Образ Пузиря у п’єсі І. Карпенка-Карого “Хазяїн” (ІV варіант)
Художня повноцінність літературного твору, як відомо, виявляється в тому, що життєві ситуації й людські типи зображуються в ньому неоднозначно, з різних сторін, бо ж неоднозначним, багатогранним є й саме життя. Саме так і змальовано образ Терентія Гавриловича Пузиря – головного персонажа комедії “Хазяїн”. За задумом і його втіленням “Хазяїн” – це “зла сатира на чоловічу любов до стяжания”.
Отже, сміх – іронічний, зневажливий, а то й знищувальний є основним прийомом характеристики ситуацій та образів, передусім Терентія
Щоб нажитися, досягти омріяного багатства, Пузир готовий на все: на нещадну експлуатацію, обман і навіть правовий злочин. Він “рвав, де тільки можна зірвать”. Але це пересування по щаблях соціальної драбини не було стихійним, необдуманим.
Визначивши життєві орієнтири (“хазяйство
Тож комічний фінал жалюгідного існування Пузиря є логічним завершенням його життєвого кредо – “хазяйство або смерть”. Скаліченого хазяїна, що погнався за гусьми і відбив нирки, Феноген наказує слугам перенести з поля додому у такий спосіб: “Беріть ті носилки, що гній виносять з конюшні, і бігом туди…” Проте є в поведінці, характері Пузиря й те, що приваблює, чому не можна не симпатизувати. Це, перш за все, працьовитість, що й допомогла Пузиреві: “Я сорок літ недоїдав, недопивав, недосипав, кровію моєю окипіла кожна копійка…”; “я всю молодість провів у степу”, “із степу не вилазив”.
Це виступає вперед селянська вдача Пузиря, його неймовірна працездатність. Зауваживши, що “одна овечка, з послідніх, біленька з курдючком, має поранений хвостик; друга, гарненький лоб, шкандибає на праву задню ножку”, хворий Пузир турбується не про себе, а про покалічених істот, бо йому “шкода худоби і потеря”. Саме так, найперше шкода худоби, а вже потім втрати грошей. Отже, ще не все, що перейняв Пузир від селянського роду, він розгубив і втратив у погоні за наживою. Через свій деструктивний бізнесменський азарт Пузир безглуздо загубив своє життя.
Але той із пузирів і калиток, хто спланує своє життя по-іншому, і дітей у гімназіях вивчить, і сам цивілізується, облагородить свою грубу і хижу натуру і поставить собі на службу усіх і вся. У перспективі це одна з крупних фігур капіталізму… Саме до таких роздумів і повертає нас І. Кариенко-Карий.