, як певала я В рідному домі. Ми були однолеточки, Не займай! – нам весело, Завжди в нас лади Відносини між Матреной Тимофіївною і її чоловіком далеко не завжди складалися безхмарно.
Чоловік має право бити свою дружину, якщо його щось не влаштовує в її поводженні. І ніхто не встане на захист бедняжки, навпаки, всі родичі в сім’ї чоловіка тільки будуть ради подивитися на її страждання. Такий стало життя Матрены Тимофіївни після заміжжя
Дні тяглися одноманітні, сірі, дивно схожі один на одного: важка робота, сварки й докори родичів. Але селянська жінка має воістину ангельське терпіння, тому, не скаржачись, виносить всі тяготи, що випали на її частку. Народження дитини є тим подією, що перевертає все її життя.
Тепер уже жінка не так озлоблена на все біле світло, любов до маляти зігріває й радує неї. Пилип на Благовещенье Пішов, а на Казанську Я сина народила. Як писаний була Демушка I Врода взята в сонечка, У снігу білизна, У маку губи червоні, Брова чорна в соболя, В Соболя сибірського, В Сокола ока!
Весь гнів з душі красень мій Зігнав посмішкою ангельської, Як сонечко весняне Зганяє сніг з полів… Не стала я тривожитися, Що не велять – працюю, Як не сварять – Мовчу. Радість селянки від народження сина не була довгою. Робота в поле вимагає дуже багато сил і часу, а отут ще грудна дитина на руках
Спочатку Матрена Тимофіївна брала із собою дитини в поле. Але потім свекруха початку її дорікати, адже з дитиною неможливо працювати з повною самовіддачею. І бідної Матрене довелося залишати маля з дідом Савелієм. Один раз старий недоглядів – і дитина загинула. Смерть дитини – це жахлива трагедія
Але селянам доводиться миритися з тим, що дуже часто їхні діти вмирають. Однак у Матрены це перша дитина, тому його смерть виявилася для неї занадто важким випробуванням. А отут ще додаткове лихо – у Село приїжджає поліція, лікар і становий обвинувачують Матрену в тім, що вона в змові з колишнім каторжником дідом Савелієм погубили дитини.
Матрена Тимофіївна благає не робити розкриття, щоб поховати дитини без наруги над тілом Але ніхто не слухає селянку. Вона ледь не божеволіє від усього случившегося.
Всі тяготи важкого селянського життя, смерть дитини все-таки не можуть зломити Матрену Тимофіївну. Проходить час, у неї щороку народжуються діти. І вона продовжує жити, ростити своїх дітей, виконувати важку роботу
Любов до дітей – це саме головне, що є в селянської жінки, тому Матрена Тимофіївна готова на всі, аби тільки захистити своїх ненаглядних чад. Про це свідчить епізод, коли за провину хотіли покарати її сина Федота. Матрена кидається в ноги до поміщика, що проїжджав мимо, щоб той допоміг урятувати хлопчиська від покарання. І поміщик велів: “Подпаска малолітнього По младости, по дурості Простити… а бабу зухвалу Приблизно покарати!” За що витерпіла покарання Матрена Тимофіївна?
За свою безмежну любов до своїх дітей, за готовність пожертвувати собою заради інших. Готовність до самопожертви проявляється й у тім, як Матрена кидається шукати порятунку для свого чоловіка від рекрутчини. Їй вдається добратися до місця й попросити допомоги в губернаторші, що дійсно допомагає Пилипові звільнитися від рекрутчини. Матрена Тимофіївна ще молода, але їй довелося винести вже дуже й дуже багато. Їй довелося пережити смерть дитини, голодний час, докори й побої
Вона сама говорить про те, що їй розповіла свята мандрівниця: “Ключі від щастя жіночого, Від нашої вільної воленьки Закинуті, загублені В бога самого!” Дійсно, селянську жінку ніяк не можна назвати щасливої. Всі труднощі й важкі випробування, які випадають на її частку, можуть зломити й привести людини до загибелі не тільки духовної, але й фізичної. Дуже часто саме так і відбувається.
Життя простої селянки рідко буває довгої, дуже часто жінки вмирають у самому розквіті років. Нелегко читати рядка, що оповідають про життя Матрены Тимофіївни
Але проте не можна не захоплюватися щиросердечною силою цієї жінки, що винесла стільки випробувань і не виявилася зломлена. Образ Матрены Тимофіївни дивно гармонічний. Жінка з’являється одночасно сильної, витривалої, терплячої й ніжної, люблячої, турботливої
Їй доводиться самостійно справлятися із труднощами й лихами, які випадають на частку її сім’ї, ні від кого не бачить Матрена Тимофіївна допомоги. Але, незважаючи на все трагічне, що доводиться винести жінці, Матрена Тимофіївна викликає непідроблене замилування. Адже вона знаходить у собі сили жити, працювати, продовжує радуватися тим скромним радостям, які час від часу випадають на неї частку
И нехай вона чесно зізнається, що щасливої її назвати ніяк не можна, вона ні на мінуту не впадає в гріх зневіри, продовжує жити. Життя Матрены Тимофіївни – це постійна боротьба за виживання, і їй вдається вийти переможницею із цієї боротьби