ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО
Народився О. Довженко 30 серпня 1894 р. в селі В’юнища коло Сосниці на Чернігівщині у родині козаків-хліборобів. В “Автобіографії” письменник підкреслював, що його козацький рід занепав під гнітом Росії та русифікаторської політики. Родина була велика, але з одинадцяти братів і сестер до зрілого віку дожило лише двоє.
Вчився в Сосницькому міському чотирикласному училищі, закінчив його відмінно. Потім вступив до Глухівського учительського інституту (1911 p.). Багато читав, виявив здібності до малювання.
Після закінчення інституту
У 1917 р. переїжджає до Києва, де теж працює за фахом. Революційні події відразу захопили юнака. У 1918 р. він стає головою громади Комерційного інституту, у 1920 р. вступає до більшовицької партії.
О. Довженко писав, що в ці часи всією душею сподівався побачити національне відродження України.
Восени 1921 р. Олександр Довженко їде до Варшави, працює там завідувачем загальним відділом при українському посольстві, навесні 1922 р. переїздить до Німеччини, обійнявши посаду секретаря консульського відділу торгового представництва УНР. Відвідує лекції в Берлінській Академічній вищій
Покинувши роботу у посольстві й отримавши стипендію від Нарком-освіти УРСР, О. Довженко вчився у приватній школі експресіоніста Геккеля.
Влітку 1923 р. повертається до Харкова і працює художником-ілюстратором “Вістей”, пише карикатури під псевдонімом “Сашко”. Співпрацював у ВАПЛІТЕ, дружив з М. Хвильовим.
З 1926 р. працює на Одеській кіностудії, у той час там працював Ю. Яновський. О. Довженко захоплюється кіномистецтвом.
1926 р. – на екрани виходить сатирична комедія “Вася-реформатор”, у цьому ж році з’являється короткометражна комедія “Ягідка кохання”.
1925 p. – фільм “Сумка дипкур’єра”, у якому Довженко вперше виступив як сценарист.
1926 р. – фільм “Звенигора”, що став справжнім шедевром українського кінематографа. Він демонструвався у Москві, Парижі, Голландії, Бельгії, Аргентині, Мексиці, Канаді та інших країнах. Сценарій до “Звенигори” писали Майк Йогансен та Юрко Тютюнник, що невдовзі був розстріляний.
Через деякий час фільм було заборонено. 1929 р. – з’являється фільм “Арсенал”, що присвячений подіям 1918 р.
Наступний фільм, знятий О. Довженком, вивів українське кіномистецтво на світовий рівень. Це був фільм “Земля”, знятий у 1930 р. Фільм розповів про складні процеси, які відбувалися в українському селі. Найвизначнішими епізодами фільму стали танок Василя, яблука, що падають коло діда Семена, та похорон героя.
У 1930 р. О. Довженко разом зі своєю дружиною і режисером Ю. Солнцевою виїжджає у закордонне відрядження. Він побував у Берліні, Гамбурзі, Празі, Парижі, Лондоні, показуючи свої фільми “Звенигора”, “Арсенал” та “Земля” і зустрічаючись з талановитими людьми різних країн.
Великим потрясінням для митця стала розвінчувальна стаття в газеті “Известия”, написана щодо його кіноповісті “Земля”. За кілька днів він посивів.
Через деякий час, у 1932 p., Довженко знімає фільм “Іван”, присвячений колективізації.
Він переїздить із Києва до Москви і працює на “Мосфільмі”. Таким чином, він сприймається закордонними критиками як російський режисер. Тому саме Росія і отримує славу за фільми великого майстра.
Кілька місяців режисер з групою однодумців подорожує по Далекому Сходу.
1939 р. на екрани виходить картина “Щорс”, поставлена на Київській кіностудії. Фільм швидко завоював симпатії глядачів.
З початком війни п’ятдесятилітній Довженко проситься на фронт і зрештою домагається свого. Працює пропагандистом політуправління на Північно-Західному, Сталінградському, Воронезькому фронтах. Ставить документальні фільми, пише сценарії.
У цей час було написано кіносценарій твору “Україна в огні”.
1944-1945 pp. О. Довженко пише “Повість полум’яних літ”, оповідання “Ніч перед боєм”, “Відступник”, “На колючому дроті” та інші. У повоєнний час митець продовжує напружено працювати. Але не завжди йому дають змогу робити те, що він сам вважає доцільним. Дуже часто Довженкові доводиться знімати фільми на замовлення держави, а не за покликом серця.
Це завдає великих страждань. Йому не вдалося, наприклад, зняти “Повість полум’яних літ”, тому що мусив робити фільм “Мічурін”.
У березні 1956 р. в журналі “Дніпро” була опублікована “Зачарована Десна”. Восени, у листопаді, почалися зйомки “Поеми про море”, а 25 листопада Олександр Довженко раптово помер.
І разом з його смертю наче було відкрито широкі ворота для його творів. Вийшов на екрани фільм “Поема про море”, з’явилися “Повість полум’яних літ”, “Зачарована Десна”.
Олександр Довженко займає почесне місце в історії світового кіномистецтва. На його фільмах вчилися кінематографісти Франції, Америки та інших країн. Недарма нашого українського майстра визнають одним з десяти провідних митців двадцятого століття.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)