Олена Теліга – Люблю я проходити помалу


Люблю я проходити помалу В час, коли засвітять ліхтарі, По старому празькому цвинтарі, Скрізь подвір’я й вулички старі.

Всі будинки таємничо строгі, Заховали спогади свої Про блискучі лицарські остроги, Про криваві лицарські бої. Може, в домі недалеко Влтави,

Там, де у шоломі голова, Вирішалися великі справи, Говорилися святі слова.

Так, як в казці, в чарівному колі, Спить будинків неприступний ряд, Не дізнатися мені ніколи,

Що було багато літ назад! Далі, далі до старого дому, Де горить блакитнуватий світ, Площа там – хвилююче знайома, І до себе вабить темний вхід.

Та душа все згадати не може, Де я бачила оце вікно, Пригадую… в цьому домі…

Боже! Я жила колись давно… давно!



Олена Теліга – Люблю я проходити помалу