Пантелеймон Куліш – Святиня

Пантелеймон Куліш

Святиня Мовчки струни на бандурі Я перебираю.

Заспівав би я до тебе – Голос замирає. Не почуєш мого слова Серцем молоденьким,-

Квітчаною головою Схилися до неньки. “Пести мене, моя нене,

Як малу дитину, Я твойого, нене, лона Довіку не кину”. – “Ой покинеш, моя доню,

Далебі, покинеш, У чужий край, в чужі люде Пташкою полинеш. Прийде, прийде, моя доню, Такая година,

Що ріднійша пеньки буде Любая дружина”. І я чую тихі речі Голоснійше граю. Я душею молодую

Красу обіймаю. Ой бандуро, рідна сестро, Золотії струни! Вложи в неї моє серце, Високії думи.

Нехай їй вві сні присниться, Що я чую й знаю, Про що серцем одиноким

Господа благаю. Нехай їй вві сні присниться Мати Україна, Наше горе, наша радість,

Надія єдина. Святе слово – рідна мати; Єсть іще святиня Вища, богові милійша – Рідная Вкраїна. Зрозумій, моє кохання,

Чистою душею,. Що люблю я, чим живу я,- Будеш ти моєю.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Пантелеймон Куліш – Святиня