Олексій Іванович – герой роману Ф. М. Достоєвського “Гравець”

Related posts:

1. Ставрогін – герой роману Ф. М. Достоєвського “Біси” Вперше питання про реальні прототипи Миколи Всеволодовича С. був поставлений в 1920-і роки: Л. П. Гроссман припустив, що роман, “що вважався до цього часу зображенням нечаевщіни, є у нас першою монографією про Бакуніна” і є “однією з найбільш видатних трактувань особистості Бакуніна у всій світовій літературі “. Як непереконливу оцінив версію Гроссмана В. П. Полонський, […]...
2. Герой роману Д. С. Мережковского “Петро й Олексій” Трилогія створювалася протягом майже цілого десятиліття, і внутрішня її концепція мінялася. У першому романі – “Знедолений” (пізніше друкувався під заголовком “Смерть богів (Юліан Відступник)”) – Мережковский звертається до епохи імператора Юліана (IV століття), питавшегося відродити язичество й знищити перемігше його християнство. У період створення роману Мережковский захоплювався антихристиянськими ідеями Ф. Ницше, під впливом якого відродження […]...
3. Альоша Карамазов – герой роману Ф. М. Достоєвського “Брати Карамазови” Альоша Карамазов – герой роману Ф. М. Достоєвського “Брати Карамазови” (1878-1880), третій син Федора Павловича Карамазова, брат Івана Карамазова, Дмитра Карамазова і Смердякова. До моменту початку подій роману А. К. виповнилося двадцять років. Це був “ставний, червонощокий, зі світлим поглядом, пашить здоров’ям подр стік. Він був у той час навіть дуже гарний собою, стрункий, середньовисокі […]...
4. Аркадій Долгорукий – герой роману Ф. М. Достоєвського “Підліток” Незаконнонароджений син поміщика Версилова, який отримав “княжу” прізвище свого юридичного батька Макара Долгорукого, колишнього дворового людини. А. Д. виріс поза сім’єю, “дитячі сумні роки” провів у приватному пансіоні, піддаючись глузуванням і приниженням. Тоді він, за його власними словами, “усвідомив, що я лакей” і почав у мріях “пересоздавать життя на інший лад”. Образ пушкінського Барона, скупого […]...
5. Князь Мишкін – герой роману Ф. М. Достоєвського “Ідіот” (1867-1869) У романі “Ідіот” Достоєвський підводив підсумок багатьом своїм роздумів про християнство, про особистості Христа і долю його вчення в миру. “Головна думка роману, – писав Достоєвський, – зобразити позитивно прекрасної людини”. Перераховуючи найкращі зразки світової літератури, на які він орієнтувався, Достоєвський каже, що єдине “позитивно прекрасне обличчя” для нього Христос. І ще Дон Кіхот, але […]...
6. Герой роману Ф. М. Достоєвського “Ідіот” У романі “Ідіот” Достоєвський підбивав підсумок многим своїм міркуванням про християнство, про особистість Христа й долі його навчання в миру. “Головна думка роману, – писав Достоєвський, – зобразити позитивно прекрасну людину”. Перераховуючи кращі зразки світової літератури, на які він орієнтувався, Достоєвський говорить, що єдине “позитивно прекрасна особа” для нього Христос. І ще Дон Кихот, але […]...
7. Іван Карамазов – герой роману Ф. М. Достоєвського “Брати Карамазови” Один з трьох закононароджених синів поміщика Федора Павловича Карамазова. І. К. з’являється в чорнових записках Достоєвського під іменами “Іван Федорович”, “вчений”, “вбивця”. Останнє вказує на ідейну концепцію роману: справжній батьковбивця НЕ Смердяков, а богоборець І. К. (Цієї точки зору дотримувалися О. С. Долінін і К. В. Мочульський). Однак спочатку не виключалося, що саме І. К. […]...
8. Герой роману Ф. М. Достоєвського “Підліток” Аркадій Довгорукий незаконнонароджений син поміщика Версилова, що одержав “князівську” прізвище свого юридичного батька Макара Довгорукої, колишньої двірської людини. А. Д. виріс поза сім’єю, “дитячі смутні роки” провів у приватному пансіоні, піддаючись глузуванням і приниженням. Тоді він, по його власних словах, “усвідомив, що я… лакей” і почав у мріях “перестворювати життя на інший лад”. Образ пушкінського […]...
9. Повести Белкина характеристика образа Берестів Олексій Іванович ПОВЕСТИ ПОКІЙНОГО ІВАНА ПЕТРОВИЧА БЕЛКИНА (1830; опубл. 1831) ПАНЯНКА-СЕЛЯНКА Берестів Олексій Іванович – молодий герой повести, по закінченні університету не одержав батьківського благословення на військову службу, а до статської не має полювання й приїжджаючий у рідне віддалене Тугилово – де закохується в сусідку Лізу Муромську. Відкрившись оповіданням про “байронічний” герої Сильвио (“Постріл”), “Повести Белкина” завершуються […]...
10. Грушенька – героїня роману Ф. М. Достоєвського “Брати Карамазови” Прототипом образу послужила знайома Достоєвських Агрипина Іванівна Меньшова (в заміжжі Тер), яку, як і героїню роману, обдурив кинув її наречений-поручик. Достоєвські брали участь у долі Меньшової. Г. Свєтлова, як і всі жінки у Достоєвського, не має своєї особистої історії, складаючи частину біографії та долі інших героїв. Г. поєднує у своїй любові Дмитра і Альошу, Дмитра […]...
11. Характеристика образа Швабрин Олексій Іванович Ш. смаглявий, некрасивий собою, жвавий; служить у Білогірській міцності п’ятий рік; сюди переведений за “смертовбивство” (на дуелі заколов поручика). Сама по собі ця подробиця біографії ні про що не говорить; так само як ні про що не говорить презирливість Ш. (під час першої зустрічі із Гриневым він описує белогорцев досить глумливо). Все це типові риси […]...
12. Швабрин Олексій Іванович – характеристика літературного героя Ш. смаглявий, некрасивий собою, жвавий; служить у Білогірській міцності п’ятий рік; сюди переведений за “смертовбивство” (на дуелі заколов поручика). Сама по собі ця подробиця біографії ні про що не говорить; так само як ні про що не говорить презирливість Ш. (під час першої зустрічі із Гриневым він описує белогорцев досить глумливо). Все це типові риси […]...
13. Повести Белкина характеристика образу Берестів Олексій Іванович Берестів Олексій Іванович – молодий герой повісті, після закінчення університету що не отримав батьківського благословення на військову службу, а до статської що не має полювання і приїжджає в рідне віддалене Тугилово – де закохується в сусідку Лізу Муромську. Відкрившись розповіддю про героя “Байрона” Сильвио(“Постріл”), “Повести Белкина” завершуються новелою, один з двох головних героїв якої намагається […]...
14. Капітанська Дочка характеристика образа Швабрин Олексій Іванович КАПІТАНСЬКА ДОЧКА (Повість, 19 окт. 1836) Швабрин Олексій Іванович – дворянин, антагоніст головного героя повести Гринева. Задумавши роман (повість) з епохи пугачевского бунту, зв’язаний жанровою традицією з “шотландськими романами” В. Скотта, де герой виявляється між двома таборами, “заколотників” і “підкорювачів”, Пушкін спочатку коливався, кого поставити в центр оповідання. Чи то, як це було в “Дубровском”, […]...
15. Співвідношення “злочину” і “кари”, семантика й символіка назви роману “Злочин і кара” Ф. Достоєвського УСІ УРОКИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 10 КЛАС I семестр 1. ВСТУП. ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РЕАЛІЗМУ ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РЕАЛІЗМУ УРОК № 28 Тема. Співвідношення “злочину” і “кари”, семантика й символіка назви роману “Злочин і кара” Ф. Достоєвського Мета: систематизувати й узагальнити вивчене; простежити пошуки ідеалу автором роману та його героями; показати значення роману як філософсько-психологічного, поліфонічного твору; розвивати […]...
16. Художні особливості роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” був опублікований в 1866 році. Його автор більшу частину життя прожило в досить стиснутих матеріальних умовах, викликаних необхідністю розплачуватися з боргами за видання журналів “Епоха” і “Час”, почате братами Достоєвськими до смерті старшого брата Михайла. Тому Ф. М. Достоєвський змушений був Алл С о ч. Р У заздалегідь […]...
17. Шатов – центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Біси” З образом Івана Павловича Ш., двадцятисемилітнього конторського службовця, розкаявся нігіліста, асоційований І. І. Іванов, вбитий в листопаді 1869 року Нечаєвим і його групою з політичних мотивів і згідно з принципами “Катехізису революціонера”. Своєрідне художнє переломлення в образі Ш. отримали деякі факти біографії фурьеріста і петрашевця, потім “розкаявся нігіліста” М. Я. Данилевського (1822-1885), а також самого […]...
18. Вічна суперечка добра і зла (по роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”) Питання гріха і чесноти – одне з так званих вічних питань, що мучили людство протягом століть. Багато хто намагався знайти остаточне, останнє рішення цього питання. У російській класичній літературі чимало сил було покладено на те, щоб з’ясувати, як співвіднесений гріх і чеснота, де грань, за якою чеснота стає гріхом. Кращі зразки такого аналізу можна знайти, […]...
19. Макар Долгорукий – центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Підліток” Макар Долгорукий – центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Підліток” (1875), юридичний батько Аркадія Долгорукого (Підлітка), колишній кріпак Вер-сшова. П’ятдесяти років одружився на вісімнадцятирічній дворової Софії Андрєєвої, “круглої сироті”, виконуючи обіцянку, дану її батькові, “виростити і взяти за себе”. Після того, як дружина зійшлася з Версилова, став мандрівником, але зв’язків з “сімейством” не переривав; за […]...
20. Центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Ідіот” Парфен Рогожин – одна з найтрагічніших фігур у російській літературі. Спочатку – битий власним батьком купчик у смазних чоботах і кожусі, потім – мільйонер, байдужий до збільшення свого стану, і, нарешті, у фіналі – убивця. На перших сторінках роману, у вагоні Петербургско-Варшавской залізниці, оповідання Рогожин про себе й про зустріч із Настасьей Пилипівною – експозиція […]...
21. Князь Валківський – центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Принижені і ображені” (1861) Дворянин, “голяк – нащадок галузі старовинної”, красивий, що володіє ефектними манерами, обдарований гострим розумом, підприємливістю, віртуозною спритністю в плетінні інтриг, він – втілення зухвалого, щасливого, переможно зла в романі. Зла, що володіє сатанинської притягальною силою, – і від того вкрай небезпечного. Саме князь, на думку багатьох дослідників, головний герой роману. Всі приховані пружини дії зосереджені […]...
22. Центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Брати Карамазовы” Смердяков слуга поміщика Федора Павловича Карамазова, його незаконнонароджений син від міський юродивой Лизавети Що Смердить (звідси відбувається й прізвище, що визначило в якімсь ступені головні моральні риси цього персонажа). Дослідники Творчості Достоєвського вважають, що Смердяков як персонаж “Братів Карамазових” з’явився тоді, коли Достоєвський звернувся до давніх записів, озаглавленим “Слівця”, у пошуках характерних виражень для мовлення […]...
23. Задум роману Достоєвського “Злочин і покарання” Задум “Злочини й покарання” виник у Достоєвського на основі глибокого осмислення самих живих, самих злободенних явищ, характерних для російської дійсності середини 60-х років. Ріст убогості, проституції, карних злочинів, зсув моральних норм, “хиткість у поняттях”, егоцентризм і анархічне свавілля буржуазних ділків і крайня безпорадність “принижених і ображених”, здатних тільки до стихійного й індивідуалістичного бунту,- всі ці […]...
24. Життя знедолених, пригнічених і ображених на сторінках роману Федора Достоєвського “Злочин і кара” Життя знедолених, пригнічених і ображених на сторінках роману Федора Достоєвського “Злочин і кара” “Злочин і кара” Ф. М. Достоєвського належить до найбільш складних творів російської літератури. Достоєвський описує страшну картину життя людей у Росії середини ХІХ ст. У цей час багато хто почував себе розчарованим, загнаним та стиснутим власним безсиллям і безправ’ям. Автор створює книгу […]...
25. Жанрові особливості роману Достоєвського “Злочин і кара” Жанрові особливості такого проблемного роману Достоєвського, як “Злочин і кара” не можна визначити однозначно. І не тільки тому, що це твір складний щодо свого задуму і об’ємний навіть в кількісному відношенні. Наприклад, про роман Л. Толстого “Війна і мир”, при всій його масштабності, можна категорично твердити, що це роман-епопея. Про “Анну Кареніну” Толстого можна без […]...
26. Гуманізм роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” “Свавільне вбивство навіть останнього з людей, самого злобливого з людей не дозволяється духовною природою людини… Вічний закон вступив у свої права, і він (Розкольників) потрапив під його владу. Христос прийшов не порушувати, а виконувати закон… Не так надходили ті, які минулого справді велик і геніальними, які робили великі діяння для всього людства. Вони не вважали […]...
27. Знедолені, пригнічені та ображені герої роману Федора Достоєвського “Злочин і кара” Знедолені, пригнічені та ображені герої Роману Федора Достоєвського “Злочин і кара” У романі “Злочин і кара” Ф. М. Достоєвський описує страшну картину життя людей Росії середини XIX ст. У цей час багато хто почував себе розчарованим, загнаним та здавленим власним безсиллям і безправ’ям. Автор створює книгу про збіднілих дворян. Зміст твору був продиктований самою дійсністю. […]...
28. Аналіз епізоду з роману Ф. М. Достоєвського “Ідіот” У романі Ф. М. Достоєвського “Ідіот” автор намагався створити образ позитивного героя, що протистоїть жорстокому і брудному світу хижаків і честолюбців, меркантильності і нелюдськості навколишнього суспільства. У центрі роману – ідеальний герой, Шукач правди. “Давно вже мучила мене одна думка, – зізнавався письменник, Але я боявся з неї зробити роман, Тому що думка занадто важка […]...
29. Ідейний зміст роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Не убий! Заповідь Христа Серед безлічі творів Достоєвського (“Біси”, “Брати Карамазовы”, “Бідні люди”, “Підліток”, “Ідіот” і інші) одним з перших є “Злочин і покарання”. У цьому добутку розкривається творчий мир автора як особлива реальність, як живий духовний організм, де має значення буквально всі, тобто будь-який дріб’язок, незначні подробиці. Джерела роману йдуть у минуле Достоєвського, коли […]...
30. Людина підпілля – герой “Записок з підпілля” Ф. М. Достоєвського Сорокарічний чиновник у відставці, він живе в “куті” – “паскудної, поганій” кімнаті на краю Петербурга. У “підпіллі” він і психологічно: майже завжди один, віддається нестримного “мечтательству”, мотиви і образи якого взяті з “книжок”. Виявляючи розум і мужність, він досліджує власну свідомість, так визначаючи мету своєї сповіді – “випробувати: чи можна хоч з самим собою зовсім […]...
31. Героїня роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Героїня роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”, дочка від першого шлюбу спившегося, що втратив місце чиновника, замучена докорами збожеволілої від убогості й сухоти мачухи, змушена піти на панель, щоб містити пияка батька і його сім’ю. “Це було “…” худеньке й бліде личко, досить неправильне, якесь востренькое, з востреньким маленьким носом і підборіддям. Її навіть […]...
32. Оповідання роману “Злочин і покарання” Достоєвського “Злочин і покарання” Достоєвського, як і більшість робіт автора, можна віднести до найбільш складних добутків російської літератури. Оповідання роману неспішно, але воно тримає читача в постійній напрузі, змушуючи його вникати в скрупульозні психологічні вишукування автора. Достоєвський описує страшну картину життя людей у Росії середини дев’ятнадцятого століття. У цей час багато хто почували себе розчарованим, загнаним […]...
33. Принижені і ображені (по роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”) Роман Ф. М. Достоєвського – це “психологічний звіт одного злочину”, що зробив бідний студент Родіон Раскольников, який вбив стареньку-процентщицу. Однак у романі мова йде про незвичайний карний злочин. Це, якщо так можна виразитися, ідеологічний злочин, а виконавець його – злочинець-мислитель, вбивця-філософ. Він вбив лихварку аж ніяк не в ім’я збагачення і навіть не заради того, […]...
34. Філософські, соціальні, психологічні й морально-етичні ідеї роману Ф. Достоєвського “Злочин і кара” УСІ УРОКИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 10 КЛАС I семестр 1. ВСТУП. ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РЕАЛІЗМУ ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РЕАЛІЗМУ УРОК № 25 Тема. Філософські, соціальні, психологічні й морально-етичні ідеї роману Ф. Достоєвського “Злочин і кара” Мета: допомогти учням глибше засвоїти провідні ідеї твору, виражені в художніх образах; розвивати навички визначення основних думок, висловлювання та обгрунтування своїх міркувань; виховувати […]...
35. Жанрова своєрідність роману Злочин і покарання Достоєвського Ф. М По жанрі “Злочин і покарання” (1866) – роман, головне місце в якому займають соціальні й філософські проблеми сучасної письменникові російського життя. Крім того, в “Злочині й покаранні” можна відзначити жанрові ознаки: детектива (читач із самого початку знає, хто вбивця баби процентщици, але детективна інтрига зберігається до кінця – зізнається Розкольників, потрапить у пастку слідчого Порфирія […]...
36. Людське і нелюдське в бунті героя роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Роман “Злочин і покарання” був написаний в 1866 році великим російським письменником Ф. М. Достоєвським. Цей добуток відтворює життя міської бідноти, відбиває ріст соціальної нерівності, злочинності. Основний мотив роману – це падіння моральності. У своєму добутку Ф. М. Достоєвський розповідає про людей, що живуть напруженим духовним життям, які болісно, завзято шукають істину. Письменник показує життя […]...
37. Основні мотиви роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Оповідальна структура роману Достоєвського “Злочин і покарання” достатня складна. У центрі роману – теорія головного героя, Раскольникова. Навколо лінії головного героя складно взаємодіють, переплітаючись, сюжетні лінії інших персонажів. У добутку безліч символічних пейзажів, інтер’єрів, художніх деталей. Крім того, у єдиний значеннєвий вузол стягнуто кілька різних мотивів роману, кожний з яких по-своєму реалізується всюжете. По-перше, це […]...
38. Андрій Болконський – герой роману Л. М. Толстого “Війна і мир” Андрій Болконський – герой роману Л. М. Толстого “Війна і мир” (1863-1869). На відміну від багатьох персонажів роману, у яких були легко пізнавані прототипи серед людей 1810-1820 років або сучасників Толстого, а також його близьких, у А. Б. не було явно вгадується прототипу. Автор наполягав на вигадане ім’я цього героя. Проте серед можливих прототипів називають, […]...
39. Андрій Болконський – герой роману-епопеї Л. М. Толстого “Війна і мир” На відміну від багатьох персонажів роману, у яких були легко пізнавані прототипи серед людей 1810-1820 років чи сучасників Толстого, а також його близьких, у А. Б. не було явно вгадується прототипу. Автор наполягав на вигадане ім’я цього героя. Проте серед можливих прототипів називають, наприклад, Н. А. Тучкова; в деяких обставинах долі флігель-ад’ютанта Ф. Тізенгаузена можна […]...
40. Григорій Мелехов – герой роману М. А. Шолохова “Тихий Дон” Григорій Мелехов – герой роману М. А. Шолохова “Тихий Дон” (1928-1940). Окремі літературознавці дотримуються думки, що справжнім автором “Тихого Дону” є донський письменник Федір Дмитрович Крюков (1870-1920), рукопис якого була піддана деякій переробці. Сумніви з приводу авторства висловлювалися з часу появи роману у пресі. У 1974 р. в Парижі була видана з передмовою А. Солженіцина […]...