Олеся (переказ)

Молодий чоловік-оповідач, якого “доля закинула на шість місяців у глухе село Переброди Волинської губернії, на околицю Полісся”, нестерпно сумує, а єдиними його розвагами стали полювання разом зі слугою Ярмолою і спроби навчити останнього грамоті. Одного разу, під час страшної хуртовини, герой дізнається від зазвичай несловоохотлівого Ярмоли про те, що верст за десять від його будинку живе сама справжня відьма Мануйлиха, яка казна-звідки з’явилася в селі, а потім була виселена за її межі за свої чаклунські діяння. Можливість познайомитися

з нею з’являється швидко: як тільки потепліло, герой з Яромолой вирушає на полювання й, заблукавши в лісі, натикається на хату. Припустивши, що саме живе місцевий лісник, він заходить всередину і виявляє справжнісіньку бабу-ягу, якої, звичайно ж, виявляється Мануйлиха.

Вона зустріла героя непривітно, але, коли він дістав срібний четвертак і попросив стару поворожити, та помітно пожвавилася. А в самий розпал ворожіння знову стала випроваджувати непроханого гостя – в будинок зайшла онука відьми, темноволоса красуня “років двадцяти-двадцяти п’яти”, яка показала герою дорогу додому і назвалася

Олесею.

Всі перші весняні дні думки героя не залишав образ Олесі. І, як тільки просохли лісові стежки, він відправився в хатинку чаклунки. Як і в перший раз, внучка зустріла гостя куди привітніше, ніж Мануйлиха. А коли гість попросив Олесю поворожити йому, та зізналася, що вже одного разу розкинула на нього карти, і головне, що вона йому наворожила – що в цьому році “падає вам велика любов з боку трефової дами з темним волоссям”.

А тим, “хто буде вас любити, ви багато горя принесете”. Ще карти розповіли Олесі, що трефової цій пані герой принесе ганьба, такий, який гірше смерті… Коли Олеся вирушила проводжати гостя, вона спробувала довести йому, що їй і її бабці належить справжній дар чаклунства, і провела над ним кілька дослідів.

Потім герой намагається довідатися, звідки все-таки прийшла Мануйлиха в Поліссі, на що Олеся відповіла ухильно, що бабуся не любить говорити про це. Тоді ж герой вперше представляється – його звуть Іван Тимофійович.

З цього дня герой став частим гостем в хатинці. Олеся завжди була рада його бачити, хоч і зустрічала стримано. А ось стара була не особливо задоволена, але Івану вдалося задобрити її подарунками, зіграло свою роль і заступництво Олесі.

Івана зачаровувала не тільки краса Олесі. Його привернув також її самобутній розум. Безліч суперечок між ними розгоралося, коли Іван намагався науково обгрунтувати Олесине “чорне мистецтво”. І, незважаючи на розбіжності, між ними виникла глибока прихильність.

Тим часом у персонажа зіпсувалися відносини з Ярмолою, який спочатку не схвалив бажання познайомитися з чаклункою. Не подобається йому і те, що обидві відьми бояться церкви.

Одного разу, коли Іван в черговий раз з’явився в хату, він застав чаклунку і її внучку в засмучених відчуттях: місцевий урядник наказав їм забиратися з хати у двадцять чотири години і пригрозив пустити їх по етапам у разі непослуху. Герой викликається допомогти, і стара не відмовляється від пропозиції, незважаючи на Олесине невдоволення. Іван намагається вблагати урядника не виганяти жінок з будинку, на що той заперечує зі словами про те, що вони – “виразка тутешніх місць”. Але, задобривши його пригощаннями і дорогими подарунками, Іван домагається свого.

Урядник Евпсіхій Африканович обіцяє залишити в спокої Мануйлихою та Олесеві.

Але ось відносини Олесі та Івана з цього часу змінилися в гіршу сторону, а будь-яких пояснень Олеся старанно уникає. Тут Іван несподівано і серйозно хворіє – шість днів його “била жахлива поліська лихоманка”. І лише після одужання йому вдається з’ясувати стосунки з Олесею. Яка чесно зізналася, що уникала зустрічей з Іваном лише тому, що хотіла піти від долі. Але, зрозумівши, що це неможливо, зізналася йому в любові. Іван відповів їй взаємністю. Але Олеся все не могла забути про своє ворожіння.

Але все-таки їх любов, не дивлячись на погані передчуття Івана і злість Мануйлихи, розвивалася.

Тим часом службові обов’язки Івана в Переброди були закінчені, і все частіше приходила до нього думка одружитися на Олесі, забрати її з собою. Переконавши себе у правильності цього рішення, він робить пропозицію коханій. Але Олеся відмовляється, мотивуючи відмову тим, що не хоче псувати життя молодому, освіченій пана. У підсумку вона навіть пропонує Івану просто поїхати за ним, без будь-якої одруження. У Івана виникає підозра, що її відмова пов’язана з острахом церкви, на що Олеся каже, що заради любові до нього вона готова перебороти це своє марновірство.

Вона призначила йому зустріч в церкві на наступний день, в свято Святої Трійці, а Івана охопило жахливе передчуття.

На наступний день герой не встиг вчасно потрапити до церкви, затримавшись у службових справах, а коли повернувся, застав у себе місцевого конторника, який розповів йому про сьогоднішню “потісі” – сільські дівки зловили на площі відьму, якій поставили струс, хотіли вимазати дьогтем, але тій вдалося втекти. Дійсно, Олеся прийшла до церкви, відстояла обідню, після чого на неї накинулися сільські баби. Дивом вирвалася Олеся пригрозила їм, що вони ще згадають її і наплачутся досхочу.

Але все це подробиці Іван зміг дізнатися пізніше. А поки ж він помчав до лісу, і застав у хаті побиту Олесеві без пам’яті, охоплену лихоманкою, а хто проклинає його Мануйлихи. Коли Олеся прийшла до тями, вона розповіла Івану про те, що не можна їм більше тут залишатися, тому потрібно їм попрощатися.

На прощання Олеся зізналася, що шкодує, що немає в неї дитину від Івана.

Цієї ж ночі моторошний град обрушився на Переброди. А вранці Ярмола, який розбудив Івана, порадив йому забиратися з села – град, який побив жито у половини села, на думку сільських, був наслано чаклунками з помсти. І озлоблений народ почав вже було про Івана “кричати недобре”. Бажаючи попередити Олесеві про загрозу їй біді, герой мчить в хату, де знаходить лише сліди спішного втечі і яскраві червоні намиста, які залишилися єдиною річчю на пам’ять про Олеся і її ніжною, великодушною любові…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Олеся (переказ)