Ой кувала зозуленька Скорочено


Ой кувала зозуленька, Сівши на лелії, – Співай, співай, товаришко, Минає неділя. Ой кувала зозуленька.

Сівши на барвінок, – Співай, співай, товаришко, Минув понеділок. Ой кувала зозуленька Та й кувала сорок, – Співай, співай, товаришко, Минає вівторок. Ой кувала зозуленька.

Сіла на віконце, – Співай, співай, товаришко. Бо заходить сонце. Співай, співай, товаришко, Бо вже не будемо, Та не знаєм, товаришко, Чи нарік1 діждемо.

1 Нарік – наступного року.

Коментар Зозулю в народі вважали віщим птахом, із її особливим співом -“куванням” – пов’язано багато прикмет. Наприклад, бажано, коли перший раз почуєш цього птаха, дістати й кинути їй копійки, щоб мати упродовж року гроші. І не дуже добре, коли грошей у кишені не виявлялося. Як правило, рахували, скільки разів зозуля закує, щоб знати, скільки років проживеш. Пісня має всі ознаки фольклорного тпору – повтори, звертання, перелічення.

За настроєм вона трохи сумнаа, бо виражає сумнів, чи доведеться ще наступного року почути зозулине кування.



Ой кувала зозуленька Скорочено