Охарактеризуйте добуток “Євгеній Онєгін” як психологічний роман у віршах
У романі “Євгеній Онєгін” представлені всі рівні російського життя: тут і вищий мир Петербурга, і дворяни-пустельники, і провінційне суспільство, і кріпаки Ленських, і громадське життя (театр, бали), і приватний, сімейний побут, і народні гадання, і “золота молодь”, і селянин, що їде до міста, і різноманітні картини природи. Енциклопедичне охоплення російської дійсності стало можливим завдяки особливому прийому – наявності образа автора. Автор-оповідач виступає в різних особах: він друг і гарний знайомий Онєгіна, заступник і захисник
Автор звертається до читачів, направляє їхню увагу, пояснює події, тобто налагоджує взаємодія автора й читача.
Опорні поняття: соціальний роман, роман у віршах, психологічний тип, індивідуальність героя, умови формування характеру.
Висновок. Героїв роману Пушкіна називали “типовими виключеннями”, тому що вони, уособивши найважливіші риси характерів,
Проблема, що поставив Пушкіна в романі,- людина й сучасність, “герой сучасності” – стане однієї з ведучих у російській літературі ХІХ сторіччя.
Роман починається внутрішнім монологом Онєгіна, з якого читач одержує певне подання про внутрішній миру героя. А потім слово бере автор і розповідає про умови формування цього внутрішнього миру. З оповідання про минуле героя читач довідається, що Онєгін – типовий представник петербурзької “золотої молоді”, що ніяких “романтичних” умов життя цей юнак не знало.
Типове в герої роману відчули сучасники поета, один із критиків першого розділу роману так і помітив, що “героїв”, подібного Онєгіна, “зустрічаємо дюжинами на всіх більших вулицях”. Так же типовими виникають і сільські поміщики, і світське суспільство Петербурга й Москви.
Чимало літературознавців намагалися визначити жанр роману “Євгеній Онєгін”. Його називали “енциклопедією” російського життя. І кожне визначення до певної мері є справедливим, але перерахованими жанрами можна визначити й інші добутки, які зовсім не схожі на роман Пушкіна. Довіримося авторові, що у присвяті назвало цей добуток “вільним романом”. І справді, перше, що вражає кожного читача цього роману,- воля. Вона відчувається у всім.
Вірші роману легені, невимушені, начебто автор зовсім не докладав зусиль, щоб створити їх. А тим часом, роман подвижнецкая робота, подвиг уздовж семи років. А грандіозний будинок, що складається з тисяч віршованих рядків, вийшла дивно легкої й вишуканої. Відомість цього будинку сталася можливим завдяки відкриттю Пушкіна – особою “Онегинской” строфі.
На перший погляд, відкриття це формальне, але саме воно дає можливість не тільки втримувати всю конструкцію, а й змінювати неї, добудовувати, уміщати разнообразнейший зміст.
Поетична Мова роману пов’язаний з узагальнюючою роллю роману у віршах. І для автора це був певний підсумок, тому мова здобуває афористичности.
Проте Онєгін – характер індивідуальний. Розкрити саме індивідуальність Онєгіна Пушкіну допомагає принцип контрасту. Онєгін не тільки протиставляється “миру”, але й героям, близьким до нього,- Ленскому, Тетяні. На принципі контрасту будував Пушкіна й образ Тетяни