Осуд обмеженості, лицемірства, кар’єризму, міщанства у повісті “Людина”
Людина – творіння не лише природи, а й суспільства, в якому живе. Отже, оточуюче середовище має великий вплив на формування характеру, поведінку і вчинки людей. Ольга Кобилянська у своїй повісті “Людина” майстерно схарактеризувала інтелігенцію середнього достатку глухого провінційного містечка.
Перш за все, це родина головної героїні Олени.
Батько, Епамінондас Ляуфер, був цісарсько-королівським лісовим радником, “мав велике поважання, великий вплив і великі доходи”. А ще мав слабкість: “любив одушевлятись гарячими
А скаржитися було чого: син Герман-Євген-Сидор, на якого покладалося багато надій і якого мріяли бачити навіть надвірним радником, не хотів учитися, ледве склав іспити, а коли відбував військову службу, то основними його заняттями були “пиятика, картярство й проче ледарство…” За цей час він наробив великі
Що ж батько? Далі п’яних скарг у кав’ярні не пішло, а на службі трапилася велика неприємність: “Через якусь-то суму, котру мав у себе в сховку і котрої недоставало”, його звільнили з роботи, давши лише невелику частку пенсії, якої ледве б вистачило на утримання одного. Він не вважає себе винним і відповідальним за скрутний матеріальний стан сім’ї. Товариші по чарці підказують вихід – вигідно віддати заміж дочку.
А коли Епамінондас від лікаря дізнається, що Олена зустрічалася зі студентом Лієвичем і покохала його, навіть таємно заручилась, після ж його смерті не хоче зовсім виходити заміж, це викликає у нього великий гнів. Дочка, гадає він, так як і його товариші,- повна власність батьків.
Вони мають право віддати заміж за кого хочуть, не питаючи згоди. Опір Олени спричиняє страшенну лють пана радника, образи, лайку, навіть прокльони. І в таких поглядах і вчинках він не поодинокий. Старий майор, наприклад, жінку взагалі не вважає за людину і говорить: “Жінка – то молодий кінь. Почує сильну, залізну руку, так і подасться і вліво і вправо.
Я не кажу поводи стягати, але й не надто попускати. Якраз посередині, тоді йде гарно кроком. Де-не-де цвяхнуть батіжком…
Надто замучувати не варто, особливо спочатку, се моя теорія”.
Пан Ляуфер також грубий, жорстокий тиран у сім’ї, думав, як і переважна більшість, що найголовніше для дівчини – танці, музика, господарство, вигідна “партія”, а її самостійна праця – то безчестя для родини: “Що? За гроші намазала ти ту дрань отут? Отже ти одважуєшся мені ще і в тім нечесть робити?”
То ж зрозуміло, в якому підневільному становищі були жінки у тогочасному суспільстві, і чому поки що тільки деякі з них стали виступати за емансипацію.
Що ж мати Олени? Цей тип змальований письменницею іще яскравіше. “Добра женщина, котра так само обожала одинака, вірила сміливому віщуванню свого мужа”. Вона приміряла на сина то титул лісового радника, то лікаря, а то й надвірного радника, “бачила, як він їздив у елегантній колясці, гордими кіньми, біля нього багата жінка, його здоровлять низенько малі й великі, старі й молоді…” Пані радникова так собі міркувала, що багато великих людей колись були у низькому стані, наприклад, Колумб вичісував вовну у свого батька.
Тому сподівалася, що її синові легше й швидше буде вибитися до вершин, адже він не бідний пастух.
А що Сидор не любив учитися, то, на думку матері, не було великим лихом (“того б вона й рада бачити, хто б науку любив”). Мати ненавиділа “висушених тверезих” професорів, що “мучили” її синочка. Упертість і злостивість хлопця вважала сильною волею, потурала в усьому.
То ж при такому вихованні не дивно, що виріс гультяй, який наробив боргів і так нікчемно закінчив життя самогубством.
Страшним для пані радникової, як і для її товаришок, було й те, що дочки “беруть книжку до рук і в будню днину”, що вони виступають за рівність жінки і чоловіка, обговорюють серйозні питання суспільного життя, не хочуть йти прийнятим для жінки цього середовища шляхом. Мати з жахом прислухається, хто із впливових осіб що сказав про їхню сім’ю: “Що, ради бога, що казала пані С.?” Жінкам з її оточення здаються нісенітницею розмови про жіночу емансипацію, її вони не сприймають: “Хто ж буде дома їсти варити, наколи жінка стане до уряду ходити? Хто буде порядкувати, прати, шити?
Невже ж мужчина? Ха-ха-ха!”
Пані радникова ненавиділа Стефана Лієвича, котрий забивав “дурницями” голови дочкам, картав її любого синочка за розгульне життя. Після смерті сина і повного занепаду матеріального стану сім’ї вона зломилась, віддалася на волю обставин, а потім на ласку своєї дочки Олени, яка тепер вела господарство на селі, приймала усі важливі рішення й утримувала сім’ю.
І тільки коли Олена зважилася, щоб урятувати родину, вийти заміж за нелюбого, але заможного чоловіка, у пані радникової відродилася колишня пиха й зарозумілість, презирство до нижчих за неї станом: “Вона подала ласкаво надлісничим руку, а учителів привітала лише гордим поклоном.
Здавалось, немовби вона і не проживала з ними ніколи у ближчих товариських відносинах. Вони ніби вперше, і то з ласки, знайшлися в її домі…” Погляд матері з гордістю і задоволенням спинявся на купі весільних подарунків дочці, а найбільше тішила самолюбство “касетка” [скринька – П. В.] з сріблом на дванадцять осіб, яку подарував Фельсів барон.
Отже, нікчемні пусті балачки, пияцтво, картярство, лицемірство, користолюбство, презирство до нижчих станів, тиранія в сім’ї, нетерпимість до інакомислячих, байдужість до суспільно корисного життя – такі характерні ознаки інтелігенції провінційних містечок. І саме це Ольга Кобилянська засудила, на наш погляд, у повісті своєю майстерною розповіддю. Міщанство живуче, і багато його рис, на жаль, зберігається і в нашому суспільстві.
Related posts:
- Твір на тему – Осуд обмеженості, облуди, карєризму, міщанства в повісті О. Кобилянської “Людина” Середовище, що оточує, має великий вплив на формування вдачі, поведінку та вчинки людей. Ольга Кобилянська у своїй повісті “Людина” майстерно схарактеризувала інтелігенцію середнього достатку глухого провінційного містечка. Передусім це родина головної героїні – Олени Ляуфер. Батько, Епамінондас, був царським лісовим радником, доволі впливовою людиною, але він лише пиячив та скаржився на життчя. А скаржитися було […]...
- Осуд обмеженості, лицемірства, кар’єризму, міщанства у повісті О. Кобилянської “Людина” Людина – творіння не лише природи, а й суспільства, в якому живе. Отже, оточуюче середовище має великий вплив на формування характеру, поведінку і вчинки людей. Ольга Кобилянська у своїй повісті “Людина” майстерно схарактеризувала інтелігенцію середнього достатку глухого провінційного містечка. Перш за все, це родина головної героїні Олени. Батько, Епамінондас Ляуфер, був цісарсько-королівським лісовим радником, “мав […]...
- Осуд лицемірства, підступництва, хижацтва в байці “Лисиця-жалібниця” – ІІІ варіант – ЛЕОНІД ГЛІБОВ 6 клас III Варіант Леонід Іванович Глібов почав писати байки ще коли навчався в гімназії. Він розумів, що в них можна висловити все те, що говорити одверто було заборонено. Байка “Лисиця-жалібниця” була написана у 1891 році. У ній осуджується лицемірство, підступництво, хижацтво Лисиці. Лисиця – узагальнений образ лукавої людини, що голубить словами, живе ніби для […]...
- Осуд лицемірства, підступництва, хижацтва в байці “Лисиця-жалібниця” – І варіант – ЛЕОНІД ГЛІБОВ 6 клас І варіант У байці Л. Глібова “Лисиця-жалібниця” дуже яскраво показано, якими підступними і лицемірними можуть бути люди. Адже відомо, що через образи певних тварин байки висвітлюють вади людей. Спочатку йде опис життя Лисиці, яка живе в тихому гаю, де її ніхто не чіпає. Всім вона хоче здаватися доброю і справедливою: От де по […]...
- Осуд лицемірства, підступництва, хижацтва в байці “Лисиця-жалібниця” – ІІ варіант – ЛЕОНІД ГЛІБОВ 6 клас II Варіант Ми вже знаємо, наскільки хитрою та підступною є лисиця в народних байках. Такою ж постає вона в байці Леоніда Глібова “Лисиця-жалібниця”. Живучи в тихому гаю, Лисичка міркувала про своє щасливе життя: От де, по правді можна жить І доленьку хвалить, В добрі кохаться, всіх любити, Ніколи зла і кривди не чинити! […]...
- Доля жінки в повісті “Людина” Письменниця зуміла піднятися над сірою буденністю, що безжалісно пригнічувала її, і стати однією з найосвіченіших жінок свого часу, видатним художником слова. Літературі вона віддавала себе до останку, сил своїх не шкодувала. Слово стало палацом її душі, смислом і найвищою любов’ю. Мабуть, в образі кожної своєї героїні Ольга Кобилянська залишила часточку своєї душі, свого серця… Мені […]...
- Відповідь на контрольне питання До повісті О. Кобилянської “Людина” Як пояснює Олена своє небажання виходити заміж? Для родини Ляуфлерів єдиним виходом із вкрай скрутного становища, в яке потрапила сім’я, було вигідне заміжжя Олени. Але Олена категорично відмовляється виходити заміж. Лікареві, який береться її умовити, вона пояснює, що того, хто збирається їй освідчитись, вона не любить. Їхні погляди на життя розходяться, примусити себе полюбити його […]...
- Мої враження від повісті “Людина” Чи замислювався хто над тим, чому серед українських діячів культури так багато жінок? Мабуть, це риси національного характеру – гордість, висока самосвідомість, прагнення до освіти і служіння громаді – привели їх до суспільно-корисної діяльності. А також традиція, яка тягнеться від давніх іще часів – княгині Ольги, Анни Ярославни, Галшки Гулевичівни, Насті Лісовської, Марії Заньковецької, Соломії […]...
- Трагедія особистості в повісті О. Кобилянської “Людина” (1 варіант) Мистецький процес кінця XIX – початку XX століття швидко й відчутно оновлювався завдяки новій потужній хвилі талановитої молоді. Її представники в цей період були тими, кого сьогодні модно називати “self-made man”, тобто людьми, які “самі себе зробили”. Саме до таких людей належить і талановита українська письменниця Ольга Юліанівна Кобилянська. Дівчина із багатодітної небагатої сім’ї, вона […]...
- Осуд сваволі в повісті Пушкіна “Дубровский” Одним з видатних прозаїчних творів Пушкіна є повість “Дубровский “, в основу якої покладена реальна Історія дворянина Островського, у якого був судовий процес за землю із сусідом, пізніше витиснутого з маєтку й поступово прийшов до грабежу. В “Дубровском” серед інших проблем з великою гостротою ставиться питання про взаємини селян і дворян. Як і в більшості […]...
- Характеристика образів повісті “Людина” О. Кобилянської Жіноча тема в українській літературі бере свій початок ще від Шевченка, продовжується у творчості письменників пошевченківської доби. Але проблема жіночої емансипації вперше постає у творах О. Ю. Кобилянської у творах “Людина”, “Царівна”, “Через кладку”, “За ситуаціями” таінших. Це пов’язано з тим, що середина80-х років позначена активізацією феміністичного руху в усіх країнах. Під впливом Софії Окуневської […]...
- Викриття лицемірства та егоїзму буржуа (за новелою “Пампушка”) Гі де Мопассан цілком слушно вважається одним із найоригінальних письменників-психологів. Головною рисою його світогляду був філософський і соціальний песимізм. Людина, на думку Мопассана, – це недосконала істота, яку не можуть виправити ні революції, ні реформи. У новелі “Пампушка” тему франко-пруської війни розкрито через звичайний побутовий анекдот. Після окупації Нормандії ворожими військами група людей (фабрикант, представники […]...
- Осуд бездуховності й егоїзму в повісті “Кайдашева сім”я” Нечуя – Левицького В історії української реалістичної літератури творчість Івана Семеновича Нечуя-Левицького займає визначне місце. Відомо, що широкий розвиток художньої прози і, зокрема, великих епічних жанрів – повісті й роману – є важливим етапом формування національного мистецтва слова. Вийшовши на українське літературне поле, Нечуй-Левицький блискуче розвинув зміст і форму невеличкого оповідання і дав перші зразки реалістичного романного жанру […]...
- Осуд бездуховності й егоїзму в повісті И. С. Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я” Сьогоднішній день жадає від молодого покоління поінформованості в багатьох сімейних проблемах. Саме література задовольнить потребу за допомогою мистецтва слова виховувати майбутніх чоловіків і жінок, зятев і невісток. У центрі художнього твору повинен стояти духовний мир людини, исповедываемые їм норми моралі Саме ці питання піднімав ще наприкінці XIX ст. И. С. Нечуй-Левицький. Згадуючи про свою роботу […]...
- Осуд бездуховності й егоїзму в повісті “Кайдашева сім’я” І. Нечуя-Левицького Нечуй-Левицький… Чи знайдеться на Україні людина, що не чула цього імені? Мабуть, ні. його ім’я стоїть поряд з іменами І. П. Котляревського, Т. Г. Шевченка. А так як духовне життя людини неможливе без класики, то воно неможливе і без імен цих прославлених майстрів художнього слова. Велика творча спадщина Івана Семеновича. Велика і багатопроблемна. І це […]...
- Мої враження від повісті О. Кобилянської “Людина” Чи замислювався хто над тим, чому серед українських діячів культури так багато жінок? Мабуть, це риси національного характеру – гордість, висока самосвідомість, прагнення до освіти і служіння громаді – привели їх до суспільно-корисної діяльності. А також традиція, яка тягнеться від давніх іще часів – княгині Ольги, Анни Ярославни, Галшки Гулевичівни, Насті Лісовської, Марії Заньковецької, Соломії […]...
- Осуд бездуховності та егоїзму в повісті Івана Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я” Осуд бездуховності та егоїзму в повісті Івана Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я” Нечуй-Левицький посідає особливе місце серед творців української класичної прози. Він – майстер великих епічних творів, вдумливий спостерігач народного життя. В художніх творах Нечуя-Левицького розкриваються правдиві картини часів панщини і характерні явища пореформеної епохи: боротьба за власність, за землю, поява заможної сільської верхівки та маси заробітчан, […]...
- Трагедія особистості в повісті О. Кобилянської “Людина” (2 варіант) Ольга Кобилянська розпочала свій літературний шлях повістю “Людина”, у якій підняла актуальну і болісну на той час тему жіночої долі, поставила проблему емансипації жінки. Ця тема була близькою для письменниці, адже в її родині дівчаткам з дитячих років втовкмачували, що головною метою жінки є вдале заміжжя, що їй не треба вчитися, і вже зовсім не […]...
- Показ прагнення жінки до незалежності (за повістю О. Кобилянської “Людина”) I. Етичний ідеал Ольги Кобилянської (інтелігентна, горда і сильна натура; жінка – виходець із середньої верстви буржуазії, котра піднімається над оточенням, протистоїть йому, стає людиною – господинею своєї долі). II. Олена – жінка, яка прагне до незалежності. 1. Зовнішній вигляд і духовний світ Олени (прекрасна зовнішність, критичний розум, працьовитість; надзвичайне бажання щастя; мрії про світ […]...
- Роль публіцистичних матеріалів та мова повісті “Людина” О. Кобилянської Повість “Людина” – це перший твір письменниці українською мовою. Варто відзначити, що в умовах Австро-Угорщини, де українська мова не вивчалась, перша авторська спроба була вдалою, незважаючи на численні іншомовні вставки та діалектизми. Характерною особливістю мови повісті 0. Кобилянської є її об’ разність, емоційність. Особливу насолоду приносять читачеві описи Буковинської природи. У тканину розповіді органічно вплітаються […]...
- Авторська позиція у повісті Ольги Кобилянської “Людина” Авторська позиція у повісті Ольги Кобилянської “Людина” Ольга Юліанівна Кобилянська увійшла в літературу як видатний митець демократичного напрямку, майстер художнього слова. Вона збагатила літературну скарбницю України творами, в яких відбилося життя буковинського селянства та інтелігенції. Всі вони перейняті палкою любов’ю до трудящих мас, бажанням бачити рідний народ вільним, щасливим, возз’єднаним. Ці ідеї єднають письменницю з […]...
- Осмислюючи проблему свободи особистості в повісті “Людина” Осмислюючи свій етичний ідеал, проблему свободи особистості, О. Кобилянська в повісті “Людина” йде вже насамперед від спостереженої дійсності. Тепер вона заперечує і свої попередні літературні авторитети з їх індивідуалізмом, зокрема Фр. Шпільгагена, на концепції якого міцно спиралася, коли творила позитивні образи в “Долі чи волі”, “Привиді”. В повісті “Людина”, взявши за епіграф (до її другої […]...
- Викриття лицемірства та егоїзму буржуа (за новелою і де Мопассана “Пампушка”) Викриття лицемірства та егоїзму буржуа (за новелою і де Мопассана “Пампушка”) Гі де Мопассан цілком слушно вважається одним із найоригінальніших письменників-психологів. Головною рисою світогляду письменника був філософський і соціальний песимізм. Людина, на думку Мопассана, – це недосконала істота, яку не можуть виправити ні революції, ні реформи. Серед багатьох творів новела “Пампушка” принесла Гі де Мопассану […]...
- Людина і земля в повісті М. Коцюбинського Людина завжди мріє про краще, ніби намагаючись мріями наблизити до себе щастя. А що таке щастя? Для когось це – гроші, здоров’я, але для селян це – земля. Та земля, яка була, є і, мабуть, навічно залишиться єдиною годувальницею. Вона манить до себе й одночасно є недосяжною. Поки що. І тому страждають люди, розуміючи і […]...
- Жіночий ідеал Кобилянської (за повістями “Людина” і “Царівна”) Кожен твір письменниці вражає поетичністю і глибиною зображення характерів, зокрема жіночих. Недарма їх називають енциклопедією жіночої душі. Ідеал О. Кобилянської – жінка освічена, інтелігентна, з високими духовними запитами і прогресивними поглядами. Зачаровує її серце: воно у героїнь Кобилянської – любляче і ніжне, здатне на великі почуття. Саме таких, відважних і прекрасних жінок, які борються за […]...
- Людина і земля в повісті М. М. Коцюбинського “Fata morgana” Hайвизначнішим твоpом укpаїнського письменника М. М. Коцюбинського є повість “Fata morgana”. Письменника завжди хвилювала тема людини на землі, доля тpудівника, який біля цієї землі ходить. “Fata morgana” – це істоpія духу людського, який наче туманом піднімається з надp землі. І подібний цей туман на хлібоpобські думи, сподівання і мpії. Hаpод ніколи не був для Коцюбинського […]...
- Людина і земля в повісті М. М. Коцюбинського “Fаtа mоrgаnа” Людина і земля в повісті М. М. Коцюбинського “Fata morgana” Hайвизначнішим твоpом укpаїнського письменника М. М. Коцюбинського є повість “Fata morgana”. Письменника завжди хвилювала тема людини на землі, доля тpудівника, який біля цієї землі ходить. “Fata morgana” – це істоpія духу людського, який наче туманом піднімається з надp землі. І подібний цей туман на хлібоpобські […]...
- Твір Людина і земля в повісті М. М. Коцюбинського Fata morgana Людина і земля в повісті М. М. Коцюбинського “Fata morgana” Hайвизначнішим твоpом укpаїнського письменника М. М. Коцюбинського є повість “Fata morgana”. Письменника завжди хвилювала тема людини на землі, доля тpудівника, який біля цієї землі ходить. “Fata morgana” – це істоpія духу людського, який наче туманом піднімається з надp землі. І подібний цей туман на хлібоpобські […]...
- А. П. Чехов – викривач міщанства й вульгарності Оповідання “Ионич” А. П. Чехова побудований на зіставленні двох мирів – Старцева й Туркиних. На початку оповідання Туркини – це духовно примітивне середовище провінційного міста, це символ вульгарності й шаблонового мислення. Тут література зведена до рівня домашнього времяпрепровождения, музика – до голосного стукоту по клавішах, театр – до кривляння лакея Старців же при всій своїй […]...
- Думки з приводу твору “Людина” Творчість Ольги Кобилянської – окраса нашої літератури. У своїх творах письменниця звертає увагу не тільки па показ тогочасного життя, його проблем, а більше досліджує психологію людської душі, торкається проблем вічних і робить це у довершеній художній формі. Уже в повісті-дебюті “Людина” Ольга Кобилянська зуміла показати себе як тонкий знавець людської душі, через образ головної героїні […]...
- Викриття міщанства й вульгарності в оповіданні А. П. Чехова “Про любов” 1. Образ Ганни Олексіївни й занароджене почуття до неї Алехина. 2. Потайлива й безмовна любов. 3. Любов і міркування про неї. …Коли любиш, то у свої міркування про цю любов потрібно виходити від вищого, від більше важливого, чим щастя або нещастя, гріх або чеснота в їхньому ходячому змісті, або не потрібно міркувати зовсім. А. П. […]...
- А. П. Чехов – викривач міщанства й вульгарності (На прикладі оповідання “Ионич”) 1. Сімейство Туркиних. 2. Образ земського лікаря, що недавно приїхав у місто С. 3. Втрачена любов 4. Роздратування доктора Старцева від обивателів і поступове перетворення його в один з них. Старців згадав про папірці, які він по вечорах виймав з кишень із таким задоволенням, і вогник у душі згас. А. П. Чехов Протягом усього оповідання […]...
- Образ Олени – неоромантичний ідеал сильної, вольової особистості (за повістю Ольги Кобилянської “Людина”) У 80-х – 90-х роках XIX століття в Україні значного розвитку набув феміністичний рух, ініціатором якого була Наталя Кобринська, відома на той час письменниця і громадський діяч. Проблема емансипації жінок виникла тому, що в кінці XIX століття українки перебували у нерівноправному становищі порівняно з чоловіками: вони не мали права навчатися в університетах, голосувати, обіймати значні […]...
- Доля жінки в повісті О. Кобилянської “Людина” I. “Дорога серця” Ольги Кобилянської (одна з найосвіченіших жінок свого часу, видатний художник слова, до останку віддавала себе літературі; слово – найвища її любов, смисл життя; кожна героїня – часточка її душі, її серця; про свої твори писала: “… вони йшли дорогою серця… “). II. Головна героїня Олена Ляуфер – борець за права жінки. 1. […]...
- Веселий сміх із тупості міщанства у комедії М. Куліша “Отак затнув Гуска” Микола Куліш належить до того типу письменників, про яких можна сказати: художником слова він народився. Бо ділився тим, що його радувало, захоплювало, бентежило і гнітило. Кожна з Кулішевих п’єс, що дійшла до нас, – явище непересічне в українській драматургії і вимагає того, щоб її не тільки уважно читали, а й перечитували. Властивість комедії полягає в […]...
- Людина і земля в повісті “Fata morgana” Однією з провідних тем української літератури є тема землі. І це не випадково. Адже найбільше багатство України – її прекрасна родюча земля. Земля, рясно зрошена потом і кров’ю народу у боротьбі за волю і краще майбутнє. Одним із кращих творів про землю є повість М. Коцюбинського “Fata morgana”, в якій наскрізним є образ землі. Навколо […]...
- Осуд насильства людини над людиною в “Думі про Марусю Богуславку – І варіант “ І варіант З давніх-давен на нашу Вкраїну нападали іноземні загарбники. Вони спустошували міста і села, вбивали, катували, забирали в полон людей. Життя полонених було нестерпним. В “Думі про Марусю Богуславку” зображено життя “бідних невільників” у Туреччині: … у тій-то темниці пробувало сімсот козаків… То вони тридцять літ у неволі пробувають, Божого світу, сонця праведного […]...
- Дотепне висміювання міщанства, відсталості, неуцтва в ранніх творах Остапа Вишні (1 варіант) Творча діяльність видатного українського сатирика Остапа Вишні розпочалася в перші пожовтневі роки. Складна, багато в чому суперечлива дійсність вимагала від митців точного визначення свого місця в суспільному житті. Письменник пов’язав свою художню творчість і громадську діяльність із найважливішими соціальними завданнями і турботами Радянської влади. Разом зі своїми побратимами – працівниками сатирико-гумористичного жанру в українській літературі […]...
- Людина на війні (по повісті В. Некрасова “В окопах Сталінграда”) Віктор Некрасов… Дивна доля цієї людини, і багато чого в ній ще нам невідомо. Віктор Платонович Некрасов народився у 1911 році, закінчив архітектурний інститут і акторську студію, грав у декількох театрах, з театру ж і потрапив на фронт у перші дні війни. Двічі був поранений. Після другого поранення праву руку частково паралізувало, і лікар порадив […]...
- Засудження лицемірства, крутійства сільської верхівки в образах виборного і возного – ІІ варіант – ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ 9 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ II варіант Вже майже два століття минуло з того часу, як Іван Котляревський написав п’єсу “Наталка Полтавка”. Але і сьогодні вона “продовжує лунати на сцені дивно милими піснями”, і сьогодні є актуальними ті проблемі, що знайшли відображення в цьому творі. Конфлікт п’єси має побутовий характер, але основа його – […]...