Олександр Олесь. “Чари ночі”, “О слово рідне! Орле скутий!..”
Олександр Олесь, (справжнє ім’я – Олександр Іванович Кандиба). Український поет, драматург, прозаїк, перекладач. З 1919р. в еміграції.
Головною темою його збірок стає туга за Україною. Помер у Празі в липні 1944 p., отримавши звістку про те, що нацисти закатували в концтаборі Заксенхаузен його сина – письменника Олега Ольжича.
Основні твори: “З журбою радість обнялась” (1907), “Княжа Україна”(1920), драматична поема “Ніч на полонині”, драматичний етюд “По дорозі в Казку”. Він поєднав у собі риси полум’яного співця
Аналіз твору “Чари ночі”
Літературний рід: лірика. Жанр: вірш-романс (популярна народна пісня). Вид лірики: інтимна.
Провідний мотив: краса життя, краса кохання – над усе. Віршовий розмір: чотиристопний ямб із пірихієм, що утворює особливу ритміку. Вид римування: перехресне.
Рима: чергування чоловічої і жіночої рими, що увиразнює
Святковий бенкет весни, коли “уся земля тремтить В палких обіймах ночі, Лист квітці рвійно шелестить, Траві струмок Воркоче”,природно відтінює “летючу мить життя” людини, нагадує, що життя – тільки “єдина мить”. Поезія сповнена вітаїстичних, тобто життєлюбних мотивів, які прославляють філософію життя ліричного героя, його закоханість у красу буття і людини. Для вирішення ідейно-художнього задуму автор вибрав кільцеву композицію твору, яка є важливим складником авторської концентрації почуттів, відтворення динаміки розгортання ліричного сюжету.
Лірична оповідь у поезії складається з трьох суб’єктів: власне автора, ліричного героя і “ти”, тобто адресата, умовного співрозмовника. Ця поезія – заклик не забувати, що життя – мить, яка так швидко спливає, тому треба насолодитися кожним прожитим днем, кожною хвилиною:
Лови летючу мить життя!.. Гори! Життя – єдина мить, ля смерті ж – вічність ціла “Чари ночі”
Сміються, плачуть солов’ї І б’ють піснями в груди: “Цілуй, цілуй, цілуй її, – Знов молодість не буде!
Ти не дивись, що буде там, Чи забуття, чи зрада: Весна іде назустріч вам,
Весна в сей час вам рада.
На мент єдиний залиши Свій сум, думки і горе – І струмінь власної душі Улий в шумляче море.
Лови летючу мить життя! Чаруйсь, хмелій, впивайся І серед мрій і забуття В розкошах закохайся.
Поглянь, уся земля тремтить В палких обіймах ночі, Лист квітці рвійно шелестить,
Траві струмок воркоче.
Відбились зорі у воді, Летять до хмар тумани… Тут ллються пахощі густі,
Там гнуться верби п’яні.
Як іскра ще в тобі горить І згаснути не вспіла, – Гори! Життя – єдина мить, Для смерті ж – вічність ціла.
Чому ж стоїш без руху ти, Коли ввесь світ співає? Налагодь струни золоті:
Бенкет весна справляє.
І сміло йди під дзвін чарок З вогнем, з піснями в гості На свято радісне квіток,
Кохання, снів і млості.
Загине все без вороття: Що візьме час, що люди, Погасне в серці багаття, І захолонуть груди.
І схочеш ти вернуть собі, Як Фауст, дні минулі… Та знай: над нас – боги скупі, Над нас – глухі й нечулі…” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Сміються, плачуть солов’ї І б’ють піснями в груди: “Цілуй, цілуй, цілуй її – Знов молодість не буде!”
Аналіз вірша “О слово рідне! Орле скутий!”
Літературний рід: лірика. Жанр: вірш-медитація. , Поезія-медитація – це вірші-роздуми на філософську та житейську теми. Це поетичні роздуми про швидкоплинність життя, нездійсненність мрій та бажань ліричного героя, невідворотність смерті. Вид лірики: патріотична. Провідний мотив: поет щиро захоплюється рідним словом, гнівно картає колонізаторів, які його нищать, та своїх безбатченків, котрі його зневажають.
Віршовий розмір: чотиристопний ямб. Вид римування: кільцеве. Рима: чергування чоловічої і жіночої рими, що увиразнює звукову тональність вірша. Символи у вірші – меч (войовнича грань рідного слова), сонце (миролюбна, окрилена, творча грань рідного слова), слово (усе рідне, найдорожче), Самсон (віра в духовне визволення народу-богатиря).
Олександр Олесь у цій поезії виголосив справжній гімн українському слову, нагадуючи всім, що діти не повинні забувати мову батьків. У будь-якому разі автор переконаний, що мовне, національне відродження України обов’язково стане “дощами судними” для її ворогів. Ідея вірша висловлена в міфологічно-біблійних символах:
О слово! Будь мечем моїм!
Поезія вибудована як монолог-звертання ліричного героя до-рідного слова. Три частини композиції виконують роль тези, антитези. і синтезу.
“О слово рідне! Орле скутий!”
О слово рідне! Орле скутий!
Чужинцям кинуте на сміх!
Співочий грім батьків моїх,
Дітьми безпам’ятно забутий.
О слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між ними левій рев…
О слово! Будь мечем моїм!
Ні, сонцем стань! вгорі спинися,
Осяй мій край і розлетися
Дощами судними над ним.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)