Образ поета як символ нескореності, духовної незламності всієї нації (за поезією Є. Маланюка “Пам’яті Тодося Осьмачки”) (2 варіант)
Поезія Євгена Маланюка ще чекає, мабуть, свого читача, оскільки наші сучасники не дуже добре її знають. І читач цей повинен бути мислячим, вдумливим, інтелектуальним, оскільки образність поетових творінь складна, наскрізь символічна, кількашарова. Тут багато ремінісценцій з Біблії, народних пісень, пісень літературного походження, поезії української, російської, польської, французької. Складна і багата також метафорика, як запозичена, так і власна.
У поетичній системі Маланюка є багато ключових, опорних слів, які виступають основою для
Чому, вимальовуючи образ поета як символ нескореності, душевної незламності всієї нації, Маланюк звертається до постаті Тодося Осьмачки? Згадаємо, що Тодось Осьмачка був українським поетом-символістом і прозаїком з виразною національною свідомістю. Його твори присвячені проблемам розвитку України, її сучасності та історії. Письменник зазнав
Отже бачимо, що останні свої роки, так само, як і Маланюк, Осьмачка провів на чужині, страждаючи через це, але прагнучи серцем до Батьківщини.
У поезії Є. Маланюка “Пам’яті Т. Осьмачки” змальовується символічне повернення поета після смерті на Батьківщину через пам’ять співвітчизників:
Не хочу – ні! – цих похорон. Прости.
Хай тільки ворон тричі десь прокряче,
Що вже похований ти, неповторний ти,
Осьмаче-символе, як Вій від мук незрячий.
Чужина не може стати тією землею, у якій заспокоїться серце поета, тому він мусить повернутися в Україну:
Ні, не ув’язнить глина чужини
Твою труну, твій попіл вогнепальний,
Бо правнуки, що будуть знов сини,
Перенесуть у тишу спочивальні.
Звернемо увагу на епітет “попіл вогнепальний”, який стверджує, що навіть після смерті поет вогненним словом впливає на живих, діє і запалює інших.
Символом вічного життя справжнього поета в душах сучасників стає дуб, який посадять на могилі Осьмачки:
Посадять дуб. І, щоб, з землею злить,
Чебрець розстелять килимом духмяним.
Внизу Дніпро котитиме блакить,
А в Києві шумітимуть каштани.
Дуб традиційно є символом вічності, нескореності, сили. Використовується й інший рослинний символ – чебрець. Це символ закоріненості в рідну землю, оскільки чебрець росте низько над землею і швидко розростається.
Отже, через плач за Осьмачкою Маланюк виливає свою вічну тугу за Батьківщиною. Сподівання хоч після смерті повернутися туди. Така ж нестямна туга проривається і в поезії “Лист”:
Так. Без Тебе повільна, нестямна загибель, Батьківщино моя, Батьківщино німа! Навіть гіркість в черствому щоденному хлібі Мстить, нагадуючи, що тебе нема!
Національна проблематика – ключова в поезії Євгена Маланюка. Україні, на його думку, бракувало справжніх українців – ось той найважливіший урок, який поет виніс із минулого. Тому своєю поезією він намагається збудити націю, перетворити “хохлів” на українців. Він розпочинає запеклий поетичний “бій” за державну Україну.
Поезія Маланюка творила в слові те, чого не вистачало історичній реальності, яка його оточувала. Поет витворював у своїй поетичній уяві простори “Степової Еллади”, далекої і недосяжної, майже міфічної, опертої на підгрунтя княжої доби, і цей подих минувщини проектується на майбутнє України:
Стомившись бути полем бою, полем,
Що байдуже приймає щедру кров,
Коритися сей нарід був здоров,
Молив віки, як ми тепер ось молим.
А він все пухне, той всесвітній Голем –
Мертвеччино матерії, маро!
Та вдарить день і загуде Дніпро
Й хрестом своїм ми ідоли розколем –
Пише поет у вірші “Стомившись бути полем бою, полем… “
Поет бере до рук зброю для захисту своєї омріяної Вітчизни, і цією зброєю стає “стилос” – знаряддя творення слів, яке стає стилетом – військовою зброєю. Саме через таку гру слів Маланюк формує уявлення про нескореного поета-борця, яким був сам, яким бачив Тодося Осьмачку:
Шматками розпадається морок,
І ти, – нащадче мій, збагнеш,
Як крізь тисячолітній порох
Розгорнеться простір без меж.
Збагнеш оце, чим серце билось,
Яких цей зір нагледів мет,
Чому стилетом був мій стилос
І стилосом ставав стилет.
Саме ці рядки, як мені здається, найповніше виражають ставлення поета до свого призначення, своєї долі – співця Батьківщини, борця за її свободу.





Related posts:
- Образ поета як символ нескореності, духовної незламності всієї нації (за поезією Є. Маланюка “Пам’яті Тодося Осьмачки”) (1 варіант) Євген Маланюк – один з найпомітніших українських поетів XX століття. Все його життя було присвячене боротьбі за незалежність українського народу: спочатку брав активну участь у побудові Української Народної Республіки (від відомий як учасник визвольної боротьби 1917-1921 років), а далі, після її поразки, почав писати вірші. Євген Маланюк розумів нищівну силу слова, тому взявся за перо […]...
- Образ поета як символ нескореності, духовної незламності всієї нації (за поезією Є. Маланюка “Пам’яті Тодося Осьмачки”) (3 варіант) Більшу частину свого життя Євген Маланюк прожив на чужині, але він, у силу своїх можливостей, спостерігав за життям українського народу, за розвитком його культури, а особливо літератури. Поета цікавило все, що відбувалося в українській літературі, і про все він мав власну думку. Євген Маланюк добре знав творчість видатних українських письменників. Перед деякими з них він […]...
- Трагедія поета-вигнанця в ліриці Євгена Маланюка (2 варіант) Життя Євгена Маланюка – приклад того трагічного існування викинутого за межі рідної землі українського поета, свідомого громадянина, що не потрібний виявився Батьківщині саме тоді, коли потребував віддати всю свою долю їй. Тому лірика поета – болючий монолог емігранта-вигнанця, закоріненого в рідній землі. Портрет емігранта накреслює Євген Маланюк в “Сонетах про Орлика” – керівника козацької еміграції […]...
- Трагедія поета-вигнанця в ліриці Євгена Маланюка (1 варіант) Коли почалися соціальні зрушення на початку XX століття, українська молодь активно стала на захист України, віддала майже всі сили, щоб рідна земля здобула незалежність. Та на жаль, кров’ю захлинулися визвольні змагання українців – на нашу землю завледи зазіхали, як на ласий шматок, вороги. Після поразки більша частина тих, хто залишився в живих, змушена була емігрувати: […]...
- Україна – центральний образ лірики Є. Маланюка Україна – центральний образ лірики Є. Маланюка I. З Україною в серці. (Є. Маланюк 48 років прожив в еміграції – це життя поза Україною, але з нею в серці. Тому центральним образом його лірики є образ України – її доля, її історія.) II. Україна в мріях і в творчості Євгена Маланюка. 1. Болісне почуття розлуки […]...
- Образ батьківщини у творчості Євгена Маланюка (2 варіант) Творчість Є. Маланюка і до сьогодні не оцінена літературознавцями і читачами. Ми ще не до кінця усвідомили весь комплекс його ідей, настільки проникливих і далекоглядних, не відчули до кінця духу його творчості, глибинного національного світовідчуття, не оцінили естетичної своєрідності його поезії. У своїй свідомості поет глибоко закорінений у минуле України, як він сам говорить: Внук […]...
- Образ батьківщини у творчості Євгена Маланюка (1 варіант) Як часто ми захоплюємося красою тих місць, де ми народилися й виросли, як часто багатство й велич, безкрайність і неповторність українських земель дивують і вражають нас! На щастя, ми живемо тут, тому ніколи не сумуємо за втраченою рідною землею, а туга ця – величезна і страшна, особливо коли не за власним бажанням ти покинув свій […]...
- Образ Батьківщини у творчості Євгена Маланюка (ІI варіант) Творчість Є. Маланюка і досьогодні не оцінена літературознавцями і читачами. Ми ще не до кінця усвідомили весь комплекс його ідей, настільки проникливих і далекоглядних, не відчули до кінця духу його творчості, глибинного національного світовідчуття, не оцінили естетичної своєрідності його поезії. У своїй свідомості поет глибоко закорінений у минуле України, як він сам говорить: Внук кремезного […]...
- Образ Батьківщини у творчості Євгена Маланюка (І варіант) Як часто ми захоплюємося красою тих місць, де ми народилися й виросли, як часто багатство й велич, безкрайність і неповторність українських земель дивують і вражають нас! На щастя, ми живемо тут, тому ніколи не сумуємо за втраченою рідною землею, а туга ця – величезна і страшна, особливо коли не за. власним бажанням ти покинув свій […]...
- Присвята сучасникам (За поезією Є. Маланюка) Євген Маланюк є представником так званої “Празької школи” українських письменників. Це літературно-мистецьке угруповання можна вважати одним з найпрогресивніших в українській літературі XX століття. “Празька школа” опанувала досвід сучасної їй європейської поезії, зумівши синтезувати модернові впливи й суто національну змістовність на одному поетичному просторі. Євген Маланюк звичайно об’єднував свої поезії в цикли, і це є однією […]...
- Філософський зміст поезії Є. Маланюка (1 варіант) Євген Маланюк – один із найпомітніших українських поетів XX століття. Оригінальність його доробку виявляється в тому, що творчість цього митця є органічним сплавом як філософської, так і громадянської лірики. Усі твори Євгена Маланюка – про сенс життя, і цей сенс поет убачає у служінні інтересам української держави, розвінчанні культу її ворогів, у пробудженні національної свідомості […]...
- “Як в нації вождя нема, тоді вожді її – поети!” за творчістю Є. Маланюка Для сучасного українського читача поет Євген Маланюк й досі залишається досить таємничою постаттю. Перш за все, через те, що більшість наших співвітчизників познайомилася з його творчістю зовсім недавно, а також через те, що поезія Є. Маланюка відрізняється глибокою філософією і інтелектуальністю, вона сповнена алегоріями, метафорами і символічними означеннями. Розмірковуючи над роллю поета в суспільстві, Є. […]...
- Образ сучасника в творчості Євгена Маланюка Живучи в Америці, видатний український письменник завжди душею був в Україні, разом з рідним народом мріяв про її світле майбутнє. Він завжди був у курсі подій, що відбувалися в Україні, слідкував за творчістю українських письменників. У його творчому доробку є кілька посвят, одна з яких – “Сучасникам”. Максимові Рильському присвячує поет свій вірш, глибоко шануючи […]...
- Штрихи до розуміння постаті Тодося Осьмачки Чи довго ще, о Господи, чи довго Ми будемо блукати і шукати Рідного краю на своїй землі? Леся Українка Тодось Осьмачка – один з тих українських письменників, життя і творчість яких глибоко та всебічно не досліджена. Зазвучавши віршами на початку 20-х років, він почав друкуватися у 1922 (збірка “Круча”), після чого в довоєнні роки побачили […]...
- Поетичні світи Тодося Осьмачки Серед провідних митців епохи розстріляного відродження Тодось Осьмачка – один із найталановитіших і найоригінальніших. У центрі його поетичних інтересів – любов до українського народу, який попав у криваву заметіль тридцятих років. У душі митця поселилися біль і смертельний сум. Розпач, розлад, руйнування, загальне зубожіння селян – усе це ознаки життя України за тих часів. Проникливо […]...
- “Призначення митця у творах Євгена Маланюка” У збірці “Земля і залізо” поет звертається до поетів-творців духовних вартостей – Шевченка, Стефаника, Куліша та інших поетів, письменників, що стали провідниками нації, її натхненниками. І ось Стефаник і Куліш, Ось – Коцюбинський, Леся – квіти Степів страждальної землі, Народу самостійні діти! А то підземно загуде Вулканом націй ціла раса, І даром божеським гряде Нам […]...
- “Особливості творчості Євгена Маланюка” Хоча творчість Євгена Маланюка і різнорідна, та можна поділити її на дві тематичні групи, які тісно пов’язані між собою: тема втраченої батьківщини та тема розбитого особистого життя. Причиною всіх нещасть для поета була втрата батьківщини, тому головним мотивом поезії Євгена Маланюка стає потреба здобуття держави. Розробляється цей мотив у кількох площинах. Поет показує історію українського […]...
- Поетичні обрії Тодося Осьмачки Постать Теодося Осьмачки – одна із найоригінальніших і найталановитіших серед українських митців епохи Розстріляного Відродження. В основі його поезій – любов до рідного народу, який потрапив у криваву круговерть 30-х років. Зубожіння селян, розлад, руйнування, людський розпач викликають у душі митця сум і біль, які потім виллються в чудову сумну поезію. Народ гине від злиднів, […]...
- Твір на тему: “Особливості творчості Євгена Маланюка” Хоча творчість Євгена Маланюка і різнорідна, та можна поділити її на дві тематичні групи, які тісно пов’язані між собою: тема втраченої батьківщини та тема розбитого особистого життя. Причиною всіх нещасть для поета була втрата батьківщини, тому головним мотивом поезії Євгена Маланюка стає потреба здобуття держави. Розробляється цей мотив у кількох площинах. Поет показує історію українського […]...
- Вольовий характер ліричного героя творів Є. Маланюка – І варіант ЄВГЕН МАЛАНЮК 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ЄВГЕН МАЛАНЮК Вольовий характер ліричного героя творів Є. Маланюка І варіант Творчість Євгена Маланюка-це виклик тим українцям, хто забув про свої вільні корені, хто не хоче знову відчути свободу. Поет не дуже багато часу провів на рідній землі. Хоч і народився в Україні, хоч і намагався у рядах армії […]...