“Образ Петербурга в гоголівській прозі: традиції і новаторство “

Related posts:

1. Образ Петербурга у романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” Ми звикли, що в літературних творах важливими образами є образи головних або другорядних персонажів, тобто людей, що діють у творі. Через персонажів розкриваються основні проблеми літературного твору, вони втілюють суспільні типи або є неординарними особистостями, другорядні персонажі створюють со­ціальне тло, на якому розвивається дія твору тощо. Але роман Ф. Достоєвського “Злочин і кара” є по-справжньому […]...
2. Образ Петербурга Багато великих письменників 19 століття зображували прекрасне місто Петербург, видне місце він займає й у добутках Ф. М. Достоєвського, але він не говорить про його чудові будинки, про красу самого міста, Федір Михайлович як би заглядає усередину бедних будинків, де в жахливих умовах живуть герої його роману “Злочин і покарання”. У добуток ми зустрічаємося із […]...
3. Образ Петербурга у романах Два великих письменники, Ф. М. Достоєвський і Л. М. Толстой, чомусь рівною мірою недолюблювали творіння Петра Великого, його дітище – Петербург. Це своє негативне відношення до північної столиці вони відбили у своїх безсмертних добутках. “Рідко де знайдеться стільки похмурих, різких і дивних впливів на душу людини, як у Петербурзі”, – констатує Свідрігайлов, герой роману Ф. […]...
4. “Образ Петербурга в романі Ф. Достоєвського “Злочин i кара” Мотив Петербурга, образ Петербурга у творах Достоєвського – незмінний мотив, незмінний образ. Тому поняття “Петербург Достоєвського” давно і міцно увійшло в побут критиків і дослідників літератури. Всякий, хто хоч раз бував у північній Пальмірі, читаючи петербурзькі романи Достоєвського, подумки обов’язково проецирує події, що відбуваються в них, на вулиці і площі реального Петербурга, хоча письменник часто […]...
5. Про комічний у творчості Н. В. Гоголя: традиції й новаторство Гумор, сатира лежать в арсеналі багатьох художників віддавна. Давньогрецький сатирик і гуморист Аристофан був продовжувачем більше древніх традицій, що йдуть своїми коріннями в мифотворчество, фольклор. Відомо, що сміх – справа серйозне, сміху боїться навіть той, хто нічого не боїться. Не випадково, що так само давно людина намагається освоїти “механізми” комічних прийомів. Мистецтвознавці всього миру з […]...
6. Образ Петербурга в романі “Злочин і покарання” Образ Петербурга є одним з найбільш важливих у романі. Насамперед це місце дії, на тлі якого розвертаються події. У той же час образ столичного міста має деяку філософську перспективу. Разуми-Хин, міркуючи про причини пороків у суспільстві, говорить про Петербург як про “середовище”. Таким чином, у романі ставиться питання про вплив “середовища” на людину, у цьому […]...
7. Образ Петербурга у романі О. Пушкіна “Євгеній Онєгін” У романі “Євгеній Онєгін” зображена багата російська географія – від столиць до провінції, від столичного паркету до сільського кладовища – яскраві картинки, намальовані точним і легким пушкінським словом. Тут і Петербург, і Москва, і село, і дворянська садиба. Та над усіма описами на найвищому щаблі стоїть незабутній образ Петербурга – північної Пальміри – оспіваного багатьма […]...
8. Образ Петербурга у романі Злочин і покарання Достоєвського Ф. М О. С. Пушкін у поемі “Мідний вершник” (1833) оспівав прекрасне місто, що в XVІІІ – початку XІX століття стало символом могутності Росії. Чудесний був швидкий ріст північної столиці, вона втілювала нову Російську імперію – багату, грізну, освічену. Кому ще під силу побудувати кам’яне місто на болотах! Тому поет викликує: Красуйся, град Петров, і стій Неколебимо, […]...
9. Образ Петербурга в романі А. Пушкіна “Євгеній Онєгін” У романі “Євгеній Онєгін” зображений багата російська географія – від осіб із провінції до столичного паркету до сільського цвинтаря – яскраві картини, намальовані точним і легенею пушкінським словом. Тут і Петербург, і сіло, і дворянська садиба. І над всіма описами на найвищому щаблі коштує незабутній образ Петербурга – північної Пальміри – оспіваного багатьма поетами й […]...
10. Образ Петербурга у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Образ Петербурга, створений у російській літературі, вражає своєю похмурою красою, державною величчю, але й “європейською” холодністю, байдужістю. Таким Петербург бачив Пушкін, створюючи поему “Мідний вершник”, повість “Станційний доглядач”. Гоголь підкреслював все неймовірне, фантастичне в образі Петербурга. У зображенні Гоголя Петербург – місто-ілюзія, місто абсурду, що породив Хлестакова, чиновника Поприщина, майора Ковальова. Петербург Некрасова – уже […]...
11. Традиції і новаторство в літературі Традиції і новаторство в літературі – взаємопов’язані поняття, які характеризують вузлові моменти літературної спадкоємності, історико-літературного процесу. Традиція (лат. traditio – передача) в будь-якій сфері людської діяльності – те, що у формі усталених звичаїв, норм, порядків передається з покоління в покоління. У художній літературі в процесі тривалого П розвитку традиційними стають деякі теми, мотиви, ідеї, образи, […]...
12. Тема Петербурга в добутках Н. В. Гоголя До Теми Петербурга зверталися багато поетів і письменники. У російській літературі це місто з моменту свого виникнення сприймалася не тільки як нова столиця, але Алл С о ч. Р У и як символ нової Росії, символ її майбутнього. Однак відношення до Петербурга в російській свідомості завжди було двоїстим. Одні бачили в ньому гордий “град Петров”, […]...
13. ТРАДИЦІЇ ТА НОВАТОРСТВО Традиція – це передавання художнього досвіду від одного покоління письменників до іншого, його творче переломлення в історії культури. У світовому літературному процесі є традиції інтернаціональні, які виявляють себе в багатьох окремих національних літературах, виходять із творчих здобутків певних письменників, дістаючи навіть їхнє ім’я. У цьому зв’язку дослідники називають ім’я англійського поета Байрона, що дав початок […]...
14. Традиції й новаторство у віршах А. Блоку ТРАДИЦІЇ Й НОВАТОРСТВО У ВІРШАХ А. БЛОКУ “ОСІННЯ ВОЛЯ” И “РОСІЯ” Росія, убожіючи Росія, Мені хати сірі твої, Твої мені пісні вітрові – Як сльози перші любові! А. А. Блок Олександр Олександрович Блок – найглибший лірик, що зумів виразити самі потаєні почуття й думки, передати найтонші відтінки щиросердечних переживань. Прекрасно знаючи класичну спадщину російської літератури, […]...
15. Традиції й новаторство в комедії А. С. Грибоєдова “Горе від розуму” Геніальний драматург, талантливий поет і видатний дипломат Олександр Сергійович Грибоєдов своїй комедією “Горе від розуму” поклав початок російської реалістичної драматургии. У Московському университеті Грибоєдов зближається з будущимі декабристами, жагуче захоплюєся театром і літературою. Разом з іншими передовими студентами він вивчив твори Радищева, Новикова, Фонвізіна. Шекспіра Грибоєдов знав напам’ять, але критически ставився до захисників принципов класицизму […]...
16. Традиції та новаторство драматургії Мольєра – МОЛЬЄР – МАЙСТЕР КЛАСИЦИСТИЧНОЇ КОМЕДІЇ ЛІТЕРАТУРА XVII СТОЛІТТЯ: МІЖ ВІДРОДЖЕННЯМ І ПРОСВІТНИЦТВОМ § 6. МОЛЬЄР – МАЙСТЕР КЛАСИЦИСТИЧНОЇ КОМЕДІЇ Традиції та новаторство драматургії Мольєра Мольєр – блискучий майстер комедії, у створенні якої він спирався як на літературні, так і народні традиції. Ще в юності письменник захоплювався античною літературою, особливо комедіями Плавта і Теренція, вчився у них способам узагальнення характерів і […]...
17. Традиції і новаторство у творчості Степана Васильченка – Степан Васильченко Степан Васильченко (1879-1932 pp.) Традиції і новаторство у творчості Степана Васильченка Степан Васильченко – самобутній і багатогранний талант. Письменник виступав у різних жанрах, але славу йому принесли новели, які хвилюють і зворушують читача своєю глибокою правдивістю і художньою витонченістю. “У когорті майстрів української класичної новелістики Степан Васильченко, – пише Олесь Гончар, – посідає чільне місце. […]...
18. У чому зміст згадування Петербурга в комедії Ревізор? Скажу ще, що Петербург мені здався зовсім не таким, як я думав, я його уявив набагато гарніше, великолепнее, і слухи, які розпускали інші про нього, також брехливі… М. В. Гоголь Петербург для героїв “Ревізора”, провінційних жителів, не просто столиця, але прекрасне місто, де живуть цар і важливі чиновники, де кипить світське життя, де народжується мода, […]...
19. Проаналізуйте жанр літературної казки у творчості Е. Т. А. Гофмана (“Лускунчик або мишачий король”). Визначте традиції і новаторство митця Проаналізуйте жанр літературної казки у творчості Е. Т. А. Гофмана (“Лускунчик або мишачий король”). Визначте традиції і новаторство митця. Філософська казка Гофмана досить важка для дитячого сприйняття, як і проблеми, що вона торкається. Тільки дві казки Гофмана безпосередньо зв’язані зі світом дитинства: “Чуже дитя” і “Лускунчик і мишачий король”. “Лускунчика” важко віднести до якого-небудь визначеного […]...
20. Традиції та новаторство драматургії Марка Кропивницького (за п’єсами “Дай серцю волю, заведе в неволю”, “Доки сонце зійде, роса очі виїсть”, “Глитай, або ж павук”) Марко Кропивницький увійшов в історію українського мистецтва як великий актор і талановитий режисер, драматург, автор популярних пісень. Він сам при нагоді створював декорації до спектаклів, захоплюючись живописом. Та особливо глибоко розкрився його талант у драматургії. Він автор десятків п’єс. Інколи вони писалися поспіхом, гарячково, щоб задовольнити репертуарний голод, і тому часто після прем’єри драматург знову […]...
21. ТРАГІЧНА ОСОБА ПЕТЕРБУРГА В ПОВІСТІ М. В. ГОГОЛЯ “НЕВСЬКИЙ ПРОСПЕКТ” Учнівський твір. Парубком Гоголь приїхав з рідний Малороссії в Петербург і за короткий час встиг познайомитися з життям столичних чиновників і петербурзьких художників – майбутніх своїх персонажів. Письменник немов повторив цей маршрут, перенесучи “мир” своєї творчості з Диканьки й Запорізької Січі на Невський проспект. Згодом третьою “географічною областю” гоголівської творчості стане глибока Росія “Ревізора” і […]...
22. Розвиток соціальної та соціально-психологічної прози, нові теми й мотиви в прозі, ідеологічні тенденції в поезії й прозі – часть 1 У середині ХІХ ст. в українській літературі значно розширюється система головних літературних жанрів. Особливою різноманітністю жанрових форм позначалася поезія – від ліричного вірша до різнотипних (соціально-побутової, історичної, суспільно-політичної) епічних форм, від елегійної поезії до гумористичних “співомовок”, байок, сатиричних віршів. При цьому не тільки відбувався розвиток уже наявних жанрів, а й формувалися нові, зокрема такі синкретичні […]...
23. Образ чоловіка у прозі Панаса Мирного Неперевершений талант Панаса Мирного душевного аналізу у поєднанні з його знанням побуту народу велику користь приніс у вивченні народного життя і типів народного середовища. Письменник схильний до змалювання різнохарактерних героїв у різних ситуаціях і оточенні. Щоправда, ми звернули увагу лише на героїв-чоловіків, характеристика яких теж не відзначається однотипністю. Умовно за приналежністю до певних соціальних категорій […]...
24. Подорож з Петербурга в Москву А. Пушкін Олександр Миколайович Радищев – перший російський революціонер із дворян, письменник, що проголосив у своїй книзі “Подорож з Петербурга в Москву” необхідність революції в ‘Росії проти монархії й кріпосного права. Картини кріпосної неволі й самодержавної деспотії написані в ній пером жагучого патріота, захисника рідного народу. У травні 1790 року на прилавку одного із книгарень […]...
25. Радищев рабства ворог – Подорож з Петербурга в Москву У травні 1790 року на прилавку одного із книгарень столиці з’явився добуток А. Н. Радищева Подорож з Петербурга в Москву. Робота друкувалася без вказівки автора, у ній з нечуваної для того часу сміливістю й прямотою безіменний мандрівник наносив нищівні удари по всім підвалинам тодішньої імператорської Росії: кріпосному праву, що панує православної церкви, царської влади. Познайомившись […]...
26. “Подорож з Петербурга в Москву” у художньому й ідеологічному контексті епохи Хоча Радищев писав вірші, поеми, а також склав філософський трактат “Про людину, його смертності й безсмерті”, у пам’яті нащадків він залишився всього лише автором “Подорожі з Петербурга в Москву”. Цей Твір одержало досить невтішну характеристику в А. С. Пушкіна, що написав, що воно “причина його нещастя й слави, є дуже посередній добуток, не говорячи навіть […]...
27. Кольори Петербурга (за романом Ф. Достоєвського “Злочин і кара”) Кольори Петербурга (за романом Ф. Достоєвського “Злочин і кара”) Люди завжди сполучали кольори із своїми відчуттями й переживаннями. Ось у вірші Дмитра Павличка читаємо: “Червоне – то любов, а чорне – то журба”. Надаємо ми символічного значення й іншим кольорам та відтінкам у повсякденному житті й у свята. Тривожний колорит петербурзького буття пов’язаний для Достоєвського […]...
28. Новаторство Гоголя-Комедіографа (по комедії “Ревізор”) В “Петербурзьких записках 1836 року” Гоголь скаржився на вбогість репертуару сучасного йому російського театру, на засилля мелодрами й водевілю на сцені, називав ці жанри “заїжджими гістьми” і ремствував на відсутність сьогодення російського комедійного репертуару. Його комедія “Ревізор” і покликаний була хоч почасти заповнити цей вакуум. Уперше про намір написати комедію ми довідаємося з листа Гоголя […]...
29. Викриття самодержавства й кріпосництва в “Подорожі з Петербурга в Москву” А. Н. Радищева 1. Осуд Радищевим кріпосництва. 2. Авторська присутність в “Подорожі…”. 3. Відношення письменника ксамодержавию. Я глянув окрест мене – душу миючи стражданнями людства уражена стала. А. Н. Радищев Добуток А. Н. Радищева “Подорож з Петербурга в Москву” вийшло у світло в 1790 році й потрясло сучасників своєю прямотою, відвертістю й нечуваної для того часу зухвалістю, з […]...
30. Прекрасний образ України у творах Гоголя До роботи над повістями “Вечорів на хуторі…” Гоголь приступився незабаром після приїзду в Петербург. Закінчивши Ніжинську гімназію вищих наук, він приїхав у столицю, мріючи “зробити життя свою нужною для блага держави”. Їм володіла палка мрія: принести користь людству, надійти на службу, що могла б дати “просторе коло дій”. Але Петербург неласкаво зустрів молодого провінціала. Гоголь […]...
31. Традиції М. В. Гоголя і М. Є. Салтикова-Щедріна в сатирі В. В. Маяковського Поет В. В. Маяковський увійшов у нашу свідомість, у нашу культуру переважно як “агітатор, горлан, ватажок”. Він дійсно ступнув до нас “через ліричні томики, як живий з живими говорячи”. Його поезія голосна, невгамовна, шалена. Ритм, рима, крок, марш – всі ці слова асоціюються із творчістю поета і виражають його. Це дійсно поет-гігант. І щира оцінка […]...
32. Сучасники про книгу “Подорож з Петербурга в Москву” Олександр Миколайович Радищев – перший російський революціонер із дворян, письменник, що проголосив у своїй книзі “Подорож з Петербурга в Москву” необхідність революції в Росії проти монархії й кріпосного права. Картини кріпосної неволі й самодержавної деспотії написані в ній пером жагучого патріота, захисника рідного народу У травні 1790 року на прилавку одного із книгарень столиці з’явився […]...
33. Образ України в творчості Гоголя (за повістями “Вечори на хуторі біля Диканьки”, Миргород”) Витоки творчості Миколи Гоголя – в українській культурі. Українець за походженням, він з дитинства добре знав українські казки, – пісні, бувальщини. Саме вони насичували його уяву, що створила прекрасні “Вечори на хуторі біля Диканьки”, “Миргород”. Образ України мимоволі уявляєш собі, читаючи твори М. Гоголя. Як справжній дослідник, він ознайомлює читача з мовою, якою говорять біля […]...
34. Художня своєрідність “Подорожі з Петербурга в Москву” Після революції 1917 року доморослі літературознавці-марксисти побачили в Радищеві навіть зачинателя соціалізму в Росії й першого російського матеріаліста, однак у цих більш ніж сміливих судженнях вони явно йшли по стопах В. И. Леніна, що поставив Радищева першим у ряді російських революціонерів, що викликають у російського народу почуття національної гордості. Щоб заново повернути Радищева сучасному російському […]...
35. “Звичаї і традиції в моїй сім’ї” Український народ має надзвичайно глибоку культуру, яка, безумовно, прямо відображається в життя практично кожного українця без винятку. Наша культура має безліч проявів різного характеру, але найбільш ключовими з них є звичаї і традиції українського суспільства. Безліч українських сімей свято дотримуються численні традиції та звичаї суспільства, народу, що, безумовно, позначається на їх житті. Моя сім’я не […]...
36. Сюжетна основа книги “Подорожі з Петербурга в Москву” Олександр Миколайович Радищев – легендарна фігура, особливо для російської революційної інтелігенції XІX століття. У його поглядах на російське суспільство бачили радикальний гуманізм і глибину розкриття соціальних проблем. Ім’я Радищева для багатьох поколінь російських читачів оточено ореолом мучеництва. Це пов’язане з історією створення книги “Подорож з Петербурга в Москву”, над якою письменник працював біля десяти літ […]...
37. Твір на тему: “Звичаї і традиції в моїй сім’ї” Український народ має надзвичайно глибоку культуру, яка, безумовно, прямо відображається в життя практично кожного українця без винятку. Наша культура має безліч проявів різного характеру, але найбільш ключовими з них є звичаї і традиції українського суспільства. Безліч українських сімей свято дотримуються численні традиції та звичаї суспільства, народу, що, безумовно, позначається на їх житті. Моя сім’я не […]...
38. Образ України у творчості М. Гоголя І. Витоки творчості Миколи Гоголя – в українській культурі (українець за походженням, знав українські казки, пісні, бувальщини). ІІ. Україна й українці у творах М. Гоголя. 1. Український світ у “Вечорах на хуторі біля Диканьки” (Диканька – ціла країна з особливим побутом, звичаями, мовою; на початку твору – словничок найуживаніших українських слів, які у тексті подаються […]...
39. Оповідання про творчу історію “Подорожі й Петербурга в Москву” Задум книги, цілком ймовірно, сходить до того періоду, коли Радищев вернувся з Німеччини й став служити в Сенаті. До цього часу, тобто до 1772 р., ставиться й формування творчого принципу письменника, що ліг в основу “Подорожі з Петербурга в Москву”, – принципу правдивості. “Вийдете від мене, – пише автор “Уривка”,- ласкательство й пристрасть, низькі властивості […]...
40. Класичні традиції у творчості Ганни Ахматової Початок XX століття у Росії було часом небувалого розквіту поезії, по праву названим “срібним століттям” – слідом за “золотим”, пушкінським. Це – період виникнення у російському мистецтві безлічі нових напрямків: символізму, футуризму, акмеїзму та інших. Як правило, кожне з них прагнуло бути новим мистецтвом. Більша їхня частина належала до модернізму. Одна з характерніших рис останнього […]...