Остромирове євангеліє


Остромирове євангеліє – найдавніша датована рукописна пам’ятка церковнослов’янської мови східнослов’янської редакції. Переписане в 1056-57 уставом з болгарського оригіналу дяком Григорієм для новгородського посадника Остромира. За змістом О. є. – вибрані євангельські читання. Дискусійним є питання про місце переписування О. є. (Київ, Новгород), а також про київське походження переписувача.

У мові О. є. відчуваються незначні впливи києво-руської мови. Пергаміновий рукопис – 294 аркуші великого формату – виготовлено у два

стовпці, по-мистецьки оздоблено кольоровими ініціалами, заставками, трьома мініатюрами євангелістів Івана, Луки і Марка. О. є. – важливе джерело для вивчення церковнослов’янської мови та історії її освоєння в давній Україні-Русі.

Рукопис О. є. належав новгородському Софійському собору, зберігався у московській Воскресенський кремлівській церкві, 1720 його перевезено в Санкт-Петербург, у 1805 виявлено в гардеробі Катерини II й передано в Петербурзьку публічну бібліотеку (тепер Державна публічна бібліотека ім. М. Є. Салтикова-Щедріна), де знаходиться і нині. О. є. вперше опубліковане 0. Востоковим 1843 (йому належить

і теперішня назва пам’ятки), фототипічно перевидане 1964 у Вісбадені (Німеччина).

Два факсимільних видання здійснено у Санкт-Петербурзі 1883 і 1889. Мову, склад і художнє оформлення О. е. досліджували російські вчені О. Востоков, І. Срезневський, М. Козловський, В. Щепкін, О. Шахматов, Н. Волков, Н. Карінський, Ф. Фортунатов, П. Лавров, Л. Жуковська, А. Свірін.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Остромирове євангеліє