П’єса “Міщани” (Суперечка двох начал, двох ідеологій)

П’єса починається багатозначним діалогом Тетяни і Полі про героя. Поля, слухаючи читання Тетяни, зауважує: “А я б такого не полюбила… ні! Нудний він… І все скаржиться Невпевнений тому що… Чоловік повинен знати, що йому потрібно робити в житті… ” Тетяна (неголосно). А? Ніл – знає?

Поля (впевнено). Він знає! “

“Він знає!” – ось що почув російський читач і глядач після сумно-ліричних монологів чеховських героїв про безвиході сьогодення і про далеке прекрасне майбутнє, до якого вони не відали шляхів. Ніл постав

як живе уособлення майбутнього, наблизивши його, змусивши повірити в його реальність. Драматург створив героїчний образ людини, впевненого в “своїй силі і в своєму праві перебудовувати життя і всі її порядки”.

Робочий Ніл і Поля, здатна “на всяке геройство”, – “головні фігури” п’єси, так сказано в авторських поясненнях до вистави.

Справжні герої – Ніл і Поля, але чому ж п’єса називається “Міщани”? У цьому-то й криється глибокий історичний сенс, точно так само, як і в тому, що грандіозна горьковская епопея про майже піввікової історії Росії названа “Життя Клима Самгіна”, тобто

ім’ям духовного брата Петра Бессеменова – дійової особи п’єси. Горький зазначав, що головний ворог життя не капітал, а холопи його, поважні міщани, які бажають довести в інтересах свого особистого щастя… неможливість іншого порядку життя.

Свій час Горький називав “часом суду” над міщанством, над його “строєм душі”, його ідеологією, мораллю, етикою.

У будинку Бессеменова поклоняються грошам, тут панує культ речей і скопідомства. Тут йде боротьба двох начал: індивідуалістів, плекають своє боягузливе “я”, і людину, вмістило в душі своїй весь біль і радість життя. Прекрасне і трагічне однаково чужі міщанського свідомості.

Міщанин позбавлений ідеалів, він ні в що не вірить, не може, не в силах вірити. “Я народилася без віри в серці”, – безпорадно нарікає Тетяна Бессеменова, шукаючи співчуття. Її подруга Цвєтаєва вгадує причину уявної “психологічної” складності молодого покоління Бессеменових. “А може бути, – ти боїшся вірити… адже віра – зобов’язує… ” Так, і Тетяна, і Петро Бессеменови бояться відповідальності, змін, прагнуть до спокою “всередині і поза себе”. “Моє бажання втрутитися в саму гущу життя… місити її і так і так “, – натхненно, з захватом говорить Ніл. “Нічого не можу змінити, нічегр не в змозі внести”, – лепече Петро, розгублено і мляво.

Петро і Ніл – їх поєдинок представляє інтерес, він перспективний, бо продовжиться в майбутньому, коли противники встануть по різні сторони барикади. Петро – уособлення ілюзорних надій міщанства. “Ти – опора нам”,-заклинає старий бессеменной, звертаючись до сина. Але Петро метається між “хочу” і “повинен”.

Молодший бессеменной, “колишній громадянином півгодини”,-злобують індивідуаліст: “Суспільство? Ось що я ненавиджу! ” Мимовільними суддями зіткнення Петра і Ніла виступають всі дійові особи п’єси. Старий бессеменной, не відаючи сам, дає точну оцінку і синові, і Нілу: “Навчився презирства до всього живого, а розміру в діях не придбав”. А Ніл-“він людина жорстока… він – розбійник, але – людина з обличчям! “

Від першого до останнього дії п’єси йде моральний суд Людини над міщанином. “У вас – з туги помреш… нічого ви не робите… ніяких схильностей не маєте “, – говорить Бессеменовим Перчіхін. “Ви іржа якась, а не люди!” – Говорить Олена, жілічка Бессеменових. Моральні, етичні діалоги-двобої “Міщан” виростають в політичну суперечку “зразкового міщанина” Бессеменова і Ніла про господарів життя-“господар той, хто трудиться”, – про несправедливість ладу, при якому “чесними людьми командують свині, дурні, злодії.. . “.

У п’єсі ясно звучить думка про майбутню революції, і солістом в цьому історичної дійстві буде Ніл.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

П’єса “Міщани” (Суперечка двох начал, двох ідеологій)