Образи жінок-кріпачок у повісті “Інститутка” – ІІ варіант – МАРКО ВОВЧОК
9 клас
ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
II варіант
У повісті М. Вовчка “Інститутка” зображене життя українських селян за часів кріпаччини. До кріпаків пани ставилися гірше, ніж до худоби. Кріпака могли покарати ні за що, а то й вбити, програти в карти, подарувати, немов це не людина, а якась річ.
Не всіп ани були однаковими, але у повісті “Інститутка” молода панночка по відношенню до своїх людей є справжнім катом.
Оповідь у повісті ведеться від імені однієї з кріпачок – Устини, яка і розповідає не тільки про своє особисте
Ця дівчина ніколи не цуралася праці, але говорить про те, що найлегша робота буде каторгою, якщо “приправити її доріканням та гордуванням” пані. Не витримувала і Устина, тому часом ридала, але при цьому не зневірилася у людях, її серце не зчерствіло і не зненавиділо усіх панів. Вона просто не здатна була до лихих почуттів. Аяк вийшла заміж, так і зовсім легше їй стало,
Устина – дівчина спостережлива, і хоч неписьменна, але розумна. Дівчата одразу зрозуміли, що то за людина – їх нова панночка. “Чого там панночки нашої не навчено! А найбільш, бачця, людей туманіти!” Устина добре бачить, як панночка закохувала у себе паничів і чому полюбила полкового лікаря. “Любила вона його, та якось чудно любила, не по-людськи”, – робить висновок Устина, а сама вона, на відміну від панночки, здатна на найщиріші почуття: дожидає свого чоловіка зі служби вже 7 років, і це їй робити не важко, бо вона кохає. А воля, на думку Устини, – це найбільше щастя для людини: “Я вільна! І ходжу, і говорю, і дивлюсь – байдуже мені, що й є ті пани на світі!”
У творі є й інші жінки-кріпачки. Про них розповідається з великою симпатією. Катря з першого ж погляду здалася Устині славною: “Смішлива була й гордоватенька!” Але і цю жінку зломила кріпацька неволя.
Через працю вона не догледіла, як померла її єдина дитина, і Катря збожеволіла, а потім і сама загинула.
Єдина жінка, що здатна була терпіти, це була старенька бабуся. Вона для інших була, мов мати, бо завжди заспокоїть і приголубить. Бабуся багато чого пережила на світі і не зважала на сварку пані. “Усі люди пов’яли, змарніли; тільки бабуся велична, як і була.
Як не лає, як не кричить на неї пані, – бабуся не лякається, не метушиться”. Бабуся вважала, що сльози – то для недобрих, а добрі люди повинні терпіти. Один тільки раз відчула бабуся справжню образу, коли пані звинуватила її у крадіжці.
Отже, Марко Вовчок зобразила три різних типи жінок, яких об’єднувала спільна доля кріпачок. Вона показала, що навіть у таких умовах можна зберегти свою душу від гріха, а серце від злості. У той час, коли багато панів вважали селян за худобу, письменниця довела, що кріпаки такі ж самі люди з такими ж почуттями, а часом навіть і кращі від своїх панів.