Особливості індивідуального стилю Василя Стуса
Особливості індивідуального стилю Василя Стуса
Василь Стус – це людина високої освіти і великої культури, тож його знання виявляється в багатстві тематики, глибині філософських міркувань і незвичайній різноманітності лексики та фразеології. В самій версифікації в Стуса теж існує різноманітність. Стусова лірика здебільшого коротка, мало в ній нахилу до розповіді, частіше трапляється щось в роді “спомину”, листа, чи щоденника. В римуванні поет рідко коли користується традиційною системою, яку застосовує у віршах народнопісенного
Проте не інструментація, не ритм і не рима є найцікавішими в Стуса, а його образність вислову, яка, у поєднанні з дуже своєрідним світосприйманням, дає нам стиль оригінального поета-імажиніста.
Мова цього поета дуже чиста і багата. З’являються теж у нього шукання сучасних словотворів. Але і в цьому випадку, як і в уживанні давніх слів, поет звертається до шукання з метою різкішої передачі тексту.
Говорячи про тематику його творів, неможливо оминути
Ті вірші, сповнені смутку та меланхолії, не є, одначе, віршами приреченості. Стус бачить дійсність без рожевих окулярів, глибоко її інтерпретує і шукає позитивної розв’язки. У вірші “Тут ніби зроду сонця не було… ” автор доходить, під благородним впливом природи, до відповідей на свої питання:
… Отут
Ти вибродиш, немов діжа на хмелі,
Ти вибродиш на співі, на джмелях,
Котрі вбирають в себе сонця жеврість,
Що витліли на дні…
Стус, люблячи природу, вважає її своїм учителем. Він далі в цьому вірші каже:
Ходи сюди і научайся мовчки,
По-людськи жити. Мусять дерева
Навчати доброти, як самодару.
Казати, коли мовиться. Мовчати,
Коли мовчиться. І всміхатись вік –
Щоб так – усміхненим – і смерть зустріти.
Та благородність почувань, доброта людини, що живе близько до природи, є головним лейтмотивом віршів Стуса. Байдуже, чи ті вірші мають персональний характер, чи політичний, чи соціально-національний, в нього є та найосновніша риса української людини – доброта. Але українськість Стус бачить свідомо в життєвих проявах сучасного й минулого.
Україна має теж у Стуса свій символ в природі, в деревах.
Стус задихається в нормах не лише поетичних принципів, але і повсякденного життя. Його образи з життя цікаві власне тим, що, описуючи буденщину, він деталями опису дає їй виклик. Таким викликом проти дійсності є, наприклад, вірш “Не можу я без посмішки Івана… ” та багато інших.
Особливо обурює поета безхребетність і плазунство, проти якого він виступає у віршах, часто сатиричного характеру. Проти плазунів спрямований, наприклад, вірш “Без присвяти”. Але, спостерігаючи дійсність без позолоти, автор сповнений надії і бачить сенс у житті, як це він цікаво виявляє, наприклад у вірші “Медитація”.
Вірші Стуса багаті на барви, тони і образи, які мають логічний сенс в його поетиці. Так, червоний колір пов’язаний із жагою кохання, наприклад : “червоні коні пристрасті”, а фіолетовий несе з собою трагізм і сум: “… в нас спомини, немов півні червоні і зорі в фіолетовому небі… ” або “Ой, жаль стоїть по всіх кутках, ой фіолетний жаль”, чи теж “Гордовито горить фіолетний жар. А по синьому – смерк. По вогню – фіолети” і т. п.
Малюючи образи, наповнені символічного, внутрішнього значення, Стус не може обійтися без найосновніших в образності мови тропів та фігур, особливо метафори і порівняння. І Василь Стус показує себе дійсним майстром синтаксичної відміни метафори, порівняння. Порівняння в Стуса трапляються і дуже прості, і дуже складні. До простих належать такі, як “… ранок білий, як божевілля”, що, очевидно, знов пов’язане з кольором, цього разу білим, і з інструментаціею вірша звуком “б”, або попередньо згадані “спомини, немов півні червоні… “, чи “рік, мов чорний бір”, чи “ти сам, мов дерево, котрому верхів’я зрізане… “, або поріг, низький, як гріх”, чи теж “малий метелик, наче біль… “, або теж “легкого, наче пісня, солов’я”, чи “море – наче медвідь в барлозі” і багато інших.
Бувають в Стуса порівняння, які творять цілу стилістичну “піраміду”, так вони нагромаджені одні на одних. Такими порівняннями наповнений вірш “3имові дерева”:
Спочили ясні, мов свічі,
Холодом, як вогнем,
Применшені і порідшалі
Наповнені наче амфори, і т. д.
До складніших порівнянь в Стуса можна віднести ті, які творять собою глибшу психологічну картину. У більшому автобіографічному творі “Потоки” поет дає образ споминові: “… і мить навіщо вкрадлива: вганяє у дитинство, неначе цвях у дошку гробову”. Інше значення, вже не так психологічне, як малюнково-настроєве, має ще інше порівняння: “… і день крутивсь і терпко пах, Неначе надзелень розтовчений горіх”.
“Анафора й алітерація є засобом інструментації в поета також і там, де він хоче виділити просто описану картину, збагачену одним порівнянням: “Якраз навпроти, на ослоні, сидить нужденна удова, і на змозолених долонях – солоні сльози, як жорства”.
Попри анафору вживає поет і епіфору, як, наприклад, у вірші “Справляю в лісі самоту”. Цей вірш також цікавий своєю формою, має особливо трактовану риму, яка дає своїми повтореннями особливу музику природи і перетворює вірш на одну велику ономатопею.
Психологічно-звукове значення має в Стуса і полісиндетон, яким він досить часто користується. Пов’язаний із паралелізмом цей синтаксичний засіб у фразі: “І плач, і регіт за стіною, і плач, і регіт у мені”. Паралелізм, розбудований в симетричну фігуру, хіазм, який ми помічали в Симоненка ” Народ мій є… ніхто не перекреслить мій народ”, з’являється в дещо зміненій формі і в Стуса: “Остався по краю. Один – остався”, або теж:
Скільки в небі шамотіння снігопаду!
Снігопаду шамотіння скільки в небі!
Притаманним Стусові є метод користування кількома тропами й фігурами одночасно, тому його поезія цікава і побуджує уяву. Незважаючи на багатство тих засобів, вірш не втрачає прозорості, а філософське міркування набирає сили. До таких складних, але прозорих думкою і звуково гармонійних уривків належить закінчення вірша “Олексі Булизі”:
Квадратний біль. Крутий округ
Жалоби.
Прощавай же!
Поети, наче совість, мруть,
А білий світ – він тільки майже
І світ, і білий.
Поет, який так тяжко і так глибоко відчуває той “майже світ”, має для нас значно більшу вартість у своєму розумінні того світу, ніж у найбільш вишуканих епітетах. Але тому, що його форма так само цікава, як і зміст, поет Василь Стус є для нас, читачів, великою дорогоцінністю, немов грудка рідної землі, в якій затвердли і кров, і сльози, і чародійні пахощі рідної природи, і барви мистецьких творів.





Related posts:
- Особливості індивідуального стилю Василя Стуса І. Василь Стус – оригінальний поет-імажиніст (своєрідне світосприймання, багатство тематики, глибина філософських міркувань, різноманітність лексики і фразеології). ІІ. Особливості індивідуального стилю поета. 1. Найкращі здобутки поета (виникнення найкращих віршів поета на гребені зіткнення, з’єднання протилежностей: з одного боку – несамовита пристрасність (“Ярій, душе”), з другого – філософська заглибленість, розважливість (“ваговита дозрілість речей”). 2. Особливості віршованої […]...
- Особливості індивідуального стилю Ліни Костенко Ліна Костенко – феномен української літератури XX століття: поет, самобутній філософ, безстрашний творець, багата духовним світом. В чому ж геніальність цієї людини? Очевидно, в дивовижно яскравому світі художнього слова. Людмила Тарнашинська писала: “Покликання поета – не тлумачити, не з’ясовувати, а передавати в слові своє відчуття часу, його ритм, а його аромат, так само, як не […]...
- Особливості поетичної мови Василя Стуса Василь Стус – один із найбільших українських поетів нашого століття. Це світлий образ людини, що стала символом незламності духу, людської і національної гідності. Це самобутній поет, схильний до філософського заглиблення поетичного слова і водночас – до синтезу глибинних джерел традиційного українського образотворення й поетичної мови XX ст. Поезія Стуса прийшла до нас не так давно […]...
- Головна тема поезії Василя Стуса Головна тема поезії Василя Стуса Наша Україна має трагічну і незвичайну історію. Прикладів тому можна навести безліч. Один із них: найкращі люди часто сидять за гратами. Одна із таких трагічних доль – доля Василя Стуса. Багато хто порівнює В. Стуса з Т. Шевченком. “Якби було краще життя, я б віршів не писав, а – робив […]...
- Особливості поетичної мови В. Стуса Василь Стус як поет невіддільний від свого покоління – покоління В. Симоненка, І. Драча, М. Вінграновського. Те ж саме гостре відчуття людського болю і кривд народу, така ж сама потреба поразки й справедливості, характерна для всього покоління поетів-шістдесятників. А звідки ж черпав свої творчі сили, поетичну наснагу юний поет Василь Стус? Безумовно, зразками довершеності стиля, […]...
- Особливості поетичної творчості Василя Стуса Особливості поетичної творчості Василя Стуса Василь Стус – поет трагічної долі. На прем’єрі фільму “Тіні забутих предків” у київському кінотеатрі “Україна” Василь Стус запропонував присутнім у залі встати і цим вставанням протестувати проти арештів, які почалися тоді в середовищі київської інтелігенції. Зал встав, а Василь невдовзі… сів. … Сьогодні до нас прийшли і приходять його […]...
- Особливості індивідуального стилю В. Шевчука ГР. ТЮТЮННИК, В. ШЕВЧУК 11 КЛАС ПРОЗА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX СТОЛІТТЯ ГР. ТЮТЮННИК, В. ШЕВЧУК Особливості індивідуального стилю В. Шевчука Свою творчу діяльність В. Шевчук, письменник-філософ, розпочав у 60-і роки. Та свої повісті і романи він роками писав “у стіл”, без надії на публікацію – його переконання не дозволяли йому служити владі і творити у жорстких рамках вимог соцреалізму. […]...
- Особливості індивідуального стилю та творчої манери Остапа Вишні – аналіз твору Про творчу манеру видатного українського гумориста Остапа Вишні писав інший відомий письменник М. Рильський: “Автор “Усмішок” – дуже своєрідний художник. Його манеру не сплутаєш ні з чиєю. Можна і треба вчитися у нього творчого ставлення до життя, але марна річ – наслідувати його”. Для індивідуального стилю Остапа Вишні, як відзначають усі літературознавці, характерне поєднання лукавого […]...
- Особливості індивідуального стилю та творчої манери Остапа Вишні – Остап Вишня Остап Вишня (1889-1956 pp.) Особливості індивідуального стилю та творчої манери Остапа Вишні Про творчу манеру видатного українського гумориста Остапа Вишні писав інший відомий письменник М. Рильський: “Автор “Усмішок” – дуже своєрідний художник. Його манеру не сплутаєш ні з чиєю. Можна і треба вчитися у нього творчого ставлення до життя, але марна річ – наслідувати його”. […]...
- Філософічність у творах Василя Стуса І. Василь Стус – поет лірико-філософського складу. (Філософічність його поезії виявляється не на рівні теоретизування, а є власністю світовідчування, світобачення. “Один з найкращих друзів – Сковорода”, – так напівжартома написав В. Стус 1969 року. Сковородинівське “пізнай самого себе і через себе – світ” глибоко й органічно увійде в Стусову поезію, визначивши сенс його життя і […]...
- Образ знедоленої України в творчості Ліни Костенко і Василя Стуса 1. “Загублене покоління” (чому так називають сучасне покоління, із чим це пов’язано, де знайти ті ідеали, на яких виховувалися наші батьки, діди, прадіди; помічник у створенні суспільних орієнтирів – художня література). 2. Література в житті суспільства і людини: А) значення літератури в житті суспільства; Б) вплив літератури на формування характерів молодих людей. 3. Роман у […]...
- Мотиви жертовності в поезії Василя Стуса ВАСИЛЬ СТУС 8 клас Листопадової неділі 1989 року в рідній українській землі впокоївся вимучений тюрмами й таборами поет Василь Стус. Поруч на Байковому кладовищі було поховано побратимів поета – Олексу Тихого і Юрія Литвина. Вони повернулися в рідну землю, щоб хоча цим запізнілим трагічним поверненням розбудити громадську совість, показати неминучість гіркого каяття за вчинену несправедливість, щоб на […]...
- Особливості індивідуального стилю австрійського письменника Франца Кафки (за оповіданням “Перевтілення”) “Найсмішніше в житті – це трагедія” – такий девіз людей, сильних духом. Проте навіть найсильніша людина у світі не може прожити без підтримки близьких людей. Найчастіше життєва трагедія стає можливою саме тому, що оточуючі раптом відштовхують тебе від себе. Тисячі хворих, самотніх страждають від того, що вони нікому не потрібні. Новела Ф. Кафки “Перевтілення” розкриває […]...
- Особливості індивідуального стилю австрійського письменника Франца Кафки (за оповіданням “Перевтілення”) (1 варіант) … У місті, у родині, у професії, У суспільстві, у любовних взаєминах… У всьому цьому я відчуваю себе незахищеним Причому в такій мірі, як це не буває ні в кого. Ф. Кафка “Митець-пророк” – так називають критики видатного австрійського письменника Франца Кафку, фундатора нового художнього мислення мистецтва XX століття. У своїх творах він показав духовний […]...
- Інтимна лірика Василя Стуса Василь Стус по праву вважається одним із найвизначніших українських поетів. XX століття. Він був людиною, яка сміливо, самозречено боролася за високі ідеали добра, правди, справедливості, гуманізму, за національну гідність і самосвідомість народу. Тому він більше відомий читацькому загалу як поет-борець. Але його перу належать і самобутні, сильні поезії інтимної лірики, більшість із яких були написані […]...
- Мужня муза Василя Стуса Народе мій, до тебе я ще верну, Як в смерті обернуся до життя Своїм стражденним і незлим обличчям. В. Стус Василь Семенович Стус… Це ім’я довго замовчувалося: непотрібне воно було владі. Трагедія В. Стуса – один із тисяч кривавих злочинів сталінізму в його брежнєвських формах. Увесь творчий доробок письменника присвячений Україні. Любов до неї у […]...
- Релігійні мотиви в поезії Василя Стуса Релігійні мотиви в поезії Василя Стуса Василь Стус жив у світі, гаслом якого були слова німецького філософа Фрідріха Ніцше “Бог мертвий”. Український поет описує цю світоглядну катастрофу в такий спосіб: Немає Господа на цій землі: Не стерпів Бог, з-перед очей тікає, Аби не бачити нелюдських кривд, Диявольських тортур і окрутенства. Новий бог “почвар і люті” […]...
- Життя Василя Стуса – це дорога через терни до зірок Давайте доторкнемося серцем до великої людської трагедії. Творчість В. Стуса справедливо вважається помітним явищем не тільки української й світової літератури, а й всього нашого громадського життя. Кожний його стих – суперечка снеправдой. Але найбільше вражає його відвага в боротьбі за справедливість, національне достоїнство й незалежність українського народу. Особливо болісно Стус сприймав спроби тоталітарного режиму остаточно […]...
- Мотиви лірики Василя Стуса Мотиви лірики Василя Стуса Тема України проходить майже через усі поезії В. Стуса. Хоч би що він не писав: про свою дружину й сина, про себе й свою самоту, про дроти Мордовії чи сопки Колими, про життя і смерть – завжди і скрізь, названа чи не названа, стоїть за цим постать утраченої Батьківщини. Україна – […]...
- Мотиви любові до рідного краю в поезії Василя Стуса (ІI варіант) Багато гучних і ніжно-тихих слів про рідну землю було сказано і написано в різні часи. Поети присвячували їй найпалкіші рядки, які часто ставали піснями чи гаслами. А ось Василь Стус, життя якого стало освідченням у любові до України і дорогою до неї, як це не дивно, пише: ” А я не можу й слова проронити… […]...