Олександр Олесь – Ярослав Мудрий

ЯРОСЛАВ МУДРИЙ Після ката Святополка, Що замучив трьох братів, Брат четвертий на престолі, Ярослав розумний, сів.

Святополком окаянним Все зруйноване було. Бідувало бідне місто,

Бідувало і село. І усю свою увагу Ярослав звернув на лад. І небавом Україна

Зацвіла, як пишний сад. І небавом знову люди Багатіти почали, І Дніпром човни чужинців Знову в Київ поплили. Греки, німці, італійці,

Чехи, угри – всі ішли, Купували, продавали І у Києві жили. Так живий, шумливий Київ Царгородом другим став.

Як про друга, як про сина Дбав про його

Ярослав. Оточив його валами,

Ровом, мурами обвів. Укріпив його, оздобив І препишний двір завів. До палат ішли невпинно Чужоземні посланці, Князь сидів на пишнім троні

З грізним берлом у руці. І, допущені до князя, Низько кланялись посли, І до ніг дари складали,

Що з чужини принесли. В час бенкету на бандурах, Гуслях, різних сопілках Грали весело музики; Вина пінились в чарках.

Співаки пісні співали, Скоморохи, штукарі, Розважаючи чужинців, Метушились у дворі.

Після ситого обіду Всі виходили з палат Подивитись на верблюдів,

На муштрованих звірят.

І в Європі честю мали Королі, князі, царі Поріднитись

з Ярославом, Побувати у дворі.

Але мудрість Ярослава Вся була в його ділах, У державнім будівництві, Владі, устрою, в судах.

Щоб не нищити народу І народного майна, Не хотів він воювати, Не тягла його війна. Він прогнав лише поляків І, щоб ворог тихшим став, Він твердиню понад Сяном – Ярославль свій збудував.

Та ходив на печенігів І черкесів під Кавказ, Що на нашу Україну Нападали раз у раз. Та з Редедею касозьким Ярославів брат Мстислав

Бивсь хоробро в поєдинку І Редедю подолав. Наш співець Боян великий, Найславніший із співців, Сплів йому вінок безсмертний Із пісень безсмертних слів.

… … … … … … … … … … … … Пролетіли дні короткі… Перед смертю Ярослав

Всіх своїх синів покликав І з любов’ю проказав: “Вас я, діти, покидаю, Йду я в ліпшу сторону, Але, діти, пам’ятайте Мою заповідь одну: Не сваріться, жийте в згоді:

Тільки мир збере усе, А незгода, наче вітер, Все по полю рознесе. Як не будете всі разом

Йти до спільної мети, Ви, державу зруйнувавши, Подастеся у світи. Ви розгубите ту землю,

Що придбали вам батьки, І тинятиметесь всюди, Як вигнанці й жебраки”.

Та недовго пам’ятали Діти мудрий заповіт, А нащадки Ярослава

Осміяли на весь світ…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Олександр Олесь – Ярослав Мудрий