Олесь Олександр Ярослав Мудрий

О. Олесь. “Княжа Україна”. – Київ, “Веселка”, 1991.

Після ката Святополка, Що замучив трьох братів, Брат четвертий на престола, Ярослав розумний сів.

Святополком Окаянним Все зруйновано було. Бідувало бідне місто, Бідувало і село.

І усю свою увагу Ярослав зверкув на лад. І небавом Україна Зацвіла, як пишний сад.

І небавом знову люди Багатіти почали, І Дніпром човни чужинців Знову в Київ поплили.

Греки, німці, італійці, Чехи, угри – всі ішли, Купували, продавали І у Києві жили.

Так живий, шумливий Київ Царгородом другим

став. Як про друга, як про сина, Дбав про його Ярослав.

Оточив його валами, Ровом, мурами обвів, Укріпив його, оздобив І препишний двір завів.

До палат ішли невпинно Чужоземні посланці. Князь сидів на пишнім троні З грізним берлом у руці.

І, допущені до князя, Низько кланялись посли І до наг дари складали, Що з чужини принесли.

В час бенкету на бандурах, Гуслях, різних сопілках Грали весело музики, Вина пінились в чарках.

Співаки пісні співали, Скоморохи, штукарі, Розважаючи чужинців, Метушились у дворі.

Після ситого обіду Всі виходили з палат Подивитись на верблюдів, На муштрованих звірят.

І

в Європі честю мали Королі, князі, царі Поріднитись з Ярославом, Побувати у дворі.

Але мудрість Ярослава Вся була в його ділах, У державнім будівництві, Владі, устрою, в судах.

Щоб не нищити народу І народного майна, Не хотів він воювати, Не тягла його війна.

Він прогнів лише поляків, І, щоб ворог тихшим став, Він твердиню понад Сяном – Ярослав свій збудував.

Та ходив на печенігів І черкесів під Кавказ, Що на нашу Україну Нападали раз у раз.

Та з Редедею касозьким Ярославів брат Мстислав Бивсь хоробро в поєдинку І Редедю подолав.

Наш співець Боян великий, Найславніший із співців, Сплів йому вінок безсмертний, Із пісень безсмертних сплів. .

Пролетіли дні короткі… Перед смертю Ярослав Всіх своїх синів покликав І з любов’ю проказав:

“Вас я, діти, покидаю, Йду я в ліпшу сторону, Але, діти, пам’ятайте Мою заповідь одну:

Не сваріться, жийте в згоді: Тільки мир збере усе, А незгода, наче вітер, Все по полю рознесе.

Як не будете всі разом Йти до спільної мети, Ви, державу зруйнувавши, Подастеся у світи.

Ви розгубите ту землю, Що придбали вам батьки, А тинятиметесь всюди, Як вигнанці й жебраки”.

Та недовго пам’ятали Діти мудрий заповіт, А нащадки Ярослава Осміяли на весь світ….


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Олесь Олександр Ярослав Мудрий