Особливості любовної лірики М. Ю. Лермонтова

1. Особливе місце любовної лірики в літературі. 2. Нерозділена любов юного поета. 3. Любовна тема у творчості Лермонтова.

4. Оглядовий аналіз любовних віршів. Любовна тема в лірику будь-якого поета займає особливе місце. Це пов’язане з тим, що занадто багато чого виявляється биографичним.

У поета із щасливою долею й вірша будуть світлими. І навпаки, нещастя в любові народжують прекрасні, зворушливі, але неймовірно віршовані рядки По любовній ліриці можна прочитати й життєву любовну історію поета, тим більше що мало віршів такого роду

виявляється без підпису, епіграфа або іншого натяку на реальний прототип ліричної героїні. Звичайно, для кожного поета тема любові виявляється сугубо індивідуальний і неповторної, але загальний мотиви – радість, ревнощі, сум від нерозділених почуттів – все-таки залишаються універсальними поняттями. З ім’ям М. Ю. Лермонтова зв’язують нову сторінку в історії росіянці літератури Часто розглядають творчість поета як виконане трагізмом і драматизмом.

Це розгляд не випадково. Багато трагичного було в житті поета, громадянина, людини, однак багато трагичного оточувало його в повсякденності. Це робило спілкування

зі світським суспільством тяжким і безвихідним.

Багато віршів було написано письменником в 30-х роках XIX століття, а це важке для Росії час – час реакції, недовіри до влади й народу, посилань. Пізніше, характеризуючи цей період і загальний настрій народу, В. Г. Бєлінський напише: “Без заперечення життя перетвориться в стояче й смердюче болото”.

Це висловлення стало вірною характеристикою творчості поета, що балансує на грані між романтизмом мріянь і ідей і сумною, обтяжуючою дійсністю. Це протиріччя, що щільно ввійшло в лірику Лермонтова, придбало неймовірну напругу. У добутках нечуване до цього сполучення – нещадне заперечення всього брудний, грубого, речового й могутній політ чистої поетичної мрії.

Романтизм Лермонтова заснований на вірі в існування інший світу, іншого життя, де людина може любити й знайти щастя. Любов для Лермонтова – особливе, ні із чим не порівнянне почуття, тому для неї відведене особливе місце у творчі шуканнях И. С. Тургенєв скаже про нього згодом: “По тому, як може любити людина, ми можемо судити про його внутрішню зрілість”. Формування особистості поета відбулося дуже рано – у п’ятнадцять років його характер був остаточно сформований і представляв із себе цілісну й динамічну картину Уже в цьому віці на світло з’являються перші вірші про любов, що відрізняються глибоким філософським і психологічним змістом.

У щоденнику юний поет пише: “Мені життя все якось коротко, і все боюся, що не встигну здійснити чогось”.

Ідеали поета прекрасні, але недосяжні: він мріє не просто про зміну рівня життя, а про настання “вічного блаженства”. Йому необхідні зміни низинної людської сутності, дозволу протиріч, на кожному кроці встречающихся в цьому далекому від ідеалу світі. Вічне існування – вершина поетичних помислів Лермонтова.

Однак навіть воно не принесе поетові щастя Любовна лірика поета не випадково перейнята нотками трагізму. Вона затьмарена єдиною й нерозділеною любов’ю до друга юності – В. А. Лопухиной. Поет бачить неможливість щасливих відносин і свідомо віддаляється від цієї любові від миру, оточуючи себе романтичним ореолом мучеництва: Душу миючи повинна прожити в земній неволі Недовго.

Може бути, я не побачу боле Твій погляд, твій милий погляд, настільки ніжний для інших. Відчуженість від мирських страстей підкреслюється поетом у тексті вірша наступним рядком: “Чого б те не було земного, але я не зроблюся рабом”.

Для поета не існує поняття швидкоплинної, приземленої любові – це почуття єдине вічно й прекрасно. Іноді він відходить убік від своїх вірувань, але ці рядки – хвилинна слабість поета: У ніг інших не забував Я погляд твоїх очей. Люблячи інших, я лише страждав Любов’ю колишніх днів. Любов проста, людська, здається поетові тільки тягарем, перешкодою.

У добутку “Я не принижуся перед тобою” він говорить про те, що під напором натхнення відступають і втрачають для нього страсті, здатні скинути його душу в безодню розпачу й злості Любов для нього має фатальний, судьбоносний характер: Мене рятувало вдохновенье Від дріб’язкових суєт, Але від своєї душі спасенья И в самому щасті немає.

Ще один вірш “Сонет” також здатний прояснити для читача розуміння любові в лірику Лермонтова. У цьому добутку поет протиставляє свої ідеальні погляди і мріяння сумовитої безвихідності дійсності: Я пам’яттю живу з зів’ялими мріями, Виденья колишнього років юрбляться переді мною, И образ твій меж їх, як місяць у годину нічний, Між щоМ бродящими блища хмар У цьому головну відмінність лірики поета від аналогічних добутків А. С. Пушкіна Для нього любов – божественний світлий дарунок. Це почуття свято й радісно.

У його віршах немає привнесеного ззовні трагізму, адже любов тільки сладостний, що чарує, прекрасна мить у житті кожної людини. Тому багато в чому любовна лірика Пушкіна виявляється більше реалістичної, незважаючи на іноді песимістичні нотки, що проступають.

У Лермонтова любов – високе, неземне, незбагненне почуття При цьому воно завжди нерозділене або втрачене. Вірш “Валерик”, частина якого стала самостійним добутком – романсом – передає читачеві цей трагізм: Безумно чекати любові заочної? У наше століття всі почуття лише на строк; Але я вас пам’ятаю…

Для поета характерн і традиційним стає мотив невірної любові, розлуки з вини улюбленої, але оказавшейся невартої високих і світлих почуттів жінки Розлад між дійсністю й мрією, характерний для романтичного напрямку в лірику, виявляється вбивчим для божественного почуття, руйнує його без залишку.

Лірика Лермонтова багато чого дає для розуміння світогляду, світосприймання поета. У віршах видні глибина й чистота, з якої він сприймає життя, щиросердечні переживання й багатство внутрішнього миру поета. Він шукає гармонію, вічну волю й теперішні, справжні почуття, але знайти це йому не дозволяє недосконалість миру й суспільства: …

Страждання людини – У суперечливості почуттів: Ніхто не одержував, чого хотів. А що любив?..


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Особливості любовної лірики М. Ю. Лермонтова